04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"22" жовтня 2013 р. Справа№ 910/3934/13
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Андрієнка В.В.
суддів: Буравльова С.І.
Шапрана В.В.
за участю представників сторін:
від Прокуратури: Лиховид О.С., посвідчення №002628 від 05.09.2012 року,
позивача: Ікранов О.А., довіреність б/н від 05.10.2012 року,
відповідача: Бережна Н.П., довіреність №010-01/2584 від 02.04.2013 року,
Микал Н.К., довіреність №010-01/2582 від 02.04.2013 року,
Юр О.Ю., довіреність №010-01/2580 від 02.04.2013 року,
Беседін В.І., довіреність №010-01/8433 від 27.12.2010 року.
третьої особи: не з'явився.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Атем"
на рішення господарського суду міста Києва
від 29.07.2013 року
у справі №910/3934/13 (головуючий суддя - Гавриловська І.О., судді - Нечай О.В., Картавцева Ю.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Атем"
до Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Банк "NATIXIS"
за участю Прокуратури міста Києва
про зобов'язання вчинити дії
Товариство з обмеженою відповідальністю "Атем" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Банк "NATIXIS", за участю Прокуратури міста Києва про зобов'язання вчинити дії.
Рішенням господарського суду міста Києва від 29.07.2013 року у позові відмовлено повністю.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Атем" подало апеляційну скаргу, в якій просить суд рішення господарського суду міста Києва від 29.07.2013 року у справі №910/3934/13 скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Атем" повністю.
Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що рішення місцевого господарського суду прийняте з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, місцевий господарський суд неправильно застосував і порушив норми процесуального та матеріального права.
Представник Прокуратури в судовому засіданні просив апеляційний господарський суд залишити оскаржуване рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Відповідач у письмовому відзиві на апеляційну скаргу просив апеляційний господарський суд рішення господарського суду міста Києва від 29.07.2013 року у справі №910/3934/13 залишити без змін у зв'язку з відсутністю підстав для його скасування, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Атем" - без задоволення.
Третя особа у судове засідання повноважних представників не направила, відзиву на апеляційну скаргу не подала.
Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів відзначає наступне.
Згідно з ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Рішенням господарського суду м. Києва від 06.06.2012 р. у справі №5011-35/2276-2012 за позовом АТ "Укрексімбанк" до ТОВ "Атем" про стягнення простроченої заборгованості за кредитним договором в повному обсязі задоволені наступні позовні вимоги АТ "Укрексімбанк": 11 782 356,10 дол. США - прострочена заборгованість за кредитом; 7 251 005,13 дол. США - прострочена заборгованість за процентами; 914 152,91 грн. - прострочена заборгованість по платі за управління Кредитом; 953 808,36 дол. США - пеня за несвоєчасне погашення Кредиту; 600 733,63 дол. США - пеня за несвоєчасну сплату процентів; 76 969,59 грн. - пені за несвоєчасну сплату плати за управління Кредитом; 509 527,77 дол. США - 3 % річних в зв'язку з несвоєчасним погашенням Кредиту; 343 054,44 дол. США - 3 % річних в зв'язку з несвоєчасною сплатою процентів; 42 985,36 грн. - 3 % річних в зв'язку з несвоєчасною сплатою плати за управління кредитом; 169 560,76 грн. - втрати від інфляції в зв'язку з несвоєчасною сплатою плати за управління кредитом.
Зазначеним судовим рішенням встановлено наступні обставини.
15.09.2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "АТЕМ" (відповідач-покупець) та Фірмою "DMT SAS" Франція (продавець) було укладено контракт №119-01 на купівлю промислової установки для виробництва біаксиально-орієнтовної поліпропіленової плівки (надалі-контракт).
З метою фінансування зазначеного контракту між Публічним акціонерним товариством "Державний експортно-імпортний банк України" (позивач-банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю "АТЕМ" було укладено кредитний договір №151107 К77 від 10.12.2007 (надалі -кредитний договір).
06.03.2008 року сторонами укладена додаткова угода №151107К77-1 до кредитного договору, відповідно до якої підпункт 5.1.3.10 Кредитного договору укладено в новій редакції.
18.03.2008 року сторонами укладено додаткову угоду №151107К77-2 до кредитного договору відповідно до якої підпункт 3.2.1 та 3.2.6, пункт 3.8 кредитного договору викладено в новій редакції, підпункт 3.3.1 кредитного договору доповнений у зв'язку з чим складений новий графік надання та погашення кредиту.
14.11.2008 року сторонами укладено додаткову угоду №151107К77-3, відповідно до якої доповнено статтю 1 кредитного договору, підпункт 3.5.1 статті 3 кредитного договору викладено в новій редакції, доповнено п.5.1 статті 5 кредитного договору новим пунктом.
Відповідно до ст.1 кредитного договору для цілей цього договору визначено, що Експортною угодою є базова/рамкова угода (базова угода), укладена між позивачем та Інобанком (іноземним банком NATIXIS Франція) щодо фінансування Контракту позичальника за рахунок коштів Інобанку (іноземного банку NATIXIS Франція) під страхове покриття іноземного страхового товариства.
08.01.2008 року між Публічним акціонерним товариством "Державний експортно-імпортний банк України"(АТ "Укрексімбанк") та іноземним банком NATIXIS Франція (надалі-Інобанк) укладено Базову угоду (надалі-Базова угода) якою визначено загальні умови фінансування експортних контрактів, які будуть укладені для поставки товарів/надання послуг компаніями з Франції або інших країн Європейського Союзу українським імпортерам.
Згідно з п.1.3 Базової угоди сума кожного індивідуального кредиту, яка повинна бути надана, узгоджується у відповідній Формі прийняття контракту.
08.01.2008 року між Публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Експобанк" та Інобанком укладено відповідну Форму прийняття контракту №1, якою визначено характеристику наведеного вище Контракту, фінансування якого передбачається за рахунок коштів Інобанку.
Формою прийняття контракту визначено імпортера - Товариство з обмеженою відповідальністю "АТЕМ", експортера -"DMT S.A.S" Франція, суму Контракту - 28 529 398,00 дол. США, порядок сплати відповідних платежів.
Згідно із п.3.1 кредитного договору банк відкриває позичальникові не відновлювальну кредитну лінію на умовах забезпеченості, повернення, відкличності, строковості, платності та цільового характеру використання відповідно до положень та умов цього Договору.
Згідно з повідомленням Інобанку останній здійснив виплату в рамках Акредитиву на суму 4 279 409,70 дол. США з датою валютування 21.12.2007 (копія листа №158-1/3258 надана до позовних матеріалів), внаслідок чого у позичальника у відповідності до положень ст.1093 Цивільного кодексу України та Кредитного договору виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 4 279 409,70 дол. США.
Згідно із повідомленням Інобанку, останнім було здійснено виплати за контрактом на користь продавця на суму 21 519 959,90 дол. США, в зв'язку з чим позивачем було сплачено Інобанку відповідну суму, а також комісію в розмірі 2 010 324,03 дол. США внаслідок чого у Товариства з обмеженою відповідальністю "АТЕМ" виникла заборгованість перед баком (позивачем) в розмірі 23 530 283,93 дол. США.
Відповідно до умов кредитного договору позичальником було взято на себе зобов'язання погасити кредит в строки, визначені в графіку надання та погашення кредиту (додаток №1 до кредитного договору), сплачувати проценти за користування кредитом у розмірі, зазначеному в пп.3.2.5 п.3.2 ст.3 кредитного договору, та плату за управління кредитом у розмірі, зазначеному в пп.3.2.6 п.3.2 ст.3 кредитного договору, а також виконувати інші зобов'язання за кредитним договором (п.п.3.4, 3.5 ст.3, пп.4.1.1 п.4.1 ст.4 та п.5.1 ст.5 кредитного договору).
Відповідно до положень пп.3.2.8 п.3.2 ст.3 та п.4.1 ст.4 кредитного договору позичальник сплачує банку щомісячно плату за управління кредитом в розмірі 0,01% від суми кредиту.
Згідно п.3.2 ст.3, п.7.2 ст.7 кредитного договору у разі невиконання зобов'язань. Зокрема, згідно з пп.3.4.1 п.3.4 ст.3 пп.3.5.1 п.3.5 ст.3, п.4.1 ст.4 кредитного договору позичальник сплачує банкові пеню. Пеня нараховується на суму прострочених платежів із розрахунку фактичної кількості прострочених днів у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, а який нараховувалась пеня.
11.01.2008 року "Укрексімбанк" отримало повідомлення Банку NATIXIS від 27.12.2007 (копія повідомлення надана до матеріалів справи), яким останнім було проінформовано Банк про сплату за акредитивом грошової суми в розмірі 4 279 409,70 доларів США датою валютування 27.12.2007.
Листом від 27.12.2007 за вих.№ 158-1/3258 AT "Укрексімбанком" було повідомлено відповідача про вищезазначену виплату в рамках Акредитиву на суму 4 279 409,70 доларів США. На адресу позивача відповідачем направлено лист від 29.01.2009 №090129/1 в якому останній просив відстрочити погашення частини кредиту в розмірі 4 279 409,70 доларів США на два роки до 09.12.2011 і в разі необхідності ініціювати укладення відповідних змін до Базової угоди між ВАТ "Укрексімбанк" і NATIXIS банком щодо фінансування контракту, укладеного ТОВ "АТЕМ" з компанією DMT.
Повідомленнями від 10.03.2008, від 25.11.2008, від 16.03.2009 та від 24.08.2009 Банком NATIXIS проінформовано AT "Укрексімбанк" про виплати на користь DMT грошових коштів в загальному розмірі 21 519 959,90 доларів США. Повідомленням від 10.03.2008 було проінформовано AT "Укрексімбанк" про сплату комісії за надання Кредиту в розмірі 010 324,03 доларів США.
Листами від 27.12.2007 №158-1/3258, від 19.03.2008 №158-1/888-2, від 02.12.2008 №158-01/7011, від 26.08.2009 №158-1/3054, від 30.09.2009 № 158-01/7079 позивачем було проінформовано відповідача про здійснення відповідних виплат, а також про наявність заборгованості останнього станом на 30.09.2009 року за Кредитом в розмірі 4 279 409,70 доларів США (позичковий рахунок №20738010137205/840) та 23 530 283,93 доларів США (позичковий рахунок №20735010237205/840).
Враховуючи наведені обставини, рішенням господарського суду м. Києва від 06.06.2012 р. у справі №5011-35/2276-2012 за позовом АТ "Укрексімбанк" до ТОВ "АТЕМ" позов задоволено, вирішено стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АТЕМ" на користь Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" (АТ "Укрексімбанк") прострочену заборгованість за кредитним договором №151107К77 від 10.12.2007 в розмірі 21 440 485,43 дол. США, що згідно офіційного курсу НБУ станом на 17.02.2012, 1 дол. США = 7,9875 грн. становить 171 255 877,38 грн.; та 1 203 668,63 грн., в тому числі: 11 782 356,10 дол. США (одинадцять мільйонів сімсот вісімдесят дві тисячі триста п'ятдесят шість доларів США 10 центів) - простроченої заборгованості за кредитом, 7 251 005,13 дол. США - простроченої заборгованості за процентами, 914 152,91 дол. США - простроченої заборгованості по платі за управління кредитом; 1 554 541,99 дол. США та 76 969,59 грн. пені, 852 582,21 дол. США та 42 985,36 грн. - 3% річних, 169 560,76 грн. - втрат від інфляції, 64 380,00 грн. - судового збору.
Позивач звернувся до господарського суду з даним позовом до Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" про зобов'язання вчинити дії, а саме зменшити суму заборгованості, яка обліковується на позичкових рахунках позивача за кредитним договором №151107К77 від 10.12.2007 р. №20738010137205/840, №20735010137205/840 на суму коштів, сплачених безпідставно, а саме: 15% контрактної ціни, що складає 4 279 409 доларів США; 30% контрактної ціни, що складає 8 558 819, 4 доларів США; 40% контрактної ціни, що складає 11 411 759, 2 доларів США; 10% контрактної ціни, що складає 2 852 939, 8 доларів США, 5% контрактної ціни, що складає 1 426 469, 9 доларів США.
Наявність заборгованості позивача перед відповідачем позивача за кредитним договором №151107К77 від 10.12.2007 р. встановлена рішенням господарського суду м. Києва від 06.06.2012 р. у справі №5011-35/2276-2012 за позовом АТ "Укрексімбанк" до ТОВ "АТЕМ", залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.09.2012 р. та постановою Вищого господарського суду України від 11.02.2013 р., а тому посилання позивача на те, що відповідач безпідставно обліковує зазначені кошти на позичковому рахунку позивача, є безпідставними.
У свою чергу, слід зазначити, що правомірність і обґрунтованість заборгованості позивача перед відповідачем були предметом дослідження та ретельного з'ясування в ході розгляду господарськими судами справи №5011-35/2276-2012. Таким чином, всі заперечення та доводи позивача повинні були наводитися в рамках зазначеної судової справи.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається також на факти, зазначені в рішенні Торгового суду Ла Рош-сюр-Іон Вандея (Франція) від 11.12.2012 р., яким, на думку заявника, встановлено, що банк сплатив фірмі "DMT SAS" не 23 530 283,93 доларів США, а тільки 18 041 517,00 доларів США.
Відповідно до п. 2.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26 грудня 2011 року N 18 (далі - Постанова) письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії (стаття 36 ГПК). Якщо документи, які мають значення для правильного вирішення спору, і підписи на них виготовлені стороною за допомогою будь-яких технічних засобів, то такі документи повинні прийматись господарським судом як письмові докази, досліджуватись та оцінюватись за загальними правилами ГПК. Якщо подані копії документів, у тому числі виготовлені з використанням технічних засобів, викликають сумніви, господарський суд може витребувати оригінали цих документів, у тому числі для огляду в судовому засіданні з наступним поверненням цих оригіналів особі, яка їх подала. Для перевірки достовірності поданих суду документів може бути призначено судову експертизу.
Згідно з п. 2.3. Постанови якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.
Як вбачається з ч. 2 п. 2.4. Постанови у разі неподання оригіналів документів на вимогу суду справа розглядається за наявними доказами, оцінка яких здійснюється відповідно до вимог статей 32, 33, 43 ГПК.
Згідно з п. 2.5. Постанови будь-які подані учасниками процесу докази (в тому числі, зокрема, й стосовно інформації у мережі Інтернет) підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Дослідивши наявні у матеріалах справи документи, суд дійшов висновку про те, що позивачем не було подано суду належних та допустимих доказів в обґрунтування своєї позиції.
Клопотання позивача про витребування у Торгового суду Ла Рош-сюр-Іон Вандея (Франція) рішення від 11.12.2012 р. господарським судом було залишено без задоволення, оскільки позивачем не доведено наявність такого рішення взагалі та не обґрунтовано неможливість подати позивачем копії рішення з проставленим апостилем.
Відповідно до ст. 2 Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів від 05.10.1961 р. (далі - Конвенція) кожна з Договірних держав звільняє від легалізації документи, на які поширюється ця Конвенція і які мають бути представлені на її території. Для цілей цієї Конвенції під легалізацією розуміється тільки формальна процедура, що застосовується дипломатичними або консульськими агентами країни, на території якої документ має бути представлений, для посвідчення автентичності підпису, якості, в якій виступала особа, що підписала документ, та, у відповідному випадку, автентичності відбитку печатки або штампу, якими скріплено документ.
Згідно з ч. 1 ст. 3 Конвенції єдиною формальною процедурою, яка може вимагатися для посвідчення автентичності підпису, якості, в якій виступала особа, що підписала документ, та, у відповідному випадку, автентичності відбитку печатки або штампу, якими скріплений документ, є проставлення передбаченого статтею 4 апостиля компетентним органом держави, в якій документ був складений.
Як вбачається з ч. 1 ст. 4 Конвенції передбачений в частині першій статті 3 апостиль проставляється на самому документі або на окремому аркуші, що скріпляється з документом; він повинен відповідати зразку, що додається до цієї Конвенції.
Апостиль проставляється на вимогу особи, яка підписала документ, або будь-якого пред'явника документа. Заповнений належним чином апостиль засвідчує справжність підпису, якість, в якій виступала особа, що підписала документ, та, у відповідному випадку, автентичність відбитку печатки або штампу, якими скріплений документ. (ч. ч. 1, 2 ст. 5 Конвенції).
Відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції кожна Договірна держава призначає, зазначаючи їхні офіційні функції, ті органи, яким надаються повноваження на проставлення апостиля, згаданого в частині першій статті 3.
Згідно із Законом України "Про приєднання України до Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів" Верховна Рада України від імені України приєдналась до вказаної Конвенції 10.01.2002 р.
Позивачем не було подано копію рішення Торгового суду Ла Рош-сюр-Іон Вандея (Франція) від 11.12.2012 р. з проставленим апостилем та не доведено суду належними та допустимими доказами неможливість надання такого документу.
Враховуючи вищевикладені обставини, господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Атем" до Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" про зобов'язання вчинити дії, а саме зменшити суму заборгованості, яка обліковується на позичкових рахунках позивача за кредитним договором №151107К77 від 10.12.2007 р. №20738010137205/840, №20735010137205/840 на суму коштів, сплачених безпідставно, а саме: 15% контрактної ціни, що складає 4 279 409 доларів США; 30% контрактної ціни, що складає 8 558 819, 4 доларів США; 40% контрактної ціни, що складає 11 411 759, 2 доларів США; 10% контрактної ціни, що складає 2 852 939, 8 доларів США, 5% контрактної ціни, що складає 1 426 469, 9 доларів США.
Крім того, розглядаючи спір у даній справі, суд вважає за необхідне зауважити наступне.
Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Відповідно до статті 20 Господарського кодексу України держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів. Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються визначеними цією статтею шляхами, зокрема, шляхом визнання наявності або відсутності прав, припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення. Отже право на судовий захист пов'язано із самою протиправністю дій.
Згідно статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Під час розгляду справи в суді позивач, в порушення статті 33 Господарського процесуального кодексу України, не надав жодних доказів на підтвердження того, що таке порушення його права чи охоронюваного законом інтересу відбулось. Суд вважає за доцільне зазначити, що неодмінною ознакою порушення права або охоронюваного законом інтересу є настання негативних наслідків для суб'єкта порушеного права.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної (в тому числі судової) влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Пунктом 6 статті 6 Господарського кодексу України передбачено заборону незаконного втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у господарські відносини, а отже, господарський суд не може примусити суб'єкта господарювання зменшити суму заборгованості, яка обліковується на позичкових рахунках за кредитним договором.
Ані нормами чинного законодавства, ні умовами кредитного договору не передбачено обов'язку відповідача зменшити суму заборгованості, яка обліковується на позичкових рахунках за кредитним договором.
Відповідно до ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.
Iз встановлених господарським судом обставин справи та викладених норм права вбачається, що дії, які позивач просить зобов'язати відповідача вчинити, не є обов'язковими для відповідача, крім того, позовні вимоги позивач належними доказами не обгрунтував, тому господарський суд не вправі зобов'язати відповідача вчинити дії, про які просить позивач.
Позивачем відповідно до положення статті 1 Господарського процесуального кодексу України, не доведено тих обставин, які є підставою позовних вимог, не підтверджено такі обставини належними доказами та не доведено, що відбулось порушення його права чи охоронюваного законом інтересу.
Враховуючи все вищевикладене, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Атем" повністю.
Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Атем" до Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Банк "NATIXIS", за участю Прокуратури міста Києва про зобов'язання вчинити дії є недоведеними, а тому задоволенню не підлягають.
З урахуванням наведеного, судова колегія вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 29.07.2013 року у справі №910/3934/13 прийнято з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, які мають значення для вирішення даного спору.
У зв'язку з цим, Київський апеляційний господарський суд не вбачає підстав для скасування рішення господарського суду міста Києва 29.07.2013 року у справі №910/3934/13.
Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
Рішення господарського суду міста Києва від 29.07.2013 року у справі №910/3934/13 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Атем" - без задоволення.
Головуючий суддя Андрієнко В.В.
Судді Буравльов С.І.
Шапран В.В.