04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"29" жовтня 2013 р. Справа№ 910/11042/13
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Авдеєва П.В.
суддів: Куксова В.В.
Коротун О.М.
За участю представників сторін:
від позивача: Перепелиця А.Б. - представник за довіреністю,
від відповідача: Бєлицька І.В. - представник за довіреністю.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Sarens NT (Саренс Н.В.)
на ухвалу Господарського суду м.Києва від 13.08.2013 р.
у справі №910/11042/13 (суддя Якименко М.М.)
за позовом Sarens NT (Саренс Н.В.)
до Приватного акціонерного товариства "Укренергомонтаж"
про стягнення 1 980 947,54 грн.
В червні 2013 року Sarens NT (Саренс Н.В.) (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства "Укренергомонтаж" (далі-відповідач) про стягнення з останнього 1 980 947,54 грн.
Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами Контракту від 07.02.2011 року про оренду гусеничного підйомного крана Liebherr LR1750 (надалі-Контракт) в частині ненадання банківської гарантії сплати послуг з демобілізації крана.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.08.2013р. у справі №910/11042/13 провадження у справі припинено на підставі п.1 ч.1 ст.80 ГПК України, оскільки вирішення даного спору сторонами віднесено до компетенції іншого суду.
Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції від 13.08.2013р., позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить її скасувати та передати дану справу на розгляд до Господарського суду міста Києва, посилаючись на неповне з'ясування обставин місцевим господарським судом, що мають значення для вирішення справи та не правильне застосування останнім норм матеріального та процесуального права, зокрема, п.1 ст.8 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж», п.3 ст.2 Конвенції про визнання та виконання іноземних арбітражних рішень, ст.80 ГПК України.
Відповідачем подано заперечення щодо приєднання доказів, в якому просить відмовити апелянту у приєднанні нового доказу - довідки Торгово-промислової палати України, а подальший розгляд апеляційної скарги здійснювати без врахування зазначеного документу.
Судова колегія, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваної ухвали суду, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала суду першої інстанції не підлягає скасуванню з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 07.02.2011 року між сторонами було укладено Контракт про оренду гусеничного підйомного крана Liebherr LR1750 від 07.02.2011 року, відповідно до умов якого позивач (орендодавець) передає відповідачу (орендарю) підйомний кран з необхідним оснащенням, обладнанням, інструментом та екіпажем в оплатне строкове користування.
Пунктом 12.4. Контракту сторони погодили, що "любой спор, разногласие или требование, что возникает из этого Соглашения или в связи с ним, в частности те, что касаются его выполнения, нарушения, прекращения, расторжения или недействительности Соглашения подлежат рассмотрению и окончательному решению Международным коммерческим арбитражем - Арбитражным судом Стокгольмской торговой палаты".
У п.1 ст.4 Європейської конвенції про зовнішньоторговельний арбітраж (Женева, 21.04.1961р., ратифікованій Україною (Українською ССР) 18.03.1963р.) зазначено, що сторони арбітражного застереження можуть на свій розсуд установлювати місцезнаходження арбітражного суду.
У відповідності до ст.2 Конвенції про визнання та виконання іноземних арбітражних рішень (Нью-Йорк, 10.06.1958р., ратифікована Українською ССР 10.08.1960р.) кожна договірна Держава визнає письмову угоду, відповідно до якої сторони зобов'язуються передавати в арбітраж всі або деякі спори, які виникли чи можуть виникнути між ними в зв'язку з будь-яким конкретним договором. Термін "письмова угода" включає арбітражне застереження в договорі або арбітражну угоду, підписані сторонами. Суд договірної Держави, якщо до нього надходить позов з питання, за яким сторони уклали угоду, що передбачається цією статтею, повинен, на прохання однієї зі сторін, направити сторони до арбітражу, якщо не буде встановлено, що згадана угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана.
За змістом ч.1 ст.7 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж" арбітражна угода визначається як угода сторін про передачу до арбітражу всіх або певних спорів, які виникли або можуть виникнути між ними в зв'язку з будь-якими конкретними правовідносинами, незалежно від того, чи мають вони договірний характер, чи ні. Арбітражна угода може бути укладена у вигляді арбітражного застереження в контракті або у вигляді окремої угоди.
У відповідності п.5 роз'яснення Президії Вищого господарського суду України № 04-5/608 від 31.05.2002 року "Про деякі питання практики розгляду справ за участю іноземних підприємств і організацій" сторони зовнішньоекономічного договору мають право передбачити у ньому або шляхом укладення окремої угоди (арбітражна умова, арбітражне застереження) передачу спорів, що виникають з такого договору, на вирішення третейського суду (постійно діючого або створеного для вирішення конкретного спору - ad hoc).
Суд, до якого подано позов з питання, що є предметом арбітражної угоди, повинен, якщо будь-яка із сторін просить про це не пізніше подання своєї першої заяви по суті спору, припинити провадження у справі і направити сторони до арбітражу, якщо не визнає, що ця арбітражна угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана.
Господарський суд може порушити провадження зі справи у випадку наявності у зовнішньоекономічному договорі арбітражної угоди, якщо визначить, що така угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана (пункт 3 статті 2 Конвенції про визнання та виконання іноземних арбітражних рішень, Нью-Йорк, 1958).
Названа норма узгоджується з вимогами статті 8 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж". Провадження у справі в цих випадках припиняється на підставі пункту 1 частини першої статті 80 ГПК України.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, сторони уклали арбітражну угоду, яка міститься у Контракті та чітко визначили, орган для вирішення спорів - Арбітражний суд Стокгольмської торгової палати.
Сторонами відповідно до ст.32-34 ГПК України не надано належних та допустимих доказів того, що вказана угода була визнана судом недійсною, не є такою, що втратила чинність та такою, що не може бути виконана.
Довідка Торгово-промислової палати України №2434/05-5 від 11.10.2013р., яка подана апелянтом, судовою колегією відповідно до ст.101 ГПК України не приймається до уваги, оскільки апелянт не довів неможливість подання її під час розгляду даної справи судом першої інстанції.
З огляду на викладене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що даний спір, вирішення якого відповідно до Контракту віднесено до відання інших органів, непідвідомчий господарським судам в розумінні статті 12 ГПК України.
За таких обставин, враховуючи зазначені правові норми, провадження у справі підлягає припиненню на підставі п.1 ч.1 ст.80 ГПК України, оскільки вирішення даного спору сторонами віднесено до компетенції іншого суду.
Судова колегія звертає увагу на те, що статтею 7 Закону України «Про судовий збір» передбачено підстави повернення судового збору, перелік яких є вичерпним. У їх числі не зазначено такої підстави, як припинення провадження у справі (стаття 80 ГПК). Водночас закриття провадження у справі, про яке йдеться у пункті 5 частини першої цієї статті Закону, є поняттям цивільного і адміністративного судочинства, передбаченим відповідно статтею 205 Цивільного процесуального кодексу України і статтею 157 Кодексу адміністративного судочинства України, які господарськими судами у здійсненні судочинства не застосовуються (п.5.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» від 21.02.2013 №7.
Таким чином, припинення провадження у справі з підстав, передбачених статтею 80 ГПК, не тягне за собою наслідків у вигляді повернення сплаченої суми судового збору.
Згідно з положеннями ст.43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Згідно із ч. 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Доводи, наведені позивачем в апеляційній скарзі, судовою колегією до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.
Виходячи з наведеного, судова колегія вважає, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції відповідає чинному законодавству та матеріалам справи. Судова колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваної ухвали.
Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на апелянта.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд -
1.Апеляційну скаргу Sarens NT (Саренс Н.В.) на ухвалу Господарського суду м.Києва від 13.08.2013р. у справі №910/11042/13 залишити без задоволення.
2.Ухвалу Господарського суду міста Києва від 13.08.2013 року у справі №910/11042/13 залишити без змін.
3.Матеріали справи №910/11042/13 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку.
Дата підписання повного тексту постанови 31.10.2013р.
Головуючий суддя Авдеєв П.В.
Судді Куксов В.В.
Коротун О.М.