04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"28" жовтня 2013 р. Справа№ 910/12651/13
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Жук Г.А.
суддів: Мальченко А.О.
Остапенка О.М.
при секретарі судового засідання Анісімовій М.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Бетон комплекс» на рішення господарського суду міста Києва від 12.08.2013 року
у справі № 910/12651/13 ( суддя - Балац С.В.),
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бетон комплекс»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «К і К»
про стягнення 18233,72 грн.
за участю представників сторін:
від позивача: Зімарєв В.М.,
від відповідача: Бураков І.О.
03.07.2013 року товариство з обмеженою відповідальністю «Бетон комплекс» звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «К і К» про стягнення 18 233,72 грн. що становить 16 939,14 грн. вартість поставленого товару за накладною № 143472 від 04.11.2009 року, 11 078,24 грн. - 3% річних та 186,34 грн. інфляційні втрати, нараховані в порядку ст. 625 ЦК України.
В обґрунтування позовних вимог позивач, посилається на порушення відповідачем умов договору поставки, укладеного у спрощеній формі, щодо своєчасної та повної оплати вартості товару.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.08.2013 року у справі № 910/12651/13 позивачеві відмовлено у задоволені позову. Місцевий господарський суд, посилаючись на ст. 33 ГПК України, дійшов висновку, що поставка товару не підтверджена первинними бухгалтерськими документами.
Не погоджуючись з рішенням суду, позивач, товариство з обмеженою відповідальністю «Бетон комплекс», подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення місцевого господарського суду від 12.08.2013 року у справі № 910/12651/13 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням норм процесуального та матеріального права. Апелянт стверджує, що в порушення ст.ст. 22, 38 ГПК України, суд не задовольнив його клопотання про надання можливості ознайомитися із змістом відзиву на позов, не задовольнив клопотання про витребування додаткових доказів, які мають суттєве значення для справи, відтак судом прийнято рішення за неповним з'ясуванням обставин.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 09.09.2013 року апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду у судовому засіданні на 23.09.2013 року.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.09.2013 року відкладено розгляд справи на 14.10.2013 року у зв'язку з неявкою в судове засідання апелянта (позивача у справі).
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.10.2013 року в судовому засіданні оголошено перерву до 28.10.2013 року та зобов'язано позивача надати докази у справі, на які він посилається в обґрунтування позову, а саме оригінали та належним чином засвідчені копії договору поставки, договору № 50 від 06.07.2009 року, довіреність серії ЯОБ № 311803 від 02.11.2009 року, докази часткової оплати ТМЦ отриманих відповідачем за накладною № 143472 від 04.11.2009 року.
Представник позивача у судовому засіданні 28.10.2013 підтримав доводи апеляційної скарги, просить скасувати рішення суду першої інстанції та задовольнити позовні вимоги повністю.
Представник відповідача заперечив доводи апелянта, просить рішення місцевого господарського суду залишити без змін, скаргу - без задоволення.
Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи, апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.
Судова колегія Київського апеляційного господарського суду, розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права встановила наступне.
За твердженням позивача між сторонами у справі, на підставі усної домовленості, укладено договір про поставку відповідачу - товариству з обмеженою відповідальністю «К І К» бетону марки П4 В30 F200 W6 3 в кількості 42.м/куб на суму 25 689,68 грн. (в т.ч. ПДВ).
В підтвердження факту поставки бетонної суміші позивач надав накладну на фактичний відпуск виробів від 04.11.2009 року № 143472 (далі - накладна № 143472). Загальна вартість товару, з урахуванням транспортних послуг, згідно накладної № 143472 становить 25.689,68 грн. (засвідчена копія накладної № 143472 міститься в матеріалах справи), а також Товарно-транспортні накладні № 417275 від 05.11.209 року, № 417277 від 05.11.20-9 року, № 417525 від 06.11.2009 року, № 417536 від 06.11.2009 року, № 417541 від 06.11.2009 року № 417545 від 06.11.2009 року, довіреність № 311803, серії ЯОБ від 02.11.2009 року (дійсна до 02.12.2009 року), яку видано товариством «К і К» на ім'я Любченка Володимира Валентиновича на право отримання ТМЦ від ТОВ «Бетон Комплекс» (засвідчені копії вказаних товарно-транспорті накладні наявні в матеріалах справи).
Відповідно до положень статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Як стверджує позивач, даний спір виник внаслідок неналежного виконання відповідачем його грошового зобов'язання, що отриманий бетон відповідачем оплачено частково і останній має перед позивачем заборгованість в розмірі 16.939,14 грн.
Відповідач заперечив наявність боргу перед позивачем, у відзиві на позов, відзиві на апеляційну скаргу та в судових засіданнях стверджує, що не отримував від позивача бетон, що ТОВ «К і К» займається лише перевезенням і що з відповідачем було укладено договір саме на перевезення вантажів. Крім того вважає, що позивач не довів отримання товариством «К і К» бетону, оскільки ТТ накладні не містять відповідних відміток.
Місцевий господарський суд визнав неналежним доказом поставки накладну № 143472, оскільки дана не містить підпису іншої сторони за угодою.
Колегія суддів апеляційної інстанції вважає такий висновок суду обґрунтованим, виходячи з наступного.
В силу вимог ст.ст.33-43 ГПК України докази у справі оцінюються в їх сукупності, за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному та об'єктивному розгляді всіх обставин.
Колегія суддів апеляційної інстанції звертає увагу на те, що позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на накладну на фактичний відпуск виробів від 04.11.2009року № 143472, товарно-транспортні накладні № 417275 від 05.11.209 року, № 417277 від 05.11.20-9 року, № 417525 від 06.11.2009 року,№ 417536 від 06.11.2009 року, № 417541 від 06.11.2009 року № 417545 від 06.11.2009 року, довіреність № 311803, серії ЯОБ від 02.11.2009 року, копії яких представлено в справі.
Відповідач, не погодившись з позовними вимогами позивача надав суду відзив, яким вказані вимоги відхилив повністю, з тих підстав, що відповідач із позивачем договір на поставку товару ні в усній, ні в письмовій формі не укладав, товар згідно первинних бухгалтерських документів, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги, не отримував, частково його на користь позивача не оплачував. Відповідач зазначив, що позовні вимоги позивача документально не підтверджені.
Крім того, відповідач вказує, що позивачем пропущено строк позовної давності на звернення до суду із вимогами, що є підставою для відмови у задоволенні позову.
Дослідивши представлені докази судом встановлено, що накладна на фактичний відпуск виробів від 04.11.2009року № 143472 не містить відмітки про одержання товару відповідачем. ТТН накладні № 417275 від 05.11.209 року, № 417277 від 05.11.2009 року, № 417525 від 06.11.2009 року, № 417536 від 06.11.2009 року, № 417541 від 06.11.2009 року № 417545 від 06.11.2009 року містять відмітку про отримання товару прорабом Нигруця підпис якого засвідчено печаткою СП «Основа -Солсиф», тобто представник іншої юридичної особи.
Довіреність № 311803 серії ЯОБ від 02.11.2009 року, оригінал якої оглянуто в судовому засіданні, має посилання на договір № 50 від 06.07.2009 року. На вимогу суду, позивачем в судове засідання 28.10.2013 року, не представлено оригіналу договору № 50 від 06.07.2009 року. З пояснень представника такий не збережено, однак, представлено копію зазначеного договору, з якого вбачається, що предметом договору № 50 є надання послуг з перевезення, відтак довіреність № 311803 серії ЯОБ від 02.11.2009 року, яка видана на підставі договору перевезення не може бути належним доказом поставки та отримання товару. Крім того, представлена копія договору не засвідчена у встановленому законом порядку і не могла бути засвідчена, оскільки відсутній оригінал, тому, з огляду на вимоги ст. 101 ГПК України, суд відмовив у залучені даного документу, як доказу у справі.
Твердження позивача, що відповідач частково оплатив бетон, поставлений за накладною № 143472 від 04.11.2009 року також не найшло підтвердження при розгляді справи.
Так, з представлених позивачем банківських виписок вбачається, що оплата проводилася за накладною № 142978 від 30.10.2009 року, яка не є предметом позову, на підставі рахунку № 143389 від 04.11.2009 року, який не представлено стороною.
Колегія суддів звертає також увагу на те, що з представленої в матеріалах справи претензії від 04.05.2011 року (а.с.8) неможливо встановить за якою господарською операцією і на підставі яких бухгалтерських документів утворився борг в сумі 32 289, 14 грн., оскільки дана претензія не містить посилань на будь-які накладні, договори.
Враховуючи наведене, колегія суддів визнає вимоги позивача щодо стягнення 16 939,14 грн. вартості бетону, отриманого за накладною № 143472 від 04.11.2009 року не обґрунтованими, не доведеними належними та допустимими доказами, а відтак такими, що не підлягають до задоволення.
Позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 11 078,24 грн. - 3% річних та 186,34 грн. інфляційних втрат, що нараховані в порядку ст. 625 ЦК України також не підлягають до задоволення, оскільки є похідними від основної вимоги.
Враховуючи наведене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом належним чином досліджено обставини справи та надано цим обставинам відповідну правову оцінку, тому рішення господарського суду міста Києва від 12.08.2013 року у справі № 910/12651/13 відповідає фактичним обставинам справи, чинному законодавству України, а відтак передбачених законом підстав для скасування оскаржуваного рішення місцевого господарського суду не вбачається.
Відповідно до ст. 49 ГПК України, судові витрати за перегляд рішення в апеляційній інстанції покладаються позивача у справі (апелянта).
Керуючись ст. ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Бетон комплекс» на рішення господарського суду міста Києва від 12.08.2013 року у справі № 910/12651/13 залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду міста Києва від 12.08.2013 року у справі № 910/12651/13 залишити без змін.
3.Справу № 910/12651/13 повернути до господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку відповідно до вимог ст. ст. 107-111 ГПК України.
Головуючий суддя Жук Г.А.
Судді Мальченко А.О.
Остапенко О.М.