24 жовтня 2013 року Справа № 25628/10/9104
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді - Мікули О.І.,
суддів - Качмара В.Я., Курильця А.Р.
розглянувши у порядку письмового провадження в місті Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Володимир - Волинського міського суду Волинської області від 08 квітня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Територіальної державної інспекції праці у Волинській області, Головного державного інспектора праці Територіальної державної інспекції праці у Волинській області Калашнюка Степана Олександровича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -
Позивач- ОСОБА_1. звернулась в суд з позовом до відповідачів- Територіальної державної інспекції праці у Волинській області та головного державного інспектора праці Територіальної державної інспекції праці у Волинській області Калашнюк С.О., в якому просить скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення від 25 грудня 2009 року.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 18 січня 2010 року нею отримано постанову про накладення штрафу від 25 грудня 2009 року, винесену державним інспектором Територіальної державної інспекції праці у Волинській області Калашнюк С.О., згідно з якою її притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 188-6 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 900 грн. Вважає дії відповідача неправомірними, оскільки відповідно до постанови КМ України №502 від 21 травня 2009 року «Про тимчасові обмеження щодо здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності на період 31 грудня 2010 року» органи і посадові особи, уповноважені законами здійснювати державний нагляд до 31 грудня 2010 року тимчасово повинні припинити проведення перевірок суб'єктів господарювання, а також те, що 15 жовтня 2009 року управлінням праці та соціального захисту населення було завершено проведення перевірки додержання нею законодавства про працю. Також зазначає, що складення протоколу про адміністративне правопорушення від 18 грудня 2009 року та розгляд справи про адміністративне правопорушення відбулось у її відсутності, чим порушено процесуальні права.
Постановою Володимир - Волинського міського суду Волинської області від 08 квітня 2010 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, позивач оскаржила його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з помилковим застосуванням норм матеріального права, порушенням норм процесуального права та підлягає скасуванню, покликаючись на те, що вона не здійснювала перешкод у діяльності інспектора праці, а тому не було підстав для притягнення її до адміністративної відповідальності. Вважає,що суд прийшов до помилкового висновку про правомірність складення протоколу про адміністративне правопорушення від 18 грудня 2009 року, крім того розгляд справи про адміністративне правопорушення відбувся у її відсутності, чим порушено процесуальні права, і судом безпідставно не взяті до уваги докази на підтвердження цих обставин. Просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Особи, які беруть участь у справі, у судове засідання для розгляду апеляційної скарги не прибули, хоча про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, тому колегія суддів, у відповідності до ч.1 ст.197 КАС України, вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки таку може бути вирішено на основі наявних у ній доказів.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін з наступних підстав.
Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що позивач створила перешкоди для діяльності посадової особи органів спеціально уповноваженого органу виконавчої влади з державного нагляду за додержанням законодавства про працю, а в діях відповідача не встановлено порушень вимог ч.3 ст.2 КАС України.
Такі висновки суду першої інстанції, на думку колегії суддів, відповідають фактичним обставинам справи і є правильними, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що 25 грудня 2009 року головним державним інспектором праці Територіальної державної інспекції праці у Волинській області Калашнюком С.О. винесено постанову про накладення на ОСОБА_1 штрафу за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого за ст.188-6 КУпАП в розмірі 900 грн.
Зі змісту постанови про притягнення до адміністративної відповідальності від 25 грудня 2009 року вбачається, що підприємець ОСОБА_1 створила перешкоду для діяльності посадових осіб органів спеціально уповноваженого органу виконавчої влади державного нагляду за додержанням законодавства про працю, на неодноразові усні та письмові звернення інспектора відмовила в допуску до перевірки додержання законодавства про працю та надання відповідних документів, який діяв за дорученням Володимир-Волинської міжрайонної прокуратури, чим порушила п. 6 Положення про державний департамент нагляду за додержанням законодавства про працю, що затверджений постановою КМ України № 50 від 18 січня 2003 року (а.с.3).
Згідно зі ст.188-6 КУпАП невиконання законних вимог посадових осіб органів спеціально уповноваженого органу виконавчої влади з державного нагляду за додержанням законодавства про працю щодо усунення порушень законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування або створення перешкод для діяльності цих органів - тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
За приписами ст.251 КУпАП, доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненням особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно зі ст. 252 КУпАП орган (посадова особа), що розглядає справу про адміністративне правопорушення оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Із матеріалів справи вбачається, що складений протокол про адміністративне правопорушення від 18 грудня 2009 року є належним і допустимим доказом, на його підставі відповідачем винесено постанову від 25 грудня 2009 року у справі про адміністративне правопорушення, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.188-6 КУпАП та накладено штраф у розмірі 900 грн. Стягнення накладене в межах розміру санкції статті, передбаченої КУпАП за дане правопорушення.
Покликання апелянта на те, що позивач не отримувала копії протоколу про адміністративне правопорушення судом до уваги не береться, оскільки таке спростовується матеріалами справи.
Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що вина позивачки у вчиненні вказаного правопорушення повністю доводиться зібраними та дослідженими у судовому засіданні доказами.
Суд першої інстанції правильно не взяв до уваги покликання позивачки на неправомірність дій інспектора праці у зв'язку з дією норм Постанови Кабміну України № 502 від 21 травня 2009 року «Про тимчасові обмеження щодо здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності на період 31 грудня 2010 року», оскільки з аналізу норм даного нормативно- правового акту вбачається, що такий поширюється на тимчасові обмеження щодо здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, разом з тим, дотримання законодавства про працю в дану сферу господарювання не входить.
Крім того, згідно зі ст.16 Конвенції міжнародної організації праці № 81 1947 року про інспекцію праці у промисловості й торгівлі, яка ратифікована Законом України «Про ратифікацію Конвенції Міжнародної організації праці N 81 1947 року про інспекцію праці у промисловості й торгівлі» від 08 вересня 2004 року інспекції на підприємствах проводяться так часто і так ретельно, як це необхідно для забезпечення ефективного застосування відповідних правових норм.
Ст.268 КУпАП передбачено, що справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про відсутність порушень процесуальних прав ОСОБА_1 при розгляді адміністративних матеріалів у її відсутності, оскільки позивач належним чином була повідомлена про час та місце слухання справи, що підтверджується дослідженими в судовому засіданні матеріалами справи, а позивачем в свою чергу не представлено суду доказів поважності неявки на розгляд справи.
Таким чином, оскільки оскаржувана постанова про притягнення ОСОБА_1. до адміністративної відповідальності у виді штрафу у розмірі 900 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.188-6 КУпАП прийнята відповідачем обґрунтовано, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами України, підстав для її скасування колегія суддів не вбачає.
Враховуючи усе вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, тому відповідно до вимог ч. 1 ст. 200 КАС України апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.
Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Володимир - Волинського міського суду Волинської області від 08 квітня 2010 року у справі № 2а-56/10 - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий О.І. Мікула
Судді В.Я. Качмар
А.Р. Курилець