23 жовтня 2013 року Справа № 37376/10/9104
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Старунського Д.М.,
суддів Багрія В.М., Качмара В.Я.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 21 травня 2009 року про відмову у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до суддів Апеляційного адміністративного суду м. Києва Бараненка І.І., Бєлової Л.В, Коваль М.П. про зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 21.05.2009 року звернувся в суд з адміністративним позовом до суддів Апеляційного адміністративного суду м. Києва Бараненка І.І., Бєлової Л.В, Коваль М.П. про зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 21 травня 2009 року у відкритті провадження у справі відмовлено.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі просить рішення суду першої інстанції скасувати. Вимоги за апеляційною скаргою обґрунтовує тим, що судом першої інстанції були недостатньо досліджені докази та обставини справи, рішення постановлено з порушенням норм процесуального права.
Зазначає, що відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 25 листопада 1997 року №6-зп "Щодо офіційного тлумачення частини другої статті 55 Конституції України та статті 248-2 Цивільного процесуального кодексу України" частину другу статті 55 Конституції України необхідно розуміти так, що кожен громадянин України, іноземець, особа без громадянства має гарантоване державою право оскаржити в суді загальної юрисдикції рішення, дії чи бездіяльність будь-якого органу державної влади, органу місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, якщо вважають, що ці рішення, дія чи бездіяльність порушують їхні права і свободи або перешкоджають здійсненню цих прав і свобод, а тому потребують правового захисту в суді.
Такі скарги підлягають безпосередньому розгляду в судах незалежно від того, що прийнятим раніше законом міг бути встановлений інший порядок їх розгляду (оскарження до органу, посадової особи вищого рівня по відношенню до того органу і посадової особи, що прийняли рішення, вчинили дії або допустили бездіяльність).
Сторони в судове засідання не прибули, про дату, час і місце апеляційного розгляду були повідомлені належним чином, тому колегія суддів, у відповідності до ст.197 КАС України, вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні в справі матеріали та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, на основі наявних у справі доказів, колегія суддів приходить до переконання, що подану апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін з таких підстав.
Приймаючи ухвалу про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі, суд першої інстанції виходив з того, що судам не підвідомчі скарги на акти і дії суддів та службових осіб суду, якщо законодавством встановлено інший порядок оскарження, що згідно тлумачення Конституційного суду України слід також розуміти, що, судами не розглядаються скарги громадян на акти і дії суддів, пов'язані із здійсненням правосуддя, оскарження яких встановлюється відповідним процесуальним законодавством України.
Колегія суддів вважає, що спір між сторонами не належить до тих, який відноситься до публічно-правових та повинен вирішуватися згідно з КАС України.
Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. (п.1 ч.1 ст.3 КАС України)
У пункті 7 частини 1 статті 3 КАС України передбачено, що суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Згідно із ч.2 ст.4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Як видно з позовної заяви та доданих до неї матеріалів, спірні правовідносини між сторонами виникли з приводу здійснення суддею (судом) правосуддя.
Виходячи з роз'яснення Конституційного Суду України, які викладені у рішенні №6-рп/2001 від 23.05.2001 року, суддя (суд) при здійсненні судочинства формально не належить до кола суб'єктів владних повноважень, оскільки він здійснює правосуддя, а не реалізує владні управлінські функції.
Прийняття заяв та скарг у судових справах, їх підготовка до розгляду, розгляд таких справ, а також прийняття рішень та вчинення дій, передбачених процесуальним законом, є не управлінською, а процесуальною діяльністю, і чинним процесуальним законодавством передбачено порядок оскарження цих рішень та дій судді (суду), а отже, оскаржувати їх на підставі КАС України як рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень не є можливим.
Постановою Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року №6 роз'яснено, що у розумінні положень ч.1 ст.2, п.п.1, 7, 9 ст.3, ст.17, ч.3 ст.50 КАС України суди та судді при розгляді ними цивільних, господарських, кримінальних, адміністративних справ та справ про адміністративні правопорушення не є суб'єктами владних повноважень, які здійснюють владні управлінські функції, і не можуть бути відповідачами у справах про оскарження їх рішень, дій чи бездіяльності, вчинених у зв'язку з розглядом судових справ.
В постанові від 15 квітня 2008 року Верховний Суд України зазначив, що законність процесуальних актів і дій (бездіяльності) суду, вчинених при розгляді конкретної справи, не може перевірятися за межами передбаченого законом процесуального контролю. Намагання зробити це в конкретній справі шляхом подання окремого позову проти суду чи судді є протиправним втручанням у здійснення правосуддя і посяганням на процесуальну незалежність суду. Позови до судів і суддів не можуть пред'являтися як до посадових осіб, які наділені владними повноваженнями у зв'язку зі здійсненням правосуддя, оскільки це неуправлінські функції. Такі спори мають розглядатися тільки за процесуальними законами, якими керуються суди конкретних юрисдикцій при вирішенні конкретних справ.
Громадяни не можуть оскаржувати рішення, дії чи бездіяльність судів чи суддів у конкретних справах шляхом звернення з конкретним позовом. Скарги на дію чи бездіяльність судді можна вирішувати в рамках процесуального закону. Процесуальним законом передбачено, що всі процесуальні документи судів можуть бути оскаржені, особою, яка є учасником конкретного процесу, в процесуальному порядку.
Згідно п.1 ч.1 ст.109 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі лише, якщо заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу - без змін, якщо визнає що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний спір, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду і задоволенню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 197, 199 п.1, 200, 205 ч.1 п.1, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 21 травня 2009 року у справі №2а-9539/09 - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.
На ухвалу може бути подано касаційну скаргу безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили.
Головуючий суддя Д.М. Старунський
Судді В.М. Багрій
В.Я. Качмар