23 жовтня 2013 року Справа № 37357/10/9104
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Старунського Д.М.,
суддів Багрія В.М., Качмара В.Я.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Львові апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Дрогобичі Львівської області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2010 року у справі за позовом управління Пенсійного фонду України в м. Дрогобичі Львівської області до відділу Державної виконавчої служби Дрогобицького міськрайоного управління юстиції Львівської області про скасування постанови,
УПФ України в м. Дрогобичі Львівської області 26.10.2010 року звернулося в суд з адміністративним позовом до відділу Державної виконавчої служби Дрогобицького міськрайоного управління юстиції Львівської області, в якому просило скасувати постанову про накладення штрафу в сумі 340,00 грн. від 19 жовтня 2010 року ВП №20437645.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2010 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції УПФ України в м. Дрогобичі Львівської області оскаржило його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі просить рішення суду першої інстанції скасувати і прийняти нове рішення, яким позов задовольнити. Вимоги за апеляційною скаргою обґрунтовує тим, що судом першої інстанції були недостатньо досліджені докази та обставини справи, рішення постановлено з порушенням норм процесуального права.
Зазначає, що 16.08.2010 за вих.№4454/06-14 управління звернулося до Львівського апеляційного адміністративного суду із заявою про роз'яснення рішення суду та з клопотанням до ВДВС Дрогобицького МРУЮ Львівської області про зупинення виконавчого провадження. Станом на день винесення рішення Львівським окружним адміністративним судом рішення суду роз'яснено не було.
Вказує, що відповідно до положень ст.7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Відповідно до положень ст.95 Конституції України, виключно Законом України «Про Державний бюджет України» визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування усіх цих видатків. Коштів з Державного бюджету України на виплату підвищення до пенсії як «дитині війни» за судовими рішеннями УПФ України в м. Дрогобичі Львівської області не виділялось. Розрахунковий рахунок Державного бюджету по надходженню коштів на виплату підвищення до пенсії як «дитині війни» в управлінні відсутній.
Сторони в судове засідання не прибули, про дату, час і місце апеляційного розгляду були повідомлені належним чином, тому колегія суддів, у відповідності до ст.197 КАС України, вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження.
Як видно з матеріалів справи Дрогобицьким міськрайонним судом Львівської області 17 лютого 2010 року видано виконавчий лист №2а-5691/09, в якому постановлено зобов'язати УПФ України у м. Дрогобичі Львівської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 підвищення до пенсій у розмірі 30% мінімального розміру пенсії за віком, передбаченої ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 1 червня 2008 року по 31 грудня 2008 року з врахуванням ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та виплачених сум.
23 липня 2010 року відповідачем на підставі вищенаведеного виконавчого листа та заяви ОСОБА_13 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження серія ВП №20437645, яким позивачу надано строк до 29 липня 2010 року на добровільне виконання рішення суду.
Позивач клопотанням від 16 серпня 2010 року №4457/06-14, направленого на адресу відповідача, просив зупинити виконавче провадження, оскільки позивачем подано до суду заяву про роз'яснення судового рішення, що на його думку є безумовною підставою для зупинення виконавчого провадження.
Постановою від 19 жовтня 2010 року відповідачем накладено штраф на позивача в розмірі 340,00 грн. за невиконання рішення суду у визначений в постанові про відкриття виконавчого провадження строк.
Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позову в якому УПФ України в м. Дрогобичі Львівської області просило скасувати постанову про накладення штрафу в сумі 340,00 грн. від 19 жовтня 2010 року ВП №20437645, суд першої інстанції виходив з того, що боржником (позивачем по даній справі) добровільно у визначений державним виконавцем строк рішення суду не було виконано без поважних причин, а тому відповідачем правомірно, відповідно до ст.87 Закону України «Про виконавче провадження», винесено постанову про накладення на нього штрафу в розмірі 340,00 гривень.
Колегія суддів, дослідивши наявні в справі матеріали та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, на основі наявних у справі доказів, вважає, що висновок суду першої інстанції є обґрунтованим та відповідає чинному законодавству, виходячи з таких підстав.
Статтею 3 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що примусове виконання рішень державною виконавчою службою здійснюється на підставі виконавчих документів. Державною виконавчою службою підлягають виконанню, зокрема, такі виконавчі документи як виконавчі листи, що видаються судами.
Згідно ч.1, 2 ст.24 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення виконавчого документа до виконання і цей документ відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, та пред'явлений до виконання до органу державної виконавчої служби за належним місцем виконання рішення. Державний виконавець у 3-денний строк з дня надходження до нього виконавчого документа вносить постанову про відкриття виконавчого провадження.
Відповідно до ст.76 вищенаведеного Закону, після відкриття виконавчого провадження по виконавчому документу, який зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець відповідно до ст.24 вищевказаного Закону визначає йому строк добровільного виконання рішення. У разі невиконання без поважних причин цих вимог державний виконавець застосовує до боржника штрафні санкції чи інші заходи, передбачені законодавством, і призначає новий строк виконання.
Статтею 34 вищезазначеного Закону визначено вичерпний перелік підстав для чекового зупинення виконавчого провадження, однак в такому відсутня така підстава, як подання боржником заяви до суду про роз'яснення судового рішення, а відтак дії відповідача в частині не зупинення виконавчого провадження є правомірними.
Згідно ст.87 цього ж Закону в разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, які можуть бути виконані лише боржником, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу в розмірі від двох до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на боржника - юридичну особу - від двадцяти до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та призначає новий строк для виконання.
Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову - без змін, якщо визнає що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, який вирішуючи даний спір, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому її слід залишити без задоволення.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 199 п.1, 200, 205 ч.1 п.1, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Дрогобичі Львівської області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2010 року у справі №2а-9565/10 - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.
На ухвалу може бути подано касаційну скаргу безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили.
Головуючий суддя Д.М. Старунський
Судді В.М. Багрій
В.Я. Качмар