17 жовтня 2013 року Справа № 9104/28084/10
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі :
головуючого судді Большакової О.О.,
суддів Глушка І.В., Макарика В.Я.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 23 березня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_1 до виконуючого обов»язки начальника Державної податкової інспекції у Вижницькому районі Фраюка Василя Івановича про визнання дій протиправними та скасування наказу та направлення,-
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до в.о. начальника ДПІ у Вижницькому районі Фраюка Василя Івановича про визнання протиправними дій, скасування наказу № 397 та направлення № 437 від 11.12.2009 року про проведення позапланової виїзної перевірки приватного підприємця ОСОБА_1.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач діяв всупереч ч. 13 ст. 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» та у спосіб, що нею не передбачений, чим порушив положення ч. 2 ст. 19 Конституції України.
Постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 23 березня 2010 року в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.
Не погоджуючись із судовим рішенням, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу на вказану постанову суду. Вважає, що дану постанову винесено з порушенням норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання, просить скасувати судове рішення і прийняти нове, яким позов задовольнити повністю. У апеляційній скарзі вказує, що оскаржуваний наказ № 397 та направлення № 437 від 11.12.2009 року про проведення позапланової виїзної перевірки приватного підприємця є протиправними і можуть призвести незаконного складання акту перевірки, донарахування значних сум платежів та можливого застосування засобів, передбачених Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», зокрема, податкової застави, адмінарешту активів, нарахування штрафних санкцій і пені, тим самим повністю буде заблоковано підприємницьку діяльність позивача.
Особи, що беруть участь у справі, в судове засідання для розгляду апеляційної скарги не прибули. Про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, клопотань від осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю не поступало, а тому колегія суддів, у відповідності до ч. 1 ст. 197 КАС України, вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки таку може бути вирішено на основі наявних у ній доказів.
Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних міркувань.
Судом першої інстанції встановлено, що 09.12.2009 року за № 4/2542 на адресу голови ДПА в Чернівецькій області було направлено постанову начальника відділення СУ УМВСУ України в Чернівецькій області про проведення позапланової перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів) у відповідності до вимог кримінально-процесуального законодавства. На виконання вказаної постанови видано наказ виконуючого обов»язки начальника ДПІ у Вижницькому районі Чернівецької області № 397 та направлення № 437 від 11.12.2009 року про проведення позапланової виїзної перевірки щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів) приватним підприємцем ОСОБА_1 за 2009 рік.
11.12.2009 року ОСОБА_1 отримала наказ № 397 та направлення № 437 на перевірку, що підтверджується відповідними розписками (а.с. 13-14).
15.12.2009 року працівниками ДПІ складено акт про недопуск до проведення позапланової виїзної документальної перевірки та акт про відмову від підпису про ознайомлення з актом про не допуск до проведення позапланової виїзної документальної перевірки.
Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» завданням органів державної податкової служби, зокрема, є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством.
Відповідно до пункту 1 частини 1 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» (далі - Закон № 509-XII) органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати, зокрема, планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ (далі - платники податків).
Відповідно до частини 6 статті 11-1 Закону № 509-XII позаплановою виїзною перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена в планах роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених пунктами вказаної частини статті.
Разом з тим, нормою частини 13 статті 11-1 Закону № 509-XII визначено, що обмеження у підставах проведення перевірок платників податків, визначені цим Законом, не поширюються на перевірки, що проводяться на звернення такого платника податків, або перевірки, що проводяться після порушення кримінальної справи проти платника податків (посадових осіб платника податків), що перевіряється, відповідно до кримінально-процесуального законодавства.
Відповідно до ч. 5 ст. 114 Кримінально-процесуального кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) постанови слідчого, винесені відповідно до закону в кримінальній справі, яка перебуває в його провадженні, є обов'язковими для виконання всіма підприємствами, установами і організаціями, посадовими особами і громадянами.
Статтею 11-2 Закону № 509-ХІІ (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що посадові особи органу державної податкової служби вправі приступити до проведення планової або позапланової виїзної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим та іншими законами України, та за умови надання платнику податків під розписку: 1) направлення на перевірку, в якому зазначаються дата його видачі, назва органу державної податкової служби, мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та дата закінчення перевірки, посади, звання та прізвища посадових осіб органу державної податкової служби, які проводитимуть перевірку. Направлення на перевірку є дійсним за умови наявності підпису керівника органу державної податкової служби, скріпленого печаткою органу державної податкової служби; 2) копії наказу керівника податкового органу про проведення позапланової виїзної перевірки, в якому зазначаються підстави проведення позапланової виїзної перевірки, дата її початку та дата закінчення. Ненадання цих документів платнику податків або їх надання з порушенням вимог, встановлених частиною першою цієї статті, є підставою для недопущення посадових осіб органу державної податкової служби до проведення планової або позапланової виїзної перевірки.
Встановлене вказаною статтею право суб'єкта господарської діяльності не допустити посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки є єдиним юридичним наслідком недотримання останнім порядку проведення перевірки.
Проте, як вбачається з матеріалів справи посадовими особами органу державної податкової служби виконано вимоги ст. 11-2 Закону № 509-ХІІ.
Відтак, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що оскаржувані наказ № 397 та направлення № 437 від 11.12.2009 року прийняті у порядок і спосіб, що передбачені чинним законодавством та є належним способом виконання постанови слідчого.
З огляду на зазначене суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а постанова відповідає нормам матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 197, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. 206 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 23 березня 2010 року в адміністративній справі № 2а-500/10/2470 за позовом ОСОБА_1 до виконуючого обов»язки начальника Державної податкової інспекції у Вижницькому районі Фраюка Василя Івановича про визнання дій протиправними та скасування наказу та направлення, залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п»ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі.
Касаційна скарга на судове рішення подається відповідно до статті 212 КАС України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням апеляційної інстанції.
Головуючий суддя О.О. Большакова
Судді І.В. Глушко
В.Я. Макарик