17 жовтня 2013 року Справа № 9104/175311/12
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючої - судді Большакової О.О.,
суддів Глушка І.В.,Макарика В.Я.,
розглянувши у письмовому провадженні в місті Львові апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 ОСОБА_2 на ухвалу Рахівського районного суду від 28 травня 2012 року про закриття провадження у адміністративній справі за позовом ОСОБА_3 до Квасівської сільської ради Рахівського району Закарпатської області, третьої особи без самостійних вимог ОСОБА_4 про визнання незаконним та скасування рішення,-
Представник ОСОБА_3 ОСОБА_2 подав до Рахівського районного суду з адміністративний позов до Квасівської сільської ради Рахівського району Закарпатської області про визнання незаконним та скасування рішення № 238 ІХ сесії V скликання Квасівської сільської ради від 4 вересня 2007 року про погодження меж по сусідньому землекористуванню.
Ухвалою Рахівського районного суду від 28 травня 2012 року провадженя у справі за позовом ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 до Квасівської сільської ради, третьої особи без самостійних вимог ОСОБА_4 про визнання незаконним та скасування рішення № 238 ІХ сесії V скликання Квасівської сільської ради від 4 вересня 2007 року закрито.
З таким судовим рішенням не погодився представник позивача ОСОБА_2, подавши на ухвалу апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального законодавства, просив скасувати ухвалу Рахівського районного суду від 28 травня 2012 року та направити справу для розгляду до суду першої інстанції.
Сторони в судове засідання не з'явилися, будучи належним чином повідомленими про час та місце судового розгляду. Заперечень на апеляційну скаргу суду подано не було.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні не обов'язкова, колегія суддів, у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України, визнала можливим проводити розгляд апеляційної скарги за відсутності представників сторін.
Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити з наступних підстав.
Як вбачається з позову ОСОБА_3, вона оскаржує рішення органу місцевого самоврядування щодо погодження меж землекористування.
Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що спір виник із цивільних правовідносин, а відтак не підсудний адміністративному суду
Колегія суддів погоджується із доводами апеляційної скарги, та вважає, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права та безпідставно закрито провадження у даній справі.
Відповідно до частин 1, 4 статті 6 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в адміністративному суді, до підсудності якого вона віднесена цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
За п. 1 ч. 1 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Відповідно п. 34 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до виключної компетенції місцевих рад відносяться вирішення питань щодо регулювання земельних відносин.
Відповідно до ст. 83 Земельного кодексу України землі в межах населених пунктів, є комунальною власністю територіальних громад. Згідно ст. 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад відносяться повноваження розпорядження землями територіальних громад.
Крім того, колегія суддів зазначає, що рішенням Конституційного Суду України від 1 квітня 2010 № 10-рп/2010 надане офіційне тлумачення положень частини першої статті 143 Конституції України, пунктів „а", „б", „в", „г" статті 12 Земельного кодексу та пункту 1 частини першої статті 17 Кодексу. Згідно вказаного рішення Конституційний суд визначив, що положення частини першої статті 143 Конституції України, згідно з якими територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування „вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції", слід розуміти так, що при вирішенні цих питань органи місцевого самоврядування діють як суб'єкти владних повноважень; положення пунктів „а", „б", „в", „г" статті 12 Земельного кодексу України у частині повноважень сільських, селищних, міських рад відповідно до цього кодексу вирішувати питання розпорядження землями територіальних громад, передачі земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності, вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності треба розуміти так, що при вирішенні таких питань ці ради діють як суб'єкти владних повноважень; положення пункту 1 частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України стосовно поширення компетенції адміністративних судів на „спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності" слід розуміти так, що до публічно-правових спорів, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів, належать і земельні спори фізичних чи юридичних осіб з органом місцевого самоврядування як суб'єктом владних повноважень, пов'язані з оскарженням його рішень, дій чи бездіяльності.
Враховуючи наведене земельні спори з суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності відносяться до публічно-правових спорів, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.
Проаналізувавши прохальну частину позовної заяви, колегією суддів встановлено, що позивач просив суд визнати протиправним та скасувати рішення Квасівської сільської ради, тобто предметом спору являється законність прийнятого рішення органом місцевого самоврядування при виконанні ним владних управлінських функцій.
Отже, даний спір з суб'єктом владних повноважень, щодо оскарження його рішення, відноситься до публічно-правових спорів, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.
У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 199 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати ухвалу суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 197, 199, 204, 205, 206, 212 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_3 ОСОБА_2 задовольнити.
Ухвалу Рахівського районного суду Закарпатської області від 28 травня 2012 року про закриття провадження у адміністративній справі за позовом ОСОБА_3 до Квасівської сільської ради Рахівського району Закарпатської області, третьої особи без самостійних вимог ОСОБА_4 про визнання незаконним та скасування рішення № 238 ІХ сесії V скликання Квасівської сільської ради від 4 вересня 2007 року скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя О.О. Большакова
Судді І.В.Глушко
В.Я. Макарик