16 жовтня 2013 року Справа № 876/4903/13
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого-судді Костіва М.В.,
суддів Затолочного В.С., Савицької Н.В.
за участю секретаря Губач Х.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Виконавчого комітету Калуської міської ради на постанову Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 05.02.2013 року у справі №0908/6508/2012 за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Калуської міської ради про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,
встановив:
В листопаді 2012 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Виконавчого комітету Калуської міської ради, в якому просив стягнути з відповідача 146 267, 58 грн. середнього заробітку за весь час затримки розрахунку з 18.11.2010 року по 08.11.2012 року.
Постановою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 05.02.2013 року позов задоволено повністю: стягнуто з виконавчого комітету Калуської міської ради на користь ОСОБА_1 146 267, 58 грн. середнього заробітку за час затримки по день фактичного розрахунку.
Не погодившись із винесеним судовим рішенням, постанову суду оскаржив відповідач - виконавчий комітет Калуської міської ради, який, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду та прийняти нове рішення, яким у задоволенні заявленого позову відмовити.
Вимоги апеляційної скарги мотивує тим, що у відповідача не було можливості виплатити позивачу - ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу і компенсації за невикористані відпустки у встановлені законодавством строки, вини відповідача в порушенні строків розрахунку з позивачем немає з огляду на нестачу бюджетних коштів, та відсутність бюджетних асигнувань у вказаний період. Окрім вказаного, суд першої інстанції дійшов хибного висновку щодо дати фактичного розрахунку з позивачем, а саме 08.11.2012 року (дата прийняття постанови про закінчення виконавчого провадження), тоді як фактичний та остаточний розрахунок з ОСОБА_1 було здійснено виконавчим комітетом Калуської міської ради 24.09.2013 року, що підтверджується платіжним дорученням №826.
В судовому засіданні представник апелянта підтримав апеляційну скаргу з зазначених у ній мотивів.
Позивач вважає апеляційну скаргу безпідставною, просить рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено наступне.
Позивач перебував у трудових відносинах з відповідачем, працюючи на посаді заступника міського голови м. Калуша з питань економіки та власності і відповідно до розпорядження № 149-рк/04-03К від 29.07.2008 року звільнений згідно п.3 ст.40 КЗпП України, що підтверджено копією трудової книжки. Проте, відповідно до ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду від 10.02.2011 року № 14345/10/9104 міським головою м. Калуша було видано розпорядження № 194-к/04-03/01 від 20.06.2011 року «Про внесення змін в розпорядження міського голови від 27.07.2008 року № 149-рк/04-03/01 «Про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника міського голови», шляхом викладення абзаців 1 та 3 в новій редакції, а саме «Звільнити ОСОБА_1 з посади заступника міського голови з питань економіки і власності 17.11.2010 року в зв'язку із закінченням строку повноважень виконавчого комітету Калуської міської ради...». Крім того, даним розпорядженням були передбачені виплати середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу з 30.07.2008 року по 17.11.2010 року і компенсації за невикористані відпустки.
Оскільки відповідач в добровільному порядку не виплачував належних позивачу сум, рішенням Калуського міськрайонного суду від 22.05.2012 року його вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, компенсації за невикористану відпустку та компенсацію втрати частини заробітку у зв'язку із порушенням строків її виплати було задоволено. І відповідно до постанови про закінчення виконавчого провадження від 08.11.2012 року при примусовому виконанні було стягнуто з виконавчого комітету належні позивачу розрахункові суми.
Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки повний розрахунок з позивачем було проведено 08.11.2012 року, про що вказано в постанові державного виконавця, вимога позивача про стягнення на його користь 146 267, 58 грн. середнього заробітку за час затримки з 18.11.2010 року по 08.11.2012 року, день фактичного розрахунку, є обґрунтованою.
Колегія суддів не може погодитися з даним висновком суду першої інстанції з огляду на таке.
Відповідно до ст.ст. 47, 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен у зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Відповідно до рішення Калуського міськрайонного суду від 22.05.2012 року стягнуто з виконкому Калуської міської ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу з 30.07.2008 року по 17.11.2010 року і компенсація за невикористані відпустки.
Згідно зі ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що днем фактичного розрахунку є 08.11.2012 року, однак матеріалами справи підтверджується інше. Так, фактичний та остаточний розрахунок з ОСОБА_1 відповідач провів 24.09.2012 року, що підтверджується платіжним дорученням №826 на суму 114 782, 58 грн.
Окрім вказаного, відповідно до ст. 21 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» №2493-ІІІ від 07.06.2001 року (зі змінами та доповненнями) джерелом формування фонду оплати праці посадових осіб місцевого самоврядування є місцевий бюджет.
Відповідно до ст. 51 Бюджетного кодексу України розпорядники коштів Державного бюджету України одержують бюджетні асигнування, що є підставою для затвердження кошторисів відповідно до затвердженого бюджетного розпису, і беруть бюджетні зобов'язання та провадять видатки тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами
Керівники бюджетних установ утримують чисельність працівників, військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та здійснюють фактичні видатки на заробітну плату (грошове забезпечення), включаючи видатки на премії та інші види заохочень чи винагород, матеріальну допомогу, лише в межах фонду заробітної плати (грошового забезпечення), затвердженого для бюджетних установ у кошторисах.
Згідно із статтею 23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом.
Забороняється без внесення змін до закону про Державний бюджет України (рішення про місцевий бюджет) збільшення бюджетних призначень за загальним та спеціальним фондами державного бюджету (місцевого бюджету) на: оплату праці працівників бюджетних установ за рахунок зменшення інших видатків; видатки за бюджетними програмами, пов'язаними з функціонуванням органів державної влади (органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування), за рахунок зменшення видатків за іншими бюджетними програмами.
Крім цього, відповідно до положень ст. 117 КЗпП України розмір відшкодування за час затримки розрахунку необхідно визначити з урахуванням істотності суми заборгованості порівняно із середнім заробітком.
Відтак, з огляду на відсутність бюджетних асигнувань у вказаний період, виплата середнього заробітку позивачу та компенсація за невикористані відпустки була відтермінована в часі.
Із зазначеного, колегія суддів робить висновок про те, що відповідач - виконавчий комітет Калуської міської ради діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України.
Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно із ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу. Апелянт у встановленому законом порядку довів наявність передбачених законом підстав для скасування постанови суду.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, апеляційний суд -
постановив:
Апеляційну скаргу Виконавчого комітету Калуської міської ради - задовольнити.
Постанову Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 05.02.2013 року у справі №0908/6508/2012 скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.
Стягнути на користь виконавчого комітету Калуської міської ради з Державного бюджету України 731 (сімсот тридцять одну) грн. 34 коп.
Постанова набирає законної сили негайно після проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20-ти днів після набрання нею законної сили, а уразі складення такої в порядку ч. 3 ст. 160 КАС України, протягом того ж строку з часу складення в повному обсязі.
Повний текст постанови складено 21.10.2013 року.
Головуючий суддя : Костів М.В.
Судді: Затолочний В.С.
Савицька Н.В.