16 жовтня 2013 року Справа № 2387/10/9104
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого-судді Костіва М.В.,
суддів Шавеля Р.М., Савицької Н.В.
за участю секретаря Губач Х.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної інспекції з контролю за цінами в Хмельницькій області на постанову Хмельницького окружного адміністративного суд від 24.11.2009 року у справі №2-а-4576/09/2270/5 за позовом Державної інспекції з контролю за цінами в Хмельницькій області до Відкритого акціонерного товариства «Теофіпольський цукровий завод» про стягнення 673 968, 67 грн.,
встановив:
У вересні 2009 року позивач - Державна інспекція з контролю за цінами в Хмельницькій області, звернувся до суду з позовом про стягнення з Відкритого акціонерного товариства «Теофіпольський цукровий завод» в дохід держави суми порушення та суми штрафу в розмірі 812 943,25 грн.
Заявами позивача від 11.11.2009 року та від 24.11.2009 року позовні вимоги зменшено до 673 968, 67 грн.
Постановою Хмельницького окружного адміністративного суд від 24.11.2009 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погодившись із винесеним судовим рішенням, постанову суду оскаржив відповідач - виконавчий комітет Калуської міської ради, який, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов.
Вимоги апеляційної скарги мотивує тим, що проведеною позивачем перевіркою додержання державної дисципліни цін ВАТ «Теофіпольський цукровий завод» (акт перевірки від 24.04.2007р.) встановлено необґрунтоване одержання виручки внаслідок завищення граничного рівня торговельних надбавок при формуванні оптово-відпускних цін на цукор в лютому, березні та травні 2006 року, за результатами якої прийнято рішення від 08.09.2006 року №235 про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін. Вказане рішення відповідачем не оскаржувалося, більше того, частково виконувалося в добровільному порядку. Дані обставини суд першої інстанції до уваги не взяв. Щодо строку звернення до суду, то вважає, що такий не пропущено, оскільки відомості щодо несплати санкцій отримано від податкового органу лише 27.03.2009 року. Судом першої інстанції не взяті до уваги пояснення позивача щодо звірок із податковим органом, а саме те, що підтвердити факт звірок інспекція не має змоги, оскільки журнали реєстрації вихідної та вхідної кореспонденції позивача вилучені правоохоронними органами для долучення до матеріалів кримінальної справи, яка порушена за фактом підробки платіжних документів посадовими особами ВАТ «Теофіпольський цукровий завод».
Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти задоволення апеляційної скарги, судове рішення вважає законним. Просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено наступне.
Відповідно до акту Державної інспекції з контролю за цінам в Хмельницькій області від 5 вересня 2006 року було проведено перевірку дотримання державної дисципліни цін на цукрові буряки та цукор-пісок ВАТ «Теофіпольський цукровий завод» за період з січня 2006 року по вересень 2006 року. В акті зазначено, що перевіркою дотримання підприємством вимог постанови Кабінету міністрів України від 20.02.2006 року № 171 «Про заходи щодо державного регулювання виробництва і реалізації цукру та цукрових буряків» та від 13.04.2005 року №289 «Про встановлення граничного розміру квоти та мінімальної ціни на виробництво і реалізацію цукру у період з 1 вересня 2005 року до 1 вересня 2006 року» виявлено порушення на суму 271335 грн. 75 коп. Дане порушення пов'язано з обставинами реалізації цукру за рахунок завищення граничного рівня торговельної надбавки. На підставі вказаного акту перевірки винесено рішення від 08.09.2006 року №235 «Про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін», в якому зазначається, що за порушення вимог розпорядження Хмельницької облдержадміністрації від 31.07.2003 року №268/2003-р «Про запровадження державного регулювання ціноутворення на окремі продовольчі товари» із змінами і доповненнями, передбаченими розпорядженням Хмельницької облдержадміністрації від 21.08.2003 року №295/2003-р вилучається у Відкритого акціонерного товариства «Теофіпольський цукровий завод» в дохід державного бюджету 271 335, 75 грн. необґрунтовано отриманої виручки та 542 671, 50 грн. штрафу.
Аналіз матеріалів справи та норм права, які регулюють спірні правовідносини вказує на наступне. Статтею 13 Закону України «Про ціни і ціноутворення» встановлено, що державний контроль за цінами здійснюється при встановленні і застосуванні державних фіксованих та регульованих цін і тарифів; при цьому встановлюється правомірність їх застосування та додержання вимог законодавства про захист економічної конкуренції.
Пунктом 1.4 Інструкції про порядок застосування економічних та фінансових (штрафних) санкцій органами державного контролю за цінами, затвердженої спільним наказом Міністерства економіки та з питань Європейської інтеграції України та Міністерства фінансів України №268/519 від 03.12.2001р. (надалі - Інструкція) встановлено, що підставою для застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін є одержання суб'єктами господарювання необґрунтованої виручки в результаті порушення ними чинного в періоді, що перевіряється, порядку встановлення та застосування цін і тарифів, які регулюються уповноваженими органами відповідно до вимог законодавства.
Згідно з п.1.5 Інструкції підставою для застосування фінансових (штрафних) санкцій є порушення суб'єктами господарювання вимог спеціальних норм законодавства з питань ціноутворення, якими запроваджено регулювання цін (тарифів), зокрема формування, установлення та застосування цін (тарифів), нижчих від установлених мінімальних. Згідно з п.1.6. Інструкції необґрунтовано одержані суб'єктами господарювання, унаслідок порушень порядку встановлення і застосування цін, суми виручки та штрафи підлягають вилученню згідно із законодавством на підставі рішень, прийнятих органами державного контролю за цінами.
Відповідно до Інструкції рішення про вилучення сум економічних та фінансових (штрафних) санкцій може приймається Державною інспекцією з контролю за цінами, державними інспекціями з контролю за цінами в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі на підставі матеріалів перевірок. Пунктом 3.1 Інструкції встановлено, що Державна інспекція з контролю за цінами та державні інспекції з контролю за цінами в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі приймають рішення про вилучення сум економічних та фінансових (штрафних) санкцій у порядку, передбаченому законодавством. Підставою для прийняття рішень про вилучення сум економічних та фінансових (штрафних) санкцій є акти перевірок, які складаються посадовими особами органів державного контролю за цінами.
Пунктом 4.1 Інструкції встановлено, що скарги на рішення про застосування економічних та фінансових (штрафних) санкцій, прийняті органами державного контролю за цінами, можуть направлятись керівникам цих органів або Державній інспекції з контролю за цінами. У разі незгоди з прийнятим рішенням спір про визнання його недійсним вирішується судом.
Матеріалами справи підтверджується, що рішення від 08.09.2006 року №235 «Про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін» на момент розгляду справи є чинним, не скасовувалось у встановленому порядку. Доказів протилежного суду не надано.
Натомість, суд першої інстанції, приймаючи рішення про відмову в задоволенні позову, вийшовши за межі позовних вимог, досліджував обставини, які стосуються законності прийняття позивачем рішення про застосування економічних санкцій. Поза увагою суду залишився наведений факт, а саме те, що рішення від 08.09.2006 року №235 є чинним та не виконане відповідачем у добровільному порядку.
Окрім вказаного, відповідач визнав порушення, які покладені в основу прийнятого рішення, що підтверджується відповіддю Голови правління ВАТ «Теофіпольський цукровий завод» №432 від 25.10.2006 року на претензію. У вказаній відповіді зазначено, що встановлена перевіркою сума необґрунтовано одержаної виручки в сумі 271335, 75 грн. і штраф у подвійному розмірі буде перераховуватися до бюджету підприємством самостійно по мірі наявності коштів.
Щодо застосування судом першої інстанції строків звернення до суду та вимог апеляційної скарги в цій частині, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до п.3.10. Інструкції №298/519 органи державного контролю за цінами знімають рішення про застосування фінансових (штрафних) санкцій з контролю після одержання від органів державної податкової служби інформації про проведення стягнення із суб'єкта господарювання.
Після отримання копій платіжних документів від ВАТ «Теофіпольський цукровий завод» про оплату суми необґрунтованої виручки та суми штрафу Державна інспекція з контролю за цінами в Хмельницькій області зняла рішення від 08.09.2006 року №235 «Про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін» з контролю, як виконане. Однак, прокурором Теофіпольського району було порушено кримінальну справу за фактом зловживання та службового підроблення службовими особами ВАТ «Теофіпольський цукровий завод». Так, в постанові про порушення кримінальної справи №17/2575 від 07.05.2009 року зазначено, що дослідною перевіркою встановлено, що службові особи ВАТ «Теофіпольський цукровий завод» протягом вересня 2006 - листопада 2007 років, зловживаючи своїм службовим становищем та діючи всупереч державним інтересам, умисно, достовірно знаючи про необхідність сплати до Державного бюджету України 271335,75 грн. економічних та 542671,50 грн. штрафних санкцій, нарахованих Державною інспекцією з контролю цінами в Хмельницькій області за необґрунтовано одержану виручку внаслідок завищення граничного рівня торговельної надбавки при формуванні оптово-віднускних цін на цукор, шляхом підробки платіжних документів, при несплачених санкціях, штучно створили видимість повної їх сплати, в результаті чого до Державного бюджету не надійшло 812943,25 грн., що спричинило державним інтересам тяжкі наслідки.
Лише 27.03.2009 року позивач дізнався про те, що рішення від 08.09.2006 року №235 не виконане, отримавши листа Теофіпольського відділення Красилівської МДПІ, яким підтверджено зарахування до бюджету лише 1064, 00 грн. суми порушення та штрафних санкцій. Тому 10.04.2009 року Державна інспекція з контролю за цінами в Хмельницькій області звернулася до суду про стягнення з відповідача суми порушення та штрафу.
З огляду на вказане, колегія суддів вважає, що твердження апелянта про дотримання останнім строків звернення до суду, є обґрунтованим.
Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно із ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу. Апелянт у встановленому законом порядку довів наявність передбачених законом підстав для скасування постанови суду.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що постанову Хмельницького окружного адміністративного суд від 24.11.2009 року у справі №2-а-4576/09/2270/5 належить скасувати та прийняти нову постанову про задоволення позову Державної інспекції з контролю за цінами в Хмельницькій області, із врахуванням заяв про зменшення розміру позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд -
постановив:
Апеляційну скаргу Державної інспекції з контролю за цінами в Хмельницькій області - задовольнити.
Постанову Хмельницького окружного адміністративного суд від 24.11.2009 року у справі №2-а-4576/09/2270/5 скасувати та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити повністю.
Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Теофіпольський цукровий завод» (30601, Хмельницька обл., смт. Теофіполь, вул. Жовтнева, 12; ідент.номер 05394995) до державного бюджету 673 968 (шістсот сімдесят три тисячі дев'ятсот шістдесят вісім) грн. 67 коп. необґрунтовано отриманої виручки та економічних санкцій.
Постанова набирає законної сили негайно після проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20-ти днів після набрання нею законної сили, а уразі складення такої в порядку ч. 3 ст. 160 КАС України, протягом того ж строку з часу складення в повному обсязі.
Повний текст постанови складений 21.10.2013 року.
Головуючий суддя : Костів М.В.
Судді: Шавель Р.М.
Савицька Н.В.