16 жовтня 2013 року Справа № 21593/10/9104
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого-судді Костіва М.В.,
суддів Шавеля Р.М., Савицької Н.В.
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Долинському районі Івано-Франківської області на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23.02.2010 року у справі №2а-3321/09/0970 за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Долинському районі Івано-Франківської області про визнання недійсними та скасування рішень про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату або несвоєчасну сплату страхувальниками страхових внесків від 15.05.2009 року,
встановив:
В грудні 2009 року позивач - фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати недійсними рішення управління Пенсійного фонду України в Долинському районі Івано-Франківської області про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несвоєчасну сплату страхувальниками страхових внесків до Пенсійного фонду №№ 4048, 4049, 4050, 4051, 4052, 4053, 4054, 4055, 4056, 4057, 4058, 4059, 4060, 4061, 4062, 4063, 4064, 4065, 4066, 4067, 4068, 4069, 4070, 4071, 4072, 4073, 4074, 4075, 4076, 4077, 4078, 4079, 4080, 4081, 4082, 4083, 4084, 4085, 4086, 4087, 4088, 4089, 4090, 4091, 4092, 4093, 4094, 4095, 4096, 4097, що винесені 15.05.2009р.
Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23.10.2010р. заявлений позов задоволено повністю, визнані протиправними і скасовані рішення Управління ПФ України в Долинському районі Івано-Франківської області про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несвоєчасну сплату страхувальниками страхових внесків до Пенсійного фонду.
Не погодившись з винесеним судовим рішенням, постанову суду оскаржив відповідач - Управління ПФ України в Долинському районі Івано-Франківської області, який покликаючись на порушення судом норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду першої інстанції та винести нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» регулює відносини, які виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених наведеним Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
З урахуванням наведеного, норми ст.250 Господарського кодексу України щодо обмеження строку, протягом якого до суб'єкта господарювання можуть бути застосовані адміністративно-господарські санкції, не поширюються на відносини у сфері загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.
Також згідно з ч.15 ст.106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» строк давності щодо стягнення недоїмки, пені та штрафів не застосовується.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України апеляційний розгляд проведено в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у них доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу належить задовольнити з наступних підстав.
Відповідно до ст.202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує судове рішення та ухвалює нове, коли має місце неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність таких обставин; невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення судом норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи чи питання.
Матеріалами справи підтверджується, що відповідачем були прийняті рішення №№ 4048, 4049, 4050, 4051, 4052, 4053, 4054, 4055, 4056, 4057, 4058, 4059, 4060, 4061, 4062, 4063, 4064, 4065, 4066, 4067, 4068, 4069, 4070, 4071, 4072, 4073, 4074, 4075, 4076, 4077, 4078, 4079, 4080, 4081, 4082, 4083, 4084, 4085, 4086, 4087, 4088, 4089, 4090, 4091, 4092, 4093, 4094, 4095, 4096, 4097 про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несвоєчасну сплату страхувальниками страхових внесків до Пенсійного фонду (а.с.6-27).
Підставою для подання позову було недотримання пенсійним органом вимог ст.250 ГК України, оскільки спірними рішеннями від 15.05.2009р. застосовані санкції за період 21.09.2005р.-04.04.2008р., окрім цього позивач вказує на відсутність заборгованості перед пенсійним фондом, що підтверджують підписані представниками управління ПФУ в Долинському районі обхідні листи.
Задовольняючи заявлений позов, суд першої інстанції виходив з того, що рішення №№ 4048, 4049, 4050, 4051, 4052, 4053, 4054, 4055, 4056, 4057, 4058, 4059, 4060, 4061, 4062, 4063, 4064, 4065, 4066, 4067, 4068, 4069, 4070, 4071, 4072, 4073, 4074, 4075, 4076, 4077, 4078, 4079, 4080, 4081, 4082, 4083, 4084, 4085, 4086, 4087, 4088, 4089, 4090, 4091, 4092, 4093, 4094, 4095, 4096, 4097 від 15.05.2009 року прийняті позивачем з порушенням строків, встановлених ст.250 ГК України.
Такі висновки суду першої інстанції, на думку колегії суддів, не відповідають нормам матеріального права і фактичним обставинам справи.
Відповідно до приписів ч.1 ст.5 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
Згідно зі ст.17 цього Закону страхувальники зобов'язані, зокрема, нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.
Суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у встановлені строки, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (недоїмкою) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій (ч.2 ст.106 цього Закону).
Відповідно до вимог ст.20 цього Закону страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані на відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду, тобто календарний місяць.
Згідно з п.2 ч.9 ст.106 наведеного Закону та пп.9.3.2 п.9.3 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затв. постановою правління ПФ України № 21-1 від 19.12.2003р. (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), у разі, коли страхувальник не сплачує (не перераховує) або несвоєчасно сплачує (несвоєчасно перераховує) страхові внески, у тому числі донараховані ним самостійно або органами Пенсійного фонду, накладається штраф залежно від строку затримки платежу в розмірі: при затримці їх сплати у строк до 30 календарних днів включно, - 10 відсотків своєчасно не сплачених зазначених сум; при затримці їх сплати у строк до 90 календарних днів включно, - 20 відсотків зазначених сум; при затримці їх сплати понад 90 календарних днів, - 50 відсотків зазначених сум.
Розрахунок цієї фінансової санкції здійснюється на підставі даних картки особового рахунку платника.
Карткою особового рахунку позивача підтверджується факт несплати (несвоєчасної) сплати страхових внесків. Підписані представниками управління ПФУ в Долинському районі обхідні листи в даному випадку не є допустимими доказами відсутності у позивача заборгованості зі сплати страхових внесків.
Приписами ч.8 ст.106 вказаного Закону та пп.10.1 п.10 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України встановлено, що на суми простроченої заборгованості зі сплати страхових внесків (недоїмки) та своєчасно не сплачені (не перераховані) фінансові санкції нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.
Згідно з нормами ст.250 ГК України адміністративно - господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає безпідставними висновки суду щодо поширення на спірні відносини приписів ст.250 ГК України щодо строків застосування адміністративно-господарських санкцій, оскільки розмір, порядок та строки для застосування фінансових санкцій встановлені Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», який визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом, тобто є спеціальним законом у сфері загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.
Згідно з ч.15 ст.106 вказаного Закону строк давності щодо стягнення недоїмки, пені та штрафів не застосовується.
Таким чином, вимоги ст.250 ГК України на вказаний випадок не поширюються.
З врахуванням наведеного, беручи до уваги допущене позивачем порушення строків сплати страхових внесків, колегія суддів вважає, що пенсійним органом правомірно застосовані до позивача фінансові санкції і нараховано пеню відповідно до рішень Управління ПФ України в Долинському районі Івано-Франківської області про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несвоєчасну сплату страхувальниками страхових внесків до Пенсійного фонду №№ 4048, 4049, 4050, 4051, 4052, 4053, 4054, 4055, 4056, 4057, 4058, 4059, 4060, 4061, 4062, 4063, 4064, 4065, 4066, 4067, 4068, 4069, 4070, 4071, 4072, 4073, 4074, 4075, 4076, 4077, 4078, 4079, 4080, 4081, 4082, 4083, 4084, 4085, 4086, 4087, 4088, 4089, 4090, 4091, 4092, 4093, 4094, 4095, 4096, 4097.
Таким чином, заявлені позовні вимоги про скасування рішень пенсійного органу з мотивів порушення відповідачем вимог ст.250 ГК України не ґрунтуються на вимогах закону, а тому задоволенню не підлягають.
Відтак, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про порушення судом норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, через що постанова суду підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні заявленого позову з вищевикладених підстав.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 197, 198, 202, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд -
постановив :
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Долинському районі Івано-Франківської області - задовольнити.
Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23.02.2010 року у справі №2а-3321/09/0970 скасувати та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання постановою законної сили.
Головуючий суддя : Костів М.В.
Судді: Шавель Р.М.
Савицька Н.В.