Справа: № 826/7873/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Смолій І.В. Суддя-доповідач: Романчук О.М
Іменем України
22 жовтня 2013 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого: Романчук О.М.,
Суддів: Глущенко Я.Б.,
Ключкович В.Ю.,
при секретарі Воронець Н.В.
розглянувши в судовому засіданні в місті Києві апеляційну Товариства з обмеженою відповідальністю «Квантум Інтернешенел» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 серпня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Квантум Інтернешенел» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000352220 від 18 січня 2013 року, -
Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва ДПС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000352220 від 18.01.2013 року.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 серпня 2013 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.
Не погоджуючись із зазначеною постановою, позивач по справі подали апеляційну скаргу, в якій просили скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою позовні вимоги задовольнити повністю.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Судом першої інстанції встановлено, що податковим органом проведено позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Квантум Інтернешенел» з питань достовірності нарахування та сплати податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств по взаємовідносинах з ПП «Матрікс» за лютий 2012 року. За результатами перевірки складено акт від 25.12.2012 року за №6054/22-222-35728090.
Проведеною перевіркою встановлено допущення позивачем порушень п.198.2, п. 198.3, 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.4, п. 201.7, п. 201.8 ст. 201, п. 200.1 ст. 200 ПК України, що призвело до заниження податку на додану вартість у лютому 2012 року на суму 16 440,00грн.
У зв'язку із встановленням допущення позивачем зазначених вище порушень Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі м. Києва ДПС винесено податкове повідомлення-рішення №0000352220 від 18.01.2013 року яким за позивачем визначено суму зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 20 550,00 грн. в тому числі за основним платежем в сумі 16 440,00 грн. та штрафні санкції в розмірі 4 110,00 грн.
Позивач не погоджується із прийнятим податковим органом податковим повідомленням-рішенням, вважає його протиправним та надуманим, а тому звернувся до суду з позовом щодо його скасування.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів виходить з наступного.
Колегією суддів встановлено, що між позивачем та ПП «Матрікс» 20.01.2012 року укладено договір № К-107/1 з надання послуг з програмного забезпечення та надання консультацій при сервісному обслуговуванні ПЗ Qguar WMS.
На підтвердження виконання умов договору позивачем надано до матеріалів справи копії акту здачі-приймання №176 від 29.02.2012 року, рахунку-фактури №213 від 28.02.2012 року, податкової накладної №73 від 28.02.2012 року та виписки по рахунку в банку.
Однак, згідно акту перевірки від 25.12.2012 року за №6054/22-222-35728090 податковим органом було встановлено, що у ПП «Матрікс» відсутні засоби для здійснення господарської діяльності, а саме актом перевірки від 14.06.2012 року № 1353/22-521-31989368 складеним працівниками ДПІ у Дніпровському районі м. Києва встановлено, що у ПП «Матрікс» відсутні будь-які технічні засоби для здійснення господарської діяльності, а саме відсутні приміщення та інші засоби, підприємство відсутнє за адресою реєстрації, на підприємстві працює лише одна особа - це директор Грига Ю.М., який у своїх поясненнях зазначив, що підприємницькою діяльністю він не займався, жодних договорів не укладав та звітності до податкового органу не подавав.
Разом з цим, з акту вбачається, що ПП «Матрікс» здійснює діяльність щодо організації будівництва будівель, будівництва житлових і нежитлових будівель та будівництва інших спору, при цьому відповідно до договору ПП «Матрікс» надавались послуги з програмного та технічного забезпечення.
З наданих позивачем суду документів, не вбачається доказів фактичного здійснення фінансово-господарської діяльності ПП «Матрікс» щодо виконання укладеного договору, оскільки у ПП «Матрікс» відсутні необхідні умови для здійснення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, а тому висновок податкового органу про те, що операції ПП «Матрікс» не є господарською діяльністю підприємств в розумінні пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України - є правомірним.
Згідно з до п. 198.1 ст. 198 ПК України - право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України - податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Згідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України - не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.
Відповідно ж до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» - підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Господарська операція згідно зі ст. 1 названого Закону - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Отже, з наведених законодавчих приписів вбачається, що наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто ті, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника податків. При цьому господарські операції мають бути відображені в податковому обліку відповідно до їх реального змісту.
Зокрема, не може визнаватися право платника ПДВ на податковий кредит у тому разі, якщо відповідні товари ним реально не придбавалися, або якщо витрати на таке придбання реально не понесені тощо.
Отже, з наведених законодавчих приписів вбачається, що наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто ті, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника податків. При цьому господарські операції мають бути відображені в податковому обліку відповідно до їх реального змісту та відповідати господарській меті підприємства.
Зокрема, не може визнаватися право платника ПДВ на податковий кредит у тому разі, якщо відповідні товари ним реально не придбавалися, або якщо витрати на таке придбання реально не понесені тощо.
Відповідно до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02 червня 2011 року з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясовувати, зокрема, обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.
Дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.
Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, операції з надання послуг з програмного забезпечення та надання консультацій при сервісному обслуговуванні ПЗ Qguar WMS не мали реального характеру, з наданих первинних документів не вбачається реальної зміни майнового стану платника податків. Тобто, такі обов'язкові причини мають бути наявними лише за умови, що платник податку має намір одержати економічні ефект у результаті підприємницької діяльності, але не виключено чи переважно за рахунок формування податкового кредиту та валових витрат для інших суб'єктів підприємницької діяльності.
Отже, позивачем не підтверджено наявність отримання послуг від ПП «Матрікс», що свідчить про те, що правочини між ними здійснені без мети настання реальних наслідків.
Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції належним чином дослідив реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування, добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування.
Виходячи із вимог ст. 71 КАС України - кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ст. 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 160, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України суд,-
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Квантум Інтернешенел» - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 серпня 2013 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Повний текст ухвали виготовлено 25 жовтня 2013 року.
Головуючий суддя: О.М. Романчук
Судді: Я.Б. Глущенко
В.Ю.Ключкович
Головуючий суддя Романчук О.М
Судді: Глущенко Я.Б.
Ключкович В.Ю.