Справа: № 826/8226/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Григорович П.О Суддя-доповідач: Романчук О.М
Іменем України
22 жовтня 2013 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого: Романчук О.М.,
Суддів: Глущенко Я.Б.,
Ключкович В.Ю.,
при секретарі Воронець Н.В.
розглянувши в судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 липня 2013 року у справі за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 18.12.2012 року №0003401705, -
Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва ДПС, правонаступником якої є Державна податкова інспекція у Деснянському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві, про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 18.12.2012 №0003401705.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 липня 2013 року позов задоволено.
Не погоджуючись із зазначеною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити повністю.
Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.
Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Судом першої інстанції встановлено, що податковим органом було проведено позапланову документальну виїзну перевірку підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_3, з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів) за період з 01.10.2009 року по 25.05.2012 року, за результатами якого було складено акт перевірки від 28.11.2012 року №4583/1705/НОМЕР_1.
18 грудня 2012 року відповідачем, на підставі акта перевірки №4583/1705/НОМЕР_1 від 28.11.2012 року, прийнято спірне податкове повідомлення-рішення №0003401705, яким позивачу, за порушення пп.8.1.1, 17.2, пп. «а» п.19.2, пп.20.3.2 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»; пп.168.1.1, 176.2 «а» ПК України, збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами» в загальній суму 166445,26 грн., в тому за основним платежем в сумі 136408,03грн., штрафними (фінансовим) санкціями в сумі 30037,23грн.
Відповідно до отриманих пояснень від довіреної особи позивача ОСОБА_4, податковим органом під час проведення контрольного заходу було встановлено, що протягом перевіряємого періоду, ФОП ОСОБА_3 здійснювала діяльність у сфері торгівлі. Приватним підприємцем було здійснено закупівлю товарів за готівкові кошти у двох фізичних осіб для подальшої реалізації, торгова націнка яких складає 1%.
Відповідач зазначає, що позивачем до перевірки не надано документів на придбання товару та не надано підтверджень щодо підстав неутримання податку з доходів фізичних осіб у джерела виплати доходів таким фізичним особам.
Враховуючи вказані пояснення ОСОБА_4, податковим органом зроблено висновок про не утримання позивачем, як податковим агентом, ПДФО, внаслідок чого і збільшує ФОП ОСОБА_3 суму грошового зобов'язання шляхом прийняття спірного ППР.
Позивач не погоджуючись з таким рішенням відповідача звернулася до суду з вказаним позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів виходить з наступного.
За правилами пп.8.1.1. п.8.1 ст.8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону.
У відповідності до п. 7.1 ст. 7 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», ставка податку становить 15 відсотків від об'єкта оподаткування, крім випадків, визначених у пунктах 7.2 - 7.4 цієї статті.
Податок з доходів фізичних осіб підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу.
Неутримання податку можливе за умови пред'явлення підприємцем документів, які підтверджують, що одержаний дохід є доходом від здійснення підприємницької діяльності, зокрема копій Свідоцтва про реєстрацію підприємницької діяльності, Свідоцтва про сплату єдиного податку, платіжних документів про сплату єдиного податку або авансових платежів податку з доходів фізичних осіб та пред'являти зазначені документи на вимогу працівників податкової служби під час проведення перевірки.
Згідно із п. 17.2 ст. 17 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з інших доходів, є: а) для оподатковуваних доходів з джерелом їх походження з України - податковий агент; б) для іноземних доходів та тих, чиє джерело виплати знаходиться в осіб, звільнених від обов'язків нарахування, утримання або сплати (перерахування) податку до бюджету, - платник податку, отримувач таких доходів; в) для доходів, що виплачуються на користь платника податку фізичними особами, - такий платник податку.
Особи, які відповідно до цього Закону мають статус податкових агентів, зобов'язані своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, який виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати та за її рахунок (пп. «а» п. 19.2 ст. 19 Закону).
Разом з тим, згідно з п. 19.2 «б» ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», особи, які відповідно до цього Закону мають статус податкових агентів зобов'язані надавати податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також сум утриманого з них податку (ф. N 1ДФ) податковому органу за місцем свого розташування.
У відповідності до пп. 20.3.2 п. 20.3 ст. 20 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», у разі коли податковий агент до або під час виплати доходу на користь платника податку не здійснює нарахування, утримання або сплату (перерахування) цього податку, відповідальність за погашення суми податкового зобов'язання або податкового боргу, що виникає внаслідок таких дій, покладається на такого податкового агента. При цьому платник податку - отримувач таких доходів звільняється від обов'язків погашення такої суми податкових зобов'язань або податкового боргу.
З матеріалів справи, вбачається, що судом першої інстанції було допитано в якості свідка по даній справі ОСОБА_5, за освітою інженер-механік (зі слів останнього) пояснив, що будучи працівником юридичної фірми, яка за довіреністю від ОСОБА_3, займалась юридичним супроводженням припинення підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_3, прибув до податкового органу, з метою подання відповідних документів, які є необхідні для припинення підприємницької діяльності позивача.
В той же день, як зазначає ОСОБА_5, ним особисто, однак, під диктовку незнайомої йому особи, було надано письмові пояснення, про які вказано вище та які і стали підставою для прийняття спірного ППР.
Враховуючи зазначене, ОСОБА_5 просив суд вважати такими, що не відповідають дійсності надані ним письмові пояснення, оскільки, як зазначає останній, за відсутності у нього юридичної освіти, на час написання пояснень, він не усвідомлював суті повідомлених ним у письмовій формі обставин.
Таким чином, колегія суддів погоджується з твердженням суду першої інстанції про неможливість прийняти до уваги письмові пояснення ОСОБА_5, як належний та допустимий доказ протиправності поведінки позивача.
Однак, позивачем, на підтвердження заявлених позовних вимог, надано до суду належним чином завірені копії видаткових накладних №1/31 від 31.10.2008 року, №1/17 від 17.11.2008 року, №1/9 від 09.02.2009 року, №56 від 16.06.2008 року, №83 від 11.08.2008 року, №104 від 23.10.2008 року та квитанцій до прибуткового касового ордеру, що підтверджує придбання позивачем у ФОП ОСОБА_6 та ФОП ОСОБА_7 товару (оправ до окулярів).
Згідно Свідоцтв про сплату єдиного податку, належним чином завірені копії яких наявні в матеріалах справи, продавці оправ для окулярів ОСОБА_6 та ОСОБА_7 дійсно є фізичними особами-підприємцями платниками єдиного податку.
Враховуючи вищевикадене, та беручи до уваги ту обставину, що акт перевірки, на підставі якого прийнято спірне ППР, не містить в собі інших обставин порушення позивачем норм податкового законодавства при справлянні податку на доходи фізичних осіб, окрім пояснень ОСОБА_5, а правомірність придбання позивачем товарів у фізичних осіб-підприємців платників єдиного податку підтверджується матеріалами справи, колегія суддів приходить до висновку про унеможливлення застосування до позивача положень пп.8.1.1, 17.2, пп. «а» п.19.2, пп.20.3.2 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»; пп.168.1.1, 176.2«а» ПК України, а тому твердження відповідача щодо збільшення ФОП ОСОБА_3 суми грошового зобов'язання є безпідставними, внаслідок чого оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0003401705 від 18.12.2012 року підлягає визнанню протиправним та скасуванню.
Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до частини 1 статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, з повним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, у зв'язку з чим підстави для скасування або зміни постанови суду першої інстанції відсутні.
Керуючись статтями 196, 198, 200, 205, 206, 112, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 липня 2013 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя: О.М. Романчук
Судді: Я.Б. Глущенко
В.Ю.Ключкович
Головуючий суддя Романчук О.М
Судді: Глущенко Я.Б.
Ключкович В.Ю.