29 жовтня 2013 року Справа № 910/3844/13
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Плюшка І.А.,
суддівКочерової Н.О. (доповідач), Самусенко С.С.,
розглянувши касаційну скаргу державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" в особі відокремленого підрозділу "Головний інформаційно-обчислювальний центр"
на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 03.09.2013р.
у справі№ 910/3844/13 господарського суду міста Києва
за позовомдержавного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" в особі відокремленого підрозділу "Головний інформаційно-обчислювальний центр"
дооб'єднання енергетичних підприємств "Галузевий резервно-інвестиційний фонд розвитку енергетики",
треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача 1) регіональне відділення Фонду Державного майна України по місту Києву;
2) Міністерство енергетики та вугільної промисловості України,
простягнення 235 901, 68 грн.
за участю представників сторін:
від позивача: Самопал В.С., дов. від 05.02.2013, Галумов О.Ю., дов. 05.02.2013
від відповідача: Череповська Л.В., дов. від 17.01.2013
від третьої особи-1: ЧумаченкоО.С., дов. 29.01.2013
від третьої особи-2: не з'явилися
В лютому 2013 року державне підприємство "Національна енергетична компанія "Укренерго" в особі відокремленого підрозділу "Головний інформаційно-обчислювальний центр" звернулося до господарського суду з позовом до об'єднання енергетичних підприємств "Галузевий резервно-інвестиційний фонд розвитку енергетики" про стягнення збитків в розмірі 235 901, 68 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що відповідач неправомірно, за відсутності укладеного з регіональним відділенням ФДМУ по м. Києву договору оренди та без сплати орендних платежів використовує державне майно - нежитлові приміщення, загальною площею 109,24кв.м. в адмінбудівлі за адресою: м. Київ, вул. С. Петлюри, 27, чим завдає позивачу, як балансоутримувачу вказаного майна, збитки у вигляді недоотриманого прибутку (упущеної вигоди) від орендної плати за період користування вказаним приміщенням з 01.02.2010р. по 31.01.2013р. в сумі 235 901, 68 грн., які відповідно до ст. 1166 ЦК України має відшкодувати позивачу.
Рішенням господарського суду міста Києва від 15.05.2013р. (суддя: Якименко М.М.) в позові відмовлено повністю.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог місцевий господарський суд виходив з того, що обов'язок сплати орендної плати за користування нежитловими приміщеннями, загальною площею 109,24кв.м. в адмінбудівлі за адресою: м. Київ, вул. С. Петлюри, 27 у відповідача не виник з огляду на відсутність укладеного договору оренди вказаного майна; виникнення у позивача збитків у вигляді неодержаного прибутку від орендної плати є недоведеним, а їх розмір необґрунтовано, оскільки оцінка майна, на підставі якої визначено вартість орендованого майна та розмір збитків, проведена всупереч вимог п. 1.3. Положення про конкурсний відбір суб'єктів оціночної діяльності, затвердженого наказом ФДМУ від 29.08.2011р., а також між діями відповідача та заявленою до стягнення сумою збитків відсутній причинно-наслідковий зв'язок.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.09.2013р. (колегія суддів у складі: Коротун О.М. - головуючий, Ільєнок Т.В., Тищенко О.В.) апеляційну скаргу державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" в особі відокремленого підрозділу "Головний інформаційно-обчислювальний центр" залишено без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 15.05.2013р. - без змін.
При цьому суд апеляційної інстанції погодився з висновками місцевого господарського суду та в якості додаткового обґрунтування відмови у задоволенні позовних вимог зазначив про відсутність підстав вважати, що відповідач ухиляється від укладення договору оренди, оскільки відповідно до законодавства України дії по укладенню договору оренди державного майна повинні вчинятися обома сторонами договору та відповідними, визначеними законодавством України органами, а не виключно відповідачем, як на цьому наполягає позивач, а згідно листа Регіонального відділення ФДМУ по місту Києву № 30-04/4450 від 18.04.2013 р. процедуру укладення договору оренди вищезазначеного майна відповідачем розпочато та на момент розгляду справи у суді першої інстанції така процедура ще тривала.
В касаційній скарзі державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" в особі відокремленого підрозділу "Головний інформаційно-обчислювальний центр" просить рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі. При цьому, скаржник посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, Вищий господарський суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Зі змісту статті 1117 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що завданням господарського суду касаційної інстанції є перевірка застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених судами фактичних обставин справи.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, 17.04.2006р. Головним інформаційно-обчислювальним центром Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (позивач) на підставі акту прийому-передачі орендованих нежилих приміщень передано в оренду, а об'єднанням енергетичних підприємств "Галузевий резервно-інвестиційний фонд розвитку енергетики" (відповідач) прийнято приміщення загальною площею 108,42 кв.м. (в тому числі к. 310 - 21,45 кв.м., к. 311 - 42,48 кв.м., к. 312 - 44,49 кв.м.), що знаходиться на третьому поверсі в будинку по вул. Комінтерну, 27. Вказані приміщення є державним нерухомим майном.
Згідно зі ст. 326 Цивільного кодексу України у державній власності є майно, яке належить державі Україна. Від імені та в інтересах держави України право власності здійснюють відповідні органи державної влади. Управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватися іншими суб'єктами.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, органом, уповноваженим управляти зазначеним майном, є Міністерство енергетики та вугільної промисловості України (третя особа-2); балансоутримувачем зазначеного майна є позивач - Державне підприємство "Національна енергетична компанія "Укренерго" в особі відокремленого підрозділу "Головний інформаційно-обчислювальний центр".
Згідно п.1 ч. 2 ст. 11 ЦК України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 ст. 283 Господарського кодексу України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. Об'єктом оренди можуть бути державні підприємства або їх структурні підрозділи, як цілісні майнові комплекси.
Відтак, оренду слід розуміти як відносини, що базуються на господарському договорі, змістом якого є строкове платне користування майном з метою провадження господарської діяльності.
Статтею 761 ЦК України передбачено, що право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права. Наймодавцем може бути також особа, уповноважена на укладення договору найму.
Відповідно до п. 2.6.1. Наказу Міністерства енергетики та вугільної промисловості України № 332 від 29.07.2011р. "Про затвердження Порядку розпорядження державним майном, що належить до сфери управління Міністерства енергетики та вугільної промисловості України" передача в оренду державного майна, що належить до сфери управління Міненерговугілля, здійснюється відповідно до Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та інших нормативно-правових актів.
Положеннями пункту 1 частини 1 статті 287 ГК України та статті 5 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендодавцями щодо державного та комунального майна є Фонд державного майна України, його регіональні відділення - щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, яке є державною власністю, а також іншого майна у випадках, передбачених законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності. Державну політику у сфері оренди здійснюють: Кабінет Міністрів України, а також Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва - щодо державного майна; органи, уповноважені Верховною Радою Автономної Республіки Крим, - щодо майна, яке належить Автономній Республіці Крим; органи місцевого самоврядування - щодо майна, яке перебуває в комунальній власності.
З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що правовою підставою користування державним майном і, в свою чергу, сплати орендної плати - є договір оренди, правомочною особою на укладення якого з боку орендодавця є Фонд державного майна України та його регіональні відділення.
Проте, як встановлено судами попередніх інстанцій договір оренди щодо державного майна, яким користується відповідач, останнім з регіональним відділенням ФДМУ укладено не було, у зв'язку з чим, як вірно зазначено судами попередніх інстанцій, обов'язок щодо сплати орендної плати у відповідача ні перед орендодавцем, ні перед балансоутримувачем такого майна не виник.
Звертаючись з позовом у даній справі, позивач стверджував, що відповідач використовує державне майно неправомірно, без правових підстав, за відсутності укладеного договору оренди, чим завдає позивачу, як балансоутримувачу вказаного майна, збитки у вигляді недоотриманого прибутку від орендної плати за період користування вказаним приміщенням протягом 36 місяців: з 01.02.2010р. по 31.01.2013р. в розмірі 235 901, 68 грн., що становить 30% орендної плати, які згідно вимог Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою КМУ № 786 від 04.10.1995р., мають спрямовуватися балансоутримувачу такого майна
Згідно зі ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Відповідно до ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Відповідно до ч. 2 ст. 224 ГК України під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Виходячи з положень статті 225 ГК України неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною, включається що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення.
Особа, яка має на меті відшкодувати збитки у вигляді упущеної (втраченої) вигоди, повинна довести, що вона гарантовано отримала б відповідну вигоду у разі, якщо б її право не було порушено іншою особою, тобто у разі належного виконання зобов'язання іншою особою. Таким чином, у вигляді втраченої вигоди відшкодовуються тільки ті збитки, які б могли бути реально отримані.
Загальні підстави позадоговірної відповідальності за завдану майнову шкоду передбачені статтею 1166 ЦК України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Для застосування такого виду відповідальності, як відшкодування збитків, необхідна наявність повного складу правопорушення, що включає такі елементи: протиправність поведінки особи; шкідливий результат такої поведінки - збитків, їх наявність; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вину особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного з елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не наступає.
Порядок укладення договору оренди, в тому числі щодо погодження з органом, уповноваженим управляти майном, питання про передачу майна в оренду визначено статтею 9 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".
При цьому, відповідно до вимог чинного законодавства України дії по укладенню договору оренди державного майна повинні вчинятися обома сторонами договору, а також відповідними органами, визначеними законодавством України, про що вірно зазначено судом апеляційної інстанції.
У зв'язку з цим апеляційним господарським судом встановлено та підтверджується наявним в матеріалах справи листом Регіонального відділення ФДМУ по місту Києву № 30-04/4450 від 18.04.2013р., що процедура укладення договору оренди вищезазначеного державного майна відповідачем була розпочата та на момент розгляду даної справи судом першої інстанції ще тривала. Врахувавши викладене, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку, що наведене не свідчить ні про ухилення відповідача від укладення договору оренди, на що посилається позивач у даній справі, ні про понесення позивачем у зв'язку з цим збитків у вигляді недоотриманого прибутку. Тобто суди попередніх інстанцій вірно встановили, що між діями відповідача та заявленими до стягнення збитками відсутній прямий та безпосередній причинно-наслідковий зв'язок.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Крім того, вірним є також і висновок судів щодо необґрунтованості розміру заявлених до стягнення збитків, оскільки оцінка майна, на підставі якої визначено вартість орендованого майна та розмір збитків, проведена всупереч вимог п. 1.3. Положення про конкурсний відбір суб'єктів оціночної діяльності, затвердженого наказом ФДМУ № 1270 від 29.08.2011р.
Враховуючи викладене, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли вірного висновку щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог з огляду на їх недоведеність, а оскаржувані позивачем рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Твердження скаржника про порушення і неправильне застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваних рішення та постанови не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстави для зміни чи скасування законних та обґрунтованих судових актів відсутні.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" в особі відокремленого підрозділу "Головний інформаційно-обчислювальний центр" залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.09.2013р. у справі № 910/3844/13 - без змін.
Головуючий І. Плюшко
Судді: Н. Кочерова
С. Самусенко