Справа № 815/438/13-а
23 жовтня 2013 року
15 год. 00хв.
Зала судових засідань №19
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого - судді Аракелян М.М.
За участю секретаря - Малени В.І.
За участю сторін:
Від позивача: ОСОБА_1 - за довіреністю
Від відповідача: Степанова А.В. - за довіреністю
Від третьої особи: Вольська І.О. - за довіреністю
Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Приморський районний відділ Одеського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області, про визнання протиправними дій, визнання незаконними та скасування наказів.
Позивач звернулась до суду із вказаним позовом, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просила визнати протиправними дії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області з відмови ОСОБА_4 - старшому інспектору сектора кадрового забезпечення відділу міліції на промтоварному ринку ГУМВС України в Одеській області у наданні соціальної відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку; визнати незаконним та скасувати наказ начальника ГУМВС України в Одеській області від 18.10.2012р. № 530 о/с про увільнення позивача від посади старшого інспектора сектора кадрового забезпечення відділу міліції на промтоварному ринку ГУМВС України в Одеській області з 11.10.2012р. та призначення на посаду старшого інспектора сектора у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Приморського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області; визнати незаконними та скасувати накази начальника ГУМВС України в Одеській області від 24.12.2012 року № 2572 та від 28.12.2012 року № 688 о/с про звільнення позивача з органів внутрішніх справ за п. 64 «є» (за порушення дисципліни) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ; поновити позивача на посаді старшого інспектора сектора кадрового забезпечення відділу міліції на промтоварному ринку ГУМВС України в Одеській області; зобов'язати ГУМВС України в Одеській області оформити наказ про надання позивачу соціальної відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що з 2002 року працювала в органах внутрішніх справ на різних посадах. У періоді знаходження на лікування із дитиною-інвалідом ГУМВС України в Одеській області вирішено питання про переміщення ОСОБА_4 по службі в порушення існуючого порядку та зроблено висновок про неповажність причин відсутності на службі, чим порушено права позивача. Зокрема, позивач не була запрошена на засідання кадрової комісії, на якій вирішено питання про увільнення позивача від посади старшого інспектора сектора кадрового забезпечення відділу міліції на промтоварному ринку ГУМВС України в Одеській області з 11.10.2012р. та призначення на посаду старшого інспектора сектора у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Приморського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області. В подальшому відповідачем проведено службове розслідування з приводу відсутності позивача на новому робочому місці, в результаті чого прийняті оскаржувані накази про звільнення за порушення дисципліни. При цьому відповідачем штучно створені підстави для цього, оскільки незважаючи на неодноразові усні звернення позивача щодо отримання соціальної відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, відповідачем така відпустка надана не була. Зважаючи на неправомірність дій та рішень ГУМВС України в Одеській області, позивач звернулась за судовим захистом.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги із викладених вище підстав підтримала у повному обсязі та просила задовольнити позов.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнала у повному обсязі, в задоволенні позову просила відмовити, зазначивши, що посада, яку позивач обіймала у 2012 році, була скорочена внаслідок штатних змін органів внутрішніх справи ГУМВС України в Одеській області, у зв'язку із чим кадровою комісією було прийнято рішення про переміщення позивача та рівнозначну посаду старшого інспектора сектора у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Приморського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області. Проте на нове місце роботи позивач не виходила, у зв'язку із чим було проведено службове розслідування, в ході якого не встановлено поважних причин для невиходу ОСОБА_4 на службу. У зв'язку із цим позивача звільнено за порушення дисципліни.
Представник третьої особи проти задоволення позову заперечувала з аналогічних підстав,.
Вислухавши пояснення учасників процесу, покази свідків та дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість вимог адміністративного позову.
Судом встановлено, що ОСОБА_4 з 18.01.2002 року проходила службу в органах внутрішніх справи України на різних посадах. З 29.08.2006 року по 07.02.2011 року позивач обіймала посаду старшого інспектора сектора кадрового забезпечення відділу міліції на промтоварному ринку ГУМВС України в Одеській області.
У періодах з 17.01.2011 року по 15.02.2011 року та з 22.02.2011 року по 28.02.2011 року ОСОБА_4 перебувала у черговій відпустці, а у періоді з 07.02.2011 року по 17.02.2011 року - на стаціонарному лікування у відділенні патології вагітних пологового будинку № 7. З 02.03.2011 року по 06.07.2011 року, у зв'язку з вагітністю та пологами, ОСОБА_4 знаходилась на лікарняному.
Наказом ГУМВС в Одеській області від 07.02.2011 року № 145 «Про організаційно-штатні зміни у відділі міліції на промтоварному ринку» внесено зміни у штатний розклад відділу міліції на промтоварному ринку, якими посада старшого інспектора сектора кадрового забезпечення перейме нова у старшого інспектора з кадрового забезпечення.
Наказом ГУМВС в Одеській області від 18.10.2012 року № 530 о/с позивача увільнено від посади старшого інспектора сектора кадрового забезпечення відділу міліції на промтоварному ринку ГУМВС України в Одеській області з 11.10.2012 року та призначено на посаду старшого інспектора у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Приморського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області. Підставою для видання означеного наказу зазначено рішення кадрової комісії ГУМВС України в Одеській області від 11.10.2012 року № 24.
Наказом від 06.04.2011 року № 144 о/с ОСОБА_4 була надана відпустка по вагітності та пологах з 02.03.2011 року по 05.07.2011 року.
Відповідно до свідоцтва про народження серія НОМЕР_1 01.05.2011 року позивач народила доньку ОСОБА_5, яка є інвалідом дитинства, згідно копій медичної документації, наявних в матеріалах справи.
З 05.07.2011 року по 01.08.2011 року позивач перебувала на лікарняному (наказ від 26.07.2011 року № 373 о/с) та з 02.08.2011 року по 25.09.2011 року продовжена відпустка по вагітності та пологах у зв'язку із хворобою дитини, яка знаходилась постійно в лікарні та потребує догляду матері.
З 20.09.2011 року по 20.10.2011 року ОСОБА_4 надана короткострокова відпустка у зв'язку з важкою хворобою доньки, згідно з наказом від 26.09.2011 року № 562 о/с на підставі поданого позивачем рапорту від 20.09.2011 року.
Як пояснила в судовому засіданні представник відповідача, ОСОБА_4 з рапортом про надання відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку не зверталась, письмової заяви (рапорту) про це не подавала.
Згідно з ч.1 ст.18 Закону України «Про відпустки» після закінчення відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами за бажанням жінки їй надається відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
Відповідно до ч.3 ст.20 Закону України «Про відпустки» відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається за заявою жінки або осіб, зазначених у частині третій статті 18 цього Закону, повністю або частково в межах установленого періоду та оформляється наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу.
Згідно п. «є» ч. 1 п. 49 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 29 липня 1991 року № 114, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ надаються додаткові та соціальні (по вагітності, родах і догляду за дитиною), творчі, у зв'язку з навчанням відпустки. Крім того, п. 61 Положення № 114 встановлено, що додаткові і соціальні відпустки особам рядового начальницького складу надаються відповідно до законодавства.
Відповідно до п.17 Положення №114 вагітні жінки і матері з числа осіб рядового і начальницького складу користуються всіма правами і пільгами, встановленими законодавством.
Таким чином, позивачка, перебуваючи на службі в органах внутрішніх справ, користується усіма правами та пільгами, встановленими для матерів, у т.ч. правом використати відпустку по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
Наданню відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку або відмові у її наданні обов'язково має передувати відповідне звернення жінки до роботодавця. Однак під час офіційного з'ясування обставин у справі судом не встановлено фактів таких звернень позивача, рівно як і відповідних відмов з боку відповідача. Так, позивачем не доведено належними та допустими доказами факти своїх неодноразових звернень, на які ОСОБА_4 посилається як на підставу для задоволення позовних вимог.
Вирішуючи спір, суд зважає, що в силу вимог ч.2 ст.49 КАС України особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, що з огляду на запроваджений ст.8 Конституції України принцип верховенства права та в кореспонденції з приписами ч.1 ст.71 КАС України означає абсолютний і безумовний обов'язок кожної особи, яка бере участь в адміністративній справі довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
При цьому належність доказу означає встановлення інформації (фактичних даних), які визначають предмет доказування. Зміст фактичних даних повинен відповідати їх формі, а саме документально підтверджувати певні обставини, на які посилається сторона, тобто мати ознаку допустимості, що виключає суперечливість поєднання змісту та форми доказу. Останній критерій є обов'язковою ознакою для правової придатності доказу та його достовірності, що, в свою чергу, визначає якісну оцінку вже наявного доказу як належного та допустимого, тобто дозволяє перевірити його правдоподібність та відповідність реальній дійсності у співвідношенні з іншими засобами доказування.
Пояснення позивача та представника відповідача по спірному питанню є взаємоспростовуючими, однак нічим не підтвердженими.
Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури. При цьому, судом не встановлено протиправних дій відповідача, які полягають у відмові ОСОБА_4 у наданні соціальної відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, у зв'язку із чим суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог в цій частині.
З урахуванням викладеного, не підлягають задоволенню похідні позовні вимоги щодо зобов'язання ГУМВС України в Одеській області оформити наказ про надання позивачу соціальної відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, так як такому наказу, в силу законодавства, що регулює спірні правовідносини, має передувати відповідне звернення позивача, оформлене рапортом. При цьому, на момент такого звернення позивач має перебувати у трудових відносинах із роботодавцем.
Крім того, не підлягають задоволенню позовні вимоги щодо скасування наказу від 18.10.2012 року № 530 о/с про увільнення позивача від посади старшого інспектора сектора кадрового забезпечення відділу міліції на промтоварному ринку ГУМВС України в Одеській області з 11.10.2012р. та призначення на посаду старшого інспектора сектора у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Приморського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області, з огляду на наступне.
Як на підставу для скасування наказу від 18.10.2012 року № 530 о/с позивач послалась на факт неотримання виклику на засідання кадрової комісії, в результаті чого 11.10.2012 року кадрове питання щодо проходження нею служби вирішено за її відсутністю. Крім того, відповідач провів переміщення позивача на рівнозначну посаду без дотримання вимог п.42 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затверджене постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 29.07.1991 року № 114 (далі - Положення № 114), оскільки зі змісту спірного наказу не вбачається, які саме умови слугували підставою для проведення такого переміщення.
Судом встановлено, що наказом ГУМВС України в Одеській області від 05.04.2011 року № 440, виданим на виконання наказу МВС України від 17.12.2009 року № 530 дск «Про нормативне забезпечення організаційно-штатної роботи» з метою більш ефективного використання наявної штатної чисельності для вирішення оперативно-службових завдань було затверджено перелік змін у штатах органів внутрішніх справ ГУМВС України в Одеській області. Згідно переліку у штатах ГУМВС України в Одеській області на промтоварному ринку ГУМВС відсутня посада, яку обіймала позивачка.
Крім того, наказом ГУМВС України в Одеській області від 07.02.2011 року № 145 штатна чисельність підрозділу зменшилась з 92 до 53 посад. Посада, яку займала ОСОБА_4 у новому штатному розкладі відсутня. У цей же день співробітниками управління кадрового забезпечення ГУМВС України в Одеській області особовий склад відділу міліції на промтоварному ринку ГУМВС України в Одеській області був ознайомлений з означеним наказом та попереджений про наступне звільнення.
Також судом встановлено, що ОСОБА_4 зверталась на урядову гарячу лінію МВС України і 18.03.2011 рок за вих. № 9/9-216 ГУМВС України в Одеській області позивачу була надана відповідача про те, що питання подальшого проходження нею служби в ОВС буде розглядатися на засіданні кадрової комісії після її виходу з лікарняного.
Листом від 09.10.2012 року № 9/4783 позивача було запрошено на кадрову комісію ГУМВС України на 11.10.2012 року для вирішення питання подальшого проходження служби в ОВС України, оскільки займана нею посада в новому штатному розкладі відсутня. На зазначеній комісії було прийнято рішення, яке оформлено протоколом № 24 від 11.10.2012 рок (т.І, а.с.126) про призначення позивача на посаду старшого інспектора сектора у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Приморського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області.
На підставі означеного рішення кадрової комісії наказом ГУМВС України в Одеській області від 18.10.2012 року № 530 о/с старшого лейтенанта міліції ОСОБА_4 призначено на посаду старшого інспектора сектора у справах громадянства, міграції та реєстрації фізичних осіб Приморського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області, увільнивши від посади старшого інспектора сектора кадрового забезпечення відділу міліції на промтоварному ринку ГУМВС з 11.10.2012 року.
Відповідно до пп. «б» п.42 Положення № 114 переміщення по службі осіб середнього, старшого і вищого начальницького складу провадиться на рівнозначні посади - у разі службової необхідності, проведення планової заміни в місцевостях, що зазнали радіоактивного забруднення в результаті аварії на Чорнобильській АЕС, а також для доцільнішого використання з урахуванням їх ділових і особистих якостей, стану здоров'я, віку та підготовки за новою спеціальністю.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про обґрунтоване переведення ОСОБА_4 на рівнозначну посаду до Приморського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області, оскільки це було викликано службовою необхідністю, зумовленою скороченням штатної чисельності та відсутності посади позивачки у новому штатному розкладі. Позивач була викликана на відповідну кадрову комісію, де вирішувалось спірне кадрове питання, однак не з'явилась. При цьому не заслуговують на увагу доводи позивача про призначення іншої особи на займану нею посаду, оскільки сама посада була скорочена та іншу особу було призначено на іншу посаду в межах іншого штату.
Крім того, судом встановлено, що 28.11.2012 року на ім'я т.в.о. начальника Приморського РВ ОУМ ГУМВС України в Одеській області полковника міліції Стратієвського О.Д. надійшов рапорт від начальника сектора охорони громадського порядку Приморського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області підполковника Пасечникова М.М. про відсутність на службі з 26.11.2012 року без поважних причин старшого інспектора з міграційного контролю сектора у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб ОСОБА_4, яка перебуває на займаній посаді з 11.10.2012 року.
24.12.2012 року був виданий наказ ГУМВС України в Одеській області № 2572 (т.2, а.с.152), на підставі якого за порушення вимог ст.7 Закону України «Про Дисциплінарний статут ОВС України», Присяги працівника ОВС, Правил поведінки та правил етики осіб рядового і начальницького складу ОВС України, затверджених наказом МВС України від 22.02.2012 року № 155, що виразилось у відсутності показників оперативної службової діяльності, незабезпеченні належним чином доручень у роботи, в тривалому невиході на службу без поважних причин з 25.11.2012 року по 24.12.2012 року, звільнити старшого лейтенанта міліції ОСОБА_4 - старшого інспектора з міграційного контролю сектора у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Приморського РА ОМУ ГУМВС України в Одеській області з органів внутрішніх справа України за ст. 64 п. «є» (за порушення дисципліни) Положення № 114.
Вищезазначений наказ реалізований наказом ГУМВС України в Одеській області від 28.12.2012 року № 688 о/с, яким ОСОБА_4, яка займала посаду старшого інспектора з міграційного контролю сектора у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Приморського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області, звільнено з органів внутрішніх справи України за ст.64 п. «є» Положення № 114.
Оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих сторонами доказів, а також достатність та взаємний зв'язок у їх сукупності, суд вважає зазначені накази ГУМВС України в Одеській області від 24.12.2012р. №2572 та від 28.12.2012р. №688 о/с протиправними, а позовні вимоги в цій частині обґрунтованими та підлягаючими задоволенню, у зв'язку з наступним.
В основу оскаржуваних наказів покладений висновок службового розслідування за фактом порушення службової дисципліни старшим лейтенантом міліції ОСОБА_4, старшим інспектором з міграційного контролю сектора у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Приморського РА ОМУ ГУМВС України в Одеській області від 19.12.2012 року (т.ІІ, а.с.42-45).
В ході розслідування встановлено, що з 26.11.2012 року ОСОБА_4 без поважних причини не виходила на роботу. Спроби встановити причини невиходу на роботу виявились безрезультатними, оскільки на телефонні дзвінки позивач не відповідала та не відчиняла двері своєї оселі, про що складені відповідні акти та рапорти, копії яких залучені до матеріалів справи.
Також в ході розслідування було встановлено, що з 14.11.2012 року позивачка в ЛзЛ СМЗ ГУМВС України в Одеській області по медичну допомогу не зверталась, а з 14.11.2012 року не зверталась до КУ «Одеська обласна клінічна лікарня» за обстеженням чи лікуванням. Про відсутність позивача на роботі 26.11.2012 року начальником сектору охорони громадського порядку Приморського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області підполковником Пасечниковим М.М. був поданий рапорт від 17.12.2012 року на ім'я начальника Приморського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області.
19.12.2012 року старшим інспектором СКЗ Приморського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області капітаном міліції Русіним О.П. з метою виявлення причин невиходу позивача на роботу було відвідано ОСОБА_4 за місцем проживання: АДРЕСА_1. При наборі по домофону НОМЕР_2 відповідала ОСОБА_4, яка зазначила, що не знає обставин свого переведення до Приморського РВ, з приводу чого судиться. З висновком службового розслідування та дисциплінарним наказом Приморського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області щодо звільнення її з ОВС за порушення дисципліни ознайомитись відмовилась.
Згідно з п.48 Положення № 114 стосовно ОСОБА_4 була проведена атестація, за результатами якої складений атестаційний лист (т.ІІ, а.с. 144-145), відповідно до якого позивачка займаній посаді не відповідає.
На підставі вищезазначених обставин спеціалістом з кадрового забезпечення Приморського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області Єрьоміною А.В. зроблений висновок про порушення ОСОБА_4 ст.7 Закону України «Про Дисциплінарний статут ОВС України», Присяги працівника ОВС, Правил поведінки та професійної етики осіб рядового та начальницького складу ОВС України, що виразилось відсутності на роботі з 26.11.2012 року без поважних причин. Проте висновок Єрьоміною А.В. не підписаний, а лише затверджений заступником начальника райвідділу з КЗ Приморського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області підполковник Нікіфоровим В.М.
Підстави та порядок звільнення зі служби в органах внутрішніх справ України, врегульовано Законом України «Про міліцію», Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ та Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ. Норми вказаного Положення є спеціальними, а тому пріоритетними при застосуванні порівняно з нормами трудового законодавства, а тому норми всіх інших актів законодавства до спірних правовідносин можуть бути застосовані лише в разі відсутності відповідних норм права в Положенні та за умови, що приписи цих актів не суперечать характеру та змісту правовідносин з проходження служби в міліції, тобто в субсидіарному порядку.
Сутність службової дисципліни, обов'язки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справи України стосовно її дотримання визначені Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ, затвердженого Законом України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України».
Згідно з абз.1 ст.1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна - це дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.
Відповідно до ст.7 Дисциплінарного статут службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників; захищати і охороняти від протиправних посягань життя, здоров'я, права та свободи громадян, власність, довкілля, інтереси суспільства і держави; поважати людську гідність, виявляти турботу про громадян і бути готовим у будь-який час надати їм допомогу; дотримуватися норм професійної та службової етики; берегти державну таємницю; у службовій діяльності бути чесною, об'єктивною і незалежною від будь-якого впливу громадян, їх об'єднань та інших юридичних осіб; стійко переносити всі труднощі та обмеження, пов'язані зі службою; постійно підвищувати свій професійний та культурний рівень; сприяти начальникам у зміцненні службової дисципліни, забезпеченні законності та статутного порядку; виявляти повагу до колег по службі та інших громадян, бути ввічливим, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку, носіння встановленої форми одягу, вітання та етикету; з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють; берегти та підтримувати в належному стані передані їй в користування вогнепальну зброю, спеціальні засоби, майно і техніку.
У разі виявлення порушень законодавства, зловживань чи інших правопорушень у службовій діяльності особа рядового або начальницького складу повинна вжити заходів щодо припинення цих порушень та доповісти про це безпосередньому або старшому прямому начальникові.
Відповідно до ст.16 Дисциплінарного статуту дисциплінарне стягнення накладається у строк до одного місяця з дня, коли про проступок стало відомо начальнику. У разі проведення за фактом учинення проступку службового розслідування, провадження в кримінальній справі або справі про адміністративне правопорушення на осіб рядового і начальницького складу дисциплінарне стягнення може бути накладено не пізніше одного місяця з дня закінчення службового розслідування, провадження в кримінальній справі чи справі про адміністративне правопорушення, не враховуючи періоду тимчасової непрацездатності або перебування у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладено, якщо з дня вчинення проступку минуло більше півроку. У цей період не включається строк проведення службового розслідування або провадження в кримінальній справі чи справі про адміністративне правопорушення. Згідно з ст.14 Дисциплінарного статуту з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування. Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення начальником. У разі необхідності цей термін може бути продовжено начальником, який призначив службове розслідування, або старшим прямим начальником, але не більш як на один місяць. Порядок проведення службового розслідування встановлюється міністром внутрішніх справ України.
Відповідно до ст. 25 Закону України «Про міліцію» працівник міліції самостійно несе за свої протиправні дії або бездіяльність дисциплінарну чи кримінальну відповідальність. Службова особа міліції, яка порушила вимоги закону або неналежно виконує свої обов'язки, несе відповідальність у встановленому порядку.
Пунктом 23 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ встановлено, що особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну та кримінальну відповідальність згідно з законодавством.
Суд також враховує, що Закон України «Про міліцію», Присяга працівника ОВС України, затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.1991 року № 382, Кодекс честі працівника ОВС України, затверджений наказом МВС України від 11.01.1996 року № 18, Етичний кодекс працівника ОВС України, затверджений рішенням колегії МВС України № 7км/8 від 05.10.2000 року, вимагають від працівника міліції суворого додержання Конституції України, діючого законодавства України, виконання вимог статутів, які видаються у межах їх повноважень.
Позивач звільнена з ОВС на підставі пп. «є» п.64 Положення про проходження служби, якою передбачено, що особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) за порушення дисципліни.
Згідно з п.17 Положення № 114 вагітні жінки і матері з числа осіб рядового і начальницького складу користуються всіма правами і пільгами, встановленими законодавством.
Відповідно до ст.184 Кодексу законів про працю України звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (до шести років - частина 6 статті 179) з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не допускається.
На підставі викладеного, суд вважає, що на ОСОБА_4 в період перебування на службі в ОВС повністю розповсюджуються пільги та соціальні гарантії, встановлені чинним законодавством, у т.ч. неможливість її звільнення з ініціативи уповноваженого органу як матері дитини, яка не досягла трирічного віку.
Відповідна норма відсутня у Положенні № 114, у зв'язку із чим положення ст.184 КЗпП має застосовуватись у субсидіарному порядку, оскільки вони не суперечать змісту Положення № 114 та характеру і змісту правовідносин з проходження служби в ОВС жінками-матерями.
Частиною 1 статті 43 Конституції України гарантовано кожному право на працю, що вимагає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується.
З урахуванням викладеного нормативного врегулювання, суд дійшов висновку про неправомірність звільнення ОСОБА_4, оскільки на момент звільнення остання мала статус матері, яка має дитину віком до трьох років, що унеможливлює її звільнення за ініціативною роботодавця.
Відповідач був достовірно обізнаний про те, що ОСОБА_4 має дитину віком до трьох років та про тяжку побутову ситуацію позивачка (донька позивачки є дитиною-інвалідом та потребує лікування, що слугувало підставою для видачі наказів про надання відпусток позивачу у 2011 році). При цьому, станом на 20.09.2012 року позивачка перебувала за межами України за запрошенням спеціалістів-медиків Ізраїлю у зв'язку із критичним станом здоров'я доньки-інваліда, яка потребувала оперативного лікування, про що відповідачу було достовірно відомо.
Так, згідно листа від 03.09.2012 року лікаря медичного центру Rambam (Ізраїль) наявні покази до термінового урологічного лікування. Для рятування життя пацієнтки ОСОБА_5 лікування необхідно провести у найкоротший термін. Прискорений приїзд пацієнтки для здійснення діагностики та лікування є одним із найголовніших факторів успішного лікування. Наразі позивачка з дитиною запрошена на лікування, у т.ч. оперативне втручання до Університетської клініки Тюбінген (Німеччина).
Крім того, суд враховує, що при винесенні наказів про звільнення позивачки, відповідачем не взято до уваги позитивну характеристику ОСОБА_4, її тривалий стаж роботи в органах внутрішніх справ, наявність на утриманні малолітньої дитини-інваліда, відсутність дисциплінарних стягнень, численні заохочення. Крім того, суд зазначає, що до ОСОБА_4 відповідачем поміж усіх заходів дисциплінарного стягнення було застосовано найсуворіше - звільнення, що на думку суду не відповідає вчиненому нею проступку - невиходу на службу з причин, які є поважними.
Виконуючи завдання адміністративного судочинства відповідно до вимог ч.1 ст.2 КАС України, суд у цій справі вважає пріоритетним з'ясування (перевірку) обґрунтованості звільнення позивачки з ОВС, пропорційності прийняття оскаржених наказів та використання своїх повноважень відповідачем з метою, з якою ці повноваження надані (п.п.2,8,3 ч.2 КАС України).
В цьому аспекті та з урахуванням виключних обставин, що склалися у ОСОБА_4 у зв'язку із необхідністю безперервного догляду за дитиною-інвалідом з важкими розладами здоров'я, тривалого лікування, тощо, суд дійшов висновку, що приймаючи оскаржені накази про звільнення ОСОБА_4 з ОВС відповідач діяв без урахування усіх обставин, що мали значення, з використанням повноваження на звільнення особи не з метою, з якою воно надане (покарання за порушення дисципліни), а також непропорційно, адже звільненням ОСОБА_4 створюються такі несприятливі наслідки для позивачки, що неспівмірні із цілями, на досягнення яких спрямовані оскаржені накази.
Разом з цим, звільнення з органів внутрішніх справ ОСОБА_4 відбулося з порушенням вимог Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ та Кодексу законів про працю України, у зв'язку із чим накази Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області від 24.12.2012р. №2572 та від 28.12.2012р. №688 о/с про звільнення ОСОБА_4 з органів внутрішніх справ за п.64 «є» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ є неправомірними та підлягають скасуванню.
Відповідно до ч.1 ст.235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
Аналогічні норми містить п.24 Положення № 114, де зазначено, що у разі незаконного звільнення або переведення на іншу роботу особи рядового, начальницького складу органів внутрішніх справ підлягають поновленню на попередній роботі (посаді).
З огляду на вищевикладене, ОСОБА_4 підлягає поновленню саме на попередній посаді, яку вона займала на момент звільнення, тобто на посаді старшого інспектора з міграційного контролю у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Приморського районного відділу Одеського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області, у зв'язку із чим позовні вимоги про поновлення на посаді старшого інспектора сектора кадрового забезпечення відділу міліції на промтоварному ринку ГУМВС України в Одеській області підлягають задоволенню з урахуванням права суду на вихід за межі позовних вимог (ч.2 ст.11 КАС України).
Позивачка підлягає поновленню на службі в ОВС на вказаній посаді з 29.12.2012р.
Відповідно до ч.1 ст.8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
В адміністративному судочинстві принцип верховенства права зобов'язує суд надавати законам та іншим нормативно-правовим актам тлумачення у спосіб, який забезпечує пріоритет прав людини при вирішенні справи. Тлумачення законів та нормативно-правових актів не може спричиняти несправедливих обмежень прав людини.
Суд відхиляє заперечення відповідача проти позову в частині законності та обґрунтованості оскаржених наказів, оскільки вони у своїй сукупності свідчать про неврахування при вирішенні питання про звільнення позивачки зі служби в ОВС вимог п.17, 61 Положення №114, ст.184 Кодексу законів про працю України у їх системному зв'язку.
Поряд із цим, суд звертає увагу на те, що у зв'язку із поновленням ОСОБА_4 на посаді за постановою суду формальна правова невизначеність у питанні перебування ОСОБА_4 у соціальній відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку може бути усунена за відповідною заявою (рапортом) ОСОБА_4
На підставі положень ч.2,3 ст.162 КАС України суд вважає за необхідне винести постанову, яка б гарантувала дотримання та захист прав, свобод, інтересів особи, яка звернулась за судовим захистом.
Згідно із ст.256 КАС України постанова суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби підлягає негайному виконанню.
Керуючись ст.ст. 11, 158-163, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_4 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Приморський районний відділ Одеського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області, про визнання протиправними дій, визнання незаконними та скасування наказів задовольнити частково.
Визнати протиправними та скасувати накази Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області від 24.12.2012р. №2572 та від 28.12.2012р. №688 о/с про звільнення ОСОБА_4 з органів внутрішніх справ за п.64 «є» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.
Поновити ОСОБА_4 на службі в органах внутрішніх справ на посаді старшого інспектора з міграційного контролю у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Приморського районного відділу Одеського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області.
Допустити негайне виконання постанови суду в частині поновлення ОСОБА_4 на посаді старшого інспектора з міграційного контролю у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Приморського районного відділу Одеського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Повний текст постанови складено 28 жовтня 2013 року.
Суддя М.М. Аракелян
Визнати протиправними та скасувати накази Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області від 24.12.2012р. №2572 та від 28.12.2012р. №688 о/с про звільнення ОСОБА_4 з органів внутрішніх справ за п.64 «є» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.
Поновити ОСОБА_4 на службі в органах внутрішніх справ на посаді старшого інспектора з міграційного контролю у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Приморського районного відділу Одеського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області.
Допустити негайне виконання постанови суду в частині поновлення ОСОБА_4 на посаді старшого інспектора з міграційного контролю у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Приморського районного відділу Одеського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області.
28 жовтня 2013 року.