28 жовтня 2013 року Справа № 920/415/13-г
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого суддіКота О.В.
суддів:Кролевець О.А. Попікової О.В. (доповідач у справі)
за участю представників:
від прокуратури:Гудименко Ю.В. - за посв. від 21.01.2013р. № 014715
від відповідача:Бєлостоцький М.Л. - за дов. від 18.06.2013р. № 1 Гулеватий Ю.Ю. - за дов. від 30.07.2013р. № 14
від третьої особи-1:не з'явились (про дату, час та місце судового розгляду повідомлено належним чином)
від третьої особи-2:не з'явились (про дату, час та місце судового розгляду повідомлено належним чином)
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Крафт Фудз Україна"
на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 20.06.2013р.
у справі№ 920/415/13-г господарського суду Сумської області
за позовомЗаступника прокурора Сумської області
доПублічного акціонерного товариства "Крафт Фудз Україна"
треті особи без самостійних вимог на предмет спору:1. Тростянецька міська рада Сумської області 2. Державна екологічна інспекція у Сумській області
провизнання бездіяльності щодо відшкодування збитків протиправною та зобов'язання вчинити дії стосовно відшкодування збитків.
У відповідності до розпорядження секретаря першої судової палати Вищого господарського суду України від 28.10.2013р. № 02-05/847 для розгляду справи № 920/415/13-г сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Кот О.В., судді Кролевець О.А., Попікова О.В.
Заступник прокурора Сумської області звернувся в інтересах держави до господарського суду Сумської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Крафт Фудз Україна" про визнання бездіяльності відповідача щодо відшкодування до місцевого бюджету Тростянецької міської ради 25 786,00 грн. збитків, заподіяних державі внаслідок здійснення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря без відповідного дозволу, протиправною, та про зобов'язання вчинити дії щодо відшкодування до місцевого бюджету Тростянецької міської ради 25 786,00 грн. збитків, заподіяних державі внаслідок здійснення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря без відповідного дозволу, для їх подальшого перерозподілу між бюджетами.
Рішенням господарського суду Сумської області від 23.04.2013р. (суддя Котельницька В.Л.) у задоволенні позову відмовлено повністю.
Рішення суду першої інстанції обґрунтовано приписами статей 33, 34 Закону України "Про охорону атмосферного повітря", статей 41, 68, 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", статті 1166 Цивільного кодексу України, Порядку проведення та оплати робіт, пов'язаних з видачею дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, обліку підприємств, установ, організацій та громадян-підприємців, які отримали такі дозволи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2002р. № 302, з огляду на встановлення відсутності вини відповідача у неотриманні спеціального дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами основного виробництва, оскільки він вчасно вжив всіх необхідних заходів для його отримання.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 20.06.2013р. (головуючий суддя Пелипенко Н.М., судді Івакіна В.О., Тихий П.В.) рішення господарського суду Сумської області від 23.04.2013р. скасовано в частині відмови в позові про зобов'язання відповідача вчинити дії щодо відшкодування до місцевого бюджету Тростянецької міської ради 25 786,00 грн. збитків, заподіяних державі внаслідок здійснення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря без відповідного дозволу, для їх подальшого перерозподілу між бюджетами; прийнято в цій частині нове рішення про задоволення позову; зобов'язано відповідача вчинити дії щодо відшкодування до місцевого бюджету Тростянецької міської ради 25 786,00 грн. збитків, заподіяних державі внаслідок здійснення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря без відповідного дозволу, для їх подальшого перерозподілу між бюджетами; у іншій частині рішення господарського суду Сумської області від 23.04.2013р. залишено без змін.
Скасовуючи частково рішення місцевого суду та задовольняючи позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача вчинити дії щодо відшкодування збитків, суд апеляційної інстанції виходів з того, що матеріалами справи підтверджується факт заподіяння державі збитків внаслідок здійснення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря без відповідного дозволу. Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволення позовних вимог про визнання бездіяльності відповідача щодо відшкодування збитків протиправною, апеляційний суд зазначив, що вказана вимога не відповідає встановленим законодавством способам захисту порушених прав.
Не погодившись з постановою апеляційної інстанції, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.
В обґрунтування своєї правової позиції скаржник посилається на порушення та неправильне застосування апеляційною інстанцією норм матеріального та процесуального права, зокрема приписів статей 1, 41 Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності", статей 16, 1166 Цивільного кодексу України, статей 20, 218, 224, 225 Господарського кодексу України, Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі внаслідок наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10.12.2008р. № 639, Порядку проведення та оплати робіт, пов'язаних з видачею дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, обліку підприємств, установ, організацій та громадян-підприємців, які отримали такі дозволи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2002р. № 302, Інструкції про загальні вимоги до оформлення документів, у яких обґрунтовуються обсяги викидів, для отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами для підприємств, установ, організацій та громадян-підприємців, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 09.03.2006р. № 108, статей 42, 93, 97, 105 Господарського процесуального кодексу України. При цьому скаржник наголошує на тому, що ПАТ "Крафт Фудз Україна" своєчасно та належним чином вчинялись дії з отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря, а тому відповідач, у зв'язку з порушенням Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в Сумській області строків видачі дозвільних документів, набув на підставі принципу мовчазної згоди право на провадження своєї господарської діяльності без їх отримання. Скаржник зазначає про безпідставне застосування апеляційним судом Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі внаслідок наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря. Окрім цього скаржник наголошує на тому, що позовна вимога про зобов'язання відповідача вчинити дії з відшкодування збитків не відповідає способам захисту порушених прав, встановленим чинним законодавством України. Крім того скаржник посилається на безпідставне прийняття апеляційним судом до розгляду апеляційної скарги позивача, яку було подано з пропуском встановленого строку без клопотання про його відновлення.
Розглянувши касаційну скаргу, заслухавши пояснення прокурора та представників відповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи, повноти їх встановлення в судових рішеннях і застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Як з'ясовано судами першої та апеляційної інстанцій, 06.-28.03.2012р. Державною екологічною інспекцією у Сумській області було проведено планову перевірку дотримання ПАТ "Крафт Фудз Україна" вимог природоохоронного законодавства, за результатами якої встановлено, що під час господарської діяльності відповідачем здійснювались викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря за відсутності відповідних дозволів на такі викиди, що є порушенням статті 11 Закону України "Про охорону атмосферного повітря".
За наслідками перевірки Державною екологічною інспекцією у Сумській області складено акт перевірки від 06.-28.03.2012р., протокол від 28.03.2012р. № 000229 про адміністративне правопорушення, постанову від 28.03.2012р. № 000229 про накладення адміністративного стягнення на посадову особу ПАТ "Крафт Фудз Україна" у вигляді штрафу, який було сплачено в повному обсязі.
Державною екологічною інспекцією у Сумській області згідно положень Методики розрахунку відшкодування збитків, заподіяних державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища від 10.12.2008р. № 639, здійснено розрахунок розміру збитків, заподіяних відповідачем державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря за період з 14.02.2012р. до 12.03.2012р., який дорівнює 25 786,56 грн.
У статті 10 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" встановлені обов'язки підприємств, установ, організацій та громадян - суб'єктів підприємницької діяльності щодо охорони атмосферного повітря.
Статтею 11 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" передбачено вимоги щодо регулювання викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарних джерел.
Порядком проведення та оплати робіт, пов'язаних з видачею дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосфері повітря стаціонарними джерелами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2002р. № 302, встановлено, що дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами - це офіційний документ, який дає право підприємствам, установам, організаціям та громадянам - підприємцям експлуатувати об'єкти, з яких надходять в атмосферне повітря забруднюючі речовини або їх суміші, за умови дотримання встановлених відповідних нормативів граничнодопустимих викидів та вимог до технологічних процесів у частині обмеження викидів забруднюючих речовин протягом визначеного дозволі терміну. Дозвіл видається суб'єкту господарювання - власнику стаціонарного джерела викиду, з якого надходять в атмосферне повітря забруднюючі речовини або їх суміші.
Судом апеляційної інстанції під час розгляду справи встановлено, що в порушення вказаних норм законодавства у відповідача за період з 14.02.2012р. до 12.03.2012р. були відсутні відповідні дозволи на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря, що не спростовано належним чином відповідачем.
При цьому, як з'ясовано апеляційним судом на підставі наявних в матеріалах справи доказів, несвоєчасна видача нових дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря після закінчення терміну дії попередніх дозволів (14.02.2012р.) відбулася саме з вини відповідача у зв'язку з ненаданням ним до Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Сумській області належним чином розроблених та оформлених документів.
Доводи скаржника стосовно того, що у зв'язку з порушенням Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в Сумській області строків видачі дозвільних документів, набув на підставі принципу мовчазної згоди право на провадження своєї господарської діяльності без їх отримання, касаційна інстанція визнає необґрунтованими та безпідставними з огляду на таке.
Так за приписами статті 1 Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" принцип мовчазної згоди означає принцип, згідно з яким суб'єкт господарювання набуває право на провадження певних дій щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності без отримання відповідного документа дозвільного характеру, за умови якщо суб'єктом господарювання або уповноваженою ним особою подано в установленому порядку заяву та документи в повному обсязі, але у встановлений законом строк документ дозвільного характеру або рішення про відмову у його видачі не видано або не направлено.
Відповідно до частини 1 статті 41 Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" строк видачі документів дозвільного характеру становить десять робочих днів, якщо інше не встановлено законом.
У свою чергу згідно з частиною 6 вказаної статті передбачено, що у разі якщо у встановлений законом строк суб'єкту господарювання не видано або не направлено документ дозвільного характеру або рішення про відмову у його видачі, то через десять робочих днів з дня закінчення встановленого строку для видачі або відмови у видачі документа дозвільного характеру суб'єкт господарювання має право провадити певні дії щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності. Копія заяви (опису прийнятих документів) з відміткою про дату їх прийняття є підтвердженням подачі заяви та документів адміністратору або дозвільному органу. Днем видачі документа дозвільного характеру вважається останній день строку розгляду заяви дозвільним органом, передбаченого законом.
Отже, суб'єкт господарювання має право провадити певні дії щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності без отримання відповідного документа дозвільного характеру через десять робочих днів з дня закінчення встановленого строку для видачі або відмови у видачі документа дозвільного характеру, який, у свою чергу, становить десять робочих днів, якщо інше не встановлено законом. При цьому факт подачі заяви та документів дозвільному органу повинен підтверджуватися копією заяви (опису прийнятих документів) з відміткою про дату їх прийняття.
Під час розгляду справи в судах попередніх інстанцій відповідачем не було подано належних і допустимих доказів отримання Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в Сумській області листа ПАТ "Крафт Фудз Україна" заяви від 14.12.2011р. вих.№ 6485 про видачу дозволу на викиди саме 14.12.2011р. та на підтвердження несвоєчасності розгляду Управлінням вказаної заяви у встановлені законом строки.
Відповідно до статті 33 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" передбачено, що особи, винні, зокрема, у викидах забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу спеціально уповноважених на те органів виконавчої влади відповідно до закону несуть відповідальність згідно із законом.
У відповідності до підпункту 2.1.2. пункту 2.1. Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10.12.2008р. № 639, наднормативними викидами забруднюючих речовин в атмосферне повітря вважаються викиди забруднюючих речовин, на які відсутній дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, включаючи окремі забруднюючі речовини, викиди яких підлягають регулюванню відповідно до законодавства.
За приписами статті 34 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" шкода, завдана порушенням законодавства про охорону атмосферного повітря, підлягає відшкодуванню у порядку та розмірах, встановлених законом.
Стаття 41 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" встановлює економічні заходи забезпечення охорони навколишнього природного середовища, зокрема, передбачає відшкодування в установленому порядку збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.
У відповідності до приписів статей 68, 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Застосування заходів дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від компенсації шкоди, заподіяної забрудненням навколишнього природного середовища та погіршенням якості природних ресурсів. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.
Отже, порушення законодавства про охорону атмосферного повітря, а саме: здійснення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря без відповідного дозволу тягне за собою, зокрема, цивільну відповідальність у вигляді відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря. Це відповідає встановленим у статті 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України способам захисту порушених прав та охоронюваних законом інтересів.
У свою чергу предмет позову у даній справі становлять вимоги про визнання бездіяльності відповідача щодо відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок здійснення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря без відповідного дозволу, протиправною, та про зобов'язання відповідача вчинити дії щодо відшкодування цих збитків.
Касаційна інстанція погоджується з обґрунтованим та законним висновком апеляційного суду про відмову в задоволенні позовних вимог в частині визнання бездіяльності відповідача щодо відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок здійснення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря без відповідного дозволу, протиправною, оскільки вказана вимога не відповідає встановленим чинним законодавством способам захисту порушених прав і охоронюваних законом інтересів. За таких обставин, рішення місцевого суду та постанова апеляційної інстанції в цій частині позовних вимог підлягають залишенню без змін.
Розглянувши позов у частині зобов'язання відповідача вчинити дії щодо відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок здійснення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря без відповідного дозволу, суди першої та апеляційної інстанцій не з'ясували та не перевірили належним чином, чи відповідає вказана вимога способам захисту, які передбачені приписами статті 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України з урахуванням норм статті 34 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" та статей 68, 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища".
При цьому місцевий господарський суд в порушення норм процесуального права вийшов за межі позовних вимог за відсутності відповідного клопотання заінтересованої сторони та розглянув фактично вимогу про відшкодування збитків, що не було предметом позову у даній справі.
Також слід зазначити, що суд апеляційної інстанції, зобов'язавши відповідача вчинити дії щодо відшкодування до місцевого бюджету Тростянецької міської ради 25 786,00 грн. збитків, заподіяних державі внаслідок здійснення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря без відповідного дозволу, для їх подальшого перерозподілу між бюджетами, не врахував те, що розподіл грошових коштів від стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, повинен здійснюватись з урахуванням приписів статті 47 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" та вимог пункту 7 частини 3 статті 29, пункту 7 частини 2 статті 69 Бюджетного кодексу України, які визначають, що джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України в частині доходів є 30 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, а до надходжень спеціального фонду місцевих бюджетів належать 70 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, в тому числі: до сільських, селищних, міських бюджетів - 50 відсотків, обласних бюджетів та бюджету Автономної Республіки Крим - 20 відсотків, бюджетів міст Києва та Севастополя - 70 відсотків, та фактично зобов'язав відповідача сплатити всю суму збитків лише на рахунок міського бюджету без визначення сум, які підлягають зарахуванню до Державного бюджету України та обласного бюджету.
Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.
Рішення місцевого суду та постанова суду апеляційної інстанції в частині позовної вимоги про зобов'язання відповідача вчинити дії щодо відшкодування до місцевого бюджету Тростянецької міської ради 25 786,00 грн. збитків, заподіяних державі внаслідок здійснення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря без відповідного дозволу, для їх подальшого перерозподілу між бюджетами, вказаним вимогам не відповідають.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій у вказаній частині позовних вимог не з'ясували всі суттєві обставини справи, що мають значення для вирішення спору, не надали їм в порушення статті 43 Господарського процесуального кодексу України належної юридичної оцінки.
Відповідно до частини 1 статті 47 Господарського процесуального кодексу України судове рішення приймається за результатами обговорення усіх обставин справи, а частиною першою статті 43 названого Кодексу передбачено всебічний, повний і об'єктивний розгляд в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності. Недодержання судом першої або апеляційної інстанції цих норм процесуального права, якщо воно унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного розгляду справи, є підставою для скасування судового рішення з передачею справи на новий розгляд до відповідного суду (пункт 3 частини 1 статті 1119 Господарського процесуального кодексу України), оскільки касаційна інстанція, згідно приписів статті 1117 цього Кодексу не має права сама встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові місцевого чи апеляційного господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
За таких обставин, колегія суддів, враховуючи приписи статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, дійшла висновку, що рішення місцевого господарського суду та постанова суду апеляційної інстанції в частині позовної вимоги про зобов'язання відповідача вчинити дії щодо відшкодування до місцевого бюджету Тростянецької міської ради 25 786,00 грн. збитків, заподіяних державі внаслідок здійснення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря без відповідного дозволу, для їх подальшого перерозподілу між бюджетами, підлягають скасуванню як такі, що винесені без дослідження всіх обставин справи, які мають істотне значення для правильного розгляду спору по суті, з направленням справи в цій частині на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.
При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, вжити всі передбачені законом засоби для всебічного, повного і об'єктивного встановлення обставин справи, перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, дати їм належну юридичну оцінку, і в залежності від встановлених обставин вирішити спір у відповідності з нормами чинного законодавства, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, з ухваленням законного й обґрунтованого судового рішення.
Доводи скаржника стосовно безпідставного прийняття апеляційним судом до розгляду апеляційної скарги, поданої з пропуском процесуального строку, підлягають відхиленню з огляду на приписи частини 3 статті 51, частини 1 статті 93 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням розпорядження Кабінету Міністрів України від 19.12.2012р. № 1043-р "Про перенесення робочих днів у 2013 році".
Керуючись статтями 1115, 1117, 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Крафт Фудз Україна" задовольнити частково.
Рішення господарського суду Сумської області від 23.04.2013р. та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 20.06.2013р. у справі № 920/415/13-г залишити без змін в частині відмови у задоволенні позовних вимог Заступника прокурора Сумської області до Публічного акціонерного товариства "Крафт Фудз Україна" про визнання протиправною бездіяльності щодо відшкодування до місцевого бюджету Тростянецької міської ради 25 786,00 грн. збитків, заподіяних державі внаслідок здійснення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря без відповідного дозволу.
В іншій частині рішення господарського суду Сумської області від 23.04.2013р. та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 20.06.2013р. у справі № 920/415/13-г скасувати.
Справу № 920/415/13-г в частині позовних вимог Заступника прокурора Сумської області до Публічного акціонерного товариства "Крафт Фудз Україна" про зобов'язання вчинити дії щодо відшкодування до місцевого бюджету Тростянецької міської ради 25 786,00 грн. збитків, заподіяних державі внаслідок здійснення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря без відповідного дозволу, для їх подальшого перерозподілу між бюджетами, передати на новий розгляд до господарського суду Сумської області.
Головуючий суддя О.В. Кот
Судді: О.А. Кролевець
О.В. Попікова