Україна
Донецький окружний адміністративний суд
про залишення позовної заяви без розгляду
23 жовтня 2013 р. Справа № 805/14216/13-а
приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
Донецький окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Старосуд І.М., розглянувши у порядку письмового провадження у залі суду за адресою: 83052, м. Донецьк, вул. 50 Гвардійської дивізії, 17, адміністративну справу за позовом управління Пенсійного фонду України в Криничанському районі Дніпропетровської області до відкритого акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» про зобов'язання сплатити заборгованість з відшкодування витрат на виплату та доставку пенсії по втраті годувальника за період з 01.04.1997 по 31.12.1998 у розмірі 810,30 гривень, -
26.09.2013 управління Пенсійного фонду України в Криничанському районі Дніпропетровської області звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до відкритого акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» про зобов'язання сплатити заборгованість з відшкодування витрат на виплату та доставку пенсії по втраті годувальника за період з 01.04.1997 по 31.12.1998 у розмірі 810,30 гривень (арк. справи 2 - 3).
Ухвалою судді Донецького окружного адміністративного суду від 07.10.2013 було відкрито провадження у справі та призначено до судового розгляду у відкритому судовому засіданні на 23.10.2013 о 15 год. 00 хвил.
У позовній заяві позивач, серед іншого, просить визнати поважними причини пропуску строку звернення до суду із даним адміністративним позовом.
В обґрунтування своїх доводів поважності причини пропуску строку звернення до суду зазначив, що відповідач надавав письмові зобов'язання щодо сплати боргу, однак, не виконав гарантійні зобов'язання, на підставі чого платіжні вимоги на вказану суму тривалий час перебували в банківській установі для проведення відповідного розрахунку. Всі письмові відповіді ВАТ «Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча» були спрямовані на затягування процесуальних строків та ухилення від сплати платежів до Пенсійного фонду України, що, врешті, позбавило управління ПФУ в Криничанському районі можливості вчасно звернутись в судовому порядку для стягнення заборгованості. Крім того, відповідач постійно перешкоджав вчасному розрахунку по заявленим управлінням ПФУ вимогам, направляючи запити про уточнення підстав відшкодування та сум пред'явлених до відшкодування, не виконуючи при цьому надані письмові зобов'язання в добровільному порядку, що призвело до пропуску процесуальних строків. Згідно з листом від 05.07.2002 відповідач просив уточнити розмір виплачених пенсій, при тому що у 1998 році визнавав вказану суму заборгованості і зобов'язався її сплатити. Відповідно до листа від 03.03.1997 відповідач просив надати йому копію акту про нещасний випадок ФН-1 на ОСОБА_1, незважаючи на те, що інвалідність ОСОБА_1 трапилась на цьому ж підприємстві і вся документація щодо фіксування нещасного випадку мала бути у розпорядженні відповідача згідно пункту 61 Порядку проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.11.2011 №1232. На думку позивача, зазначені обставини свідчать про недбале ставлення відповідача до своїх зобов'язань та наслідків нещасного випадку на виробництві, в тому числі по відшкодуванню регресних вимог, які виникли в результаті інвалідності ОСОБА_1, про що листом управління ПФУ від 23.11.2010 було повідомлено органи прокуратури Дніпропетровської області для проведення відповідної перевірки. УПФУ в Криничанському районі Дніпропетровської області наполягає на тому, що за рахунок коштів Пенсійного фонду України провадяться пенсійні виплати громадянам України, тому будь-яка заборгованість перед органами Пенсійного фонду незалежно від строку її виявлення чи пред'явлення, має бути погашена в обов'язковому порядку з огляду на виключну компетенцію щодо пенсійного забезпечення соціально незахищених категорій населення.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, про дату час та місце розгляду справи був повідомлений судом належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (арк. справи 32). У позовній заяві від 26.09.2013 позивач просив розглянути справу у порядку письмового провадження без виклику представника позивача.
Представник відповідача Романенко Ю.А. проти визнання поважними причин пропуску позивачем строку звернення до суду з даним позовом заперечував, просив відмовити у задоволенні позову. 23.10.2013 через відділ діловодства та документообігу суду надав письмові заперечення проти позовних вимог (арк. справи 51 - 52).
Враховуючи викладене та приписи частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд вважає за можливе вирішити питання стосовно визнання поважними причин пропуску позивачем строку звернення до суду із даним позовом за відсутності представника позивача у порядку письмового провадження.
Як передбачено частиною 1 статті 99 КАС України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Частиною 2 статті 99 КАС України встановлено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до частини 1 статті 100 КАС України, адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Суд зазначає, що відповідно до пунктів 1.1, 1.2 Інструкції про порядок подання регресних вимог підприємствам, установам, організаціям та громадянам органами Пенсійного фонду України, затвердженою Постановою правління Пенсійного фонду України від 16.07.1996 № 9-2 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 14.08.1996 за № 444/1469 (яка втратила чинність, але діяла на момент виникнення спірних правовідносин), ця Інструкція регулює порядок подання органами Пенсійного фонду України регресних вимог підприємствам, установам, організаціям та громадянам на підставі статті 460 Цивільного кодексу України.
Згідно зі статтею 460 Цивільного кодексу України (діючого на час виникнення спірних відносин) підприємство, установа, організація або громадянин (надалі - відповідачі) зобов'язані за регресною вимогою органу Пенсійного фонду України відшкодувати суми пенсій, виплачені громадянам, яким відповідачем заподіяно каліцтво або інше ушкодження здоров'я, в тому числі тим, за яких відповідач не зобов'язаний сплачувати внески на державне соціальне страхування.
Згідно з пунктом 1.3 вказаної Інструкції, подання регресних вимог, у тому числі оформлення та ведення справ, участь у цивільному та арбітражному судочинстві, здійснюється управлінням Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, обласними, Київським та Севастопольським міськими управліннями Пенсійного фонду України, відділами Пенсійного фонду України у районах, містах та в районах міст. Порядок організації роботи по поданню регресних вимог у зазначених органах Пенсійного фонду України визначається їх керівниками відповідно до вимог цієї Інструкції.
Як встановлено пунктом 3.13 Інструкції, регресні вимоги подаються у межах строків позовної давності, визначених відповідно до статей 71 - 79 Цивільного кодексу України. Строк позовної давності обчислюється з дня початку фактичної виплати пенсії.
Відповідно до статті 71 Цивільного кодексу Української РСР (який втратив чинність, але діяв на момент виникнення спірних правовідносин), загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки.
За змістом позовної заяви, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість, яка виникла у період з 01.04.1997 по 31.12.1998.
Отже, про порушення своїх прав позивачу було відомо ще в 1998 році, але позовну заяву УПФУ в Криничанському районі Дніпропетровської області направило до Донецького окружного адміністративного суду 26.09.2013 (згідно штампу на поштовому конверті, в якому надійшла позовна заява до суду), тобто після закінчення трирічного строку, встановленого статтею 71 Цивільного кодексу Української РСР.
У позовній заяві позивач вказує, що причинами пропуску строку звернення до суду стало недбале ставлення відповідача до своїх зобов'язань та наслідків нещасного випадку на виробництві, надіслання ним відповідних запитів, узгодження спірних сум, тощо.
Проте, зазначені причини пропуску строку звернення до суду не можуть бути визнані судом поважними, оскільки ці обставини не позбавляли позивача можливості звернутись до суду з позовом про відшкодування спірних сум у строк, встановлений законом.
Крім того, в матеріалах справи відсутні докази, які засвідчують, що причина пропуску строку звернення до суду має об'єктивний і незалежний від заявника характер та яка позбавила його можливості звернутись до суду у встановленні строки.
З огляду на наведене, суд приходить до висновку, що позивачем без поважних причин пропущений строк звернення до адміністративного суду.
Відповідно до пункту 9 частини 1 статті 155 Кодексу адміністративного судочинства України, суд своєю ухвалою залишає позовну заяву без розгляду, якщо позовну заяву подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до адміністративного суду і суд не знайшов підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.
За таких обставин, суд приходить до висновку про залишення без розгляду даної позовної заяви.
На підставі викладеного, керуючись статтями 99, 100, 155 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву управління Пенсійного фонду України в Криничанському районі Дніпропетровської області до відкритого акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» про зобов'язання сплатити заборгованість з відшкодування витрат на виплату та доставку пенсії по втраті годувальника, за період з 01.04.1997 по 31.12.1998 у розмірі 810,30 гривень - залишити без розгляду.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. У разі якщо ухвалу було постановлено в письмовому провадженні або згідно з частиною третьою статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.
Суддя Старосуд І.М.