іменем україни
23 жовтня 2013 рокум. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
Колодійчука В.М., Висоцької В.С., Савченко В.О.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про визнання права власності на квартиру, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення апеляційного суду Волинської області від 30 травня 2013 року,
У листопаді 2012 року ОСОБА_4 звернулася до суду із зазначеним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що вона є громадянкою Російської Федерації, постійно проживала в м. Усть-Ілімську Іркутської області, але в подальшому вирішила приїхати в Україну на постійне місце проживання. У зв'язку з цим, вона 24 липня 2006 року уклала із своєю донькою ОСОБА_5 договір комісії, за умовами якого комісіонер зобов'язувалась за її рахунок придбати для неї квартиру шляхом укладення договору купівлі-продажу від свого імені. На виконання умов договору комісії вона передала відповідачу кошти в сумі 150 тис. грн. ОСОБА_4 вказує, що ОСОБА_5 на виконання умов договору комісії придбала квартиру в АДРЕСА_1, про що був укладений відповідний договір купівлі-продажу. Про її купівлю вона дізналась 15 січня 2007 року, отримавши від комісіонера звіт на виконання умов договору комісії. У вказаному звіті відповідач повідомляла про укладення договору купівлі-продажу та пропонувала віддати їй додаткову винагороду в сумі 1 530 грн. Крім того, вказала, що передасть їй квартиру та правовстановлюючі документи після її переїзду в Україну на постійне місце проживання. ОСОБА_4 також зазначає, що в Україну на постійне місце проживання вона переїхала 02 січня 2011 року, а 10 лютого 2011 року зареєструвала своє місце проживання. Після цього, 11 лютого 2011 року звернулася до відповідача про передачу їй по акту приймання-передачі квартири, оригіналів документів на неї та ключів, однак, відповідач свої зобов'язання не виконала, квартиру, документи на неї та ключі не передала.
У зв'язку з викладеним позивач просила суд визнати за нею право власності на однокімнатну квартиру в АДРЕСА_1.
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 11 грудня 2012 року позов задоволено. Визнано за ОСОБА_4 право власності на квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 34,8 кв. м. та житловою площею 17,4 кв. м.
Рішенням апеляційного суду Волинської області від 30 травня 2013 року рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 11 грудня 2012 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким ОСОБА_4 відмовлено у задоволенні позовних вимог.
У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції або ухвалити нове рішення про задоволення заявлених позовних вимог, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши в межах касаційної скарги правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню.
Згідно ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження судового рішення може бути неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції під час розгляду справи в касаційному порядку перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з їх доведеності та обґрунтованості.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення, суд апеляційної інстанції виходив з відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_4 та зазначив, що висновки суду першої інстанції щодо встановлених обставин не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду.
Матеріали справи та доводи касаційної скарги не свідчать про порушення апеляційним судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, тому колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу.
Керуючись ст. ст. 332, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,
Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.
Рішення апеляційного суду Волинської області від 30 травня 2013 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Колегія суддів:
Колодійчук В.М., Висоцька В.С., Савченко В.О.