Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого - судді Орлової С.О.,
суддів Квасневської Н.Д., Беха М.О.,
за участю прокурора Деруна А.І.
розглянула у судовому засіданні 17 жовтня 2013 року м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою захисника ОСОБА_1 на вирок Івано-Франківського міського суду від 9 листопада 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Івано-Франківської області від 4 лютого 2013 року щодо ОСОБА_2.
Вироком Івано-Франківського міського суду від 9 листопада 2012 року засуджено
ОСОБА_2,
ІНФОРМАЦІЯ_1,
громадянку України, не судиму,
- за ч. 2 ст. 302 КК України на 2 роки позбавлення волі;
- за ч. 1 ст. 149 КК України на 3 роки позбавлення волі.
На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів остаточно визначено покарання у виді 3 років позбавлення волі.
Ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 4 лютого 2013 року вирок залишено без змін.
За вироком суду ОСОБА_2 засуджена за звідництво для розпусти з метою наживи, а також торгівлю людьми та іншу незаконну угоду щодо людини з метою експлуатації та використанням уразливого стану.
Так, 24 лютого 2012 року, ОСОБА_2, перебуваючи у готельно-відпочинковому комплексі «Формула» по вул. Коновальця, 433 у м. Івано-Франківську, схилила свою доньку ОСОБА_3 до надання ОСОБА_4 сексуальних послуг, отримавши за посередництво 400 грн.
Крім того, 28 лютого 2012 року, перебуваючи у приміщенні того ж кафе, з метою наживи незаконно передала свою доньку ОСОБА_3, використовуючи її уразливий стан, в оренду для подальшої сексуальної експлуатації ОСОБА_5 терміном на три місяці, за що отримала 15 000 грн.
У касаційній скарзі захисник порушує питання про зміну судових рішень щодо ОСОБА_2 у зв'язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок суворості. Просить взяти до уваги всі пом'якшуючі покарання обставини, та, з урахуванням наявності на утриманні у засудженої неповнолітнього сина, звільнити засуджену від відбування покарання на підставі ст. ст. 75, 79 КК України із випробуванням.
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора про необхідність залишення касаційної скарги без задоволення, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню з таких підстав.
Висновок суду про доведеність винності ОСОБА_2 у вчиненні злочинів, за які її засуджено, та правильність кваліфікації її дій у касаційній скарзі не оспорюється.
Як убачається зі змісту вироку, суд, призначаючи ОСОБА_2 покарання, урахував особу засудженої, ступінь тяжкості вчинених злочинів, обставини, які пом'якшують та обтяжують покарання, зокрема, що ОСОБА_2 визнала свою вину та щиро розкаялася, раніше не судима, за місцем проживання характеризується посередньо, не працює, має на утриманні неповнолітню дитину. Взяв суд до уваги те, що засуджена вчинила злочини, що посягають на честь, гідність, інші права та інтереси своєї дитини та обрав покарання у межах санкцій ч. 2 ст. 302 та ч. 1 ст. 149 КК України. Призначене засудженій покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України, воно є необхідним для її виправлення та попередження нових злочинів. Підстав для звільнення ОСОБА_2 від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України або ст. 79 КК України колегія суддів не вбачає.
Керуючись статтями 394-396, 398 КПК України від 28 грудня 1960 року та пунктами 11, 15 Перехідних положень КПК України від 13 квітня 2012 року, колегія суддів
Касаційну скаргу захисника ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Вирок Івано-Франківського міського суду від 9 листопада 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Івано-Франківської області від 4 лютого 2013 року щодо ОСОБА_2 залишити без зміни.
С.О. Орлова Н.Д. Квасневська М.О. Бех