Ухвала
іменем україни
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого - судді Крещенка А.М.,
суддів Пузиревського Є.Б., Шибко Л.В.,
за участю прокурора Таргонія О.В.,
розглянула в судовому засіданні в м. Києві 29 жовтня 2013 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_5 на вирок Красногвардійського районного суду Автономної Республіки Крим від 28 листопада 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 19 лютого 2013 року.
Вироком Красногвардійського районного суду Автономної Республіки Крим від 28 листопада 2012 року
ОСОБА_5,
ІНФОРМАЦІЯ_1,
громадянина України, раніше неодноразово судимого, востаннє вироком Красногвардійського районного суду Автономної Республіки Крим від 27 липня 2009 року за ч. 1 ст. 129; ст. 128 КК України на 2 роки 6 місяців 15 днів позбавлення волі, звільненого 10 лютого 2012 року по відбуттю строку покарання,
засуджено за ч. 2 ст. 186 КК України на 4 роки позбавлення волі.
Ухвалою Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 19 лютого 2013 року вирок місцевого суду залишено без зміни.
За вироком суду ОСОБА_5 визнано винним в тому, що він 18 вересня 2012 року, приблизно о 21 год. 40 хв., знаходячись по вул. Чкалова, в смт. Красногвардійське, Красногвардійського району Автономної Республіки Крим відкрито заволодів майном потерпілої ОСОБА_6 на загальну суму 320 гривень.
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_5, не оспорюючи правильності його засудження, просить судові рішення щодо нього змінити у зв'язку з невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості злочину та його особі, внаслідок суворості покарання. Свої доводи засуджений мотивує тим, що він свою вину визнав повністю, щиросердно розкаявся, відсутні претензії від потерпілої, що давало суду, на його думку, підстави при призначенні остаточного покарання, застосувати ст. 69 КК України.
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який заперечував проти задоволення скарги та просив судові рішення залишити без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Висновок суду про доведеність винності ОСОБА_5 у вчиненні зазначеного у вироку злочину та правильність кваліфікації його дій, не оспорюються і підтверджуються сукупністю доказів, зібраних у встановленому законом порядку і досліджених судом, яким дана належна оцінка. Ці докази детально викладені у вироку суду першої інстанції.
Що ж стосується доводів касаційної скарги про порушення щодо засудженого загальних засад призначення покарання, то такі, на думку колегії суддів, є безпідставними.
Обґрунтовуючи свій висновок щодо призначення покарання, суд виходив з того, що відповідно до вимог ст. 65 КК України при призначенні покарання суд повинен урахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Зокрема, суд обґрунтовано визначив ступінь тяжкості вчиненого злочину не лише за його класифікацією, а взяв до уваги і фактичні обставини справи.
Так, приймаючи рішення про необхідність застосування покарання у виді позбавлення волі, яке ОСОБА_5 має відбувати реально, суд правильно врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відноситься до тяжких злочинів, а також особу ОСОБА_5, який раніше неодноразово судимий за вчинення корисливих злочинів, характеризується посередньо. Одночасно судом було враховано й те, що засуджений вину свою визнав повністю, розкаявся, відшкодував повністю шкоду завдану злочином та правильно призначив покарання у мінімальній межі передбаченої санкцією статті ч. 2 ст. 186 КК України.
Таким чином суд, призначаючи ОСОБА_5 покарання у виді позбавлення волі, вимог статей 65-67 КК України не порушив, оскільки призначене йому покарання відповідає характеру і ступеню тяжкості злочину, всім обставинам справи і є необхідним для виправлення засудженого та попередження нових злочинів, як це передбачено ст. 65 КК України.
Підстав вважати призначене ОСОБА_5 покарання явно несправедливим через його суворість, про що зазначає засуджений у касаційній скарзі, не вбачається, як і не вбачається обставин для пом'якшення покарання.
Крім того, аналогічні за змістом доводи про пом'якшення призначеного покарання були предметом перевірки суду апеляційної інстанції, який з наведенням мотивів спростування, визнав їх неспроможними.
Істотних порушень вимог кримінального чи кримінально-процесуального закону, які давали б підстави для скасування чи зміни судових рішень, не встановлено.
Керуючись ст.ст. 394-396 КПК України (1960 р.), п. 15 розділу XI Перехідних положень КПК України, колегія суддів
Вирок Красногвардійського районного суду Автономної Республіки Крим від 28 листопада 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 19 лютого 2013 року щодо ОСОБА_5 залишити без зміни, а касаційну скаргу засудженого без задоволення.
Судді:
Крещенко А.М. Пузиревський Є.Б. Шибко Л.В.