24 жовтня 2013 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і
кримінальних справ у складі:
суддів: Колодійчука В.М., Висоцької В.С., Савченко В.О.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, треті особи: Служба у справах дітей Зміївської районної державної адміністрації, Виконавчий комітет Зміївської районної ради, про відібрання дитини та стягнення моральних збитків, за касаційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Зміївського районного суду Харківської області від 30 квітня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 26 червня 2013 року,
У вересні 2012 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_5, треті особи: Служба у справах дітей Зміївської районної державної адміністрації, Виконавчий комітет Зміївської районної ради, про відібрання дитини та стягнення моральних збитків.
Позовні вимоги обґрунтувала тим, що рішенням Зміївського районного суду Харківської області від 27 липня 2012 року місцем проживання малолітнього сина позивача та відповідача у справі ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, було визначено за місцем проживання матері. Відповідач відмовляється добровільно повернути дитину, тому ОСОБА_4 була вимушена звернутися до суду із вказаним позовом про відібрання дитини та стягнення 10 тис. грн моральних збитків.
Рішенням Зміївського районного суду Харківської області від 30 квітня 2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Харківської області від 26 червня 2013 року, позов задоволено частково.
Відібрано малолітнього ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, від ОСОБА_5 та передано його матері ОСОБА_4, яка проживає у АДРЕСА_1.
Стягнуто з відповідача на користь позивача 1 тис. грн в рахунок відшкодування моральних збитків.
Вирішено питання про відшкодування судових витрат.
В частині відібрання дитини та повернення її позивачеві рішення суду допущено до негайного виконання.
У касаційній скарзі ОСОБА_5 просить скасувати оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій і направити справу на новий розгляд до районного суду, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши в межах касаційної скарги правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню.
Згідно ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження судового рішення може бути неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції під час розгляду справи в касаційному порядку перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права.
Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і апеляційний суд, керувався нормами ст. 162 Сімейного кодексу України та виходив з доведеності факту самочинної зміни відповідачем місця проживання малолітньої дитини, всупереч рішенню суду, та протиправного утримання дитини не за місцем проживання матері.
Матеріали справи та доводи касаційної скарги не свідчать про порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, тому колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу.
Керуючись ст. ст. 332, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,
Касаційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.
Рішення Зміївського районного суду Харківської області від 30 квітня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 26 червня 2013 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: Колодійчук В.М. Висоцька В.С. Савченко В.О.