24 жовтня 2013 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і
кримінальних справ у складі:
суддів: Колодійчука В.М., Висоцької В.С., Савченко В.О.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання заповіту недійсним, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Ленінського районного суду м. Севастополя від 01 лютого 2013 року, додаткове рішення Ленінського районного суду м. Севастополя від 11 березня 2013 року та ухвалу апеляційного суду м. Севастополя від 20 травня 2013 року,
У серпні 2008 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання недійсним заповіту її померлого батька ОСОБА_7, за яким заповідач 14 лютого 2008 року заповів належні йому 2/3 частини квартири АДРЕСА_1 відповідачам у справі, посилаючись на те, що померлий ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 на момент складання оскаржуваного заповіту не міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.
Рішенням Ленінського районного суду м. Севастополя від 01 лютого 2013 року в задоволенні позову відмовлено.
Додатковим рішенням Ленінського районного суду м. Севастополя від 11 березня 2013 року з позивача на користь кожного з відповідачів стягнуто по 1 250 грн. в рахунок відшкодування судових витрат.
Ухвалою апеляційного суду м. Севастополя від 20 травня 2013 року ухвалені у справі судом першої інстанції рішення та додаткове рішення залишено без змін.
У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій і направити справу на новий розгляд до районного суду, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши в межах касаційної скарги правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню.
Згідно ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження судового рішення може бути неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції під час розгляду справи в касаційному порядку перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог та вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат шляхом ухвалення рішення та додаткового рішення у справі, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і апеляційний суд, виходив з того, що оскаржуваний заповіт був вільним волевиявленням померлого ОСОБА_7 та посвідчений нотаріусом з дотриманням усіх вимог закону, а підстави його недійсності, на які посилався позивач, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні. Понесені відповідачами витрати у справі підтверджені відповідними фінансовими документами і повинні бути відшкодовані позивачем.
Матеріали справи та доводи касаційної скарги не свідчать про порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, тому колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу.
Керуючись ст. ст. 332, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,
Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.
Рішення Ленінського районного суду м. Севастополя від 01 лютого 2013 року, додаткове рішення Ленінського районного суду м. Севастополя від 11 березня 2013 року та ухвалу апеляційного суду м. Севастополя від 20 травня 2013 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: Колодійчук В.М. Висоцька В.С. Савченко В.О.