іменем україни
23 жовтня 2013 рокум. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
Колодійчука В.М., Висоцької В.С., Савченко В.О.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, треті особи: ОСОБА_6, приватний нотаріус ОСОБА_7, Львівська державна нотаріальна контора, про визнання заповіту недійсним, визнання права власності на майно, зобов'язання вчинити певні дії, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Залізничного районного суду м. Львова від 25 вересня 2012 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 28 травня 2013 року,-
У січні 2005 року ОСОБА_4 звернувсь до суду із вказаним позовом, який обґрунтовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його брат - ОСОБА_9, а ІНФОРМАЦІЯ_2 - його мати ОСОБА_10, яким на праві спільної сумісної власності належала двокімнатна квартира по АДРЕСА_1. ОСОБА_11 і ОСОБА_9 05 квітня 2002 року склали заповіт відносно вказаної квартири: ОСОБА_11 - на користь ОСОБА_4, а ОСОБА_9 - на користь ОСОБА_5
ОСОБА_4 25липня 2002 року подав у встановленому порядку заяву про прийняття спадщини, ОСОБА_5 - 16 квітня 2002 року.
Позивач просив суд визнати недійсним заповіт від 05 квітня 2002 року ОСОБА_9 на користь ОСОБА_5 та визнати за ним право власності на 5/6 частин спірної квартири, зобов'язати його виплатити вартість 1/6 частини квартири на користь ОСОБА_5 і визнати його власником квартири, посилаючись на те, що на час смерті його брата, їх мати мала право на обов'язкову частку - 2/3 частини від належної ОСОБА_9 половини квартири, а відтак після смерті матері він є спадкоємцем за заповітом на 5/6 частин спірної квартири, а відповідач на 1/6.
Рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 25 вересня 2012 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Львівської області від 28 травня 2013 року, ОСОБА_4 відмовлено у задоволенні позовних вимог.
У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати ухвалені судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши в межах касаційної скарги правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню.
Згідно ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження судового рішення може бути неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції під час розгляду справи в касаційному порядку перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4, суд першої інстанції виходив з відсутності правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог.
Суд апеляційної інстанції переглядаючи справу, дійшов висновку, що суд першої інстанції в повній мірі надав оцінку доказам та обставинам у справі.
Судами першої та апеляційної інстанції, відповідно до ст. 212 ЦПК України, повно і всебічно досліджено та оцінено обставини у справі, а матеріали справи та доводи касаційної скарги не свідчать про порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, тому колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу.
Керуючись ст. ст. 332, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,
Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.
Рішення Залізничного районного суду м. Львова від 25 вересня 2012 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 28 травня 2013 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Колегія суддів:
Колодійчук В.М., Висоцька В.С., Савченко В.О.