"09" жовтня 2013 р. м. Київ К/800/25763/13
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Лосєва А.М.,
Бившевої Л.І.,
Шипуліної Т.М.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні
касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими
платниками податків у м. Харкові Харківської області Державної
податкової служби
на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 07.02.2013
та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.04.2013
у справі № 2а-13858/12/2070
за позовом Публічного акціонерного товариства «ЄВРОЦЕМЕНТ груп-УКРАЇНА»
до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими
платниками податків у м. Харкові Харківської області Державної
податкової служби
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 07.02.2013, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.04.2013, задоволено позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «ЄВРОЦЕМЕНТ груп-УКРАЇНА» (надалі - позивач, ПАТ «ЄВРОЦЕМЕНТ груп-УКРАЇНА») до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Харківської області Державної податкової служби (надалі - відповідач, СДПІ у м. Харкові Харківської області ДПС): визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 30.11.2012 № 0000640044, згідно якого ПАТ «ЄВРОЦЕМЕНТ груп-УКРАЇНА» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 712 598,75 грн. (у т.ч.: за основним платежем - 618 755,00 грн., за штрафними санкціями - 93 843,75 грн.); від 30.11.2012 № 0000630044, згідно якого ПАТ «ЄВРОЦЕМЕНТ груп-УКРАЇНА» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 4 430 146,50 грн. (у т.ч.: за основним платежем - 3 652 731,00 грн., за штрафними санкціями - 777 415,50 грн.).
Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 07.02.2013 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.04.2013 і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.
Позивач не надав письмових заперечень на касаційну скаргу, що не перешкоджає її розгляду.
Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що представниками відповідача було проведено документальну планову перевірку ПАТ «ЄВРОЦЕМЕНТ груп-УКРАЇНА» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 по 30.06.2012.
За результатами перевірки складено акт від 14.11.2012 № 501/44-1/33549911, яким встановлено наступні порушення:
- п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, п. 5.9 ст. 5 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (надалі - Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств»), пп. 138.1.1 п.138.1, п.138.2, пп. 138.10.2 п. 138.10 ст. 138 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на прибуток на загальну суму 3 652 731,00 грн.;
- пп. 7.4.1, 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (надалі - Закон України «Про податок на додану вартість»), п.198.1, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 618 755,00 грн.
На підставі висновків акта СДПІ у м. Харкові Харківської області ДПС прийнято податкові повідомлення-рішення від 30.11.2012 форми «Р» № 0000630044, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 4 430 146,50 грн. (у т.ч.: за основним платежем - 3 652 731,00 грн., за штрафними санкціями - 777 415,50 грн.); № 0000640044, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 712 598,75 грн. (у т.ч.: за основним платежем - 618 755,00 грн., за штрафними санкціями - 93 843,75 грн.).
Переглянувши судові рішення у межах касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.
Нормою п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в редакції, що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин, передбачено, що валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Згідно пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 вказаного Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, встановлених пунктами 5.3.-5.7. цієї статті.
До витрат, не пов'язаних з веденням господарської діяльності, віднесено вичерпний перелік витрат, а саме: витрати на організацію та проведення прийомів, презентацій, свят, розваг та відпочинку, придбання лотерей, участь в азартних іграх, фінансування особистих потреб фізичних осіб (пп.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).
Відповідно до пп. 5.3.9 п. 5.3. ст. 5 наведеного Закону не включаються до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Враховуючи наведені норми, законодавець зобов'язав платника податку включати до складу валових витрат звітного періоду лише ті витрати, які пов'язані з виробничою діяльністю та підтверджені відповідними документальними доказами.
Згідно пп.138.1.1 п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України, що вступив в дію з 01.01.2011, витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.
Відповідно до пп.138.2 ст.138 Кодексу витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
У відповідності до пп.7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» в редакції, що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин,податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту (пп. 7.4.4 п.7.4 ст. 7 вказаного Закону).
Також, згідно пп.7.4.5 п. 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.
Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) (відповідно до п.7.5 ст. 7 вищезазначеного Закону).
Платник податку веде реєстр отриманих та виданих податкових накладних у документальному або електронному вигляді за його вибором, у якому зазначаються порядковий номер податкової накладної, дата її виписки (отримання), загальна сума та сума нарахованого податку, а також реєстраційний номер платника податку продавця, який надав податкову накладну такому платнику податку, як встановлено пп. 7.2.8 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».
Згідно вимог підпункту 7.2.4 п.7.2 ст. 7 вказаного Закону право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.
Системний аналіз наведених правових норм свідчить про те, що податкова накладна як звітний податковий документ, що є підставою для включення покупцем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених (нарахованих) у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), має таке юридичне значення при обов'язковій умові нарахування податку та виписування податкової накладної особою, яка зареєстрована як платник податку на додану вартість в порядку, встановленому статтею 9 Закону України «Про податок на додану вартість».
Розділ V Податкового кодексу України визначає платників податку на додану вартість, об'єкт оподаткування, дату виникнення податкових зобов'язань, порядок визначення бази оподаткування, розміри ставок податку, порядок визначення суми податку, строки проведення розрахунків тощо.
Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку (пп. 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України).
Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що між ПАТ «ЄВРОЦЕМЕНТ груп-УКРАЇНА» та ТОВ «КМТ-Енергія» укладено договір від 09.08.2006 № ЕЦГ-У/78/03/08.06, згідно якого Товариство (Агент) за дорученням позивача (Принципала) зобов'язувалось за винагороду здійснити юридичні та фактичні дії від свого імені та за рахунок підприємства, націлені на зниження витрат на придбання електроенергії для власних потреб.
До вказаного договору сторонами було укладено додаткові угоди.
Сторони договору домовилися, що на виконання договору Агент зобов'язувався: здійснити економічний аналіз доцільності переходу Принципала на самостійну закупівлю електричної енергії з Оптового ринку електроенергії України; надати консультаційні послуги і сприяння Принципалу на отримання в НКРЕ України ліцензії на здійснення підприємницької діяльності з поставки електричної енергії за нерегульованим тарифом; надати консультаційні послуги і сприяння Принципалу при вступі до Оптового ринку електроенергії України; надати консультаційні послуги і сприяння Принципалу на укладання договору з ДП «Енергоринок» на придбання електроенергії; надати консультаційні послуги і сприяння Принципалу на укладання договору з АК «Харківобленерго» на транспортування електричної енергії; щомісячно надавати консультаційні послуги і сприяння Принципалу на оформлення документів з АК «Харківобленерго» та ДП «Енергоринок» на поставку електричної енергії, при формуванні і оформленні макету 30900, при обробці інформації з ДП «Енергоринок» і формуванні даних макету 30900 тощо.
Потреба в отриманні послуг ТОВ «КМТ-Енергія» обґрунтована тим, що з березня 2007 року позивач почав здійснювати ліцензовану підприємницьку діяльність з поставки електричної енергії за нерегульованим тарифом. Здійснюючи таку діяльність, позивач придбаває електроенергію на Оптовому ринку України та постачає її споживачам за договорами поставки. Доходи від продажу електроенергії за період з 01.07.2010 до 30.06.2012 склали 258 837 470,49 грн. (без ПДВ). Ця діяльність супроводжується створенням ряду документів, які вимагають проведення додаткових розрахунків та аналізу, часу та знань, та, відповідно, утримання персоналу виконавців, здійснення адміністративних витрат на утримання такого персоналу, інших витрат.
Між ПАТ «ЄВРОЦЕМЕНТ груп-УКРАЇНА» та ДП «Енергоринок» укладено договір від 07.02.2007 №3922/02 купівлі-продажу електричної енергії.
Відповідно до зазначеного договору та Правил оптового ринку електроенергії в Україні, які є невід'ємною частиною договору, придбання електричної енергії в оптового постачальника супроводжується чітко регламентованими заходами та процедурами складання, надання та контролю документів покупця, виконання яких є необхідною умовою діяльності на Оптовому ринку придбання електроенергії. Перелік таких обов'язкових документів, терміни та способи їх подання підприємством, що придбаває електроенергію, встановлений, у тому числі, вищезазначеним договором.
Зокрема, але не виключно, до них відносяться: повідомлення на заявлений обсяг купівлі електричної енергії для споживачів та додаток до нього, акт приймання-передачі та додаток до нього, фактичні погодинні обсяги купівлі електроенергії щодо всіх споживачів, погодинні обсяги споживання електроенергії кожним споживачем, щоденні дані про погодинні обсяги купівлі електроенергії за макетом 30900 тощо.
Також, позивачем укладено договір від 13.02.2007 № 4/13/02 з АК «Харківобленерго», предметом якого є передача електроенергії ПАТ «ЄВРОЦЕМЕНТ груп-УКРАЇНА» до Споживача, що знаходиться в договірних відносинах з АК «Харківобленерго». Договір також передбачає складання вищенаведеного комплекту документів.
Згідно звіту до акта виконаних робіт від 30.06.2012 № 64 ТОВ «КМТ-Енергія» звітує щодо всіх виконаних робіт (послуг) на підставі договору від 09.08.2006 № ЕЦГ-У/78/03/08.06 та додаткової угоди від 29.07.2011 № 7 за період з 01.06.2012 по 30.06.2012.
Судами попередніх інстанцій, на підставі досліджених матеріалів справи, було встановлено, що послуги такого характеру, серед яких, зокрема: складення графіків фактичних почасових об'ємів споживання електроенергії по днях, розрахунки середньої оптової ціни продажу електроенергії, потребують залучення відповідних фахівців зі спеціальними знаннями.
Оскільки у штатному розкладі позивача передбачена лише одна посада спеціаліста з енергомонополій з окладом 0,2 ставки та відповідною зайнятістю, то залучення позивачем для виконання таких робіт контрагента ТОВ «КМТ-Енергія» було правомірним та економічно обґрунтованим.
Укладений договір від 09.08.2006 № ЕЦГ-У/78/03/08.06 не передбачає зобов'язань ТОВ «КМТ-Енергія» (Агент) щодо складання та підписання документів, у тому числі первинних, між позивачем та АК «Харківобленерго», ДП «Енергоринок». Так само, цей договір не зобов'язував Агента здійснювати юридичні чи фактичні дії по придбанню електроенергії на Оптовому ринку електроенергії України та придбанню послуг на транспортування електричної енергії. Згідно умов такого договору Агент зобов'язаний лише щомісячно надавати консультаційні послуги та сприяти в оформленні документів та обробці інформації.
Факт виконання ТОВ «КМТ-Енергія» робіт у відповідності до договору від 09.08.2006 № ЕЦГ-У/78/03/08.06 підтверджується актами здачі-прийому робіт (послуг) з липня 2010 року по червень 2012 року, які підписані сторонами та скріплені печатками.
Право на віднесення сум до податкового кредиту підтверджено наявними у справі податковими накладними, виписаними ТОВ «КМТ-Енергія» на адресу позивача.
Судом встановлено, що позивач не включав до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплачені ТОВ «КМТ-Енергія», без наявності податкової накладної, згідно з переліком операцій, визначених п. 201.11 ст. 201 Податкового кодексу України.
Як вбачається з матеріалів справи, результати послуг, придбаних в межах господарської діяльності у ТОВ «КМТ-Енергія», спрямовані на обслуговування та управління підприємством, а витрати на їх одержання кваліфікуються як адміністративні витрати, що підтверджуються належно складеними первинними документами, як того вимагає п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України.
Крім того, між ПАТ «ЄВРОЦЕМЕНТ груп-УКРАЇНА» та ТОВ НВФ «Техніка» укладено договір від 18.12.2006 № ЕЦГ-У/127/03/06 на поставку перевантажувача-відвалоутворювача ПО-1,2/25+53*21 у кількості 1 шт. за ціною 18 333 333,33 грн. (ПДВ - 3 666 666,67 грн.), всього 22 000 000,00 грн. Термін поставки товару - 180 календарних днів з моменту здійснення попередньої оплати у розмірі 50 %.
Дослідивши накладну від 24.09.2008 № С-000021, суд встановив, що вказаний товар був поставлений ТОВ НВФ «Техніка» 24.09.2008.
Суд першої інстанції з'ясував, що при переїзді підприємства у жовтні 2008 року з м.Києва до м. Балаклія Харківської області (у зв'язку зі зміною юридичної адреси) первинні документи були втрачені і не відображені у бухгалтерському та податковому обліку. Втрата оригіналу документу на оприбуткування перевантажувача-відвалоутворювача супроводжувалася неможливістю ідентифікації цього активу за місцем його поставки, оскільки всупереч вимогам договору, ТОВ НВФ «Техніка» не було забезпечено своєчасний монтаж перевантажувача-відвалоутворювача, внаслідок чого його частини неможливо було ідентифікувати як цілісний об'єкт поставки.
У жовтні 2011 року при проведенні робіт у архіві позивача було виявлено первинні документи, пов'язані з поставкою перевантажувача-відвалоутворювача ПО-1,2/25+53*21, у зв'язку з чим терміново було створено комісію для аналізу, перевірки цих документів та подальших дій щодо ідентифікації та визнання активу.
На підставі долученого до матеріалів справи Протоколу наради комісії з питання документів по придбанню ПАТ «ЄВРОЦЕМЕНТ груп-УКРАЇНА» товару у ТОВ НВФ «Техніка» від 14.10.2011, суди встановили, що комісією було прийнято рішення про оприбуткування та відображення перевантажувача-відвалоутворювача ПО-1,2/25+53*21 в складі активів підприємства, як товар, призначений для продажу.
15.10.2011 товар було оприбутковано та відображено у складі запасів по бухгалтерському субрахунку 281 «Товари».
У вересні 2012 року до початку планової документальної перевірки позивачем було зменшено валові витрати на суму попередніх оплат, здійснених на користь ТОВ НВФ «Техніка»: за 2010 рік - 2 083 333,00 грн.; за 1 квартал 2011 року - 416 666,00 грн., а уточнюючі розрахунки податку на прибуток з цього приводу було надано СДПІ у м. Харкові Харківської області 26.09.2012. Податок на прибуток разом із штрафними санкціями та пенею були сплачені до бюджету.
Відповідно до п.50.1 ст. 50 Податкового кодексу України у разі, якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.
Отже, позивачем виконано вимоги п. 50.1 ст. 50 Податкового кодексу України в повному обсязі.
Оскільки жодних господарських операцій з ТОВ НВФ «Техніка» у періодах, зазначених в акті перевірки, внаслідок яких зросла б балансова вартість запасів, підприємство не здійснювало, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли вірного висновку, що у періодах з 01.07.2010 по 30.09.2010, з 01.10.2010 по 31.12.2010, з 01.01.2011 по 31.03.2011 відсутні будь-які підстави для збільшення валових доходів у вигляді приросту запасів товарів та донарахування податку на прибуток.
Крім того, авансові платежі за придбаний товар позивачем здійснені у 2008 році, податкові накладні ТОВ НВФ «Техніка» були виписані також у 2008 році.
В даному випадку суди доцільно звернули увагу на те, що відповідно до п. 102.1 ст.102 Податкового кодексу України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.
У зв'язку з тим, що 1095-денний термін на момент проведення перевірки минув, то здійснені відповідачем донарахування з податку на прибуток не відповідають нормам закону та є протиправними.
ТОВ «КМТ-Енергія», ДП «Енергоринок», ТОВ НВФ «Техніка» на момент здійснення господарських операцій були зареєстровані в Єдиному державному реєстрі, мали свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість.
Виписані на адресу позивача податкові накладні оформлено належним чином, жодних порушень при їх оформленні в ході проведення перевірки не встановлено.
Враховуючи вищенаведене, суди першої та апеляційної інстанцій, з чим погоджується колегія суддів Вищого адміністративного суду України, дійшли вірного висновку, що господарські операції позивача з названими контрагентами мали реальний характер та безпосередньо пов'язані з господарською діяльністю позивача. Відтак позивачем правомірно віднесено суми податку на додану вартість, сплаченого у зв'язку з придбанням товару та послуг за вищепереліченими договорами, до податкового кредиту та валових витрат.
Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень судами першої та апеляційної інстанцій було порушено норми матеріального та процесуального права.
Відповідно до частини 3 статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Керуючись ст.ст. 210, 214, 215, 220, 220-1, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення.
2. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 07.02.2013 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.04.2013 у справі № 2а-13858/12/2070 залишити без змін.
3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236- 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя:(підпис)А.М. Лосєв
Судді(підпис) Л.І. Бившева
(підпис) Т.М. Шипуліна