"09" жовтня 2013 р. м. Київ К/9991/58955/12
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Лосєва А.М.,
Бившевої Л.І.,
Шипуліної Т.М.,
за участю секретаря Титенко М.П.,
за участю представників
позивача:Візір О.В.,
відповідача:не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби, правонаступником якої є Державна податкова інспекція у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області,
на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 05.07.2012
та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 04.09.2012
у справі № 2а-1670/8229/11
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українське зерно»
до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби, правонаступником якої є Державна податкова інспекція у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області,
про скасування податкового повідомлення-рішення,
Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 05.07.2012, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 04.09.2012, задоволено позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Українське зерно» (надалі - позивач, ТОВ «Українське зерно») до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби, правонаступником якої є Державна податкова інспекція у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області (надалі - відповідач, ДПІ у м. Полтаві), про скасування податкового повідомлення-рішення.
При задоволенні позову суди попередніх інстанцій дійшли висновку про доведеність реальності проведених позивачем господарських операцій, що призвели до настання фактичних наслідків та змін майнового стану, зобов'язань і фінансових результатів діяльності позивача. Відтак, позивачем підтверджено правильність формування складу податкового кредиту з податку на додану вартість на підставі первинних документів, оформлених належним чином.
Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 05.07.2012 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 04.09.2012 і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Позивач надав письмові заперечення на касаційну скаргу, в яких наводить доводи в підтримку оскаржуваних судових рішень.
Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що представниками ДПІ у м. Полтаві, на підставі пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 та ст. 79 Податкового кодексу України, проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Українське зерно» щодо підтвердження господарських взаємовідносин із ТОВ «Імтрейдгруп», ТОВ «Самара-Агро Плюс», ПП «Юліс-Агро», ПП «Ріца», ТОВ «Днепрспеціндустрія ЛТД», ПП «Оліагроторг», фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6 у лютому 2011 року.
За результатами перевірки відповідачем складено акт від 11.05.2011 № 3995/23-6/30044094 про порушення позивачем вимог п. 198.3 ст. 198, ст. 201 Податкового кодексу України, а саме:
- заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками лютого 2011 року в розмірі 4 323 919,00 грн;
- завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за лютий 2011 рік в розмірі 1 263 022,00 грн;
- заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду, з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду за лютий 2011 року в розмірі 3 060 897,00 грн.
Висновок про неправомірність включення ТОВ «Українське зерно» у лютому 2011 року до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість у загальному розмірі 4 323 919,00 грн. обґрунтовано тим, що позивач збільшив податковий кредит відповідного періоду за рахунок операцій із «сумнівними» постачальниками, що переважно територіально розташовані в одній місцевості, при цьому, в ланцюгах постачання не встановлено нарахування та сплати податкових зобов'язань у зв'язку із неподанням звітності чи недекларуванням зобов'язань. Проведеним аналізом матеріалів податкової звітності, реєстраційних документів, звітів та інших документів встановлено відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів при значних обсягах реалізації товарів (робіт, послуг).
На підставі висновків акта перевірки ДПІ у м. Полтаві 02.06.2011 прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000962305, яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача з податку на додану вартість на 3 060 898,00 грн., в тому числі: 3 060 897,00 грн. - за основним платежем, 1,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.
Переглянувши судові рішення у межах касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.
Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, що вступив в дію з 01.01.2011, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Згідно п. 198.6 ст. 198 Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).
Тобто, необхідною умовою для віднесення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності, що підтверджено належним чином складеними податковими накладними (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) і сплата податку на додану вартість продавцю у складі вартості товару.
Фактичне виконання господарських операцій, проведення розрахунків та право позивача на формування податкового кредиту з податку на додану вартість по розрахунках між ТОВ «Українське зерно» та вищевказаними контрагентами підтверджують копії договорів, додаткових угод, податкових накладних, видаткових накладних, накладних, платіжних доручень, рахунків-фактур, товарно-транспортних накладних (в матеріалах справи).
Крім того, суди попередніх інстанцій доречно звернули увагу на наявність посвідчень та сертифікатів якості на придбану позивачем у лютому 2011 року у ТОВ «Імтрейдгруп», ТОВ «Самара-Агро Плюс», ПП «Юліс-Агро», ПП «Ріца», ТОВ «Днепрспеціндустрія ЛТД», ПП «Оліагроторг», фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 сільськогосподарську продукцію.
Придбаний ТОВ «Українське зерно» товар в подальшому було використано для виробництва комбікорму. Переробка належної позивачу продукції здійснювалася на договірній основі ТОВ «Арго Ком», ВАТ «Диканський міжгосподарський комбікормовий завод», ЗАТ «Божківський комбікормовий завод» та ТОВ «Агрофірма «Дніпропетровська».
Вироблений комбікорм реалізовувався різним суб'єктам господарювання, що підтверджується наявними у матеріалах справи договорами поставки, специфікаціями, видатковими накладними тощо.
Неможливість проведення зустрічних перевірок, непідтвердження продавцями сум податку на додану вартість у складі податкових зобов'язань та несплата їх до бюджету не є підставою для позбавлення позивача права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість, оскільки невиконання свого зобов'язання однією із сторін господарських відносин не може вважатись підтвердженням наявності мети ухилення від сплати податків та отримання податкової вигоди іншою стороною.
Такий висновок відповідає позиції Верховного Суду України, викладеній у постановах від 09.09.2008 у справі № 21-500во08, від 01.06.2010 у справі № 21-573во10, постанові від 31.01.2011. Зокрема, Судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.
Більш того, вищезазначена правова позиція узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 р. зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати податок на додану вартість вдруге, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.
Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про недоведеність факту порушення податкового законодавства з боку позивача та про протиправність спірного податкового повідомлення-рішення.
Доводи касаційної скарги наведеного не спростовують.
Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись ч. 3 ст. 160, ст.ст. 210, 214, 215, 220, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби, правонаступником якої є Державна податкова інспекція у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області, залишити без задоволення.
2. Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 05.07.2012 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 04.09.2012 у справі № 2а-1670/8229/11 залишити без змін.
3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя:(підпис)А.М. Лосєв
Судді(підпис)Л.І. Бившева
(підпис) Т.М. Шипуліна