"23" жовтня 2013 р. м. Київ К/9991/86293/11
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Чумаченко Т.А., Мироненка О.В., Сороки М.О.,
розглянувши в порядку попереднього розгляду касаційну скаргу Чопської митниці, як правонаступника Ужгородської митниці, на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 17 липня 2009 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 10 листопада 2011 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ЗакарпатЄвроТранс» до Ужгородської митниці, Головного управління Державного казначейства України в Закарпатській області про визнання протиправними дій, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «ЗакарпатЄвроТранс» звернулось до суду з позовом до Ужгородської митниці, Головного управління Державного казначейства України в Закарпатській області про визнання протиправними дій.
Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду
від 17 липня 2009 року позов задоволено частково.
Визнано протиправною відмову Ужгородської митниці від здійснення митного оформлення ввезених позивачем (ТОВ «ЗакарпатЕвроТранс») на митну територію України легкових автомобілів марки «Фольксваген Тігуан» у відповідності до поданих
13 червня 2008 року вантажних митних декларацій за №№ 300070023/8/005166, 300070023/8/005167, 300070023/8/005168, 300070023/8/005169, 300070023/8/005170, 300070023/8/005171, а також поданих 19 червня 2008 року вантажних митних декларацій за №№ 30007010/8/005517, 30007010/8/005518, 30007010/8/005519, 30007010/8/005520, 30007010/8/005521, 30007010/8/005522.
Визнано протиправним порушення Ужгородською митницею встановленого строку надання пояснення щодо визначення митної вартості ввезених на митну територію позивачем легкових автомобілів марки «Фольксваген Тігуан» згідно контракту
№ 2008/10-06 від 10 червня 2008 року.
Визнано протиправними рішення відділу контролю митної вартості та номенклатури Ужгородської митниці про визначення митної вартості товарів (здійснення митної оцінки)
від 19 червня 2008 за №№ 1845, 1844, 1848, 1849, 1847, 1846.
Визнано неправомірними дії у незастосуванні Ужгородською митницею при визначенні митної вартості ввезених на митну територію позивачем легкових автомобілів марки «Фольксваген Тігуан» згідно контракту № 2008/10-06 від 10 червня 2008 року, методу визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються.
Визнано протиправними картки відмови Ужгородської митниці від 17 липня 2008
за №№ 300070010/2008/000188, 300070010/2008/000189, 300070010/2008/000190, 300070010/2008/000191, 300070010/2008/000192, 300070010/2008/000193.
Повернуто з Державного бюджету України на користь позивача
(ТОВ «ЗакарпатЕвроТранс») суму надмірно сплачених митних платежів у розмірі 66699, 42 (шістдесят шість тисяч шістсот девяносто девять грн., 42 коп.) грн.
Стягнуто з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ЗакарпатЕвроТранс» 670, 39 грн. (шістсот сімдесят грн. 39 коп.).
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 10 листопада 2011 року постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 17 липня 2009 року залишено без змін.
Не погоджуючись з постановленими у справі рішеннями судів, Чопська митниця, як правонаступник Ужгородської митниці, звернулась до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій посилається на неправильне застосування судами норм матеріального і процесуального права, просить рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати та постановити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.
Заслухавши доповідь судді щодо обставин, необхідних для ухвалення рішення судом касаційної інстанції, перевіривши доводи касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин у справі та застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню за таких підстав.
Судами встановлено, що завод-виробник «VOLKSWAGEN AG» 08 травня 2008 року поставив фірмі «Asia Motors» шість легкових автомобілів марки Фольксваген Тігуан з номерами кузовів WVGZZZ5NZ8W039390 за 22 465, 35 доларів США; WVGZZZ5NZ8W037597 за 23 193, 37 доларів США; WVGZZZ5NZ8W037011 за 22 273, 12 доларів США; WVGZZZ5NZ8W038841 за 20 071, 68 доларів США; WVGZZZ5NZ8W037763 за 20 969, 43 доларів США; WVGZZZ5NZ8W038591 за 20 777, 20 доларів США. Згідно з рахунками заводу-виробника зазначена ціна є вартістю автомобілів з врахуванням плати за обробку документів та страхування.
Після придбання вказаних автомобілів на виконання контракту, укладеного
28 лютого 2008 № 28/02/2008-KR фірма «Asia Motors», поставила їх фірмі «Eba Group FZE».
В подальшому, куплені від фірми «Asia Motors» шість легкових автомобілів марки Фольксваген Тігуан, відповідно до контракту укладеного 03 березня 2008 року № 101/UKR/08 та рахунку № 200-01 RM від 03 квітня 2008 фірма «Eba Group FZE» поставила фірмі «AUTO-MOTOR V.N.sxo» автомобілі: з номером кузова WVGZZZ5NZ8W039390 за 22615, 35 доларів США; з номером кузова WVGZZZ5NZ8W037597 за 23343, 37 доларів США; з номером кузова WVGZZZ5NZ8W037011 за 22423, 12 доларів США; з номером кузова WVGZZZ5NZ8W038841 за 20221, 68 доларів США; з номером кузова WVGZZZ5NZ8W037763 за 21119, 43 доларів США; з номером кузова WVGZZZ5NZ8W038591 за 20927, 20 доларів США на загальну суму 130650, 15 доларів США.
10 червня 2008 року між фірмою «AUTO-MOTOR V.N.s.r.o.» та товариством з обмеженою відповідальністю «ЗакарпатЕвроТранс» було укладено контракт № 2008/10-06 на загальну суму 131560 доларів США, предметом якого була купівля-продаж шести легкових автомобілів марки «Фольксваген Тігуан», вартість яких складала: автомобіля з номером кузова WVGZZZ5NZ8W039390 за 22765, 00 доларів США; автомобіля з номером кузова WVGZZZ5NZ8W037597 - 23495, 00 доларів США; автомобіля з номером кузова WVGZZZ5NZ8W037011 - 22575, 00 доларів США; автомобіля з номером кузова WVGZZZ5NZ8W038841 - 20375, 00 доларів США; автомобіля з номером кузова WVGZZZ5NZ8W037763 - 21270, 00 доларів США; автомобіля з номером кузова WVGZZZ5NZ8W038591 - 21080, 20 USD.
Зазначені автомобілі були ввезені на територію України та подані до митного оформлення 13 червня 2008 року за вантажними митними деклараціями
№№ 300070023/8/005166, 300070023/8/005167, 300070023/8/005168, 300070023/8/005169, 300070023/8/005170, 300070023/8/005171, в яких митна вартість автомобілів була визначена за методом 1 (ціною договору) та дорівнювала вартості згідно з контрактом та фактурній вартості.
Посадовою особою митниці було витребувано додаткові документи, перелік яких зазначено на звороті декларації митної вартості, а саме: каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) фірми-виробника товару; копії вантажної митної декларації країни відправлення, а в разі, коли такий товар розміщувався в митному режимі, яким не передбачено сплату податків і відповідно до якого товар перебував під митним контролем - копія вантажної митної декларації, оформленої в попередній експорту митний режим; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством; інформація зовнішньоторговельних та біржових організацій про вартість товару; будь-яку іншу цінову інформацію, що є в розпорядженні суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності, яка відсутня у митного органу.
Товариством з обмеженою відповідальністю «ЗакарпатЕвроТранс» 18 червня 2008 року були надані додаткові документи, зокрема, прайс-лист Генерального імпортера Volkswagen в Україні «Porsche Ukraine», експортні декларації відправника та інвойси від заводу виробника.
Позивачем 19 червня 2008 року було подано вантажні митні декларації
№№ 30007010/8/005517, 30007010/8/005518, 30007010/8/005519, 30007010/8/005520, 30007010/8/005521, 30007010/8/005522 для розмитнення вищевказаних автомобілів.
Відділом контролю митної вартості та номенклатури Ужгородської митниці
19 червня 2008 року були винесені рішення №№ 1844, 1845, 1846, 1847, 1848, 1849 про визначення митної вартості товарів за 6 (резервним) методом.
17 липня 2008 року позивач, не отримавши письмових рішень митниці щодо відмови в митному оформленні товарів, знову подав вантажні митні декларації
№№ 300070010/8/006471, 300070010/8/006472, 300070010/8/006474, 300070010/8/006475, 300070010/8/006476, 300070010/8/006477 та декларації митної вартості за формою ДМВ-1 для митного оформлення автомобілів, із зазначенням митної вартості за 1 методом.
Посадовою особою митниці 17 липня 2008 року було видано картки відмови
№№ 300070010/2008/000188, 300070010/2008/000189, 300070010/2008/000190, 300070010/2008/000191, 300070010/2008/000192, 300070010/2008/000193, із зазначенням вимог, виконання яких забезпечує прийняття митної декларації, митного оформлення чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України: «Декларант має визначити митну вартість іншим способом, ніж він використав для її визначення».
Позивач звернувся до Ужгородської митниці листом № 195 від 18 липня 2008 року із клопотанням про надання рішень про визначення митної вартості товарів, на підставі яких були видані картки відмови в прийнятті митної декларації.
Позивачем 18 липня 2008 року до митного оформлення було подано вантажні митні декларації №№ 300070010/8/006563, 300070010/8/006564, 300070010/8/006566, 300070010/8/006567, 300070010/8/006568, 300070010/8/006569, 300070010/8/006564 та декларації митної вартості, визначеної відповідачем у оскаржуваних рішеннях про визначення митної вартості від 19 червня 2008 року за 6 (резервним) методом.
Також 18 липня 2008 року позивач звернувся до відповідача із клопотанням про надання пояснень щодо того, яким чином митним органом було визначено митну
вартість товару, задекларованого згідно з вантажними митними деклараціями
№№ 300070010/8/006471, 300070010/8/006472, 300070010/8/006474, 300070010/8/006475, 300070010/8/006476, 300070010/8/006477, поданими 17 липня 2008 року.
Ужгородська митниця листом № 11/24-3680 від 07 серпня 2008 року надала пояснення щодо визначення митної вартості.
Не погоджуючись з винесеними відповідачем рішеннями про визначення митної вартості товарів №№ 1844, 1845, 1846, 1847, 1848, 1849 від 19 червня 2008 року за
6 (резервним) методом, картками відмови в прийнятті митної декларації
№№ 300070010/2008/000188, 300070010/2008/000189, 300070010/2008/000190, 300070010/2008/000191, 300070010/2008/000192, 300070010/2008/000193 від 17 липня 2008 року, та вважаючи дії Ужгородської митниці щодо надання відповіді на листи позивача з пропуском строку неправомірними, позивач оскаржив їх до суду.
Задовольняючи позов, суди виходили з того, що рішення та дії відповідача є неправомірним та суперечить вимогам чинного законодавства.
Колегія суддів погоджується з таким висновком судів з огляду на таке.
Відповідно до статті 19 Конституції України державні органи повинні діяти тільки на підставах і в межах повноважень та у спосіб, які передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до Митного кодексу України переміщення через митний кордон України товарів та інших предметів підлягає митному оформленню, яке відповідно до частини 2 статті 27 цього Кодексу (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) завершується тільки після здійснення встановлених законодавством України необхідних для цього товару видів контролю.
Згідно з пунктом 2 Порядку здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України
№ 339 від 9 квітня 2008 року (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), контроль за правильністю визначення митної вартості товарів під час проведення операцій їх митного контролю і митного оформлення здійснюється митним органом відповідно до статті 41 Митного кодексу України шляхом проведення перевірки документів, поданих для підтвердження заявленої митної вартості товарів, і відомостей, що необхідні для здійснення митного контролю, згідно з Порядком декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2006 року № 1766 (чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Положеннями статті 54 Митного кодексу України передбачено, що документи, необхідні для здійснення митного контролю, подаються митному органові при перетинанні товарами і транспортними засобами митного кордону України, декларуванні товарів і транспортних засобів, повідомленні митного органу про намір здійснити переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України, здійсненні митними органами інших контрольних функцій відповідно до цього Кодексу.
Відповідно до статті 81 Митного кодексу України визначено, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари і транспортні засоби, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.
Згідно зі статтею 86 Митного кодексу України митна декларація приймається та реєструється митним органом у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України або уповноваженим ним органом. Подання митної декларації повинно супроводжуватися наданням митному органу комерційних супровідних та інших необхідних документів, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України або уповноваженим ним органом. Митна декларація приймається митним органом, якщо встановлено, що в ній містяться всі необхідні відомості і до неї додано всі необхідні документи.
Положеннями статті 262 Митного кодексу України передбачено, що митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до положень Митного кодексу України.
Митна вартість товарів і метод її визначення заявляються (декларуються) митному органу декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України шляхом подання декларації митної вартості.
Відповідно до статті 264 Митного кодексу України заявлена декларантом митна вартість товарів і подані ним відомості про її визначення повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
У разі потреби у підтвердженні заявленої митної вартості товарів декларант зобов'язаний подати митному органу необхідні для цього відомості та забезпечити можливість їх перевірки відповідно до порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України. Митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів згідно з положеннями цього Кодексу.
Умови та механізм декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, подання декларантом відомостей для її підтвердження визначені положеннями Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1766 від 20 грудня 2006 року (чинною на момент виникнення спірних правовідносин).
Згідно зі статтею 7 вищезазначеного Порядку для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів декларант зобов'язаний подати: зовнішньоекономічний договір (контракт); рахунок-фактуру (інвойс); банківські платіжні документи (якщо рахунок сплачено), а також інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; рішення митного органу про визначення митної вартості раніше ввезених ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів, якщо воно прийнято за одним договором (контрактом); пакувальні листи; копію ліцензії на ввезення (вивезення) товарів, імпорт (експорт) яких підлягає ліцензуванню.
Відповідно до пункту 13 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1766 від 20 грудня 2006 року декларант зобов'язаний подати додаткові документи, визначені у пункті 11 цього Порядку, протягом 10 календарних днів після ознайомлення із записом митного органу про їх подання. У разі відмови подати додаткові документи декларант робить відповідний запис із зазначенням дати, прізвища та проставляння свого підпису на зворотному боці основного аркуша декларації митної вартості.
Згідно з пунктом 14 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, якщо декларантом не подано в установлений строк додаткові документи або якщо він відмовився від їх подання, митну вартість товарів визначає митний орган на підставі наявних відомостей згідно із законодавством.
Частиною 4 статті 264 Митного кодексу України передбачено, що на письмову вимогу декларант має право на надання йому в тижневий строк з дня звернення письмового пояснення стосовно того, як митним органом було визначено митну вартість оцінюваних товарів.
Відповідно до частини 6 статті 264 Митного кодексу України у разі якщо після сплати декларантом податків і зборів (обов'язкових платежів) згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, буде прийнято рішення про застосування митної вартості, заявленої декларантом, сума надміру сплачених податків і зборів (обов'язкових платежів) повертається декларанту у місячний термін з дня прийняття рішення, у порядку, передбаченому законодавством.
Положеннями статті 266 Митного кодексу України передбачено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України, здійснюється шляхом застосування таких методів: за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються (метод 1); за ціною угоди щодо ідентичних товарів (метод 2); за ціною угоди щодо подібних (аналогічних) товарів (метод 3); на основі віднімання вартості (метод 4); на основі додавання вартості (метод 5); резервного (метод 6).
Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).
Якщо митна вартість не може бути визначена за методом 1 згідно з положеннями статті 267 Митного кодексу України, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості відповідно до вимог статей 268 і 269 Митного кодексу України. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, відповідно до вимог статей 268 і 269 Митного кодексу України за основу може братися або ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному з продавцем покупцю відповідно до вимог статті 271 Митного кодексу України, або обчислена відповідно до вимог статті 272 Митного кодексу України вартість товарів.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на розсуд декларанта.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, установлених статтею 273 Митного кодексу України.
Згідно з частиною 4 статті 267 Митного кодексу України метод визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартості операції), використовується в разі, якщо: немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів; стосовно продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, що унеможливлюють визначення вартості цих товарів; жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не може бути зроблено відповідне коригування відповідно до положень частини другої цієї статті; покупець і продавець не є пов'язаними між собою особами або хоч і є пов'язаними між собою особами, але ці відносини не вплинули на ціну товарів.
При цьому судами встановлено, що Ужгородською митницею було визначено вартість задекларованих товарів шляхом застосування шостого резервного методу без дотримання вимог статті 266 Митного кодексу України щодо послідовності методів визначення митної вартості та без додержання процедури проведення консультації між декларантом та митним органом, порушено строк надання відповіді на письмове звернення позивача щодо того, яким чином була визначена митна вартість товарів, передбачений частиною 4 статті 264 Митного кодексу України.
Отже, суди дійшли обґрунтованого висновку про неправомірність винесених Ужгородською митницею рішень про визначення митної вартості товарів (здійснення митної оцінки) від 19 червня 2008 за №№ 1845, 1844, 1848, 1849, 1847, 1846 та карток відмови від 17 липня 2008 за №№ 300070010/2008/000188, 300070010/2008/000189, 300070010/2008/000190, 300070010/2008/000191, 300070010/2008/000192, 300070010/2008/000193.
Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що вирішуючи даний спір, суди першої та апеляційної інстанцій дали правильну правову оцінку обставинам у справі.
Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Доводи касаційної скарги не спростовують висновків, викладених у рішеннях судів попередніх інстанцій.
Постановлені у справі рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними і обґрунтованими, а тому підстави для їх зміни чи скасування відсутні.
Керуючись статтями 220, 220-1, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Касаційну скаргу Чопської митниці, як правонаступника Ужгородської митниці, залишити без задоволення.
Постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 17 липня 2009 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 10 листопада 2011 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ЗакарпатЄвроТранс» до Ужгородської митниці, Головного управління Державного казначейства України в Закарпатській області про визнання протиправними дій - залишити без зміни.
Ухвала оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним Судом
України з підстав, у строки та в порядку, передбачених статтями 237 - 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді: