"28" жовтня 2013 р. м. Київ К/9991/61051/12
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого суддіБорисенко І.В.
суддів Кошіля В.В.
Моторного О.А.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні
касаційну скаргу фізичної особи підприємця ОСОБА_4
на постановуЛуганського окружного адміністративного суду від 07.05.2012
та ухвалуДонецького апеляційного адміністративного суду від 23.08.2012
у справі №2а-1270/2559/2012
за позовомфізичної особи підприємця ОСОБА_4
доДержавної податкової служби України,
Первомайської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області
третя особаДержавна податкова служба у Луганській області
провстановлення відсутності компетенції та скасування рішення,-
Фізична особа підприємець ОСОБА_4 звернулась до суду із адміністративним позовом до Державної податкової служби України та Державної податкової інспекції міста Первомайська Луганської області, за участю третьої особи на стороні відповідачів Державної податкової служби України в Луганській області, у якому просила встановити відсутність компетенції у голови комісії по реорганізації ДПІ у місті Первомайську Кісельова Г.В. складати податкове повідомлення-рішення №0001391701 від 14.11.2011 та визнати незаконним та скасувати рішення про результати розгляду скарги №4511/14/10-2315 від 03.02.2012.
Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 07.05.2012, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 23.08.2012, у задоволенні позовних вимог про встановлення відсутності компетенції у голови комісії по реорганізації ДПІ у місті Первомайську Кісельова Г.В. складати податкове повідомлення-рішення №0001391701 від 14.11.2011 та визнання незаконним та скасування рішення про результати розгляду скарги від 03.02.2012 №4511/14/10-2315 відмовлено.
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити всі позовні вимоги, а саме: визнати незаконним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0001391701 від 14.11.2011, підписане головою комісії по реорганізації ДПІ у місті Первомайську Кісельовим Г.В., та рішення про результати розгляду скарги від 03.02.2012 №4511/14/10-2315, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.
В письмових запереченнях на касаційну скаргу Державна податкова служба України та Державна податкова служба у Луганській області, посилаючись на те, що вимоги касаційної скарги є необґрунтованими та не можуть бути задоволені, просять у задоволенні касаційної скарги відмовити, а рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін.
Також Державна податкова служба України в письмовому клопотанні, поданому до суду 13.05.2013, просить в силу положень ст.55 Кодексу адміністративного судочинства України допустити заміну відповідача у справі (Державну податкову службу України) її правонаступником - Міністерством доходів і зборів України.
Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.
Судами попередніх інстанцій встановлено наступне:
- позивач зареєстрована фізичною особою-підприємцем, є платником єдиного податку;
- позивач 19.09.2011 подав до ДПІ в місті Первомайську Луганської області податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, і сум утриманого з них податку за 2 квартал 2011 року форми №1ДФ;
- ДПІ в місті Первомайську Луганської області була проведена камеральна перевірка поданої позивачем податкової декларації - податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, і сум утриманого з них податку за 2 квартал 2011 року форми №1ДФ;
- за результатами перевірки складено акт №523/17/НОМЕР_1 від 14.11.2011, за висновками якого встановлено несвоєчасність подання позивачем податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, і сум утриманого з них податку за 2 квартал 2011 року форми №1ДФ, оскільки його фактично було подано - 19.09.2011, а граничним строком подання є 09.08.2011, у зв'язку з чим позивачем допущено порушення вимог пп.49.18.2 п.49.18 ст.49 Податкового кодексу України;
- на підставі акта перевірки та пп.119.2 ст.119 Податкового кодексу України ДПІ в місті Первомайську Луганської області було винесено податкове повідомлення-рішення №0001391701 від 14.11.2011, яким збільшено позивачу суму грошового зобов'язання за платежем: «фінансові санкції по податку з доходів найманих працівників» в сумі 510,00 грн.;
- за результатом оскарження спірного рішення у порядку адміністративного оскарження його залишено без змін, про що були прийняті рішення Державною податковою адміністрацією в Луганській області про результати розгляду первинної скарги №24980/25-08 від 21.12.2011 та Державною податковою службою України про результати розгляду повторної скарги №4511/14/10-2315 від 03.02.2012.
Суди попередніх інстанцій, керуючись ст.11 КАС України, вийшли за межі вимог, заявлених позивачем, та для повного захисту його прав, свобод та інтересів, приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, обґрунтували його тим, що спірне рішення прийняте в межах повноважень податкового органу та з дотриманням вимог чинного законодавства, відтак, донарахування штрафних санкцій з податку з найманих працівників податковим органом здійснено обґрунтовано, у зв'язку з чим, як наслідок, відсутні правові підстави для визнання незаконним та скасування рішення про результати розгляду повторної скарги №4511/14/10-2315 від 03.02.2012.
Судова колегія касаційної інстанції погоджується з позицією судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.
Оскільки з 01.01.2011 набрав чинності Податковий кодекс України, а правопорушення було вчинене позивачем у період його дії, тому відповідальність підлягає застосуванню саме на підставі норм цього Кодексу та у встановленому ним порядку, у зв'язку з чим суди правильно застосували положення діючого нормативно-правового акту до спірних правовідносин з несвоєчасного подання позивачем податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, і сум утриманого з них податку за 2 квартал 2011 року форми №1ДФ, які жодним чином не стосуються порядку та процесу справляння податків чи зборів, встановленого, як Податковим кодексом України, так і законодавством, яке діяло до введення його в дію.
Водночас, частиною 2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 2 ст.2 КАС України регламентовано, що до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до ч.2 ст.4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюються на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.
Статтею 105 КАС України визначено, що адміністративний позов може містити позовні вимоги про встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень.
Однак, ст.17 КАС України передбачає, що компетенція адміністративних судів щодо визначення компетенції органів владних повноважень поширюється виключно на спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі, делегованих повноважень, а також спори, які виникають з приводу укладання та виконання адміністративних договорів.
З огляду на те, що особливістю в таких спорах, окрім наявності характеру публічності правових відносин, є суб'єктний склад сторін (тобто як позивачем, так і відповідачем має бути суб'єкт владних повноважень), та враховуючи, що позивач не є суб'єктом владних повноважень, тому спір про встановлення компетенції у даній справі, у відповідності до вимог ст. 17 КАС України, не підвідомчий адміністративним судам.
Однак, беручи до уваги неможливість виконання судами вимог КАС України щодо необхідності роз'яснення позивачу до якої юрисдикції віднесено розгляд такої справи, у разі її непідвідомчості адміністративному суду, через відсутність встановленого чинним законодавством для цього іншого порядку судового провадження, а також з метою повного захисту прав, свобод та інтересів позивача у справі, суди дійшли правильного висновку про необхідність розгляду спору по суті, в процесі якого, окрім заявлених позовних вимог, дослідити обґрунтованість донарахування штрафних санкцій та дотримання вимог законів при прийнятті спірного рішення.
Згідно п.49.2 ст.49 ПК України платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є, відповідно до цього Кодексу незалежно від того, чи провадив такий платник податку господарську діяльність у звітному періоді.
Відповідно до п.119.2 ст.119 ПК України неподання, подання з порушенням встановлених строків, подання не у повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 510 гривень.
Пунктом 46.1 ст.46 ПК України регламентовано, що податкова декларація, розрахунок - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.
У відповідності до вимог п.49.18 ст.49 ПК України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює:
- календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця (підпункт 49.18.1);
- календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя) (підпункт 49.18.2);
- календарному року, крім випадків, передбачених підпунктами 49.18.4 та 49.18.5 цього пункту - протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року (підпункт 49.18.3);
- календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - до 1 травня року, що настає за звітним (підпункт 49.18.4);
- календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - підприємців - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року (підпункт 49.18.5).
Згідно пп.«б» п.176.2 ст.176 ПК України особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до органу державної податкової служби за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності з зазначених питань не допускається.
Податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб, за змістом пп. 14.1.180 п.14.1 ст.14 ПК України, це юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.
Колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що до набрання чинності Податковим кодексом України обов'язки податкових агентів з подання податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, і сум утриманого з них податку та строку його подання регулювались пп.«б» п.19.2 ст.19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», за вимогами якого встановлений строк подання був такий самий (аналогічний) та становив 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного кварталу.
Отже, в даному випадку, за новим нормативно-правовим актом не відбулось змін щодо порядку подачі податкового розрахунку порівняно з попереднім, що повністю узгоджується з приписами ст.58 Конституції України.
Форма податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма №1ДФ) та Порядок її заповнення і подання податковими агентами до органу державної податкової служби затверджені наказом ДПА України «Про затвердження форми Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма №1ДФ) та Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку» №1020 від 24.12.2010 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01.2011 за №46/18784.
Згідно п.2.1 названого наказу податковий розрахунок подається окремо за кожний квартал (податковий період) протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного кварталу. Окремий податковий розрахунок за календарний рік не подається.
Судами встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивач, як податковий агент, нарахував та сплатив суми доходів, виплачених на користь його найманих працівників та утриманих з них, подав до контролюючого органу 19.09.2011 податкову звітність за формою №1ДФ, граничний строк подання якої сплив 09.08.2011.
Таким чином, податковим органом правомірно застосовано до позивача штрафну санкцію за несвоєчасність подання податкового розрахунку (№1ДФ) у розмірі 510,00 грн. на підставі п.119.2 ст.119 ПК України.
Разом з тим, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про дотримання суб'єктом владних повноважень порядку, встановленого законодавством України при винесенні спірного рішення, оскільки право та компетенція на підписання та складання оскаржуваного податкового повідомлення-рішення головою комісії з проведення реорганізації ДПІ в місті Первомайську Кісельовим Г.В., який одночасно є начальником ДПІ в місті Первомайську, надані йому як керівнику органу законодавчо згідно п.86.8 ст.86 ПК України та як керівнику і голові комісії постановою Кабінету Міністрів України №981 від 21.09.2011 «Про утворення територіальних органів Державної податкової служби», наказом Державної податкової служби України №82 від 21.10.2011 «Про реорганізацію окремих територіальних органів Державної податкової служби», наказом Державної податкової адміністрації в Луганській області №472 від 26.10.2011 «Про реорганізацію державних податкових інспекцій».
Враховуючи вищенаведене, а також беручи до уваги положення ч.3 ст.2, ст.71 КАС України, судова колегія касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, не спростованими доводами касаційної скарги, про наявність законних підстав для відмови у позові.
Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.
Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваного судового рішення судами апеляційної та першої інстанцій були порушені норми матеріального чи процесуального права.
Відповідно до ст.224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваних судових рішень.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 55, 220, 2201, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Допустити заміну відповідача у справі (Державної податкової служби України) її правонаступником - Міністерством доходів і зборів України.
2. Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 залишити без задоволення.
3. Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 07.05.2012 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 23.08.2012 залишити без змін.
4. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя І.В. Борисенко
СуддіВ.В. Кошіль
О.А. Моторний