01 квітня 2009 р.
№ 31/73(05-5-31/15046)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Божок В.С. -головуючого,
Коробенко Г.П.,
Муравйова О.В.
розглянувши матеріали касаційної скарги
Міністерства юстиції України
на постанову
Київського апеляційного господарського суду
від 26.12.2008р.
у справі
господарського суду міста Києва
за позовом
Міністерства юстиції України в інтересах держави в особі Державного казначейства України
до
1. Орджонікідзевського районного суду
м. Запоріжжя,
2. Ленінського районного суду м. Запоріжжя,
3. Державної судової адміністрації України
про
відшкодування збитків
за участю представників:
позивача: Махорт Д.О. (дов. від 23.12.2008р. № 29-22/175),
відповідача 1-3 : не з'явились
Міністерство юстиції України в інтересах держави в особі Державного казначейства України звернулось до господарського суду м. Києва з позовом до Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя, Ленінського районного суду м. Запоріжжя, Державної судової адміністрації України про відшкодування збитків, завданих Державному бюджету України у розмірі 26 111, 87 грн.
Рішенням господарського суду м. Києва від 03.11.2008р. по справі №31/73 в позові відмовлено.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.12.2008р. рішення господарського суду м. Києва від 03.11.2008р. у справі №31/73 в частині відмови в позові до Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя, Ленінського районного суду м. Запоріжжя скасовано та прийнято в цій частині нове рішення про припинення провадження у справі в цій частині. В решті рішення господарського суду м. Києва від 03.11.2008р. у справі № 31/73 залишено без змін.
Не погоджуючись з вказаним рішенням та постановою, Міністерство юстиції України звернулось з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю, мотивуючи скаргу тим, що судові рішення прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права.
Розпорядженням заступника Голови Вищого господарського суду України від 31.03.2009р. №02.03-10/159 суддів Мачульського Г.М., Костенко Т.Ф. замінено на суддів Божок В.С., Муравйов О.В.
Відповідачі не реалізували своє процесуальне право на участь у засіданні суду касаційної інстанції.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оспорюваних судових актів знаходить необхідним в задоволенні касаційної скарги відмовити, враховуючи наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Європейського суду з прав людини від 18.07.2006 у справі № 55870/00 "Єфименко проти України" державу Україна зобов'язано виплатити Єфименко Є.О. 3000 євро відшкодування моральної шкоди та 807 євро компенсації судових витрат в зв'язку з порушенням п. 1 ст. 6 та ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950р.
Суму 26111,87 грн. виплачено 25.04.2007р. з Державного бюджету України на користь Єфименко Є.О. за платіжним дорученням №№330, 331 від 25.04.2006р.
Зазначені обставини стали підставою для звернення Міністерства юстиції України до господарського суду з позовом в інтересах держави в особі Державного казначейства України про стягнення 26111,87 грн. в порядку регресу згідно ст. 1191 ЦК України.
Відповідно до рішення Конституційного суду України № 12-рп/2001 від 03.10.2001 року у справі № 1-36/2001 за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України окремих положень ст.32 Закону України "Про державний бюджет України на 2000 рік" та ст. 25 Закону України "Про державний бюджет України на 2001 рік" (справа про відшкодування шкоди державою), Україна, згідно з Конституцією України, є правовою державою (ст. 1), а людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю (ст. 3). Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, і саме держава відповідає перед людиною за свою діяльність, а утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави. Матеріальна та моральна шкода, завдана громадянам незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується за рахунок держави (ст. 56).
Згідно ст. 4 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду" від 01.12.1994р. № 266/94-ВР, відшкодування шкоди провадиться за рахунок коштів державного бюджету.
Відшкодування відповідно до закону шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури, а також судів, у 2008 році за вимогою органів державної виконавчої служби України здійснюється органами Державного казначейства України в межах бюджетних призначень, затверджених у Державному бюджеті України на цю мету, у встановленому порядку.
Отже, висновки суду першої та апеляційної інстанції, що структура бюджетної класифікації України у функціональній структурі видатків України не передбачає видатків (коштів) на відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю судів та правоохоронних органів, за рахунок видатків на їх утримання, а ст.ст. 56, 62 Конституції України гарантує громадянам у таких випадках право на відшкодування шкоди за рахунок держави, а не за рахунок коштів на їх утримання, колегія визнає правомірними.
Як наслідок, судом обґрунтовано відмовлено в задоволенні позовних вимог, оскільки відповідальність за Рішенням Європейського суду була понесена безпосередньо державою Україна, а не її органами (в т.ч. судами).
При цьому, господарським судом апеляційної інстанції на підставі п.1 ч.1 ст. 80 ГПК України, з посиланням на ст. 1, 21 ГПК України та ст. 80 ЦК України, правильно скасовано рішення місцевого господарського суду з припиненням провадження у справі в частині позову до Орджонікідзевського та Ленінського районних судів м. Запоріжжя з тих підстав, що останні не можуть бути відповідачами в господарському суді, оскільки не мають статусу юридичної особи, що підтверджується Довідками Запорізького обласного управління статистики №24/4394 та №24/4394.
Зважаючи на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційним господарським судом дана належна юридична оцінка обставинам справи, порушень норм матеріального та процесуального права не вбачається, судове рішення відповідає чинному законодавству України та обставинам справи і підстави для його скасування відсутні.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1118, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
В задоволенні касаційної скарги відмовити.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.12.2008р. у справі № 31/73 залишити без змін.
Головуючий суддя : В.С. Божок
Судді: Г.П. Коробенко
О.В. Муравйов