07 квітня 2009 р.
№ 8/211-08
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :
головуючого судді
Овечкіна В.Е.,
суддів
Чернова Є.В.,
Цвігун В.Л.,
розглянув касаційне подання
Першого заступника прокурора Сумської області в особі Сумської районної державної адміністрації
на рішення
від 23.05.08
у справі
№ 8/211-08 господарського суду Сумської області
за позовом
ТзОВ "Керамейя"
до
Сумської районної державної адміністрації
про
зобов'язання вчинити певні дії
у справі взяли участь представники
Генеральної Прокуратури України: Попенко О.С., посв. №203 від 17.12.07
позивача: Бойко М.В., довір. у справі
відповідача: не з'явились
Рішенням господарського суду Сумської області від 23.05.09 (суддя Кіяшко В.І.) позовні вимоги задоволено: зобов'язано Сумську районну державну адміністрацію укласти з ТзОВ "Керамейя" договір оренди земельної ділянки площею 13,1728 га під розміщення кар'єру для видобування глини строком на три роки, розташованої на території Верхньосироватської сільської ради Сумського району Сумської області.
В поданому касаційному поданні перший заступник прокурора Сумської області в особі Сумської районної державної адміністрації просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити, посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права.
Скаржник вважає, що справу розглянуто судом за відсутності Сумської районної державної адміністрації, не повідомленої належним чином про час і місце засідання суду.
Суд не звернув увагу на недотримання позивачем вимог щодо порядку укладення цивільно-правових угод. Рішення суду прийнято з порушенням вимог ст. 638 ЦК України, ст. 124 Земельного Кодексу України, ст. 16 Закону України "Про оренду землі".
Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм попередніми судовими інстанціями належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин, дотримання норм процесуального права, згідно з вимогами ст.1115 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що касаційне подання підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Згідно п.1 ч.1 ст.77 ГПК України господарський суд відкладає розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні, і, зокрема, такою обставиною є нез'явлення в засідання представників сторін.
За вимогами п.2 ч.2 ст.11110 ГПК України порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого або постанови апеляційного господарського суду, якщо справу розглянуто судом за відсутності будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про час і місце засідання суду.
Проте, господарський суд першої інстанції розглянув справу за відсутності представників відповідача у справі, не повідомлених належним чином про час і місце засідання суду, про що свідчать матеріали справи (протокол судового засідання а.с.44).
Відповідно до п.3.5.1 Інструкції з діловодства в господарських судах України ухвала про порушення провадження у справі і призначення її до розгляду надсилається учасникам процесу з повідомленням про вручення. Повідомлення з відміткою про вручення ухвали адресатові залучаються до матеріалів справи.
Докази вручення ухвали суду відповідачу в матеріалах справи відсутні.
Враховуючи також те, що ухвалу про порушення провадження у справі було винесено 20.05.08, а справу призначено на 23.05.08 об 11 год.00 хв., тобто через день після винесення ухвали, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції справу було розглянуто за відсутності відповідача у справі, не повідомленого належним чином про час і місце засідання суду.
Водночас, розглянувши справу за відсутності відповідача, суд позбавив його можливості взяти участь в засіданні, подавати докази, наводити свої доводи і міркування з усіх питань, що виникають у ході судового процесу, заперечувати проти доводів інших учасників судового процесу відповідно до ст.22 ГПК України, чим порушив принципи змагальності та рівності учасників судового процесу перед законом і судом, що передбачені ст.ст. 42 та 43 ГПК України.
Відповідно до ч.1 ст. 638 ЦК України та ч.2 ст.180 ГК України, договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх суттєвих умов договору.
Частиною 2 ст. 638 ЦК України передбачено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі інші умови щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
При цьому, істотними вважаються умови, які є необхідними і достатніми для укладання договору певного виду. В противному випадку, цей договір вважається неукладеним.
В силу ст. 124 Земельного Кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.
Стаття 12 Земельного Кодексу України визначає повноваження сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин, до яких, зокрема, належить розпорядження землями територіальних громад; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.
В Перехідних положеннях (пункт 12) Земельного Кодексу України зазначено, що до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями державної власності, розташованими у межах населених пунктів, здійснюють не державні органи, а органи місцевого самоврядування : відповідні сільські, селищні, міські , а за їх межами -органи державної виконавчої влади.
Відповідно до п. 34 ст. 26, п. 2 ст. 77 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" питання надання земельної ділянки в оренду вирішується на пленарному засіданні ради -сесії, а спори про поновлення порушених прав юридичних і фізичних осіб, що виникають в результаті рішень, дій чи бездіяльності органів або посадових осіб місцевого самоврядування, вирішуються в судовому порядку.
Розпорядження землями відноситься до виключної компетенції органів місцевої влади. Якщо місцева влада не розглядає клопотання про надання землі, або прийняла рішення про відмову у наданні, її дії та рішення можуть бути оскаржені в судовому порядку на підставі ст. 123 ЗК України.
З аналізу вказаних норм, які регулюють земельні правовідносини, вбачається, що надання земельної ділянки із земель державної або комунальної власності в оренду шляхом укладення відповідного договору здійснюється на підставі рішення ради, прийнятого за результатами розгляду заяви (клопотання) особи, яка бажає отримати земельну ділянку в оренду, поданої відповідно до ст. 16 Закону України "Про оренду землі".
Задовольняючи позовні вимоги, суд послався на ст. 16 Закону України "Про оренду землі", згідно якої укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування -орендодавця, прийнятого в порядку, передбаченому Земельним Кодексом України, або за результатами аукціону. Однак, в порушення ст. 43 ГПК України суд не з'ясував наявність такого рішення, або факту проведення аукціону. В матеріалах справи наявні лише документи, які свідчать про складання та узгодження документації із землеустрою (а.с. 11, 13-41), видані на підставі Розпорядження Голови райдержадміністрації від 11.01.08 №18 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Судом не з'ясовано до якої категорії відноситься спірна земельна ділянка, хто має розпоряджатися цією земельною ділянкою: районна рада чи райдержадміністрація, хто з них повинен прийняти рішення про передачу земельної ділянки в оренду.
За таких обставин, оскаржуване рішення суду не можна визнати законним та обґрунтованим, а тому воно підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції .
При новому розгляді справи суду слід усунути зазначені вище недоліки, врахувати вимоги наведеного вище спеціального законодавства, що регулює спірні правовідносини, залучити до розгляду справи землевпорядні органи та прийняти законне та обґрунтоване рішення.
З огляду на викладене та керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Касаційне подання Першого заступника прокурора Сумської області в особі Сумської районної державної адміністрації задовольнити частково.
Рішення господарського суду Сумської області від 23.05.09 у справі № 8/211-08 скасувати.
Справу направити на новий розгляд до господарського суду Сумської області.
Головуючий, суддя В.Овечкін
Судді Є.Чернов
В.Цвігун