07 квітня 2009 р.
№ 3/660-08
Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П.- головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Львов Б.Ю.
розглянув касаційну скаргу Управління архітектури та містобудування Сумської міської ради, м. Суми (далі -Управління)
на рішення господарського суду Сумської області від 27.11.2008
зі справи № 3/660-08
за позовом Сумського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, м. Суми (далі -територіальне відділення АМК)
до Управління
про зобов'язання вчинити дії.
Судове засідання проведено за участю представників сторін:
позивача -Ахтімірової М.Г.,
відповідача -Чепіка В.І.
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України
Позов було подано про зобов'язання Управління виконати рішення територіального відділення АМК від 30.07.2008 № 39 “Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції» (далі -рішення № 39) шляхом скасування неправомірної вимоги до фізичної особи -підприємця Гришка Ю.А. щодо надання містобудівного обґрунтування за наявності позитивного висновку Управління від 18.01.2007 щодо подальшого використання та зміни цільового призначення орендованої земельної ділянки під розміщення майданчика для приймання брухту чорних та кольорових металів.
Рішенням господарського суду Сумської області від 27.11.2008 (суддя Левченко П.І.): позов задоволено; Управління зобов'язано виконати рішення № 39; на Управління віднесено судові витрати у справі. У прийнятті зазначеного рішення суд з посиланням на приписи Закону України “Про захист економічної конкуренції» (далі -Закон), Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) виходив з правомірності та обґрунтованості позовних вимог.
У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Управління просить скасувати оскаржуване судове рішення і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції. Скаргу мотивовано незаконністю оскаржуваного рішення, прийняттям його з порушенням вимог матеріального і процесуального права.
У відзиві на касаційну скаргу територіальне відділення АМК заперечує проти доводів скаржника, зазначаючи про їх необґрунтованість та невідповідність нормам матеріального і процесуального права, і просить оскаржуване судове рішення залишити без змін, а скаргу -без задоволення.
Згідно з частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження. А згідно з частиною другою статті 4 названого Кодексу юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення. Відповідно ж до приписів статті 60 Закону рішення органів Антимонопольного комітету України оскаржуються до господарського суду.
У пункті 4 Інформаційного листа Верховного Суду України від 26.12.2005 № 3.2-2005 також зазначено: “Закони України можуть передбачати вирішення певних категорій публічно-правових спорів в порядку іншого судочинства (наприклад, стаття 60 Закону України “Про захист економічної конкуренції» встановлює, що заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів АМК до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення)».
Отже, спір у цій справі відноситься до підвідомчості господарських судів і підлягає вирішенню за правилами ГПК України.
Перевіривши на підставі встановлених судом першої інстанції фактичних обставин справи правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.
Судом першої інстанції у справі встановлено, що:
- згідно з рішенням № 39:
дії Управління, що полягають у встановленні неправомірної вимоги до фізичної особи - підприємця Гришка Ю.А. щодо надання містобудівного обґрунтування за наявності позитивного висновку Управління від 18.01.2007 щодо подальшого використання та зміни цільового призначення частини орендованої земельної ділянки під розміщення майданчика для приймання брухту чорних та кольорових металів, визнано порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 3 статті 50, частиною першою статті 15 Закону у вигляді антиконкурентних дій органу місцевого самоврядування, що можуть призвести до обмеження конкуренції на ринку закупівлі брухту і відходів чорних металів у межах Сумської області;
зазначені дії Управління визнано порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбачених пунктом 3 статті 50, частиною першою статті 15 Закону;
Управління зобов'язано у десятиденний термін припинити відповідні порушення законодавства про захист економічної конкуренції шляхом скасування неправомірної вимоги;
- копія рішення № 39 отримана Управлінням 06.08.2008;
- у матеріалах справи відсутні докази вчинення Управлінням будь-яких дій з оскарження рішення № 39 у встановлений для цього Законом строк.
Відповідно до частини другої статті 56 Закону рішення та розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень є обов'язковими до виконання.
Згідно із статтею 25 Закону України “Про Антимонопольний комітет України» з метою захисту інтересів держави, споживачів на суб'єктів господарювання територіальні відділення Антимонопольного комітету України у зв'язку з порушенням законодавства про захист економічної конкуренції органами влади, фізичними чи юридичними особами подають, зокрема, позови до суду, в тому числі про зобов'язання виконати рішення органів Антимонопольного комітету України.
Частиною першою статті 60 Закону передбачено, що заявник відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення; цей строк не може бути відновлено.
У пункті 20 рекомендацій президії Вищого господарського суду України від 29.10.2008 № 04-5/247 “Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства» викладено правову позицію, згідно з якою господарським судом не можуть братися до уваги доводи особи, стосовно якої прийнято рішення (в даному разі -рішення № 39) з приводу незаконності та/або необґрунтованості цього рішення, якщо такі доводи заявлено після закінчення строку, встановленого частиною першою статті 60 Закону, оскільки дана особа не скористалася своїм правом на оскарження відповідного акта державного органу, а перебіг зазначеного строку виключає можливість перевірки законності та обґрунтованості рішення органу Антимонопольного комітету України.
З урахуванням наведеного місцевий господарський суд дійшов правильного висновку щодо задоволення позовних вимог.
Доводи скаржника стосовно неможливості явки його представника в засідання названого суду в зв'язку “з запланованими відрядженнями» не беруться Вищим господарським судом України до уваги. Як вбачається з матеріалів справи та з самої касаційної скарги (в тому числі доданої до неї копії листа скаржника б/н від 24.11.2008), Управління було завчасно та належним чином повідомлено про час і місце засідання місцевого господарського суду з даної справи. Скаржник є не фізичною особою, а організацією, і тому в разі відрядження (тим більше “запланованого») свого представника не позбавлений був права та можливості забезпечити в разі необхідності участь у судовому засіданні іншого представника, а також подати відзив на позовну заяву, якщо Управління вважало це за потрібне. Протилежного скаржником не зазначено й не доведено.
За приписом статті 75 ГПК України якщо, зокрема, відзив на позовну заяву не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.
У підпункті 3.6 пункту 3 роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 № 02-5/289 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України» (з подальшими змінами) зазначено також, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Визначених законом підстав для скасування оскаржуваного судового рішення не вбачається.
Керуючись статтями 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України
Рішення господарського суду Сумської області від 27.11.2008 зі справи № 3/660-08 залишити без змін, а касаційну скаргу Управління архітектури та містобудування Сумської міської ради -без задоволення.
Суддя В. Селіваненко
Суддя І. Бенедисюк
Суддя Б. Львов