14 квітня 2009 р.
№ 18/257
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Хандуріна М.І., -головуючого,
Короткевича О.Є.,
Панової І.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги
1. ЗАТ КБ "Приватбанк" в особі Полтавського головного регіонального управління "ПриватБанку"
2. ВАТ "Бурова компанія "Букрос",
3. Підприємства "АОММ-Компані",
4. Відділу примусового виконання рішень Відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області,
5. Корпорації "CANIA INVESTMENTS LIMITED"
на постанову
та ухвалу
Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 22.01.2009,
господарського суду Полтавської області від 22.10.-24.10.2008
у справі
господарського суду
№ 18/257
Полтавської області
за заявою
Державної податкової інспекції у м. Полтаві
до
Відкритого акціонерного товариства "Бурова компанія "Букрос"
про
визнання банкрутом,
за участю представників сторін:
- Генеральної прокуратури України
- Громадський С.О.,
- ЗАТ КБ "Приватбанк" в особі Полтавського головного регіонального управління "ПриватБанку" -Педоряка О.М. (дов. від 23.04.2007 № 3416),
- ВАТ "Бурова компанія "Букрос" -Сміхнов С.В. (дов. від 24.04.2008), Калінін О.М. (дов. від 21.01.2009),
- ДПІ у м. Полтаві -Сучкова Ю.О. (дов. від 23.03.2008),
- Підрозділ примусового виконання рішень ГУЮ у Полтавській області -Круговий С.В. (дов. від 01.11.2007),
- Арбітражний керуючий Рибаченко М.П.;
встановив:
Ухвалою господарського суду Полтавської області від 18.07.2006 за заявою Державної податкової інспекції у м. Полтаві порушено провадження у справі про банкрутство ВАТ "Бурова компанія "Букрос", введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.
Ухвалою господарського суду Полтавської області від 31.08.2006 визнані вимоги ініціюючого кредитора -ДПІ у м. Полтаві в сумі 704 013,40 грн., зобов'язано останнього опублікувати в офіційному друкованому органі оголошення про порушення справи про банкрутство, введено процедуру розпорядження майном, розпорядником майна призначено арбітражного керуючого Рибаченка М.П., якого зобов'язано скласти реєстр вимог кредиторів та подати його на затвердження суду.
Оголошення про порушення справи про банкрутство було опубліковано в газеті "Голос України" від 15.09.2006 № 171 (3921).
Ухвалою господарського суду Полтавської області від 22.10.-24.10.2008 (суддя Ореховська О.О.) визнано грошові вимоги:
1) ЗАТ КБ "Приватбанк" в особі Полтавського головного регіонального управління "ПриватБанку" -частково в сумі 1 792 654,09 (І черга), в іншій частині вимог відмовлено;
2) Полтавського акціонерного банку "Полтава-банк" -2 420 361,75 грн. (І черга);
3) ВАТ "Укртелеком" - 203,00 (І черга);
4) УПФУ Октябрського району м. Полтави - 900 036,50 грн. (2 черга), 260 674,1 грн. (6 черга), 1 118 875,70 грн. (3 черга);
5) ФДСС на випадок безробіття представленого Полтавським районним центром зайнятості -9 420,39 грн. (2 черга);
6) ВВД ФСС від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у м. Полтаві -69 853,43 грн. (2 черга);
7) ТОВ Науково-виробниче об'єднання "Атол" -273 909,47 грн. (4 черга);
8) ВАТ "Укрнафта" в особі Полтавської воєнізованої частини по попередженню і ліквідації відкритих нафтових і газових фонтанів -992,08 грн. (4 черга);
9) Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку в особі Полтавського територіального управління -9 690,00 грн. (6 черга);
10) ТОВ "Енерго-Сервісна Компанія "Еско-Північ" -230 000,00 грн. (4 черга);
11) Полтавської МДПІ Полтавської області - 36 776,66 грн. (3 черга) та 175,13 грн. (4 черга);
12) ДПІ у м. Полтаві -748 507,27 грн. (3 черга) та 8 351,91 (4 черга);
13) ФСС з тимчасової втрати працездатності -18 707,84 грн. (2 черга);
14) ТОВ "Букрос-ГЕО" частково в сумі 112 806,07 грн. (4 черга), в іншій частині відмовлено;
15) Бондаренко Олени Іванівни -2 061,00 грн. (2 черга);
16) ДВАТ "Торезьке шахтопрохідне управління по бурінню стволів та свердловин" частково в сумі 75 465,00 грн. (4 черга), в іншій частині відмовлено;
17) ДВС Полтавської області частково в сумі 9 577,28 грн. (4 черга), в іншій частині відмовлено;
18) ТОВ "Венданта ЛТД" -792 031,00 грн. (4 черга);
19) Полтавського міського центру зайнятості - 49 190,31 грн. (2 черга);
20) Мусько М.В. -3 298,05 грн. (2 черга).
2. Відмовлено у визнанні кредиторських вимог: Підприємству "АОММ Компані" на суму 600 778,00 грн., ТОВ "ТВК "Крайт" на суму 364 358,71 грн.
3. Прийнято відмову ТОВ "Альтера" від заявлених вимог.
4. Відмовлено у визнанні кредиторських вимог:
1) ПП "Санабел ЕКС" на суму 1 332 363,12 грн. та 118,85 грн.;
2) Діденку Володимиру Івановичу на суму 7 707,67 грн.;
3) Корпорації "КANIA INVESTMENTS LIMITED" на суму 691 680,59 дол. США чи 3 465 320,00 грн.;
4) Українсько-чеському підприємству "Карпати-Моравія" на суму 1 834 120,00 грн.
5. Визнані вимоги внесено до реєстру вимог кредиторів ВАТ "Бурова компанія "Букрос" в зазначених судом розмірах. Вимоги кредиторів, що заявлені після закінчення строку для подання чи не заявлені взагалі, вважаються погашеними.
Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 22.01.2009 (колегія суддів у складі: Яковлєв М.Л. -головуючий, Мостова Г.І., Шевченко В.Ю.) пункт 2 ухвали господарського суду Полтавської області скасовано в частині відмови у визнанні кредиторських вимог ТОВ "ТВК "Крайт" на суму 364 358,71 грн., прийнято нове рішення у скасованій частині, яким вимоги кредиторські вимоги ТОВ "ТВК "Крайт" на суму 364 358,71 грн. залишені без розгляду. В іншій частині ухвалу господарського суду Полтавської області від 22.10.-24.10.2008 залишено без змін.
До Вищого господарського суду України з касаційними скаргами на ухвалу суду першої інстанції від 22.10.-24.10.2008 та постанову суду апеляційної інстанції від 22.01.2009 звернулися:
1) ЗАТ КБ "Приватбанк" в особі Полтавського головного регіонального управління "ПриватБанку", яке просить змінити постанову суду апеляційної інстанції та ухвалу суду першої інстанції, визнати грошові вимоги ЗАТ КБ "ПриватБанк" в особі філії "Полтавське головне регіональне управління" в сумі 2 145 042,44 грн. В обґрунтування посилається на порушення норм процесуального права, неповне відображення обставин, що мають значення для даної справи, незастосування судом ч. 7 ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом";
2) Підприємство "АОММ-Компані", яке просить скасувати ухвалу та постанову судів попередніх інстанцій в частині невизнання грошових вимог підприємства, визнати грошові вимоги Підприємства "АОММ-Компані" до боржника в розмірі 600 778,00 грн. Вказує, що суди не в повній мірі дослідили наявні у справі матеріали та не надали документам, які подані до суду, належної юридичної оцінки, не встановили обставин виникнення заборгованості відповідача.
3) Відділ примусового виконання рішень Відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області, який посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати частково постанову суду апеляційної інстанції та ухвалу суду першої інстанції і прийняти рішення, яким визнати вимоги підрозділу примусового виконання вішень ВДВС Головного управління юстиції у Полтавській області на суму 178 629,71 грн. та внести їх до реєстру вимог кредиторів;
4) Корпорація "СANIA INVESTMENTS LIMITED", яка посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати частково постанову суду апеляційної інстанції та ухвалу суду першої інстанції і прийняти нове рішення, яким визнати Корпорацію кредитором боржника на суму 691 680,59 дол. США чи 3 492 986,98 грн. з наступним включенням її до реєстру вимог кредиторів;
5) ВАТ "Бурова компанія "Букрос", яка просить скасувати ухвалу та постанову судів попередніх інстанцій в частині визнання грошових вимог ТОВ Науково-виробниче об'єднання "Атол" в сумі 273 909,47 грн., ТОВ "Енерго-Сервісна Компанія "Еско-Північ" в сумі 230 000,00 грн.; ДВАТ "Торезьке шахтопрохідне управління по бурінню стволів та свердловин" в сумі 75 465,00 грн., та прийняти нове рішення, яким відмовити у визнанні вищевказаних кредиторських вимог. В обґрунтування посилається на порушення норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, судова колегія Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційні скарги Підприємства "АОММ-Компані", Відділу примусового виконання рішень Відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області, Корпорації ""СANIA INVESTMENTS LIMITED" не підлягають задоволенню, касаційні скарги ЗАТ КБ "Приватбанк" в особі Полтавського головного регіонального управління "ПриватБанку" та ВАТ "Бурова компанія "Букрос" підлягають задоволенню частково з наступних підстав.
За ст. 5 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі Закон) провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 14 Закону конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують.
Виходячи зі змісту ст. 14 кредитор, подаючи до господарського суду відповідну заяву самостійно визначає розмір таких вимог, підтверджує їх відповідними документами. До обов'язків суду при розгляді відповідних заяв входить саме перевірка їх обґрунтованості та наявності документів, що підтверджують відповідні вимоги.
В процедурі банкрутства при розгляді заяви за грошовими вимогами до боржника, господарський суд не вирішує спір по суті, а лише перевіряє обґрунтованість грошових вимог кредиторів.
Тому при розгляді кредиторських вимог суд може в залежності від наявності чи відсутності доказів, що підтверджують заборгованість божника, визнати або відхилити грошові вимоги.
Матеріалами справи підтверджується, що на виконання ухвали суду від 31.08.2006 оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство боржника було опубліковано в газеті "Голос України" від 15.09.2006 № 171 (3921).
1. В порядку ст. 14 Закону до господарського суду звернулося ЗАТ КБ "Приватбанк" в особі Полтавського головного регіонального управління "ПриватБанку" із заявою про визнання грошових вимог в розмірі 2 146 042,44 грн., з яких 1 000 000,00 грн. - заборгованість по кредитом, 725734,54 грн. - відсотки за користування кредитом, 315 616,43 грн. -пеня за порушення термінів повернення кредиту та 106 691,47 грн. -пеня за порушення термінів сплати відсотків.
Суди попередніх інстанцій встановили, що заборгованість ВАТ Бурова компанія "Букрос" перед банківською установою виникли внаслідок невиконання боржником умов кредитного договору № 359 ВЛ від 19.09.2003, відповідно до якого підприємство отримало кредитну лінію лімітом 1 000 000 грн., за користування коштами боржник зобов'язувався сплачувати 21% річних, та 42% річних у разі несвоєчасного погашення кредиту.
У зв'язку з неспроможністю боржника виконати умови кредитної угоди, строк її дії неодноразово продовжувався, останній строк відповідно до додаткової угоди продовжено до 17.04.2004.
Місцевий господарський суд, з яким погодився апеляційний господарський суд, визнав грошові вимоги ЗАТ КБ "Приватбанк" в особі Полтавського головного регіонального управління "ПриватБанку" в частині 1792 654,09 грн., в іншій частині задоволення грошових вимог відмовив. Суди виходили з того, що в період з 23.06.2005 по 21.06.2006 діяв мораторій на задоволення вимог кредиторів, протягом якого не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань.
Однак, в повній мірі з даним висновком погодитися не можна.
Згідно зі ст. 1 Закону термін "мораторій на задоволення вимог кредиторів" вживається в цьому Законі у тому значенні, що це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію. Мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду (абз. 1 ч. 4 ст. 12 цього Закону).
Таким чином, з моменту введення мораторію на задоволення вимог кредиторів боржник не може виконувати грошові зобов'язання та зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), що виникли до введення мораторію, а заходи, спрямовані на забезпечення виконання цих зобов'язань, не діють.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, ухвалою господарського суду Полтавської області від 22.04.2005 за заявою ЗАТ КБ "ПриватБанк" в особі Полтавського головного регіонального управління "ПриватБанку" було порушено провадження у справі № 10/46 про банкрутство ВАТ "Бурова компанія "Букрос", введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.
Ухвалою господарського суду від 23.06.2005 провадження у справі було припинено, оскільки вимоги ініціюючого кредитора були забезпечені заставою.
Оскільки ухвала суду від 23.06.2005 була оскаржена в апеляційному та касаційному порядках, суди попередніх інстанцій встановили, що вона набрала законної сили 21.06.2006, після винесення постанови Вищого господарського суду України. А тому дійшли висновку, що мораторій на задоволення вимог кредиторів у справі № 10/46 діяв з 22.04.2005 по 21.06.2006, а тому протягом цього часу відповідно до ч. 4 ст. 12 Закону не нараховуються штрафні санкцій за невиконання боржником зобов'язань.
Однак, господарські суди як першої, так й апеляційної інстанції не врахували положення Господарського процесуального кодексу України.
В ст. 85 ГПК України закріплено, що рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з його прийнятті, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.84 цього Кодексу.
У разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.
Таким чином, судами попередніх інстанцій було порушено норми процесуального законодавства, оскільки не враховано, що ухвала суду про припинення провадження у справі № 10/46 була переглянута в апеляційному порядку, за результатами перегляду Київським міжобласним апеляційним господарським судом 30.03.2006 було прийнято постанову (а.с. 238-240 т.1), яка була залишена без змін постановою Вищого господарського суду України.
Виходячи з приписів ст. ст. 1115, 1117 ГПК України, касаційна інстанція позбавлена права встановлювати обставини справи, які не були встановлені судами, а також досліджувати та надавати оцінку доказам. Отже, допущені попередніми судовими інстанціями порушення норм процесуального права не можуть бути усунуті судом касаційної інстанції, а тому ухвала господарського суду Полтавської області та постанова Київського міжобласного апеляційного господарського суду в частині розгляду грошових вимог ЗАТ КБ "Приватбанк" в особі Полтавського головного регіонального управління "ПриватБанку" підлягають скасуванню, а справа в цій частині -направленню на новий розгляд.
2. Підприємство "АОММ-Компані" звернулося із заявою про визнання грошових вимог до боржника в розмірі 600 778,00 грн.
Місцевий господарський суд, з яким погодився апеляційний господарський суд, відмовив у визнанні вищевказаних кредиторських вимог, оскільки вони заявлені після закінчення тридцятиденного строку для їх подання.
Висновки судів в означеній частині є законними та обґрунтованими.
Кредитори з грошовими вимогами, які виникли після порушення справи про банкрутство, а саме під час проведення процедур банкрутства, мають заявити свої вимоги до боржника після визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури в порядку ст. 23 Закону.
Натомість, вимоги, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство, є конкурсними вимогами (абз. 6 ст. 1 Закону).
Оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство боржника було опубліковано в газеті "Голос України" від 15.09.2006 № 171 (3921).
Відповідно до ч.1 ст.14 Закону конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують.
Правові наслідки пропуску цього строку встановлені ч. 2 ст. 14 Закону.
Згідно з вказаною нормою вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, - не розглядаються і вважаються погашеними, про що господарський суд зазначає в ухвалі, якою затверджує реєстр вимог кредиторів. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.
Отже, незалежно від причини пропуску цього строку, останній не поновлюється.
Підприємство "АОММ-Компані" як конкурсний кредитор з грошовими вимогами до боржника на суму 600 778,00 грн., які виникли за договором № 10.12.2002, звернулося 10.01.2007. При цьому останнім було подано клопотання про відновлення процесуального строку у справі про банкрутство (а.с. 10-34 т.7).
За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд обґрунтовано відмовив у визнанні кредиторських вимог Підприємству "АОММ-Компані", оскільки вони були заявлені після закінчення строку, встановлено для їх подання, у зв'язку з чим не можуть бути розглянуті і вважаються погашеними.
3. Відділ примусового виконання рішень Відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області в порядку ст. 14 Закону до господарського суду із грошовими вимогами до боржника на суму 188 204,99 грн. (з урахуванням уточнення а.с. 1-4 т. 13). Заява мотивована тим, що зазначені грошові вимоги виникли у зв'язку із винесенням постанов про стягнення виконавчого збору.
Судами попередніх інстанцій визнано вимоги ВДВС в сумі 9 577,28 грн., яка є виконавчим збором у розмірі 10 відсотків від фактично стягнутої суми та підтверджена матеріалами справи. В матеріалах справи містяться докази щодо проведення виконавчих дій щодо фактично стягнутих сум на користь УПФУ Октябрського району у м. Полтаві, зокрема акти державного виконавця про витрати на проведення виконавчих дій (а.с. 89, 91, 93 95, 97, 99, 101, 103, 105, 107, 109 т.3).
Інші постанови ДВС про стягнення з боржника виконавчого збору обґрунтовано не визнані судами правомірними доказами, оскільки не підтверджують проведення виконавчих дій та стягнення фактичних сум заборгованості, а тому не підлягають визнанню як кредиторські вимоги до боржника.
Крім того, судами вірно зазначено, що низка постанов кредитором була винесена після порушення провадження у справі про банкрутство під час дії мораторію на задоволення вимог кредиторів.
Відповідно до ст. 46 Закону України "Про виконавче провадження" у разі невиконання рішення у строк, установлений для добровільного його виконання, з боржника постановою державного виконавця, яка затверджується начальником відповідного органу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований, стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків від фактично стягненої суми або вартості майна боржника, яке передане стягувачу за виконавчим документом, а в разі невиконання рішення немайнового характеру в строк, встановлений для добровільного його виконання, з боржника після повного виконання рішення в тому ж порядку стягується виконавчий збір у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - громадянина і в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - з боржника - юридичної особи.
Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо часткового задоволення кредиторських вимог ВДВС на суму 9 577,28 грн.
4. Корпорація "СANIA INVESTMENTS LIMITED" у встановлений Законом термін звернулася із заявою про визнання кредитором у справі про банкрутство ВАТ Бурова компанія "Букрос" з грошовими вимогами на суму 691 680,59 доларів США, що в еквіваленті становить 3 465 320 грн. В обґрунтування своїх вимог кредитором було надано суду копію договору доручення № 57 від 01.07.1998, копії актів здачі-приймання виконаних робіт, копію акту звірки взаємних рахунків, копії вантажно-митних декларацій (а.с. 145-244 т. 5).
Апеляційним господарським судом встановлено, що предметом договору доручення № 57 є зобов'язання повіреного зробити від імені та за рахунок довірителя юридичну дію, а саме, оплатити ремонт двигуна WOLA-HENSHEL ЗУН Нафтомет, м. Кросно, вул. Нафтова, 8, Польща, відповідно до контрактів № PL /012216854/98/0002 від 23.03.1998, № PL /012216854/98/0003 від 23.03.1998.
Кредитор вказує, що свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі, оплатив рахунки по ремонту двигунів, що підтверджується актами здачі-прийому виконаних робіт. Однак, ВАТ Бурова компанія "Букрос" з Корпорацією не розрахувалася, у зв'язку з чим борг за договором доручення № 57 в сумі 3 10 256,59 дол. США залишається непогашеним.
Колегія суддів зазначає, що виходячи зі змісту ст. 14 Закону кредитор, подаючи до господарського суду відповідну заяву самостійно визначає розмір таких вимог, підтверджує їх відповідними документами. До обов'язків суду при розгляді відповідних заяв входить саме перевірка їх обґрунтованості та наявності документів, що підтверджують відповідні вимоги.
Відповідно до ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Суди попередніх інстанцій, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, дійшли обґрунтованого висновку про відхилення вимог Корпорації "СANIA INVESTMENTS LIMITED". При цьому, суд апеляційної вказав, що твердження кредитора про те, що відповідно до договору доручення № 57 зобов'язання по оплаті ремонту двигунів покладено на Корпорацію "СANIA INVESTMENTS LIMITED" не відповідає дослідженому контракту, фактичних документів вказаної оплати судам надано не було.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Крім того, посилання Корпорації на договір уступки права вимоги від 01.12.2003, відповідно до умов якого до останнього переходять кредиторські вимоги ADNR Technology SA 8807 FREIENBACH за виконання оглядового контракту № S-00-08/109 від 25.08.2000, укладеного ВАТ Бурова компанія "Букрос" та ADNR Technology SA 8807 FREIENBACH на суму 381 424,00 дол. США, обґрунтовано не визнано належним доказом, оскільки надані суду копії належним чином не засвідчені (засвідчені печаткою самої Компанії), про що вказано у постанові апеляційного господарського суду.
Відповідно до ст. 36 ГПК України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Копією вважається засвідчений уповноваженим органом документ, ідентичний за своїм змістом і формою оригіналу.
Копії доданих Корпорацією документів на підтвердження своїх кредиторських вимог не засвідчені належним чином, доказів на підтвердження їх виконання суду не надано.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що кредиторські вимоги Корпорації "СANIA INVESTMENTS LIMITED" не підтверджені документально, у зв'язку з чим обґрунтовано не визнані судом та не внесені до реєстру вимог кредиторів.
5. Що стосується касаційної скарги боржника - ВАТ "Бурова компанія "Букрос", колегія суддів зазначає, що вона підлягає частковому задоволенню в частині скасування ухвали про визнання кредиторських вимог ТОВ "Атол" на суму 273909,47 грн. В частині відмови у визнанні кредиторських вимог ТОВ "Енерго-Сервісна Компанія "Еско-Північ" та ДВАТ "Торезьке шахтопрохідне управління по бурінню стволів та свердловин" касаційна скарга задоволенню не підлягає.
ДВАТ "Торезьке шахтопрохідне управління по бурінню стволів та свердловин" в порядку ст. 14 Закону до господарського суду із грошовими вимогами до боржника на суму 105 465,00 грн. (а.с. 228-240 т. 4).
Судами попередніх інстанцій встановлено, що вказані вимоги виникли з договору № 27-1/9-СД від 27.09.2004, укладеного між ДВАТ "Торезьке шахтопрохідне управління по бурінню стволів та свердловин" (Підрядник) та ВАТ "Бурова компанія "Букрос" (Замовник), відповідно до умов якого Підрядник зобов'язується виконати таку роботу: за завданням Замовника з використанням своїх матеріалів повний комплекс робіт рекультивації земельної ділянки скв. № 1 Східно-Борівської площі. Замовник зобов'язується прийняти та оплатити роботу, виконану Підрядником відповідно до договору. Робота вважається виконаною після підписання акту здачі-приймання виконаних робіт Замовником або уповноваженою особою (п. 1.1 -1.3 Договору).
На виконання умов договору кредитором були виконані роботи на загальну суму 80 465 грн., що підтверджується актом приймання-передачі виконаних робіт від 27.09.2004, підписаного сторонами.
Боржник зобов'язання за договором не виконав, було сплачено лише 5000,00 грн. Заборгованість складає 75 465,00 грн., які підтверджено матеріалами справи та визнані судом.
Дані висновки судів першої та апеляційної інстанції відповідають матеріалам справи, оскільки виходячи зі змісту ст. 14 Закону кредитор, подаючи до господарського суду відповідну заяву самостійно визначає розмір таких вимог, підтверджує їх відповідними документами. До обов'язків суду при розгляді відповідних заяв входить саме перевірка їх обґрунтованості та наявності документів, що підтверджують відповідні вимоги.
Відповідно до ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Доводи боржника про відсутність заборгованості перед ДВАТ "Торезьке шахтопрохідне управління по бурінню стволів та свердловин", оскільки згідно протоколу розбіжностей вартість робіт по рекультивації в сумі 75 465,00 грн. зараховується в рахунок орендної плати за договором № 49 від 01.07.2004, колегією суддів до уваги не приймаються як такі, що не підтверджені матеріалами справи.
За таких обставин, посилання боржника на невідповідність затвердженого реєстру вимог в частині визнання кредиторських вимог ДВАТ "Торезьке шахтопрохідне управління по бурінню стволів та свердловин" спростовується матеріалами справи, а тому немає підстав для скасування ухвали та постанови в означеній частині.
Щодо кредиторських вимог ТОВ "Енерго-Сервісна Компанія "Еско-Північ" в сумі 230 000,00 грн., проти яких заперечує боржник, судами попередніх інстанцій встановлено наступне.
02.08.2005 між ТОВ "Еко-Північ" (Замовник) і ВАТ "Бурова компанія "Букрос" (Підрядник) укладеного договір № 65 на будівництво свердловини № 3 Рокитнянської площі (а.с. 271-286 т. 4).
Відповідно до п. 2.1 Договору Замовник доручає, а Підрядник зобов'язується вчасно і якісно виконати роботи по будівництву свердловини Рокитнянської площі № 3 згідно проектної документації, а Замовник зобов'язується прийняти і оплатити виконані роботи на умовах даного договору. Перелік робіт визначено в додатку № 1 до договору, договірна вартість робіт по перевезенню бурового обладнання (Тип бурового верстата Уралмаш 4 Е 76) вказана у додатку № 3, договірна вартість робіт однієї доби роботи бурової бригади вказана в додатку №4. Вищевказане обладнання мало бути завезене до 31.01.2006.
05.08.2005 ТОВ "Еско-Північ" сплатило на рахунок ВАТ "Бурова компанія "Букрос" 200 000,00 грн., 22.09.2005 -30 000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями (а..с. 287-288 т. 4).
Звернувшись із заявою про виконання кредиторських вимог ТОВ "Еско-Північ" вказує, що боржником умови договору виконані не було, зазначене в переліку обладнання завезено не було.
Направлені боржником на адресу кредитора акти прийому виконаних підрядних робіт повертались без підпису, оскільки частина завезеного обладнання перебуває в неробочому стані, не відповідає умовам першочерговості згідно діючих технічних правил, акти прийому виконаних робіт надані з порушенням п.п.7.1, 7.2, 7.5 Договору № 5 від 02.05.2005, про що кредитором вказувалось в листах з проханням внести відповідні зміни та надати розрахунки та документи, на яких обґрунтовується сума виконаних робіт (а.с. 27, 30, 32, 34 т. 13).
ТОВ "Еско-Північ" листами від 12.07.2006 № 212-07/06, від 29.08.2006 № 246-08/06 повідомило боржника, що договір № 65 від 02.08.2005 вважається розірваним з проханням повернути кошти в сумі 230000,00 грн., сплачені для завезення бурового обладнання (а.с. 32, 34 т. 13).
В п. 7.1. Договору № 65 встановлено, що загальна вартість робіт залежить від фактично виконаного обсягу робіт, який підтверджується актами форми Ф-2 та доданими до цих актів розрахунками і документами, в яких обґрунтовується сума для оплати робіт.
Остаточний розрахунок з врахуванням суми отриманого авансу та інших витрат проводиться Замовником протягом 30 днів з дати отримання рахунку-фактури Підрядника, після закінчення всього обсягу робіт, передбаченого Договором, підписання сторонами акту приймання-передачі свердловини та документів (п. 7.10 Договору).
З матеріалів справи вбачається, що кредитором акти приймання-передачі виконаних робіт підписані не були у зв'язку з невиконанням Підрядником договірних умов та строків виконання робіт.
Місцевий господарський суд, з яким погодився апеляційний суд, повно і всебічно дослідивши матеріали справи, дійшов обґрунтованого висновку про визнання і включення до реєстру вимог кредиторів вимог ТОВ "Еско-Північ" на суму 230 000,00 грн., оскільки боржником в обґрунтування своїх заперечень не надано жодного підписаного Підрядником і Замовником акту приймання-передачі виконаних робіт згідно договору № 65 від 02.08.2005.
З приводу вимог касаційної скарги про відхилення кредиторських вимог ТОВ "Атол" в сумі 273 909,47 грн. колегія суддів зазначає наступне.
18.05.2005 між ТОВ НВП "Атол" та ВАТ "Бурова компанія "Букрос" укладено договір, відповідно до умов якого боржник зобов'язався із застосуванням власних матеріалів, техніки та обладнання відремонтувати автошлях до бурового майданчику свердловини № 102 Кільцівської площі. Вартість робіт за договором складає 57435 грн., які кредитор платіжними дорученнями перерахував боржнику. Строк виконання за договором -20.06.2005. Однак роботи за договором виконані не були, а передоплата не повернута.
За актом приймання-передачі від 09.03.2006 ТОВ НВП "Атол" передало ВАТ "Бурова компанія "Букрос" в рахунок оплати наявної заборгованості за виконані роботи по буровому контракту № 41 від 16.06.2004 вексельна загальну суму 200 000 грн. Різниця між сумою виданого векселя та сумою заборгованості складає 22692,46 грн.
Крім того, кредитор платіжним дорученням від 19.07.2005 № 761 перерахував боржнику 200 000 грн. в якості попередньої оплати за виконання бурових робіт з будівництва свердловини № 103 на Кільцівській площі згідно бурового контракту № 68 від 23.09.2004. Роботи боржником виконані частково, сума дебіторської заборгованості складає 194 217,00 грн.
Задовольняючи кредиторські вимоги місцевий господарський суд виходив з того, що вимоги документально підтверджені договорами, видатковими та податковими накладними, довіреностями, що підтверджують їх виконання.
Однак, колегія суддів не може погодитися з вказаним твердженням апеляційного суду, оскільки вважає його прийнятим за неповного з'ясування обставин справи.
Як вбачається з матеріалів справи, боржник, заперечуючи проти кредиторських вимог ТОВ НВП "Атол" посилається на додаткову угоду № 6/56 до бурового контракту № 41 на будівництво свердловини № 102 Кільцівської площі від 16.06.2004, в п. 1 якої закріплено, що Замовник і Підрядник погоджуються, що Замовник повинен сплатити Підряднику за роботи, виконані на дату укладання цієї додаткової угоди, та за роботи, пов'язані з вивезенням бурового верстату та бурового обладнання 519 217,00 грн. (а.с. 164-168 т. 13). Зазначені заперечення боржника залишилися поза увагою судів як першої, так й апеляційної інстанції. Крім того, судами не було перевірено виконання кредитором вимог господарського суду Полтавської області щодо надання детального розрахунку заявлених кредиторських вимог та проведення звірки взаємних рахунків з боржником (ухвали суду від 09.07.2008, від 22.09.2008).
Зважаючи на вищенаведене, постанову суду апеляційної інстанції та ухвалу суду першої інстанції в частині розгляду грошових вимог ТОВ НВП "Атол" до боржника не можна визнати законними та обґрунтованими.
Виходячи з приписів ст. ст. 1115, 1117 ГПК України, касаційна інстанція позбавлена права встановлювати обставини справи, які не були встановлені судами, а також досліджувати та надавати оцінку доказам. Отже, допущені попередніми судовими інстанціями порушення норм процесуального права не можуть бути усунуті судом касаційної інстанції.
На підставі наведеного колегія суддів дійшла висновку, що постанова суду апеляційної інстанції та ухвала суду першої інстанції в частині розгляду грошових вимог ТОВ НВП "Атол" підлягають скасуванню, а справа в цій частині -направленню на новий розгляд.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11112 ГПК України Вищий господарський суд України -
Касаційні скарги Підприємства "АОММ-Компані", Відділу примусового виконання рішень Відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області, Корпорації ""СANIA INVESTMENTS LIMITED" залишити без задоволення.
Касаційні скарги ЗАТ КБ "Приватбанк" в особі Полтавського головного регіонального управління "ПриватБанку" та ВАТ "Бурова компанія "Букрос" задовольнити частково.
Ухвалу господарського суду Полтавської області від 22.10.-24.10. 2008 та постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 22.01.2009 у справі № 18/257 в частині розгляду грошових вимог ЗАТ КБ "Приватбанк" в особі Полтавського головного регіонального управління "ПриватБанку" та ТОВ Науково-виробниче об'єднання "Атол" скасувати.
Справу № 18/257 в означеній частині передати на новий розгляд до господарського суду Полтавської області.
Головуючий М.І. Хандурін
Судді О. Є. Короткевич
І.Ю. Панова