Номер провадження № 22-ц/785/5692/13
Головуючий у першій інстанції Мазун І.А.
Доповідач Вадовська Л. М.
17.10.2013 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого - Вадовської Л.М.,
суддів - Ващенко Л.Г.,
Колеснікова Г.Я.,
при секретарі - Орловій С.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Південної митниці Міністерства доходів і зборів України, Державної казначейської служби України, за участю прокурора Малиновського району м. Одеси в інтересах держави в особі Державної казначейської служби України про відшкодування матеріальних збитків та моральної шкоди за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 10 квітня 2013 року ,-
Позивач ОСОБА_3, звернувшись 25 червня 2011 року до суду з вищеназваним позовом вказав, що 2 серпня 2006 року, будучи громадянином Ізраїлю, придбав автомобіль марки «Volksfagen-Passat», 1997 року випуску. В зв'язку з переїздом на постійне місце проживання в Україну 14 грудня 2007 року автомобіль в режимі транзиту ввіз на Ягорлицьку митницю. Отримавши на митному посту «Платонове» відмову в пільговому митному оформленні транспортного засобу, автомобіль залишив біля пункту пропуску. Для виконання постанови Заводського районного суду м. Миколаєва від 24 березня 2008 року про визнання неправомірними дій працівників Ягорлицької митниці та зобов'язання провести пільгове митне оформлення транспортного засобу прибув 2 вересня 2009 року на пункт пропуску «Платонове», де виявив розукомплектування автомобіля. Посилаючись на визначену автотоварознавчим дослідженням вартість ремонтно-відновлювальних робіт транспортного засобу рівною 90 309,80 грн., фактично понесені витрати на ремонт, транспортування, прокат іншого автомобіля, лікування, проїзд тощо, позивач після уточнення вимог просив стягнути з державного бюджету як такі, що завдані незаконними діями Ягорлицької митниці, її посадових (службових) осіб, матеріальні збитки в загальній сумі 372 406,63 грн., моральну шкоду в розмірі 50 000,00 грн., витрати на правову допомогу та на сплату судового збору (а.с.2-6, 185, 206).
Відповідачі Південна митниця Міністерства доходів і зборів України та Державна казначейська служба України в особі представників позов не визнали (а.с.75, 90-92, 101-106).
Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 12 березня 2012 року до участі в справі для представництва інтересів Державної казначейської служби України залучено прокуратуру Малиновського району м. Одеси (а.с.115-116, 142).
Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 10 квітня 2013 року в позові відмовлено (а.с.247-251).
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Неправильність рішення суду апелянт мотивував порушенням норм матеріального та процесуального права.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, заслухавши пояснення, дослідивши докази, колегія суддів дійшла висновку про відхилення апеляційної скарги з наступних підстав.
Встановлено, що 14 грудня 2007 року Ягорлицькою митницею на митному посту «Платонове» ОСОБА_3 в митному оформленні та пропуску транспортного засобу марки «Volksfagen-Passat», 1997 року випуску через митний кордон України було відмовлено з підстав невиконання вимог пункту 13 статті 8 Закону України від 13 вересня 2001 року № 2681-Ш «Про порядок ввезення (пересилання) в Україну, митного оформлення й оподаткування особистих речей, товарів та транспортних засобів, що ввозяться (пересилаються) громадянами на митну територію України», а також з підстав відсутності коштів для сплати ввізного мита, акцизного збору, податку на додану вартість та інших платежів, встановлених законодавством України (а.с.7).
Постановою Заводського районного суду м. Миколаєва від 24 березня 2008 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 4 листопада 2008 року визнано неправомірною відмову Ягорлицької митниці у пільговому оформленні транспортного засобу та зобов'язано митницю пропустити транспортний засіб через митний кордон України, провести митне оформлення на пільгових умовах (постанова суду першої інстанції та ухвала суду апеляційної інстанції були скасовані ухвалою Вищого адміністративного суду України від 1 грудня 2010 року) (а.с.9,10,11,13-16).
3 лютого 2009 року в порядку виконання постанови Заводського районного суду м. Миколаєва від 24 березня 2008 року, що на той час не була скасована, інспектором Ягорлицької митниці складно акт про проведення митного огляду транспортного засобу, в якому зафіксовано наявні на момент митного огляду пошкодження й несправності (а.с.8).
25 червня 2011 року ОСОБА_3 пред'явив до суду позов про стягнення з державного бюджету України матеріальних збитків та моральної шкоди, як таких, що завдані незаконними діями Ягорлицької митниці та її посадовими (службовими) особами по пропуску транспортного засобу через митний кордон, що призвели до розукомплектування залишеного біля митного посту автомобіля.
Відмовляючи у відшкодуванні збитків та шкоди, суд першої інстанції виходив з недоведеності незаконності дій чи бездіяльності як Ягорлицької митниці так і посадових (службових) осіб митниці у пошкодженні й несправності належного ОСОБА_3 транспортного засобу, завданні моральної шкоди тощо.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
ОСОБА_3 заявлено вимоги про відшкодування шкоди державою, однак позовна заява посилань на статтю 1173 ЦК чи статтю 1174 ЦК України не містить, в заяві зазначено лише загальні підстави позадоговірної відповідальності, а саме статті 1166, 1167 ЦК України.
Відшкодування державою шкоди, завданої фізичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади при здійсненні ним своїх повноважень, врегульовано статтею 1173 ЦК України, а шкоди, заданої фізичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, врегульовано статтею 1174 ЦК України. Правовідносини, що врегульовані вказаними нормами матеріального права, передбачають
спеціальні підстави відповідальності. Такими підставами відповідальності за статтею 1173 ЦК України є заподіяння шкоди незаконними діями в галузі адміністративного управління; заподіяння шкоди діями службової особи. Підставами відповідальності за статтею 1174 ЦК України є відшкодування шкоди, що завдана фізичній особі посадовою чи службовою особою органів державної влади; дії посадової чи службової особи при виконанні посадових чи службових обов'язків повинні бути незаконними; незаконність заподіяння шкоди має бути визнана уповноваженим на те органом (судовим чи адміністративним).
Відповідно до положень статті 48 Митного кодексу України від 11 липня 2002 року № 92-ІУ, чинного на момент виникнення спірних правовідносин, митні органи здійснювали митний контроль за товарами та транспортними засобами, що переміщувались через митний кордон України, проводили заходи, пов'язані з виявленням, попередженням і припиненням порушень митних правил, зокрема, у пунктах пропуску на митному кордоні України. Частина 2 статті 52 цього Кодексу передбачала забезпечення митними органами безпеки громадян та схоронності товарів, що переміщуються через митний кордон України, дотримання режиму, законності та правопорядку в зоні митного контролю.
Відповідно до статті 80 Митного кодексу України від 11 липня 2002 року № 92-ІУ у разі відмови у митному оформленні та пропуску через митний кордон України товарів і транспортних засобів митний орган зобов'язаний був видати заінтересованим особам письмове повідомлення із зазначенням причин відмови та вичерпним роз'ясненням вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення та пропуску цих товарів і транспортних засобів через митний кордон України. Механізм надання митним органом письмового повідомлення визначався чинним на момент виникнення спірних правовідносин Порядком оформлення й використання Картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України, затвердженим наказом Держмитслужби України від 12 грудня 2005 року № 1227, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26 грудня 2005 року № 1562/11842. Згідно пункту 2 цього Порядку в усіх випадках відмови передбачалось невідкладне оформлення Картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України, а пункт 3 Порядку визначав необхідність зазначення у Картці в стислому вигляді причин відмови з посиланням на норми законодавства України, а також вичерпні роз'яснення вимог, виконання яких забезпечувало можливість прийняття митної декларації, митного оформлення чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України.
Відповідно до наявної в справі картки відмови № 5100101/2007/000012 від 14 грудня 2007 року оформлення ОСОБА_3 картки відмови проведено невідкладно, в картці відмови роз'яснено вимоги, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, митного оформлення та пропуску транспортного засобу через митний кордон України, а саме виконання вимог пункту 13 статті 8 Закону України від 13 вересня 2001 року № 2681-Ш та проведення сплати в повному обсязі всіх митних платежів згідно вимог статті 5 Закону України від 13 вересня 2001 року № 2681, відтак, вимоги статті 80 Митного кодексу України та передбаченого Порядком механізму надання письмового повідомлення щодо митного оформлення та пропуску товарів та транспортних засобів через митний кордон України митним органом дотримано.
Відповідно до пункту 1.10 Правил митного контролю та митного оформлення транспортних засобів, що переміщуються громадянами через митний кордон України, затверджених наказом Держмитслужби України від 17 листопада 2005 року № 1118, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 25 листопада 2005 року № 1428/11708, транспортні засоби, не пропущені через митний кордон України внаслідок установлених заборон чи обмежень на їх увезення в Україну, а також несплати встановлених податків і зборів, що підлягають сплаті при переміщенні транспортного засобу через митний кордон України, підлягали вивезенню з території України або переданню на склад митного органу.
14 грудня 2007 року посадовими особами митного поста «Платонове» Ягорлицької митниці надано ОСОБА_3 карту відмови у митному оформленні та пропуску на митну територію України автомобіля. Належних та допустимих доказів передачі ОСОБА_3 та прийняття митницею автомобіля на зберігання, що, відповідно, є платним, суду не надано. Посилання апелянта на обов'язок співробітника митниці направити транспортний засіб на зберігання не ґрунтується на законі, оскільки саме володілець транспортного засобу розпоряджається належним йому транспортним засобом, як то або вивозить його з території України або передає на склад митного органу для зберігання, до обов'язків посадових осіб митниці у даному конкретному випадку обов'язкове направлення транспортного засобу для зберігання на склад митниці не входило. Перешкод вивезти транспортний засіб з території України чи передати на склад митного органу для зберігання не встановлено, ОСОБА_3 на власний розсуд залишив транспортний засіб за межами пункту пропуску «Платонове», та повернувся за таким майже через два роки, як то 2 лютого 2009 року.
Відповідно до частини 5 статті 168 Митного кодексу України від 11 липня 2002 року № 92-ІУ відповідальність митних органів була передбачена за втрату або пошкодження товарів і транспортних засобів, що зберігалися на складах. Транспортний засіб ОСОБА_3 не знаходився під митним контролем та не був переданий на зберігання на склад митного органу, відтак, підстави для покладення на митний орган відповідальності за неналежні умови зберігання залишеного ОСОБА_3 транспортного засобу відсутні. Доводи апелянта щодо відсутності приміщень (території) для зберігання товарів і транспортних засобів спростовані наданою митницею інформацією про наявність у розпорядженні Ягорлицької митниці складських приміщень, що розташовані в АДРЕСА_1
ОСОБА_3 оскаржив в суді в порядку адміністративного судочинства дії митниці як суб'єкта владних повноважень. Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 24 березня 2008 року, залишеним без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 4 листопада 2008 року відмова у пільговому оформленні транспортного засобу була визнана неправомірною із зобов'язанням пропустити транспортний засіб через митний кордон України та провести пільгове оформлення такого. Вказані судові рішення ухвалою Вищого адміністративного суду України від 1 грудня 2010 року скасовані з підстав неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права у вирішенні спору щодо права на пільгове оформлення транспортного засобу. При новому розгляді справи Заводський районний суд м. Миколаєва від 17 жовтня 2011 року відмовив ОСОБА_3 у задоволенні адміністративного позову, постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 12 липня 2012 року постанову суду першої інстанції скасовано, прийнято нову постанову про визнання відмови митного органу в пільговому оформленні транспортного засобу протиправною, зобов'язання вчинити таке оформлення. Вказана постанова Одеського апеляційного адміністративного суду від 12 липня 2012 року оскаржена митницею в касаційному порядку, ухвалою судді Вищого адміністративного суду України від 4 вересня 2012 року відкрито касаційне провадження (а.с.9,10, 13-16, 187-188, 300-301). Посилання апелянта на те, що постановлені в адміністративній справі судові рішення мають суттєве значення для вирішення в порядку цивільного судочинства вимог про відшкодування державою матеріальних збитків та моральної шкоди, є безпідставними, оскільки в порядку адміністративного судочинства вирішувалось питання права на пільгове митне оформлення транспортного засобу, а не питання дій митниці, її посадових (службових) осіб на митному посту «Платонове» безпосередньо при проведенні митного контролю і оформленні переміщуваного через митний кордон України транспортного засобу, передачі автомобіля на зберігання тощо.
Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Незаконність рішень, дій чи бездіяльності Ягорлицької митниці, її посадових (службових) осіб в завданні ОСОБА_3 збитків та шкоди є не доведеною, що виключає відповідальність держави за заявлену позивачем шкоду.
Суд першої інстанції з'ясував обставини, що мають значення для справи, його висновки відповідають таким, рішення суду ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права, ухвалено з дотриманням норм процесуального права, правові підстави для скасування рішення суду відсутні.
Керуючись ст.303, п.1 ч.1 ст.307, ст.ст.308, 313, п.1 ч.1 ст.314, ст.ст.315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів -
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 10 квітня 2013 року в справі за позовом ОСОБА_3 до Південної митниці Міністерства доходів і зборів України, Державної казначейської служби України, за участю прокурора Малиновського району м. Одеси в інтересах держави в особі Державної казначейської служби України про відшкодування матеріальних збитків та моральної шкоди - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий Л.М.Вадовська
Судді Л.Г.Ващенко
Г.Я.Колесніков