490/159/13- ц
24 жовтня 2013 року Центральний районний суд міста Миколаєва у складі головуючого судді Батченка О.В. при секретарі Луговенко К.С. з участю позивача ОСОБА_1, її представника ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві цивільну справу за позовом
ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення коштів, -
В грудні 2012 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3, просила стягнути на свою користь 18042 грн. 56 коп. на виконання умов договору зберігання, з яких: 17622 грн. 52 коп. розмір основного боргу, та 420 грн. 04 коп. - 3% річних. В обґрунтування вимог позивач послалась на ті обставини, що в період з січня 2009 року по лютий 2012 року передала на зберігання відповідачу 1600,00 доларів США, 80,00 євро та 4000 грн. 00 коп. до пред'явлення вимоги про повернення коштів. Таку вимогу вона ОСОБА_1 заявила ОСОБА_3 15 лютого 2012 року. В свою чергу, відповідач на виконання умов договору зберігання кошти не повернула у зв'язку з чим також має сплатити на користь позивача 3% річних від простроченої суми. Як на правові підстави позову позивач послалась на ст. 524, 533 - 535, 625, ч. 1 ст. 936 та ч. 2 ст. 938 ЦК України.
В судовому засіданні позивач та її представник вимоги позову підтримали, підтвердили викладені в позовній заяві обставини. Позивач, суду пояснила, що в силу сімейних обставин не бажала зберігати будь-які грошові кошти в себе вдома та домовилася з відповідачем, яка є її сусідкою за постійним місцем проживання та давньою знайомою, про те, що вона буде зберігати свої заощадження в квартирі відповідача. На виконання такої домовленості вона ОСОБА_1 передала на зберігання ОСОБА_3 наприкінці серпня - початку вересня 2011 року 1600,00 доларів США, 80,00 євро та 4000 грн. 00 коп., а дізнавшись 14 лютого 2012 року про те, що належні їй кошти були викрадені у відповідача шахрайським шляхом невстановленими особами, 15 лютого 2012 року пред'явила вимогу відповідачу про повернення спірних коштів, чого остання не зробила.
Відповідач в судове засідання свого не з'явилась, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялась у встановленому законом порядку. Матеріали справи свідчать проте, що відповідач ухиляється від отримання судових викликів та повідомлень за місцем свого проживання.
Відповідно ч. 1 ст. 224 ЦПК України суд ухвалив про розгляд справи в заочному порядку на підставі наявних в ній даних та доказів.
Вислухавши пояснення учасників процесу, дослідивши докази, суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Як слідує з матеріалу № 2076 про відмову в порушенні кримінальної справи (ЖРЗПЗ № 2864 від 15 березня 2012 року) станом на 14 лютого 2012 року ОСОБА_1, яка мешкає в квартирі АДРЕСА_1 в силу дружніх стосунків із сусідкою ОСОБА_3, яка мешкає в квартирі АДРЕСА_2, зберігала свої грошові кошти в квартирі останньої. Так, в своїх поясненнях від 15 березня 2012 року ОСОБА_3 підтвердила ті обставини, що ОСОБА_1 за її (відповідача) згоди використовувала одну з шухляд шафи для зберігання грошових коштів та ощадних книжок, проте скільки грошей зберігала позивач їй відомо не було, оскільки вона цим не цікавилась. В свою чергу, ОСОБА_1 в своїх поясненнях повідомила співробітників міліції про те, що грошові кошти вручались особисто ОСОБА_3 та у її присутності перераховувалися. За наслідком проведеної перевірки постановою Центрального РВ ММУ УМВС України в Миколаївській області від 15 березня 2013 року в порушенні кримінальної справи за заявою ОСОБА_1 відмовлено у зв'язку з відсутністю складу злочину.
В той же час, згідно постанови про відмову в порушенні кримінальної справи від 25 лютого 2012 року (а.с. 8) 15 лютого 2012 року в Центральний РВ ММУ УМВС України в Миколаївській області звернулась ОСОБА_3, просила вжити заходів до невстановленої особи, яка 14 лютого 2012 року близько 10 години 40 хвилин на перехресті пр. Леніна та вул. Дзержинського в м. Миколаєві шахрайським шляхом заволоділа її грошима в сумі 5000 грн. 00 коп., а також грошима ОСОБА_1 у сумі 4000 грн. 00 коп., що знаходились у неї на зберіганні (ЖРЗПЗ № 1741 від 15 лютого 2012 року) В ході перевірки установлено, що 14 лютого 2012 року ОСОБА_3 йшла по пр. Леніна в м. Миколаєві у напрямку магазину «АТБ». О десятій сорок ОСОБА_3 познайомилась з невстановленими органом досудового слідства жінками на ім'я «ОСОБА_4» та «ОСОБА_5», які умовили її винести з квартири грошові кошти та шляхом підміни пакетів, заволоділи грошима у загальній сумі 9000 грн. 00 коп. За наслідком перевірки в порушенні кримінальної справи за зверненням ОСОБА_3 відмовлено з підстав п. 2 ст. 6 КПК України (в редакції 1961 року).
З викладеного, та виходячи з положень ч. 1 ст. 11 ЦК України, суд робить висновок про те, що станом 14 лютого 2012 року між сторонами у справі мали місце правовідносини з приводу безоплатного зберігання ОСОБА_3 грошових коштів ОСОБА_1 При цьому, жодна сторона не несе відповідальності за настання такої обставини, як заволодіння невстановленими особами переданих на зберігання 4000 грн. 00 коп. За такого, суд вважає що у зв'язку з відсутністю предмету договору зберігання, правовідносини між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 з приводу зберігання 4000 грн. 00 коп. коштів є припиненим внаслідок неможливості виконання зберігачем зобов'язання повернути ту саму річ поклажодавцю (ст. 607, ч. 1 ст. 949 ЦК України), а тому відсутні підстави для застосування до спірних правовідносин положень параграфу першого глави 66 ЦК України.
В той же час, в силу ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. А відповідно ч. 2 ст. 1213 ЦК України у разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.
Таким чином, вимоги ОСОБА_1 про стягнення з ОСОБА_3 4000 грн. 00 коп. є обґрунтованими та підлягають задоволенню, як підлягають задоволенню вимоги про стягнення 3% річних від цієї суми, що становить відповідно розрахунку позивача - 95 грн. 34 коп.
Разом з цим, вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 13622 грн. 52 коп., що є еквівалентом 1600,00 доларів США та 80,00 євро задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.
Так, позивачем не представлено суду у встановленому цивільним процесуальним законом порядку належних та допустимих доказів на підтвердження обставин укладення з відповідачем договору зберігання коштів в іноземній валюті відповідно чинного законодавства України щодо валютного регулювання та валютного контролю. У зв'язку з цим в суду також відсутні підстави для покладення на відповідача обов'язку, передбаченого ч. 1 ст. 949 ЦК України щодо повернення майна.
Таким чином, позов підлягає частковому задоволенню.
В силу ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути 47 грн. 22 коп. судових витрат пропорційно розміру задоволених судом вимог. Відомостей про судові витрати відповідача матеріали справи не містять.
Керуючись ст. 1212 ЦК України ст. 10, 60, 212 - 215 ЦПК України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 4000 (чотири тисячі) грн. 00 коп. коштів, 95 (дев'яносто п'ять) грн. 34 коп. - 3% річних та 47 (сорок сім) грн. 22 коп. судових витрат.
В решті вимог відмовити.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом десяти днів з дня отримання його копії. Апеляційну скаргу на рішення може бути подано позивачем до апеляційного суду Миколаївської області через Центральний районний суд м. Миколаєва протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя О.В. Батченко