Справа № 2-175/4834/13-ц
15 жовтня 2013 року Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого - судді Бойко О.М.
при секретарі Карпенко І.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у смт. Ювілейному цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до територіальної громади в особі Ювілейної селищної ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області, третя особа Дніпропетровська районна державна нотаріальна контора про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом,
Сторони та їх представники у судове засідання не з'явилися, надавши письмові заяви у яких позов підтримали та визнали у повному обсязі і просили справу розглянути без їхньої участі.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного.
Встановлено, що 31.12.1979 року помер батько позички - ОСОБА_2, що підтверджується свідоцтвом про смерть сері І-КИ №508758.
Після його смерті відкрилася спадщина, яка складається з будинку №5 по вулиці Комарова в смт. Ювілейне, Дніпропетровського району, Дніпропетровської області, що належав йому на підставі Договору купівлі-продажу, посвідченого 12.05.1978 року Дніпропетровською державною районною нотаріальною конторою.
На день смерті ОСОБА_2 проживав в вищезазначеному домоволодінні разом зі своєю дружиною (матір'ю позивачки) - ОСОБА_3, тому вона вступила у володіння спадковим майном відповідно до ст. 549 ЦК УРСР і прийняла спадщину. Однак ОСОБА_2 так і не встиг за життя зареєструвати в органах «БТІ» за собою речові права на вищезазначене домоволодіння на підставі Договору купівлі-продажу 12.05.1978 року.
Відповідно до п. 3.1 Інформаційного листа ВССУ №24-753/0/4-13 від 16.05.2013 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування»:
«Відповідно до ч. 3. ст. 3 Закону України від 01 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.
Відповідно до ч.4 ст. 3 зазначеного Закону, права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо її момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав.
Державна реєстрація права власності на житлові будинки, споруди регулювалася підзаконними нормативними актами, зокрема такими, як Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української PCP. затверджена заступником Міністра комунального господарства Української PCP 31 січня 1966 року, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу від 13 грудня 1995 року № 56, Тимчасове положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затверджене наказом Міністерства юстиції України від 07 лютого 2002 року № 7/5 і зареєстроване в Мін'юсті 18 лютого 2002 року за № 157/6445 (з подальшими змінами).
Зазначені нормативні акти передбачали державну реєстрацію будівель, споруд, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності ЦК та Законом України від 01 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Отже, у разі відсутності державної реєстрації права власності на нерухоме майно, створене та оформлене в передбаченому законом порядку до набрання чинності ЗУ від 01 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», спадкоємці, які прийняли спадщину, мають право на оформлення спадкових прав шляхом звернення до нотаріальної контори за видачею свідоцтва про право на спадщину».
Таким чином у ОСОБА_4 виникло право власності на вищезазначене домоволодіння відповідно до чинного на той час законодавства, а значить таке право переходить й до його спадкоємців.
Відповідно до ст. 548 ЦК УРСР («Прийняття спадщини») в редакції чинній на час відкриття спадщини:
«Для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями.
Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини».
Відповідно до ст. 561 ЦК УРСР (в редакції 1963 року) строк, протягом якого спадкоємець може звернутись щоб отримати свідоцтво про право на спадщину не обмежений (ст. 1298 ЦК України містить аналогічні положення), тобто спадкоємиць, який прийняв спадщину, може звернутися з такою вимогою в будь-який час, коли забажає.
25.05.2009 року померла мати позивачки ОСОБА_3, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії І-КИ №519393.
Після її смерті відкрилася спадщина, яка складається з вищезазначеного домоволодіння.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачка є єдиним спадкоємцем після смерті ОСОБА_3, що підтверджується копією відповідної спадкової справи.
На підставі чого, ОСОБА_1, протягом строку, передбаченого ст. 1270 ЦК України, як спадкоємиця першої черги, звернулася до Дніпропетровської районної державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини. Проте нотаріус відмовила їй у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, оскільки за своє життя ні батько, ні мати так і не зареєстрували в органах «БТІ» Договір купівлі-продажу від 12.05.1978 року на вищезазначене домоволодіння.
Відповідно до ст. 25 ЦК України правоздатність особи (здатність мати права та обов'язки) припиняється в момент її смерті.
Відповідно до п. 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» відсутність у спадкоємця свідоцтва про право на спадщину не може бути підставою для відмови у відкритті провадження у справі.
Згідно технічного паспорту від 25.09.2013 року все вищезазначене домоволодіння (будинок літ. «А-1» та всі будівлі і споруди) збудовані до 05.08.1992 року та не є самочинними, тому позивачка має право на спадкування всього домоволодіння з усіма будівлями та спорудами, що входять до його складу, які зазначені в технічному паспорті.
Відповідно до пункту 3.1 Порядку прийняття в експлуатацію індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, громадських будинків І та II категорій складності, які збудовані без дозволу на виконання будівельних робіт, і проведення технічного обстеження їх будівельних конструкцій та інженерних мереж, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства від 24.06.2011 №91 (Порядок №91), зареєстрованим в Міністерстві юстиції 11.07.2011 за №830/19568, документом, який засвідчує відповідність закінчених будівництвом до 05.08.1992 року індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, які не підлягають прийняттю в експлуатацію, вимогам законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил, зокрема для потреб державної реєстрації прав власності па нерухоме майно, є технічний паспорт, складений за результатами технічної інвентаризації. Саме такий технічний паспорт ОСОБА_1 і отримала в КП «ДМБТІ».
Аналогічне роз'яснення міститься в листі Державної Реєстраційної Служби України від 12.03.2013 р. №95-06-15-13 начальнику реєстраційної служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, начальникам реєстраційних служб головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі «Щодо державної реєстрації нрав з видачею свідоцтва про право власності па нерухоме майно, збудоване до 1992 року».
Згідно ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав і обов'язків від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців). Враховуючи, що до Позивачки перейшли права власності на житловий будинок, проте вона не має можливості оформити законодавчі документи у зв'язку з відсутністю правовстановлюючих документів у спадкодавця.
Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права судом.
Нормою ст. 1218 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Приписами ст. 1222 ЦК України передбачено, що спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.
Згідно ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народженні після його смерті, той з подружжя, який його пережив та батьки.
Відповідно до ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Згідно ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Пунктом 2 ст. 1274 ЦК України передбачено, що спадкоємець за законом має право відмовитися від прийняття спадщини на користь будь-кого із спадкоємців за законом незалежно від черги.
Згідно з абз. 4 п. 216 Інструкції про вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 03.03.2004 р. за N20/5, якщо до складу спадкового майна входить нерухоме майно, що підлягає реєстрації (за винятком земельної ділянки), нотаріус для видачі свідоцтва про право на спадщину вимагає, крім правовстановлюючого документа, витяг з реєстру прав власності, а в місцевостях, де інвентаризація не проводилась, - довідку відповідного органу місцевого самоврядування.
Оскільки в судовому засіданні встановлено факт наявності спадкових прав позивачки на вищезазначене спадкове майно, а її позовні вимоги не суперечать чинному законодавству і не порушують прав третіх осіб, суд приходить до висновку про задоволення позову у повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 61, 212, 215, 214, ЦПК України, 16, 1216, 1218, 1222, 1261, 1268-1270, 1274, ЦК України, суд -
Позов ОСОБА_1 до територіальної громади в особі Ювілейної селищної ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області, третя особа Дніпропетровська районна державна нотаріальна контора про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1, право власності на житловий будинок №5 по вул. Комарова в смт. Ювілейне, Дніпропетровського району, Дніпропетровської області із загальною площею приміщень 79,0 кв.м, з яких загальна площа житлових картир становить 77,0 кв.м, житлова - 43,6 кв.м, допоміжна - 33,4, площа літніх приміщень - 2,0 кв.м, та який складається з:
- житлового будинку «А-1»;
- коридору приміщ. 1 площею 3,6 кв.м;
- коридору приміщ. 2 площею 11,1 кв.м;
- передпокою приміщ. 3 площею 6,1 кв.м;
- житлової кімнати приміщ. 4 площе 8,4 кв.м;
- житлової кімнати приміщ. 5 площею 13,5 кв.м;
- житлової кімнат приміщ. 6 площею 6,7 кв.м;
- вітальні приміщ. 7 площею 15,0 кв.м;
- кухні приміщ. 8 площею 9,9 кв.м;
- сан вузла приміщ. 9 площею 2,7 кв.м;
- тамбуру приміщ. І площею 2,0 кв.м, а також господарських будівель та споруд:
- прибудови «А1», 1968 р.п. площею 21,5 кв.м;
- прибудови «а», 1968 р.п. площею 4,4 кв.м;
- ґанку, 1968 р.п. площею 0,9 кв.м;
- літньої кухні «Б», 1970 р.п. площею 22,5 кв.м;
- сараю «В», 1970 р.п. площею 16,2 кв.м;
- погребу «пг», 1970 р.п. площею 6 кв.м;
- сараю «Г», 1980 р.п. площею 11,1 кв.м;
- сараю «Д», 1980 р.п. площею 16 кв.м;
- сараю «Е», 1980 р.п. площею 9 кв.м;
- зливної ями «з/я», 1980 р.п. площею 1 кв.м;
- зливної ями «з/я1», 1980 р.п. площею 1 кв.м;
- воріт №1, 1980 р.п. площею 5,4 кв.м;
- хвіртки №2, 1980 р.п. площею 1,8 кв.м;
- огорожі №3, 1980 р.п. площею 25,7 кв.м, в порядку спадкування за законом, після ОСОБА_3, померлої 25.05.2009 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Дніпропетровської області через Дніпропетровський районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя О.М. Бойко