Центрально-Міський районний суд м.Макіївки
буд.111 м. м. Макіївка Донецька область Україна 86108
Справа № 270/2128/13-ц
Провадження № 2/270/992/2013
07 жовтня 2013 року м. Макіївка
Центрально - Міський районний суд міста Макіївки Донецької області у складі:
головуюча суддя Неженцева О.В.
при секретарі Бабич Т.П.
за участю позивачки ОСОБА_1
відповідача ОСОБА_2
представника відповідача
адвоката ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні місцевого суду в м. Макіївці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про витребування майна, грошей із чужого незаконного володіння, стягнення витрат на правову допомогу та судових витрат,
29 березня 2013 року позивачка ОСОБА_1, з посиланням на положення статей 386-389 ЦК України, звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 про витребування у нього належного їй майна, відшкодування судових витрат: на правову допомогу та витрат по оплаті судового збору.
У судовому засіданні позивачка уточнила заявлені позовні вимоги і на їх обґрунтування зазначила про те, що відповідач ОСОБА_2 з грудня 2007 року по 14 грудня 2012 року перебував у фактичних шлюбних відносинах з її дочкою - ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3. За час спільного проживання останній ніде не працював, займався приватним перевезенням пасажирів на належних позивачці автомобілях - марки «ВАЗ 2107», а з травня 2011 року - на автомобілі марки «ВАЗ 2109» номерний знак НОМЕР_2, який нею було придбано 08 травня 2011 року у ОСОБА_5, про що свідчить нотаріально посвідчена генеральна довіреність на ім'я її онука- ОСОБА_8. Зазначення у цій довіреності ім'я відповідача пояснює тим, що ОСОБА_2 на придбання цього автомобілю надав особистих 7000 грн., які вона не заперечує йому повернути у разі повернення їй транспортного засобу. Автомобіль було куплено нею за 30 000 грн. , з яких 22 000 грн. вона отримала від продажу попереднього автомобілю у квітні 2011 року, а 6000 грн. отримала від сестри ОСОБА_7 у борг, а щоб повернути цей борг вона взяла у липні 2011 року кредит у банку. Після припинення шлюбних відносин 14 грудня 2012 року вона забрала доньку до себе, а 16 грудня 2012 року відповідач зателефонував їй і повідомив про те, що залишає квартиру, де він проживав з ОСОБА_4, забирає необхідне йому майно і просив наступного дня з ним зустрітися. 17 грудня 2012 року під час особистої зустрічі з відповідачем, вони домовилися про те, що відповідач кожного місяця у 20-х числах буде сплачувати їй по 1 000 грн., на протязі 24 місяців в рахунок майна та транспортного засобу - автомобілю марки ВАЗ 2109, який він забрав. Під час цієї розмови відповідачем особисто письмово написано про перелік речей, які ними було придбано та про свої зобов'язання перед нею про повернення окремих речей. Вважає власником цього автомобілю свого онука- ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, тому просила суд витребувати у відповідача зазначений транспортний засіб, яким останній протиправно користується і на даний час.
16 грудня 2012 року відповідач, скориставшись тим, що один залишився у квартирі її доньки, вивіз із квартири належне позивачці майно: золоту прикрасу - ланцюжок вагою 21 г, 585 проби вартістю 8000 грн., германську накидку (медичний килимок) вартістю 5000 грн., телефон марки «Нокіа» вартістю 400 грн., які вона просила зобов'язати відповідача повернути їй, мотивуючи свої вимоги тим, що золотий ланцюжок вагою 21 г було виготовлено із лому золота, який належить їй, але цією прикрасою користувався відповідач тимчасово, бо ланцюжок було виготовлено для її онука ОСОБА_8. Медичний килимок було придбано за її кошти, але відповідний чек було оформлено у спеціалізованій крамниці на ім'я її доньки, яка за медичними рекомендаціями потребувала використання зазначеного килимка. Телефон було придбано нею особисто у 2011 році за 400 грн. і надано для тимчасово користування відповідачу, якого вони прийняли як члена своєї родини. Восени 2012 року її донька попросила у борг гроші у сумі 4000 грн., які за її поясненнями у подальшому передала відповідачу, який у подальшому використав їх для проведення ремонтних робіт транспортного засобу. Вважає, що відповідач повинен повернути золотий ланцюжок, медичний килимок, мобільний телефон та гроші у сумі 4000 грн., відшкодувати їй понесені витрати на правову допомогу у сумі 450 гр. по оплаті послуг адвоката за складання позовної заяви та понесені судові витрати по справі по сплаті судового збору у сумі 412 грн. Відносно витребування у відповідача DVD ОСОБА_1 позовні вимоги у судовому засіданні не підтримала.
Відповідач ОСОБА_2 позовні вимоги у судовому засіданні не визнав і на підтвердження своїх заперечень на позов зазначив про те, що з грудня 2007 року по 14 грудня 2012 року перебував у фактичних шлюбних відносинах з ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3. За час спільного проживання вони проживали у квартирі АДРЕСА_1. У нього був транспортний засіб - автомобіль марки ГАЗ 24, який було ним продано і за ці гроші ним було у 2007 році придбано автомобіль марки ВАЗ 2107, який зареєстровано на ім'я позивачки лише з причини того, що остання користувалася пільгами при оформленні документів. Він користувався цим автомобілем по довіреності та займався приватним перевезенням пасажирів до весни 2011 року. Після продажу цього автомобілю, ним особисто у ОСОБА_5 було придбано автомобіль марки ВАЗ 2109 за гроші, які було отримано від продажу попереднього автомобілю та наданих його батьком заощаджень. ОСОБА_5 було надано генеральну довіреність на право користування та розпорядженням цим автомобілем на його ім'я та онука позивачки - ОСОБА_8, який при тривалих перевезеннях мав би можливість його підмінити за кермом автомобілю. Після припинення шлюбних відносин у грудні 2012 року він залишив у квартирі багато цінних речей,які було придбано спільно з ОСОБА_4, поділ яких ними не проводився. Автомобіль був залишений у нього, бо саме ним проводилися вагомі ремонтні роботи та технічне обслуговування транспортного засобу. Крім того, при житті безпосередньо ОСОБА_4 не оспорювала його право на цей автомобіль. Золотий ланцюжок було виготовлено у ювелірній майстерні його знайомим і із золотих прикрас, які безпосередньо належали йому та ОСОБА_4, тому вважає безпідставними вимоги позивачки про її повернення, враховуючи, що цю прикрасу він не брав з собою, коли залишав ОСОБА_4 Медичний килимок було придбано ним з ОСОБА_4 у спеціалізованій крамниці за його гроші . Цією річчю він користувався та користується на даний час і вважає, що позивачка не є її власницею. Телефон марки « Нокіа» належить безпосередньо йому, враховуючи те, що він йому було надано у постійне користування ОСОБА_4 Ніяких грошей у сумі 4000 грн. він не отримував від ОСОБА_1, тому вважає безпідставними її вимоги у цій частині та відносно відшкодування витрат на правовому допомогу, та сплату судового збору.
Вислухавши пояснення сторін, допитавши свідка, вивчивши матеріали справи і дослідивши надані докази у їх сукупності, суд у межах заявлених позовних вимог ( статті 11 ЦПК України) установив наступне.
Відповідно до положень частини 2 статті 386 ЦК України, власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.
Згідно з положеннями статті 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Як убачається із матеріалів справи, і це не заперечується сторонами, відповідач ОСОБА_2 та ОСОБА_4 перебували у фактичних шлюбних відносинах з грудня 2007 року по 14 грудня 2012 року, і у зазначений час проживали за адресою: АДРЕСА_1.
14 грудня 2012 року ОСОБА_4 перейшла для проживання до своєї матері - позивачці по справі ОСОБА_1. ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 померла, про що свідчить відповідний актовий запис за № 730 від 01 липня 2013 року у книзі актів про смерть Гірницького відділу державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Макіївського міського управління юстиції у Донецькій області. ( а.с. 64).
При житті ОСОБА_4 між нею та відповідачем ОСОБА_2 питання про поділ спільно придбаного майна у добровільному або судовому порядку не вирішувався, що було визнано сторонами у судовому засіданні, у зв'язку з чим відповідно до положень частини 1 статті 61 ЦПК України ці обставини не підлягають доказуванню.
Із матеріалів справи убачається, що спірний автомобіль марки «ВАЗ 21099», 1996 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2, за даними Макіївського РЕВ ДАІ був зареєстрований на ім'я ОСОБА_5, але 21 червня 2013 року цей транспортний засіб було знято з обліку для реалізації на підставі доручення ВТІ 942413 ти від 08 травня 2011 року, виданого приватним нотаріусом Макіївського нотаріального округу ОСОБА_10 на ім'я ОСОБА_2.( а.с. 77).
Із довіреності від 08 травня 2011 року, посвідченого приватним нотаріусом Макіївського міського нотаріального округу ОСОБА_10 за реєстровим номером 1591, убачається, що ОСОБА_5 уповноважив ОСОБА_2 та ОСОБА_8, кожен з яких має право діяти окремо, користуватися та розпоряджатися, зняти з обліку та поставити на облік, продати, здати в оренду, страхувати, тощо належним йому на підставі свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_3, виданного Макіївским МРЕВ Донецької області 07 червня 2005 року легковим автомобіл5ем марки ВАЗ 21099 СПГ, випуску 1996 року, державний номерний знак НОМЕР_2. Зазначена довіреність на час розгляду справи по суті не була скасована ОСОБА_5 ( а.с. 6, 73-76).
Відповідно до положень статей 11 та 60 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Згідно з положеннями статті 237 та 244 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю.
Відповідно до положень статті 57 ЦПК України доказами є будь - які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування, що передбачено положеннями частини м1 статті 58 ЦПК України.
Суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.( ст.59 ЦПК України).
На підставі вищевикладеного, посилання позивачки у судовому засіданні на те, що її онук ОСОБА_8 є власником цього автомобілю, але враховуючи те, що на придбання цього автомобілю були використані її гроші у сумі 23 000 грн., тому вона має право на витребування транспортного засобу у відповідача, не відповідають фактичним обставинам справи і не приймаються судом до уваги. Право власності позивачки на цей транспортний засіб не було підтверджено у судовому засіданні належними доказами. Із наданих позивачкою доказів відносно цього транспортного засобу - довіреності від 08 травня 2011 року убачається, що зазначеним документом власником транспортного засобу ОСОБА_5 було надано право користування та розпорядження автомобілем іншим особам -_ відповідачу та ОСОБА_8, а не позивачці по справі. Крім того, цією довіреністю власник автомобілю - ОСОБА_5 лише тільки уповноважував цих осіб користуватися та розпорядитися автомобілем, зі збереженням за собою право власності на цей автомобіль.
Крім того, суд вважає за необхідне зазначити про те, що позивачка, обґрунтовуючи свої позовні вимоги, фактично посилається на те, що власником автомобілю є не вона, а її повнолітній онук- ОСОБА_8, який за положеннями статей 15 та 16 ЦК України має самостійне право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Обгрунтовуючи свої позовні вимоги відносно необхідності відповідачем повернення їй золотого ланцюжка вагою 21 г , 585 проби, ОСОБА_1 зазначила про те, що для його виготовлення були використано лом золота від золотих прикрас, стосовно яких нею суду надано бірки про придбання. Зазначені обставини не були визнані відповідачем по справі і зазначено про те, що золотий ланцюжок було виготовлено ним у свого знайомого у ювелірній майстерні, але з лому золота, який безпосередньо належав йому та ОСОБА_4, яка при житті не ставила питання про витребування цієї прикраси або поділу. Крім того, золотий ланцюжок він не брав з собою і залишив у квартирі ОСОБА_4, коли вони припинили шлюбні відносини 14 грудня 2012 року.
Відповідно до положень статті 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Між тим, належних і допустимих доказів про те, що золотий ланцюжок вагою 21 г, про витребування якого позивачка пред'явила позов, було виготовлено саме із лому золота від ювелірних прикрас, які належали ОСОБА_1 та доказів того, що цей ланцюг перебуває у користуванні на даний час у відповідача, позивачкою суду не було надано.
Доводи у судовому засіданні ОСОБА_1 про те, що медичний килимок було придбано за її кошти, тому як власниця цієї речі, вона має право на витребування цього майна із чужого незаконного володіння від відповідача, судом визнаються безпідставними, бо спростовуються наступними доказами. Згідно наданого позивачкою суду товарного чеку, медичний килимок (германієва накидка от компанії « Happy Dream») була придбана 04 червня 2012 року за 5000 грн. і зазначений чек виписано на ім'я доньки позивачки- ОСОБА_4. (а.с.47,48). Допитана за клопотанням позивачки у якості свідка сестра ОСОБА_1 - ОСОБА_7, стверджувала у судовому засіданні про те, що зазначений медичний килимок було придбано нею і це майно належить безпосередньо їй, тому наполягала на поверненні їй цього майна.
Таким чином, позивачкою не надано належних та допустимих доказів того, що медичний килимок (германієва накидка от компанії « Happy Dream») належить позивачці, тому законних підстав на поверненні відповідачем цього майна ОСОБА_1 немає.
На обґрунтування позовних вимог про витребування у ОСОБА_2 мобільного телефону марки « Нокіа» позивачкою було зазначено про те, що він належить їй, а ОСОБА_2 тимчасово їм користувався. Враховуючи те, що зазначені ОСОБА_1 обставини не були визнані відповідачем у судовому засіданні, а інших належних та допустимих доказів позивачкою на підтвердження факту придбання нею цього телефону суду не було надано, суд вважає, що законних підстав для витребування цього майна від ОСОБА_2 не убачається.
На підтвердження своїх доводів про необхідність повернення відповідачем грошей у сумі 4000 грн, ОСОБА_1 посилалася у судовому засіданні на те, що ці гроші безпосередньо отримала у неї її донька і відомості про те, що гроші були у подальшому використані для проведення ремонтних робіт автомобіля марки « ВАЗ 21099» вона також отримала від доньки. Таким чином, самою позивачкою зазначено суду про те, що ОСОБА_2 цих грошей у ОСОБА_1 не брав, тому останній не може нести зобов'язання по їх поверненню.
Посилання ОСОБА_1 у судовому засіданні на те, що доказом того, що її позовні вимоги обґрунтовані є те, що вона 18 грудня 2012 року зверталася до міліції з питання притягнення ОСОБА_2 до відповідальності за фактом самовільного заволодіння її майном, про що отримала копію постанови від 13 лютого 2013 року про закриття кримінального провадження, не приймаються судом до уваги, бо відповідно до положень частини 4 статті 61 ЦПК України тільки вирок у кримінальному провадженні, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно- правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою. ( а.с. 7-8).
Не є належним та допустимим доказом, відповідно до положень статей 58 та 59 ЦПК України, і наданий ОСОБА_1 суду аркуш паперу з рукописними записами назв речей та арифметичних підрахунків, який за твердженням позивачки є доказом письмового визнання 17 грудня 2012 року відповідачем ОСОБА_2 необхідності повернення їй речей або відшкодування їх вартості. (а.с. 79), бо текст зазначеного аркуша не передбачає наявності відомостей: коли, ким його було написано, яке саме майно було предметом поділу і між якими особами, яка домовленість була досягнута між цими особами по способу поділу майна або відшкодування його вартості.
Проаналізувавши встановлені обставини по справі, оцінивши надані сторонами в силу ст. 60 ЦПК України докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що ОСОБА_1 не надано беззаперечних і допустимих доказів обґрунтованості заявлених позовних вимог про перебування у ОСОБА_2 майна, яке є власністю позивачки, тому суд вважає, що немає законних підстав для задоволення цих позовних вимог.
Відповідно до положень статей 79, 84 та 88 ЦПК України, оскільки позивачці у задоволенні позовних вимог відмовлено у повному обсязі, то понесені нею судові витрати : по правовій допомозі та сплаті судового збору, не підлягають відшкодуванню.
Керуючись статтями 11,60, 84, 88, 212, 213,214,215 Цивільного процесуального кодексу України, статтями 386 - 389 Цивільного кодексу України, суд
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про витребування майна, грошей із чужого незаконного володіння, стягнення витрат на правову допомогу та судових витрат, відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається Апеляційному суду Донецької області через Центрально - Міський районний суд м. Макіївки протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засідання під час оголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя: Неженцева О.В.