Справа № 750/8081/13-ц
Провадження № 2/750/2634/13
16.10.2013 року м.Чернігів
Деснянський районний суд міста Чернігова у складі:
головуючого - судді Сапона А.В.,
при секретарі - Шиловій Ж.О.,
за участю позивача - ОСОБА_1,
представника відповідача - ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 через опікуна ОСОБА_4, третя особа - Деснянська районна у м. Чернігові рада, про стягнення грошових коштів, -
21.08.2013 року позивач звернулась до суду з позовом до відповідача про відшкодування ? витрат, пов'язаних зі сплатою заборгованості за комунальні послуги за квартиру АДРЕСА_1 в сумі 2374,54 грн. та ? витрат на ремонт даної квартири в сумі 7232,93 грн., мотивуючи тим, що вона є співвласником вказаної квартири разом з відповідачем, проте витрати на оплату комунальних послуг та ремонт повністю сплачувались лише позивачем.
В судовому засіданні позивач підтримала заявлені позовні вимоги, наполягала на їх задоволенні з підстав, викладених у позовній заяві
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив та просив залишити його без задоволення через необгрунтованість та безпідставність.
Заслухавши пояснення учасників судового засідання та дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про необхідність відмови у позові через наступне.
Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_3 є власником ? частини квартири АДРЕСА_1.
Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 27.08.1999 року ОСОБА_3 визнаний недієздатним, його опікуном та законним представником є ОСОБА_4.
Власником іншої ? частини вищевказаної квартири у період з 16.01.2012 року по 14.08.2012 року була позивач, яка набула на неї право власності на підставі договору дарування з ОСОБА_5, який посвідчений 16.01.2012 року приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_6 за р. № 57. У подальшому позивач відчужила свою частину квартири АДРЕСА_1 своїй доньці ОСОБА_7 на підставі договору дарування від 14.08.2012 року, посвідченого приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_8 за р. № 1788.
Подані позивачем розрахункові документи підтверджують, що вона дійсно сплатила 4749,08 грн. платежів за комунальні послуги за згадану вище квартиру. Проте, ці документи свідчать, що оплачені позивачем послуги надавались у ті періоди, коли позивач співвласником квартири не була (до 16.01.2012 року) і у жодних правовідносинах як з організаціями по наданню послуг, так і з відповідачем не перебувала.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», житлово-комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.
Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що в період надання сплачених позивачем комунальних послуг вона не могла бути їх споживачем.
Відповідно до положення ст. 322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст. 360 ЦК України співвласник, відповідно до своєї частки в праві спільної часткової власності зобов'язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними із спільним майном.
Відповідно до ст. 544 ЦК України боржник, який виконав солідарний обов'язок, має право на зворотну вимогу (регрес) до кожного з решти солідарних боржників у рівній частці, якщо інше не встановлено договором або законом, за вирахуванням частки, яка припадає на нього.
Однак, суд дійшов висновку, що вказаний вище борг за комунальні послуги не містив солідарного обов'язку позивача.
В силу ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частина 2 цієї статті визначає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України.
Суд вважає, що підстави, які могли б породити зобов'язання відповідача перед позивачем по оплаті ? частини витрат, понесених останньою на оплату житлово-комунальних послуг, у даному випадку відсутні.
Вирішуючи позовні вимоги в частині стягнення з відповідача коштів витрачених позивачем на проведення ремонту квартири, суд виходить з наступного.
Згідно ч.ч. 1-2 ст. 369 ЦК України, співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпорядження майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників.
Суду не надані належні докази того, що позивач та відповідач (його опікун) як співвласники спірної квартири мали будь-які домовленості або дійшли згоди щодо проведення у ній ремонту.
Позивач стверджує, що на ремонт нею витрачено 14465,86 грн., проте докази, що саме така сума, або такий кошторис ними був узгоджений з відповідачем - суду не надані.
Також суду не надані докази на підтвердження того, що спірна квартира потребувала такого ремонту, який нібито зроблено позивачем.
Таким чином, суд вбачає, що позивач, фактично виходячи зі своїх власних уподобань та уявлень про комфортні умови проживання провела ремонт у спірній квартирі, без домовленості та згоди відповідача.
Крім того, судом встановлено, що замість використання спірної квартири сторонами за спільною згодою, позивач навпаки чинила відповідачу перешкоди в користуванні нею, про що свідчить рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 12.06.2012 року, яким було зобов'язано ОСОБА_1 усунути перешкоди ОСОБА_3 у користуванні квартирою шляхом видачі ключів від вхідних дверей та вселити ОСОБА_3 разом з опікуном ОСОБА_4 в квартиру АДРЕСА_1.
Не надані суду також докази про фінансовий стан відповідача та про те, яким чином узгоджується вартість проведеного ремонту з його щомісячними доходами. Адже, покладення на відповідача фінансових зобов'язань, які виникли зі спірних правовідносин без узгодження з ним його розміру, може взагалі призвести до втрати ним права власності на його частку спірної квартири.
Згідно ч. 3 ст. 13 ЦК України, не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди інтересам особи, а також зловживання правом в інших формах.
Відповідно до ч. 3 ст. 16 ЦК України, суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень ч.ч. 1-5 ст. 13 ЦК України.
Виходячи з вищезазначеного, суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 208, 209, 212-215, 292, 294-296 ЦПК України, суд, -
в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 через опікуна ОСОБА_4 про стягнення грошових коштів відмовити.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Чернігівської області протягом десяти днів, у порядку, передбаченому ст.ст. 294-296 ЦПК України.
Суддя А.В. Сапон