Справа № 1013/6945/2012 Головуючий у І інстанції Пархоменко О.В.
Провадження № 22-ц/780/5493/13 Доповідач у 2 інстанції Антоненко
Категорія 26 18.10.2013
Іменем України
15 жовтня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:
головуючого судді - Антоненко В.І.,
суддів: Касьяненко Л.І., Гуля В.В.,
за участю секретаря Бобка О.В.
розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 14 серпня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_1 про стягнення безпідставно отриманих коштів, процентів за користування чужими коштами та відшкодування моральної шкоди, за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, третя особа - ОСОБА_1, про стягнення коштів та за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про відшкодування збитків та моральної шкоди.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів, -
У липні 2012 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_1 про стягнення безпідставно отриманих коштів, процентів за користування чужими коштами та відшкодування моральної шкоди, посилаючись на те, що 01 лютого 2010 року вона передала ОСОБА_3 у присутності ОСОБА_6 та ОСОБА_7 35 тисяч доларів США за придбання 15/100 частин житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1. Крім того за період з 01 лютого 2010 року по 22 квітня 2011 року нею були додатково передано відповідачу кошти у розмірі 9 тисяч доларів США та 23 тисячі гривень. Однак договір купівлі-продажу вказаної частини нерухомості так і не був укладений, а гроші передані ОСОБА_3 у розмірі 44 тисячі доларів США та 23 тисяч гривень були отримані останнім безпідставно. Позивач неодноразово зверталася до ОСОБА_3 з претензією про повернення вказаних коштів, однак він в семиденний строк з моменту отримання претензій гроші так і не повернув та не надав ніякої відповіді. Крім того ОСОБА_2 стало відомо, що 01 лютого 2010 року ОСОБА_3 продав вказану частину будинку своїй дружині ОСОБА_1 Також позивач зазначала, що за період з 2008 року по 2010 рік вона проживала у зазначеній частині будинку та вкладала в дану частину кошти на її ремонт у розмірі 321 411 грн., а після 01 лютого 2010 року ще - 64 568 грн. У зв'язку з викладеним та неодноразовим уточненням позовних вимог просила стягнути з ОСОБА_3 безпідставно отримані ним кошти у розмірі 44 тисячі доларів США, що еквівалентно 351 465 грн. 50 коп. та 23 тисяч гривень, а разом складає 374 465 грн. 50 коп.; витрати на проведення ремонту в розмірі 321 411 грн.; завдані інфляцією збитки у розмірі 115 грн.; 3 % річних за користування чужими коштами у розмірі 8 187 грн. 48 коп. та завдану моральну (немайнову) шкоду в розмірі 10 тисяч гривень, з Відповідача ОСОБА_1 стягнути на користь позивача витрати на проведений ремонт в розмірі 64 568 грн. та завдану моральну (немайнову) шкоду в розмірі 5 тисяч гривень та вирішити питання щодо судових витрат по справі.
У серпні 2012 року ОСОБА_3 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_2, третя особа - ОСОБА_1, про стягнення коштів, посилаючись на те, що ОСОБА_2 разом із своєю родиною з жовтня 2008 року проживала у належних йому на праві власності 15/100 частинах житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 У даній частині будинку вона проживала зі своєю родиною без наміру її придбання у майбутньому та позбавила ОСОБА_3 можливості на власний розсуд розпоряджатися своєю власністю, і відмовилася укладати з ним будь-які угоди, а саме: договори купівлі-продажу, договори оренди. Рішенням Апеляційного суду Київської області від 20 червня 2012 року встановлено, що ОСОБА_2 та її родина не набули самостійного права на вказану частину житлового будинку по даній справі та колегія суддів апеляційного суду ухвалила рішення про виселення позивача по даній справі та її родини із квартири ОСОБА_1 У зв'язку з цим з вини ОСОБА_2 відповідачу ОСОБА_3 заподіяно збитки у вигляді упущеної вигоди від здачі квартири в оренду у вигляді орендної плати за період проживання позивача та її родини з жовтня 2008 року по 08 серпня 2012 року. Крім того, ОСОБА_3 не заперечує факту отримання ним від ОСОБА_2 в рахунок майбутнього продажу їй спірної частини житла у розмірі 39 тисяч доларів США. Також ОСОБА_3 зазначав, що він надав дозвіл на проживання у даній частині житла, але дозволу на проведення ремонту він не надавав. У зв'язку з викладеним та неодноразовим уточненням позовних вимог позивач за зустрічним позовом просив стягнути з ОСОБА_2 на його користь вартість безпідставно отриманого права користування 15/100 частин житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 у розмірі 117 732 грн.; провести зарахування позовних вимог за первісним та зустрічним позовом та вирішити питання щодо судового збору.
У вересні 2012 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про відшкодування збитків та моральної шкоди, посилаючись на те, що вона є дружиною ОСОБА_3 Їй відомо, що між ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 була усна домовленість про продаж у майбутньому 15/100 частин житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1. Однак, ні попередній щодо укладення в майбутньому договору купівлі-продажу спірної частини будинку, ні сам договір купівлі-продажу не були укладені. Зазначала, що вона є власницею даної частини нерухомості згідно договору купівлі-продажу від 01 лютого 2010 року. Рішенням суду першої інстанції від 27 лютого 2012 року їй відмовлено у задоволенні позову до ОСОБА_2, ОСОБА_4 про виселення без надання їм іншого жилого приміщення. Рішенням Апеляційного суду Київської області від 20 червня 2012 року, яке набрало законної сили, рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про часткове задоволення позовних вимог та виселено їх із вказаної частини будинку, вирішено питання щодо судових витрат. Проте, ОСОБА_5 та донька ОСОБА_2 і ОСОБА_4 й досі проживають у її будинку. З вини ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5 позивач не може здати дану частину будинку в оренду, чим заподіяна їй шкода у вигляді упущеної вигоди у розмірі 88 581 грн. 90 коп. за період з 10 серпня 2011 року по 30 вересня 2012 року та за цей же період інфляційні нарахування в розмірі 405 грн. 15 коп. та 3 % річних в розмірі 1 633 грн. 56 коп. Також ОСОБА_1 зазначала, що мала намір розмістити отримані кошти за оренду спірної частини будинку на депозитному вкладі та отримала б у зв'язку з цим 5 942 грн. 50 коп. Вказаними діями ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5 спричинили ОСОБА_1 моральну (немайнову) шкоду. У зв'язку з викладеним та неодноразовим уточненням позовних вимог просила стягнути солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_4 на її користь 119 200 грн. завданих збитків від неможливості здати в оренду займану ними квартиру за період з 01 лютого 2010 року по 01 серпня 2011 року; стягнути солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5 на її користь 119 837 грн. завданих збитків від неможливості здати в оренду займану ними квартиру за період з 01 серпня 2011 року по 14 лютого 2013 року; стягнути солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5 на її користь прямі збитки - послуги поштового зв'язку 439 грн. 74 коп., ліки 292 грн. 20 коп., борг за електричну енергію 2 599 грн. 36 грн., оголошення у газеті 200 грн.; стягнути солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5 на її користь моральну шкоду у розмірі 30 тисяч гривень та вирішити питання щодо судових витрат по справі.
Рішенням Ірпінського міського суду від 14 серпня 2013 року первісний позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 суму безпідставно отриманих коштів у розмірі 374 465 грн. 50 коп. У решті первісних позовних вимог відмовлено. Зустрічний позов та позов ОСОБА_1 залишено без задоволення.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким її позовні вимоги задовольнити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права та невідповідність висновків суду обставинам справи.
Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
По справі встановлено, що 01 лютого 2010 року ОСОБА_2 передала ОСОБА_3 у присутності ОСОБА_6 та ОСОБА_7 35 тисяч доларів США в рахунок розрахунку за 15/100 частин житлового будинку,який розташований за адресою: АДРЕСА_1 та 1/6 частини земельної ділянки площею 0,1209 км. м після повного розрахунку, а саме 75 тисяч доларів, тобто після доплати ще 40 тисяч доларів США. Також за період з 01 лютого 2010 року по 22 квітня 2011 року ОСОБА_2 було додатково передано відповідачу кошти у розмірі 9 тисяч доларів США та 23 тисячі гривень. 09 грудня 2011 року та 20 червня 2012 року ОСОБА_2 направляла на адресу ОСОБА_3 претензію з проханням протягом семи днів повернути їй грошові кошти у розмірі 44 тисячі доларів США та 23 тисяч гривень. 01 лютого 2010 року ОСОБА_3 уклав договір купівлі-продажу спірної частини будинку з ОСОБА_1, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_8 20 червня 2011 року ОСОБА_1 направила ОСОБА_2 вимогу про виселення в строк до 5 липня 2011 року. Позивач ОСОБА_2 разом з ОСОБА_4 у спірній квартирі проводили ремонтні роботи за договорами підряду укладеними з ОСОБА_9 та ПМП «Мираж». 18 серпня 2011 року ОСОБА_2 зверталася з заявою до т.в.о. начальника Ірпінського МВ ГУ МВС України в Київській області про порушення проти ОСОБА_3 кримінальної справи за фактом шахрайства, вчиненого в особливо великих розмірах, передбаченого ч.4 ст. 190 КК України. Рішенням суду першої інстанції від 27 лютого 2012 року ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні позову до ОСОБА_2, ОСОБА_4 про виселення без надання їм іншого жилого приміщення. Рішенням Апеляційного суду Київської області від 20 червня 2012 року, яке набрало законної сили, рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про часткове задоволення позовних вимог та виселено їх із вказаної частини будинку, вирішено питання щодо судових витрат. ОСОБА_2 та ОСОБА_4 є батьками ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_1. Також ОСОБА_2 та ОСОБА_1 неодноразово зверталися до правоохоронних органів з заявами з приводу вчинення неправомірних дій, по яких проводились відповідні перевірки.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення первісного позову та залишення без задоволення зустрічного позову та позову ОСОБА_1, суд обгрунтовано виходив з положень ст. ст. 22, 23, 190, 216, 321, 383, 533, 625, 778, 1166, 1190, 1212-1214 ЦК України та прийшов до правильного висновку про те, що ОСОБА_3 та ОСОБА_1 не надали належних та допустимих доказів відмови ОСОБА_2 від укладення попереднього договору купівлі-продажу спірної частини будинку, а отримання ОСОБА_3 грошових коштів у розмірі 44 тисячі доларів США та 23 тисяч гривень підтверджується розпискою та підлягає стягненню.
У відповідності до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.
Оскільки ОСОБА_1 не надала суду належних та допустимих доказів про заподіяну їй відповідачами шкоду та її розмір, її позовні вимоги суд визнав необґрунтованими.
Висновки суду відповідають вимогам закону та обставинам справи.
Рішення суду постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав до його скасування при апеляційному розгляді справи не встановлено.
Докази та обставини, на які посилається апелянт в апеляційній скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом першої інстанції були дотримані норми матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення.
Керуючись ст. ст. 308, 315 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а рішення Ірпінського міського суду Київської області від 14 серпня 2013 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий
Судді: