Провадження 22ц/790/5842/13 Головуючий 1 інстанції - Задорожна А.М.
Справа № 2027/20168/12 Доповідач - Пилипчук Н.П.
Категорія - право власності
25 вересня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області у складі:
головуючого - судді: Пилипчук Н.П.,
суддів: Борової С.А.,
Кірсанової Л.І.,
при секретарі - Асєєвій В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові справу
за апеляційними скаргами ОСОБА_2, яка діє в інтересах ОСОБА_3,
на рішення Московського районного суду м. Харкова від 24 липня 2013 року та ухвалу Московського районного суду м. Харкова від 24 липня 2013 року
по справі за позовом ОСОБА_3 до Харківської міської ради, треті особи - Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Харківській області, ОСОБА_4, про визнання права власності,
Позивач звернувся до суду із зазначеним позовом посилаючись на те що він є власником земельної ділянки площею 0,0713 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та розташованого на ній житлового будинку літ. «А-1» з прибудовою літ. «а», літ. «а2», літ. «аЗ», ґанком літ. «а4» та надвірних будівель навісу літ. «Т», гаражу літ. «У». Реалізуючи своє право вільно володіти, користуватися та розпоряджатися належним йому майном, він за власні кошти здійснив реконструкцію житлового будинку з переобладнанням його під нежитлову будівлю та самовільно побудував нежитлову будівлю літ. «У-1». Ним було отримано технічний висновок ТОВ «НТК ЕНЕРГО-ТАЙМ», згідно якому загальний технічний стан основних будівельних конструкцій самовільно переобладнаної будівлі літ. «А-1» та самовільно побудованої нежитлової будівлі літ. «А-1» та самовільно побудованої нежитлової будівлі літ. «У-1» по АДРЕСА_1 - задовільний та придатний для подальшої експлуатації. Експлуатація нежитлових будівель не суперечить будівельно-технічним, санітарним та протипожежним нормам. Просив визнати за ним право власності на нежитлову будівлю літ. «А-1» з прибудовою літ. «а», літ. «а2», літ. «аЗ», ґанком літ. «а4» загальною площею 60,2 кв.м., та нежитлову будівлю літ. «У-1» загальною площею 402,7 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.
Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 24.07.2013 року провадження в частині визнання права власності на нежитлову будівлю літ. «У-1» загальною площею 402,7 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, було закрито.
Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 24 липня 2013 року у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.
В апеляційних скаргах ОСОБА_3 просить скасувати вказані рішення та ухвалу суду, ухвалити нове рішення, яким його позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, на порушення судом норм матеріального та процесуального права, на неповне з*ясування судом обставин справи.
У відповідності до статті 303 ЦПК України апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги.
Судова колегія, заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, що з'явилися, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач є власником земельної ділянки площею 0,0713 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. (а.с. 25-27)
Позивач отримав технічний висновок ТОВ «НТК ЕНЕРГО-ТАЙМ», згідно якому загальний технічний стан основних будівельних конструкцій самовільно переобладнаної будівлі літ. «А-1» та самовільно побудованої нежитлової будівлі літ. «А-1» та самовільно побудованої нежитлової будівлі літ. «У-1» по АДРЕСА_1 - задовільний та придатний для подальшої експлуатації. Експлуатація нежитлових будівель не суперечить будівельно-технічним, санітарним та протипожежним нормам.
Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 12.03.2010 року за ОСОБА_3 було визнано право власності на домоволодіння АДРЕСА_1 літ. А-1; а; а2; аЗ; а4, з надвірними будівлями: навіс літ. Т, гараж літ. У площею 403 кв.м. (а.с. 62)
Рішенням апеляційного суду Харківської області від 09 грудня 2010 року було змінено рішення Московського районного суду м. Харкова від 12.03.2010 року, скасовано його в частині визнання права власності за ОСОБА_3 на гараж літ «У» площею 403 кв.м., розташованого в АДРЕСА_1. В задоволенні цих позовних вимог ОСОБА_3 було відмовлено. В іншій частині рішення Московського районного суду м. Харкова від 12.03.2010 року було залишено без змін. /а.с. 63/
Закриваючи провадження у справі в частині визнання права власності на нежитлову будівлю літ. «У-1» загальною площею 402,7 кв.м., суд першої інстанції, дослідивши матеріали цивільної справи № 2-944/10 за позовом ОСОБА_3 до Харківської міської ради про визнання права власності, правильно виходив з того, що зазначений спір вже був вирішений судом, будівля літ. «У-1» по фактичним розмірам та по розташуванню співпадає з гаражем літ. «У» спір про право власності щодо якого був вирішений зазначеним вище рішенням апеляційного суду Харківської області від 09 грудня 2010 року.
Ухвала Московського районного суду м. Харкова від 24 липня 2013 року відповідає вимогам закону та в силу п. 1 ч. 1 ст. 312 ЦПК України залишається без змін.
Згідно ст. 10 Закону України «Про архітектурну діяльність», для забезпечення під час забудови територій, розміщення і будівництва об'єктів архітектури, додержання суб'єктами архітектурної діяльності затвердженої містобудівної та іншої проектної документації, місцевих правил забудови населених пунктів, вимог вихідних даних здійснюється в установленому законодавством порядку державний архітектурно-будівельних контроль та нагляд, який у системі центрального органу виконавчої влади з питань будівництва, містобудування та архітектури здійснюється Державною архітектурно-будівельною інспекцією та її територіальними органами.
За змістом ч. 3 ст. 375 ЦК України, право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням.
Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.
Відповідно до ч. 2, ч. 3 ст. 331 ЦК України, право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).
Питання прийняття в експлуатацію об*єктів самочинного будівництва врегульовано Порядком прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 р. N 461.
За змістом зазначених норм, готовність об'єкту до експлуатації, встановлюється шляхом видачі Інспекцією Державного архітектурно-будівельного контролю документу про відповідність збудованого об'єкта проектній документації, вимогам державних стандартів, будівельних норм та правил.
За загальним правилом кожна особа має право на захист свого цивільного права лише в разі його порушення, невизнання або оспорювання (частина перша статті 15 ЦК, частина перша статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК). У зв'язку із цим звернення до суду з позовом про визнання права власності на самочинне будівництво має здійснюватися за наявності даних про те, що порушене питання було предметом розгляду компетентного державного органу, рішення якого чи його відсутність дають підстави вважати про наявність спору про право.
Відповідно до п. 9 постанови Пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)»від 30 березня 2012 року N 6, вирішуючи справу за позовом власника (користувача) земельної ділянки про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно, суди зобов'язані встановлювати усі обставини справи, зокрема: чи є позивач власником (користувачем) земельної ділянки; чи звертався він до компетентного державного органу про прийняття забудови до експлуатації; чи є законною відмова у такому прийнятті; чи є порушені будівельні норми та правила істотними.
Судовою колегією встановлено, що офіційно в установленому законом порядку для вирішення питання про прийняття в експлуатацію реконструйованої будівлі та щодо переведення жилого приміщення в нежиле позивач не звертався.
Таким чином, обов'язкові передумови набуття права власності позивачем не виконані.
Доводи апеляційної скарги не є суттєвими, і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, п. 2 ч. 1 ст. 309, ст. ст. 313, 316, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -
Апеляційні скарги ОСОБА_2, яка діє в інтересах ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Московського районного суду м. Харкова від 24 липня 2013 року та ухвалу Московського районного суду м. Харкова від 24 липня 2013 року залишити без змін.
Ухвала апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий -
Судді -