Справа № 817/3039/13-а
30 вересня 2013 року 16год. 45хв. м. Рівне
Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Зозулі Д. П. за участю секретаря судового засідання Минько Н.З. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:
позивача: представник Майструк Сергій Миколайович,
відповідача: представник Якимчук Дмитро Миколайович,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю "ІБК Енерготехнобуд"
до Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненської області
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
Товариство з обмеженою відповідальністю "ІБК Енерготехнобуд" (ТОВ "ІБК Енерготехнобуд") звернулося до Рівненського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0002052342 та № 0002062342 від 14.05. 2013 року.
Усною ухвалою суду від 18.09. 2013 року судом було допущено заміну первісного відповідача - Державну податкову інспекцію у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби, її правонаступником - Державна податкова інспекція у м. Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненської області (далі - ДПІ у м. Рівному).
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та вказав, що валові витрати та податковий кредит з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ "Спецмонтажбудкапітал" позивачем сформовано відповідно до вимог чинного законодавства. Обґрунтовуючи проведені донарахування та застосовані штрафні санкції ДПІ у м. Рівному стверджує, що з метою формування податкового кредиту та несплати податкових зобов'язань з податку на прибуток ТОВ "ІБК Енерготехнобуд" (вигодонабувач) в супереч моральним засадам суспільства було проведено безтоварну операцію через "контрагента" ТОВ "Спецмонтажбудкапітал" по договорах підряду без належних документів. Разом з тим, представник позивача вказав, що валові витрати, понесені ТОВ "ІБК Енерготехнобуд" при здійсненні господарських операцій з ТОВ "Спецмонтажбудкапітал", підтверджуються видатковими накладними, податковими накладними та платіжними дорученнями. Вказані вище первинні бухгалтерські документи були надані позивачем відповідачу під час проведення перевірки. Виконані ТОВ "Спецмонтажбудкапітал" роботи були використані позивачем у своїй господарській діяльності, що підтверджується актами виконаних робіт. З урахуванням вище викладених обставин з боку позивача відсутні порушення формування валових витрат та податкового кредиту за наслідками здійснення господарських операцій підряду з ТОВ "Спецмонтажбудкапітал". В зв'язку з наведеним, представник позивача вважає висновки акту перевірки безпідставними, а податкові повідомлення-рішення таким, що підлягають визнанню протиправними та скасуванню. З таких підстав, просив суд позов задовольнити повністю.
Представник відповідача у судовому засіданні позов заперечив та зазначив, що за результатами перевірки позивача встановлено порушення п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість на су та порушення пп. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 39572,00 грн. Даний висновок податковим органом було зроблено на підставі аналізу господарських операцій між позивачем та ТОВ "Спецмонтажбудкапітал". Вказав на те, що ДПІ у м. Рівному було отримано акт перевірки від 15.02. 2013 року за № 517/22-317/37593676, проведеної ДПІ у Солом'янському районі м. Києва щодо контрагента позивача - ТОВ "Спецмонтажбудкапітал" про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Спецмонтажбудкапітал" щодо підтвердження господарських відносин із контрагентами за період з 01.06. 2012 року по 31.06. 2012 року, з 01.08. 2012 року по 30.09. 2012 року. Зі змісту вказаного акту перевірки вбачається, що у ТОВ "Спецмонтажбудкапітал" відсутні необхідні умови для здійснення господарських операцій, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби та операції ТОВ "Спецмонтажбудкапітал" не є об'єктом оподаткування в розумінні ст.. 138, 198, 201 Податкового кодексу України. Отже зазначені правочини відповідно до пп. 1, 2 ст. 215, пп. 5 ст. 203 ЦК України є нікчемними і в силу ст. 216 ЦК України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю. Представник відповідача також вказував на неможливість отримання ТОВ "ІБК Енерготехнобуд" від ТОВ "Спецмонтажбудкапітал" товарів, оскільки зазначені правочини не відповідають загальним умовам дійсності правочину, а. також у однієї з сторін правочинів відсутній необхідний обсяг цивільної дієздатності. У зв'язку з наведеним, просив суд в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представників сторін, дослідивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення повністю з огляду на наступне.
Судом встановлено, що ДПІ у м. Рівному була проведена позапланова виїзна документальна перевірка ТОВ "ІБК Енерготехнобуд" з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаєморозрахунках з ТОВ "Спецмонтажбудкапітал" за період з 01.06 .2012 р. по 31.12. 2012 р. По результатам перевірки був складений акт № 244/22-200/34327586 від 22 квітня 2013 року (а.с. 28-43).
На підставі вказаного акту перевірки відповідачем, з урахуванням вимог ст. 102 Податкового кодексу України, було прийнято податкове повідомлення-рішення форми "Р" № 0002052342 від 14 травня 2013 року, яким, із посиланням на пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54, п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України у зв'язку з порушенням пп. 5.2.1 п. 5.2, абз. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12. 1994 року, збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 45160,00 грн., з яких 36128,00 грн. - основного платежу, 9032,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції та прийнято податкове повідомлення-рішення форми "Р" № 0002062342 від 14 травня 2013 року, яким, із посиланням на пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54, п. 7 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України у зв'язку з порушенням пп. 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 43008,96 грн., з яких 34407,17 грн. - основного платежу, 8601,79 грн. - штрафні (фінансові) санкції (а.с. 8, 9, 109, 110).
Надаючи правову оцінку податковому повідомленню-рішенню форми "Р" № 0002062342 від 14 травня 2013 року, суд виходить з наступного.
Судом встановлено, що спірне грошове зобов'язання в розмірі 34407 грн. задеклароване в деклараціях за жовтень, грудень 2012 року сформовано за рахунок віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ по договорах підряду позивача укладених із ТОВ "Спецмонтажбудкапітал".
Оспорюване податкове повідомлення-рішення прийняте на підставі висновків відповідача про безпідставне включення позивачем до податкового кредиту з ПДВ, сум по господарським операціям підряду з ТОВ "Спецмонтажбудкапітал". Вказані заключення зроблені податковим органом на підставі аналізу господарських операцій ТОВ "ІБК Енерготехнобуд" з ТОВ "Спецмонтажбудкапітал", висновків, викладених у акті перевірки від 15.02. 2013 за № 517/22-317/37593676, проведеної ДПІ у Солом'янському районі м. Києва щодо контрагента позивача - ТОВ "Спецмонтажбудкапітал" про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Спецмонтажбудкапітал". Зокрема, у акті перевірки від 15.02. 2013 року за № 517/22-317/375936, податковим органом, за місцем реєстрації контрагента позивача, вказується, що правочини між ТОВ "Спецмонтажбудкапітал" та контрагентами-покупцями є нікчемними і в силу ст.. 216 ЦК України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю. Виходячи з наведеного, ТОВ "Спецмонтажбудкапітал" здійснював діяльність спрямовану на здійснення операцій пов'язаних з наданням податкової вигоди третіх осіб. Відповідно до наведено відповідачем зроблено висновок, що ТОВ "Спецмонтажбудкапітал" є "транзитером", а отже ТОВ "ІБК Енерготехнобуд" - "вигодонабувач". Єдиною метою документування фактично не здійснених господарських операцій підряду ТОВ "Спецмонтажбудкапітал" - вигодоформуючий суб'єкт, є отримання підприємством податкової вигоди для ТОВ "ІБК Енерготехнобуд" - "вигодонабувач", і як наслідок несплата платежів до бюджету.
З такими висновками податкового органу суд не погоджується з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» від 15 травня 2003 року № 755-IV - якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.
З акту перевірки від 15.02. 2013 року за № 517/22-317/37593676, проведеної ДПІ у Солом'янському районі м. Києва щодо контрагента позивача - ТОВ "Спецмонтажбудкапітал" про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Спецмонтажбудкапітал", вбачається, що контрагент позивача знаходився на момент господарських операцій і досі перебуває в Єдиному державному реєстрі. Також вказана обставина підтверджена даними з Єдиного державного реєстру щодо юридичних та фізичних осіб - підприємців на веб-сайті Державного підприємства «Інформаційно-ресурсний центр».
Крім того, серед видів діяльності ТОВ "Спецмонтажбудкапітал" є здійснення будівельних робіт, що підтверджує наявність в ТОВ «Спецмонтажбудкапітал» ліцензії на здійснення будівельних робіт серії АД 075396 виданої 17.08. 2012 року і дійсної до 17.08. 2015 року (а.с. 44).
Крім того, ТОВ "Спецмонтажбудкапітал" у встановленому порядку було зареєстроване платником податку на додану вартість із правом виписування податкових накладних, та мало свідоцтво платника податку на додану вартість за № 200045281, індивідуальний податковий номер 375936726582, видане 07.05. 2012 року ДПІ у Соломянському районі м. Києва. Дана обставина також підтверджена даними із офіційного веб-сайту Міністерства доходів і зборів України.
Вказані обставини доводять, що контрагент ТОВ "Спецмонтажбудкапітал " на момент вчинення спірних господарських операцій володів необхідною право та дієздатністю, що ставляться податковим органом під сумнів.
Взаємовідносини ТОВ «Спецмонтажбудкапітал» та ТзОВ «ІБК Енерготехнобуд» відбувалися на підставі договорів підряду №08/20-1 від 20.08. 2012 року, №10/08-1 від 08.10. 2012 року, №11/26-1 від 06.12. 2012 року.
В межах договору підряду №08/20-1 від 20.08. 2012 року виконувались роботи по влаштуванню (монтажу) архітектурних елементів фасаду залізничного вокзалу в м. Луцьку. Виконання робіт підтверджено актами виконання будівельних робіт від 26.10.2012 року на суму 51652,64 грн. в т. ч. ПДВ 8608,77 грн., від 31.10.2012 року на суму 47082,68 грн. в т.ч. ПДВ 7847,11 грн. За фактом передачі виконаних робіт ТОВ «Спецмонтажбудкапітал» було надано для ТзОВ «ІБК Енерготехнобуд» податкові накладні № 43 від 26.10. 2012 року на суму 51652,64 грн. в т. ч. ПДВ 8608,77 грн., № 50 від 31.10. 2012 року на суму 47082,68 грн. в т.ч. ПДВ 7847,11 грн. (45, 46, 47-48, 49-50, 51, 52).
Розрахунки проведено безготівковим шляхом згідно платіжного доручення № 253 від 14.12. 2012 року на суму 12740,65 грн., простого векселя серії АА 2566002 на суму 85994,67 грн. від 14.06. 2013 року, що переданий ТОВ «Спецмонтажбудкапітал» згідно акту прийому-передачі векселів від 14.06. 2013 року (а.с. 97, 103,122).
Роботи отримані від ТОВ «Спецмонтажбудкапітал» використані ТзОВ «ІБК Енерготехнобуд» для виконання договірних зобов'язань перед замовником Державне територіально-галузеве об'єднання «Львівська залізниця» згідно договору № Л/БМЕС-121975/ИЮ від 01.08. 2012 року (а.с. 53-54) та підтверджено актом №5 від 31.10. 2012 року на суму 379158,19 грн. в т.ч. ПДВ 63193,03 грн., податковою накладною № 3 від 31.10. 2013 року на суму 141001,34 грн. в т.ч. ПДВ 23500,22 грн. (а.с. 56-59, 60).
На підставі договору підряду № 10/08-1 від 08.10. 2012 року проводились роботи з поточного ремонту гуртожитку № 1 Рівненського базового медичного коледжу за адресою: м. Рівне вул.. Ст. Бандери, 43. Фактичне виконання ТОВ «Спецмонтажбудкапітал» договірних зобов'язань підтверджується актом приймання виконаних робіт від 25.10. 2012 року на суму 17088,77 грн. в т.ч. ПДВ 2848,13 грн., податковою накладною № 41 від 25.10. 2012 року на суму 17088,77 грн. в т.ч. ПДВ 2848,13 грн. (а.с. 61, 62, 63-64).
Розрахунки проведено безготівковим шляхом згідно простого векселя серії АА 2566004 на суму 17088,77 грн. від 14.06. 2013 року, що переданий ТОВ «Спецмонтажбудкапітал» згідно акту прийому-передачі векселів від 14.06. 2013 року (а.с. 103, 121).
Придбання робіт договору підряду № 10/08-1 від 08.10. 2012 року зумовлено виконанням робіт по договору підряду № 94 від 10.05. 2012 року із замовником Рівненський державний базовий медичний коледж, що підтверджується актом № 4 від 31.10. 2012 року на суму 30139,39 грн. в т.ч. ПДВ 5023,23 грн., податковою накладною № 2 від 26.10. 2012 року на суму 30139,39 грн. в т.ч. ПДВ 5023,23 грн. (а.с. 66-67, 68, 69-71, 72).
Згідно договору підряду № 11/26-1 від 06.12. 2012 року ТОВ «Спецмонтажбудкапітал» виконані роботи по капітальному ремонту адмінбудівлі та дизельної РФ ПАТ «Укртелеком» по вул.. Незалежності, 7 м. Острог, Рівненська область, що підтверджується актом приймання виконаних будівельних робіт № 12/1 від 24.12. 2012 року на суму 48869 грн. в т.ч. ПДВ 8144,83 грн., податковою накладною № 18 від 24.12. 2012 року на суму 48869 грн. в т.ч. ПДВ 8144,83 грн., актом приймання виконаних робіт № 12/2 від 31.12.2012 року на суму 41750 грн. в т.ч. 6958,33 грн., податковою накладною № 19 від 31.12. 2012 року на суму 41750 грн. в т.ч. 6958,33 грн. (а.с. 73, 74, 75-77, 78, 79-81, 82).
Розрахунки проведено безготівковим шляхом згідно простого векселя серії АА 2566003 на суму 90619 грн. від 14.06. 2013 року, що переданий ТОВ «Спецмонтажбудкапітал» згідно акту прийому-передачі векселів від 14.06. 2013 року (а.с. 103, 123).
Підтвердженням використання отриманих робіт від ТОВ «Спецмонтажбудкапітал» по договору підряду № 11/26-1 від 06.12.2012 року в господарській діяльності ТзОВ «ІБК Енерготехнобуд» є акт виконаних будівельних робіт від 27.12. 2012 року на суму 95500 грн. в т.ч. ПДВ 15916,78 грн. відповідно до умов укладеного договору підряду № 646/06 від 19.11. 2012 року із замовником РФ ПАТ «Укртелеком» (а.с. 83-88, 89, 90-93, 94, 96).
Відповідно до пп. "а" п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Пунктом 198.3 ст.198 Податкового кодексу України, зокрема, встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Відповідно до п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).
Статтею 201 Податкового кодексу України визначені основні положення щодо податкової накладної, зокрема, вказані обов'язкові вимоги до змісту податкової накладної. У п.201.8 вказаної норми встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.
За змістом наведених норм законодавства, необхідною умовою для включення податку на додану вартість до податкового кредиту, що безпосередньо впливає на зменшення суми податкових зобов'язань, є, зокрема, фактична наявність господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), їх зв'язок з господарською діяльністю платника податків. При цьому, наслідки у податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто дії, які викликають зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.
Крім того, згідно ч. 2, 3 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996-XIV від 16.07.1999 р., підставою для бухгалтерського обліку господарських, операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Таким чином, визначальним фактором, для формування податкового кредиту з ПДВ, є зв'язок придбаних товарів (робіт, послуг) із господарською діяльністю платника податків та наявність підтверджуючих первинних документів, що відображають реальність таких господарських операцій.
Судом встановлено, що факт використання позивачем у власній господарській діяльності робіт по договорах субпідряду з ТОВ «Спецмонтажбудкапітал» використано при виконанні робіт ТОВ "ІБК Енерготехнобуд" по договорах генпідряду з Державнавним територіально-галузевим об'єднанням «Львівська залізниця», Рівненським державним базовим медичним коледжем та РФ ПАТ «Укртелеком», що підтверджується дослідженими долученими до матеріалів справи довідками про вартість виконаних будівельних робіт, актами приймання виконаних будівельних робіт та поясненнями позивача.
Що ж до доводів Відповідача, про те, що правочини Позивача з ТОВ «Спецмонтажбудкапітал» порушують публічний порядок та направлені на незаконне заволодіння майном держави у вигляді несплати податку на додану вартість та податку на прибуток, внаслідок формування "штучного" податкового кредиту і "штучних" валових витрат на підставі правочинів, що відображені у первинних документах лише для виду, без фактичного їх виконання, то такі висновки можуть мати місце лише при встановленні обставин щодо наявності вини та умислу у платника податку на незаконне заволодіння майном держави.
Вина та умисел на заволодіння майном держави юридичних осіб у вчиненні таких діянь може бути доведена не інакше, як через встановлення обвинувальним вироком суду обставин щодо наявності вини та названого умислу у фізичних осіб, котрі діяли, як уповноважені особи від імені названих вище юридичних осіб. Згідно ст. 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні діяння яке містить ознаки злочину, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. При цьому, вина особи не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
З матеріалів справи та Акту перевірки Позивача, вбачається, що підставою для винесення спірного податкового повідомлення-рішення не були обвинувальні вироки судів, котрими встановлені обставини щодо наявності вини, умислу (направленого на незаконне заволодіння майном держави) у діях фізичних осіб, котрі діяли, як уповноважені особи від імені названих вище юридичних осіб.
Стосовно ж обставин, визнання правочинів, вчинених позивачем із контрагентом ТОВ «Спецмонтажбудкапітал», нікчемними, слід зазначити таке.
Відповідно до ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.
Відповідно до ст. 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Згідно з ч. 1 ст. 228 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Правова природа договорів підряду визначає наступне волевиявлення сторін цих договорів (правочинів): у підрядника - на виконання робіт визначених договором, у замовника - на прийняття робіт та їх оплату. Жодної іншої мети (завдання збитків державі шляхом несплати податків, штучне зменшення бази оподаткування тощо) ці правочини не містять і містити не можуть, оскільки зобов'язання припиняється його виконанням. Тобто, після виконання договорів внаслідок отримання кожною зі сторін бажаного результату, всі правовідносини між ними завершуються. Після цього у кожної зі сторін правочину (договору) виникають правовідносини вже з іншим суб'єктним складом. Поза увагою відповідача залишився той факт, що як позивач, так і його контрагент виконали умови укладених між ними угод, чим і підтвердили факт їх укладення.
Наявними первинними документами, долученими до матеріалів справи, що описані вище, підтверджуються обставини реального виконання робіт ТОВ «Спецмонтажбудкапітал» по договорах субпідряду укладених з позивачем, а не лише документальне оформлення господарських операцій з перерахуванням коштів підряднику, на чому наполягає відповідач.
Суд не бере до уваги заперечення відповідача про нікчемність договору через неможливість його виконання з огляду на обмеженість персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів у контрагента ТОВ «Спецмонтажбудкапітал». Такі, висновки базуються на акті невиїзної перевірки податкової звітності, проведеної щодо вказаного контрагента. На думку суду, такі висновки податкового органу ґрунтуються на припущеннях та аналітичних даних - висновків іншого податкового органу, без встановлення достовірної інформації з компетентних джерел. ДПІ у м. Рівному не надано суду будь-яких доказів, які давали б підстави для сумніву у реальності проведених господарських операцій між позивачем та ТОВ «Спецмонтажбудкапітал» та вказували б на те, що дані податкових накладних, виписаних підрядником не відповідають дійсності.
Крім того, ч. 2 ст. 61 Конституції України встановлено, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
У рішенні ж Європейського суду з прав людини від 22.01. 2009 року у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.
Отже, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання зі сплати податку до бюджету, не подав звітність, або не знаходиться за місцем своєї реєстрації, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого податкового кредиту та має всі документальні підтвердження його розміру.
Судом були досліджені первинні документи, що містять відомості про обставини, які є предметом доказування у цій справі, та пов'язані з рухом активів, виконанням зобов'язань, що описані вище, останні відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, та підтверджують обґрунтованість визначення податкового кредиту з податку на додану вартість.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За наведених обставин, суд прийшов до висновку, що відповідач при прийнятті податкового повідомлення-рішення № 0002062342 від 14 травня 2013 року, діяв не на підставі, не в межах повноважень та не в спосіб, визначений чинним законодавством, а вказане податкове повідомлення-рішення є протиправним, таким, що прийняте без урахування всіх обставин, які мають значення для прийняття рішення, а тому підлягає скасуванню.
Щодо позовних вимог в частині визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у м. Рівному форми "Р" № 0002052342 від 14.05. 2013 року, то суду слід зазначити наступне.
Визначення грошового зобов'язання по податку на прибуток ґрунтується на висновках органу державної податкової служби про заниження податку на прибуток на суму 36128,00 грн. за 4 квартал 2012 року внаслідок порушення позивачем ст.ст. 138, 139 Податкового кодексу України, а саме завищення валових витрат у зв'язку з виконанням робіт по договорах субпідряду з ТОВ «Спецмонтажбудкапітал», що не підтверджено необхідними документами.
Однак, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку про необґрунтованість позиції органу державної податкової служби та безпідставність визначення грошового зобов'язання по податку на прибуток в загальній сумі 45160,00 грн.
Згідно п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.
Склад витрат та порядок їх визнання встановлений ст.138 Податкового кодексу України, зокрема, у п.п.138.1.1 п.138.1 вказаної норми передбачено, що витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.
Відповідно до п.138.4 ст.138 Податкового кодексу України, витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.
Приписами п.138.8 ст.138 Податкового кодексу України, передбачено, що собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).
Підпунктом 139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України передбачено, що не включаються до складу витрат - витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
З аналізу вищенаведених норм права слідує, що підставою для формування валових витрат є наявність первинного документа, що підтверджують понесені підприємством валові витрати. При цьому слід враховувати, що в податковому обліку відображаються виключно господарські операції, вчинені підприємством в рамках господарської діяльності.
Як було встановлено судом, виконання робіт за договорами субпідряду ТОВ «Спецмонтажбудкапітал» для використання у власній господарській діяльності ТОВ "ІБК Енерготехнобуд" мала реальний характер і підтверджена належним чином оформленими документами первинного бухгалтерського обліку, тому позивач правомірно та обґрунтовано відніс витрати на виконання робіт до складу валових витрат за 4 квартал 2012 року.
За таких обставин, податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Рівному форми "Р" № 0002052342 від 14.05. 2013 року про визначення грошового зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств в сумі 45160,00 грн., в тому числі 36128,00 грн. основного платежу та 9032,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій, підлягає визнанню незаконним та скасуванню.
Крім того, суду слід зазначити, що податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Рівному форми "Р" № 0002052342 від 14.05. 2013 року та № 0002062342 від 14.05. 2013 року обґрунтовані порушенням норм Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та Закону України «Про податок на додану вартість», що є безпідставним, оскільки вказані нормативно-правові акти втратили чинність з 01.01. 2011 року та не діяли під час вчинення спірних господарських відносин.
Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених ст. 72 цього Кодексу. У відповідності до п. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень № 0002052342 та № 0002062342 від 14 травня 2013 року.
При зазначених обставинах, вимоги позивача правомірні, обґрунтовані і підлягають до задоволення, а заперечення відповідача суд відхиляє як безпідставні і такі, що суперечать чинному законодавству та фактичним обставинам справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Враховуючи викладене та те, що позов задоволено повністю на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, позивачу слід присудити із Державного бюджету України 881 (вісімсот вісімдесят одну) грн. 69 коп. судового збору, сплаченого згідно платіжного доручення № 769 від 23.08. 2013 р. (а.с. 14).
Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби форми "Р" № 0002052342 від 14 травня 2013 року та форми "Р" № 0002062342 від 14 травня 2013 року.
Присудити на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "ІБК Енерготехнобуд" із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 881 (вісімсот вісімдесят одна) грн. 69 коп.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Зозуля Д. П.