15 жовтня 2013 року 810/2410/13-а
Суддя Київського окружного адміністративного суду Виноградова О.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом державного підприємства "Тетерівське лісове господарство" до Ірпінська об'єднана державна податкова інспекція у Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
20 травня 2013 р. до Київського окружного адміністративного суду звернулося державне підприємство "Тетерівське лісове господарство" (далі - позивач) до Державної податкової інспекції у Бородянському районі Київської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 19 квітня 2013 р. № № 0000152200, 0000172200, 0000182200, 0000192200, 0000551700.
У судовому засіданні 11 жовтня 2013 р. уточнено назву відповідача - Ірпінська об'єднана державна податкова інспекція у Головного управління Міндоходів у Київській області (далі - відповідач).
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем безпідставно прийнято спірні податкові повідомлення-рішення, оскільки, у позивача наявні первинні бухгалтерські документи, які підтверджують здійснені підприємством витрати. Проте, не заважаючи на те, що вказані документи були представлені податковому органу під час перевірки, відповідач дійшов висновку про порушення позивачем законодавства.
Відповідач позов не визнав, подав до суду письмові заперечення, в яких у задоволенні позову просив відмовити, посилаючись на те, що спірні податкові повідомлення-рішення прийнято податковим органом з урахуванням вимог чинного податкового законодавства, оскільки, відповідач діяв у межах повноважень, наданих йому законами України та підзаконними нормативно-правовими актами (т. 17, а.с. 73 - 79).
11 жовтня 2013 р. представниками сторін були надані суду клопотання, у яких вони просили розглянути справу у порядку письмового провадження (т. 19, а.с. 19-20).
Керуючись ч. 4 ст. 122 КАС України, за клопотанням сторін, суд ухвалив здійснити розгляд даної адміністративної справи у письмовому провадженні та на підставі наявних у справі доказів.
Наявні матеріали справи свідчать про таке.
12 червня 1998 р. позивач зареєстрований Бородянською районною державною адміністрацією Київської області, як юридична особа, що підтверджується копіями витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (т. 2, а.с. 22-23, 24 відповідно).
У період з 8 лютого по 22 березня 2013 р. відповідачем було проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 1 січня 2010 р. по 31 грудня 2012 р. валютного та іншого законодавства за період з 1 січня 2010 р. по 31 грудня 2012 р., за результатами якої 29 березня 2013 р. складено акт перевірки № 194/22-00992071 (далі - акт перевірки № 194/22-00992071) (т. 1, а.с. 16-55).
У розділі "Висновок" названого акту перевірки зазначено, що позивачем порушено:
1) п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28 грудня 1994 р. № 334/94-ВР в редакції Закону України від 22 травня 1997 р. №283/97-ВР (зі змінами та доповненнями) (далі Закон України № 334/94-ВР), п. 135.4 ст. 135 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 р. № 2755-VI (зі змінами та доповненнями) (далі - ПК України), в результаті чого занижено податок на прибуток в період, що перевірявся, на загальну суму всього 273 653 грн 00 коп., у тому числі за 2010 рік в сумі 272 738 грн 00 коп., за 2011 р. в сумі 277 грн 00 коп. та 2012 р. у сумі 638 грн 00 коп.
2) п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5, п. 7.4 ст. 7 п.п. 7.4.1 п.7.4 ст. 7, пп. 7.4.5 п. 7.4 Закону України "Про податок на додану вартість" від 3 квітня 1997 р. № 168/97 ВР (із змінами та доповненнями) (далі - Закон України № 168/97 ВР), в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 159 926 грн 00 коп.: за січень 2010 р. на суму 9607 грн 00 коп., за лютий 2010 р. на суму 23 192 грн 00 коп., за березень 2910 р. на суму 27 717 грн 00 коп., за квітень 2010 р. в сумі 830 грн 00 коп., за травень 2010 р. в сумі 19 143 грн 00 коп., за червень 2010 р. в сумі 19 732 грн 00 коп., за липень 2010 р. в сумі 19 880 грн 00 коп., за серпень 2010 р. в сумі 20 326 грн 00 коп., грудень 2010 р. в сумі 19 499 грн 00 коп. та завищення суми бюджетного відшкодування в розмірі 58 264 грн 00 коп. в т.ч.: жовтень 2010 р. в сумі 21 281 грн 00 коп., листопад 2010 р. в сумі 15 949 грн 00 коп., грудень 2010 р. в сумі 21 034 грн 00 коп.
3) пп. "г" 164.2.17 п. 164.2 ст. 164, п.171.2 "а" ст. 171, п. 167.1 ст. 167, п. 168.1 ст. 168 ПК України. В результаті допущеного порушення вимог податкового законодавства під час перевірки питань щодо правильності утримання та своєчасності перерахування податку на доходи фізичних осіб до бюджету в період, що перевірявся у 2010 - 2012 р.р. донараховано ПДФО на загальну суму 1778 грн 72 коп.
19 квітня 2013 р. на підставі названого акту перевірки № 194/22-00992071 відповідачем було винесено податкові повідомлення - рішення № № 0000152200, 0000172200, 0000182200, 0000192200, 0000551700. Зокрема:
- податковим повідомленням - рішенням № 0000152200 збільшено суму грошового зобов'язання податку на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у Державній власності на загальну суму 342 066 грн 00 коп., з якої за основним платежем - 273 653 грн 00 коп., за штрафними санкціями - 68 413 грн 00 коп. (далі - податкове повідомлення - рішення № 0000152200) (т. 1, а.с. 11);
- податковим повідомленням - рішенням № 0000172200 збільшено суму грошового зобов'язання частину прибутку/доходу/Державних підприємств, що вилучаються до бюджету на загальну суму 204 553 грн 00 коп., з якої за основним платежем - 163 642 грн 00 коп., за штрафними санкціями - 40 911 грн 00 коп. (далі - податкове повідомлення - рішення № 0000172200) (т. 1, а.с. 12);
- податковим повідомленням - рішенням № 0000182200 збільшено суму грошового зобов'язання податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів на загальну суму 199 097 грн 50 коп., з якої за основним платежем - 159 926 грн 00 коп., за штрафними санкціями - 39 981 грн 50 коп. (далі - податкове повідомлення - рішення № 0000182200) (т. 1, а.с. 12);
- податковим повідомленням - рішенням № 0000192200 зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на загальну суму 58 264 грн 00 коп (далі - податкове повідомлення - рішення № 0000192200) (т. 1, а.с. 14);
- податковим повідомленням - рішенням № 0000551700 збільшено суму грошового зобов'язання податку з доходів фізичних осіб на загальну суму 1 483 грн 15 коп., з якої за основним платежем - 1185 грн 72 коп., за штрафними санкціями - 296 грн 43 коп. (далі - податкове повідомлення - рішення № 0000551700) (т. 1, а.с. 15).
У зв'язку з тим, що позивач вважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення протиправними, ним було подано даний адміністративний позов до суду.
Спірні правовідносини врегульовані Законом України № 334/94 - ВР, 168/97 - ВР та ПК України.
Відповідно до вимог п.п. 2.1.1 п. 2.1 ст. 2 Закону України № 334/94 - ВР у відповідній редакції, платниками податку є з числа резидентів - суб'єкти господарської діяльності, бюджетні, громадські та інші підприємства, установи та організації, які здійснюють діяльність, спрямовану на отримання прибутку як на території України, так і за її межами.
Згідно з вимогами ст. 3 Закону України № 334/94 - ВР об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з п. 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених ст. 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із ст. ст. 8 і 9 цього Закону.
Як убачається з п. 4.1 ст. 4 Закону України № 334/94 - ВР, валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.
Відповідно до вимог п. 5.1 ст. 5 Закону України № 334/94 - ВР визначено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Згідно з вимогами п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України № 334/94 - ВР до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.
Як убачається з п.п. 5.3.9 пункту 5.3 ст. 5 Закону України № 334/94 - ВР не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Відповідно до вимог п.п.7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України 168/97 - ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Згідно з вимогами п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.
Відповідно до вимог п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Як убачається з п. 185.1 ст. 185 ПК України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст. 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст. 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт); г) вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт); ґ) з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, до митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України; д) з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.
Згідно з вимогами п. 188.1 ст. 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку).
Відповідно до вимог п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Як убачається з п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Згідно з вимогами п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Згідно з вимогами п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.
У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Із аналізу положень ст. ст. 138 і 198 ПК України вбачається, що скористатися правом на формування валових витрат і податкового кредиту можливо лише при наявності первинних бухгалтерських документів, оформлених у відповідності до Закону. Відсутність таких документів зумовлює неможливість включення позивачем до складу валових витрат і податкового кредиту сум, що підтверджуються вказаними документами у періоді фізичного здійснення господарської операції.
Як убачається з п. 85.2 ст. 85 ПК України, платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам органів державної податкової служби у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.
Згідно з вимогами п. 85.8 ст. 85 ПК України посадова (службова) особа органу державної податкової служби, яка проводить перевірку, у випадках, передбачених цим Кодексом, має право отримувати від платника податків або його законних представників копії документів, що належать до предмета перевірки. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).
Відповідно до вимог п. 44.6 ст. 44 ПК України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому п. 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.
Крім того, судом було встановлено таке.
Відповідачем було поставлено під сумнів фінансово - господарську діяльність позивача по взаємовідносинам з контрагентом фізичною особою - підприємцям ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1). Зокрема, відповідач вважає, що мали місце фіктивні правочини.
Проте, даний висновок суд вважає помилковим у зв'язку з наступним.
15 жовтня 2008 р. між позивачем (замовником) та ФОП ОСОБА_1 (підрядником) було укладено договір підряду на виконання лісосічних робіт № 12 (далі - договір підряду №12) та додатки до нього від 1 квітня та 1 липня 2009 р., від 16 лютого, 16 березня, 5 травня, 1 червня, 31 серпня та 1 вересня 2010 р. (т. 17, а.с. 130 -134, т. 19, а.с. 5-6, 9-16).
Згідно з п. 1.1 названого договору підрядник взяв на себе зобов'язання в порядку та на умовах, визначених в цьому договорі, на свій ризик виконати роботи за завданням замовника з використанням своїх засобів, а замовник - в порядку та на умовах, визначених в цьому договорі, прийняти та оплати виконані роботи.
Відповідно до п. 2.1 названого договору оплата виконаних підрядником робіт мала здійснюватися за договірною ціною визначеною в додатку до договору.
Зокрема, згідно з п. 3.1 названого договору оплату за цим договором передбачалася здійснювати у безготівковому порядку шляхом перерахування замовником грошей на розрахунковий рахунок підрядника після повного завершення виконаних робіт, включаючи усунення виявлених під час приймання недоліків, тобто після підписання сторонами акту здачі приймання виконаних робіт.
Виконання ФОП ОСОБА_1 у січні - квітні та червні - грудні 2010 р. лісосічних робіт підтверджується наданими позивачем доказами, а саме:
- актами прийому - передачі лісосіки для розробки;
- актами приймання - здавання робіт;
- щоденниками приймання робіт по заготівлі (вивезенню) лісо продукції;
- актами огляду місць заготівлі деревини, інших продуктів лісу та використання корисних властивостей лісів;
- рапортами про рух лісо продукції;
- товарно - транспортними накладними;
- рахунками;
- специфікаціями - накладних;
- рахунками фактури;
- квитанціями про приймання вантажу;
- актами - передачі лісосіки для розробки;
- інвойсами.
Перелічені докази містяться у томах 2 - 14 даної адміністративної справи. Зокрема у: т. 2, а.с. 64 - 266, т. 3, а.с. 1 - 245 т. 4, а.с. 1 - 173, 193 - 239, т. 5, а.с. 1 - 250, т. 6, а.с. 1 - 151, 172 - 219, т. 7, а.с. 1 - 49, 56 - 244, т. 8, а.с. 1 - 40, 59 - 247, т. 9, а.с. 1 - 75, 81 - 130, 139 - 203, т. 10, а.с. 1 - 183, т. 11, а.с. 1 - 245, т. 12, а.с. 1 - 39, 58 - 84, 88 - 230, т. 13, а.с. 1 - 218, т. 14, а.с. 1 - 212, т. 16, а.с. 1 - 18, 44 - 240.
До того ж здійснення позивачем оплати наданих ФОП ОСОБА_1 послуг підтверджується банківськими виписками КИЇВС.РД "РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ" за 2010 р.р. (т. 2, а.с. 68-69, 166, 177 - 181, 185, 192 - 194, 201 - 204, 230 - 232, 262 - 266, т. 3, а.с. 56, 58- 59, 61, 172 -192, т. 4, а.с. 9 - 10, 12, т. 6, а.с. 151 - 171, 219 - 225, т. 7, а.с. 50, 52, 54, т. 8, а.с. 41 - 58, 76 - 79, 131 - 132, 134, 136 - 137, 184 -208, т. 12, а.с. 40 - 57, а.с. 85 - 86, т. 14, а.с. 213 - 231, т. 15, а.с.1 - 108, т. 15, а.с. 109 - 110, 112 - 114, т. 16, а.с. 19, т. 18, а.с. 19 - 43, а.с. 241 - 249) та платіжними дорученнями (т. 3, а.с. 57, 60, 62, т. 4, а.с. 11, 13, т. 7, а.с. 51, 53, 55, т. 8, а.с. 133, 135, 138, т. 12, а.с. 87, т. 15, а.с. 111).
Крім того, судом враховано, що ОСОБА_1 є фізичною особою - підприємцем, який мав право на виконання лісосічних робіт. Зокрема, дана обставина підтверджується:
- свідоцтвом про отримання ним робочої кваліфікації НОМЕР_9 має кваліфікацію за професією вальник лісу VI розряду (т. 17, а.с. 141);
- дозвілом, виданим йому Держгірпромнагляду на початок виконання роботи підвищеної небезпеки № 1677.04.30-02.01.1 (лісосічні роботи) (строк дії з 30 серпня 2007 р. по 30 серпня 2010 р.) (т. 17, а.с. 143а);
- дозвілом, виданим йому Держгірпромнагляду на початок виконання роботи підвищеної небезпеки № 3923.08.30-02.01.1 (лісосічні роботи) (строк дії з 29 грудня 2008 р. по 29 грудня 2011 р.) (т. 17, а.с. 142);
- ліцензією Головавтотрансінспекції Міністерства транспортна та зв'язку України на надання послуг з перевезенням пасажирів і вантажів автомобільним транспортом (строк дії необмежений) (т. 17, а.с. 143);
- посвідченням тракториста машиніста серія ЕВ № 007525 на ім'я ОСОБА_1 (т. 17, а.с. 145);
- посвідченнями про складання ним іспитів по знанню правил безпечної експлуатацією вантажопідіймальних кранів № 8724, 758 (т. 17, а.с. 146-147).
4 січня 2010 р., з метою виконання договору підряду № 12, ФОП ОСОБА_1 (замовником) було укладено 3 договори з підприємцями ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (виконавцями) (т. 17, а.с. 135, 136, 137 відповідно).
Згідно з п. 1.1 названих договорів замовник взяв на себе зобов'язання надати ділянку для вирубки лісу хвойних порід, а виконавець - провести вирубку.
Відповідно до п. 2.2 названих договорів загальна вартість цих договорів на дату його укладання становила 300 000 грн 00 коп. і могла змінюватись у встановленому порядку в залежності від зміни ціни чи обсягів послуг.
До того ж 30 березня 2010 р. між позивачем (орендодавцем) та ФОП ОСОБА_1 (орендарем) було укладено договір оренди транспортного засобу № 3 (далі - договір № 3) на якому у подальшому перевозилася спилена деревина (т. 17, а.с. 147 - 148).
Згідно з п. 1.1 названого договору у порядку та на умовах, визначених цим договором, орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування транспортний засіб, зазначений у пункті 1.2 договору.
Відповідно до п. 1.2 названого договору предмет оренди був транспортний засіб - трактор, МТЗ 80, номер двигуна НОМЕР_6, номер кузова НОМЕР_7, рік випуску 1998.
Названий договір оренди сторонами було виконано у повному обсязі, що підтверджується актом від 30 березня 2010 р. (т. 17, а.с. 149).
Водночас, судом було враховано наявність у ФОП ОСОБА_1 ліцензії, згідно з якою він мав право займатися господарською діяльністю щодо надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом відповідно до видів робіт, визначених Законом України "Про автомобільний транспорт" - внутрішні перевезення вантажів вантажними автомобілями, причепами та напівпричепами.
Таким чином, реальність фінансово-господарських операцій між позивачем та його контрагентом ФОП ОСОБА_1 підтверджено документами, які були оформленні згідно з вимогами чинного законодавства і копії яких долучені до матеріалів даної справи.
У подальшому виконані ФОП ОСОБА_1 роботи - спилену деревину (дрова паливні соснові та паливні березові) позивачем було продано його контрагентам.
Дана обставина підтверджується контрактами та договорами поставки, а також документами, підтверджуючими їх виконання.
Зокрема, позивачем товар було реалізовано:
- фірмі "Пизец ГмбХ" (Австрія) (т. 17, а.с. 161 - 164; т. 18, а.с. 1 - 2, 39 - 42, 67 - 68);
- фірмі "МЕТРОПОЛЬ йапі малземелері ЛТД" (Турція) (т. 17, а.с. 165 - 167; т. 18, а.с. 5 - 7, 8 - 9, 32 - 36, 37 - 38, 80 - 85);
- фірмі "PPHU PROMIS Joanna Pankowska" (Польша) (т. 17, а.с. 168 - 172, т. 18, а.с. 73 - 79);
- фірмі UAB "KEMSITA" (Литва) (т. 17, а.с. 173 - 175);
- фірмі "MultiCapital KFT" (Венгія) (т. 17, а.с. 176 - 178; т. 18, а.с. 3 - 4);
- фірмі "BOWRENO LLC" (США) (т. 17, а.с. 179 - 181, т. 18, а.с. 69 - 72);
- приватному підприємству "Укрпалетсистем" (т. 17, а.с. 182 - 183);
- товариству з обмеженою відповідальністю "Млот" (т. 17, а.с. 186 - 187);
- суб'єкту підприємницької діяльності ОСОБА_6 (т. 17, а.с. 189 - 190);
- приватному підприємству "Компанія "Галатея" (т. 17, а.с. 192 - 193);
- товариству з обмеженою відповідальністю "Ліра" (т. 17, а.с. 195 - 197;
- товариству з обмеженою відповідальністю "ОДЕК" (т. 17, а.с. 198 - 204);
- товариству з обмеженою відповідальністю "Аверс" (т. 17, а.с. 205 - 209, т. 18, а.с. 20 - 21, 22 - 23, 56 - 58, 105 - 107);
- товариству з обмеженою відповідальністю "АЙ - СІ - ЕЛ Україна" (т. 17, а.с. 212 - 218);
- товариству з обмеженою відповідальністю "Союз - Експо" (т. 17, а.с. 219 - 220, т. 18, а.с. 14 - 15, 51 - 53, 89 - 90, 93);
- приватному підприємству "Солов'їний Гай" (т. 17, а.с. 222 - 223);
- товариству з обмеженою відповідальністю "Уніпром" (т. 17, а.с. 225 - 226; т. 18, а.с. 10 - 11, 94 - 97);
- товариству з обмеженою відповідальністю "Метвторпром" (т. 17, а.с. 228 - 229, т. 18, а.с. 24 - 25, 43 - 44, 101 - 103);
- суб'єкту підприємницької діяльності "Земчук Андрій Васильович" (т. 17, а.с. 231 - 234);
- суб'єкту підприємницької діяльності "Зарицький Юрій Миколайович" (т. 17, а.с. 234 - 235, т. 18, а.с. 63 - 64);
- товариству з обмеженою відповідальністю "Форест євротрейд" (т. 17, а.с. 237 - 238, т. 18, а.с. 17 - 18, 98 - 100);
- товариству з обмеженою відповідальністю "Кроно - Україна" (т. 18, а.с. 27 - 31, 46 - 50, 85 - 86)
- фізичній особі - підприємцю ОСОБА_7 (т. 18, а.с. 60 - 61);
- закритому акціонерному товариству "Фанери та плити" (т. 18, а.с. 109 - 110);
- комерційному підприємству "Апрель" (т. 18, а.с. 112 - 115, 117 - 118).
До того ж виконання підприємцями ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 3 договорів від 4 січня 2010 р. підтверджується картками технологічного процесу розроблення лісосіки у 2010 р.: від 14 січня 2010 р. № 5; 28 січня 2010 р. № 6, 7, 8, 9, від 4 лютого 2010 р. № 10, 11; від 9 лютого 2010 р. № 12, 13; від 17 лютого 2010 р. № 14; 1 вересня 2010 р. № 53а, 72а; від 9 березня 2010 р. № 19, 40; від 3 травня 2010 р. № 27; від 5 травня 2010 р. № 23; від 5 травня 2010 р. № 24, 25; від 5 червня 2010 р. № 22; від 9 червня 2010 р. № 26, 41; від 14 липня 2010 р. № 28: від 19 липня 2010 р. № 29; від 2 серпня 2010 р. № 30, 42; 1 вересня 2010 р. № 31; від 14 вересня 2010 р. № 32; від 1 жовтня 2010 р. № 74а, 74; від 8 жовтня 2010 р. № 57а, 58а, 60а, 61а, 78а, 62а; від 12 жовтня 2010 р. № 33; від 12 жовтня 2010 р. № 73, від 21 жовтня 2010 р. № 77; від 24 жовтня 2010 р. № 70а; від 2 листопада № 34; від 8 листопада № 87а, 88; від 11 листопада 2010 р. № 35, від 12 листопада № 36; від 15 листопада № 38, 39; від 26 листопада 2010 р. № 33; від 1 грудня № 98а; від 10 грудня № 90а (т. 18, а.с. 157 - 247 т. 19, а.с. 1 - 4).
На підставі викладено суд дійшов висновку, що:
- укладення та виконання позивачем договору підряду № 12 з ФОП ОСОБА_1 дійсно мали місце та були вчинені з метою здійснення господарської діяльності;
- виконання позивачем договору підряду № 12 з ФОП ОСОБА_1 призвело до зміни його майнового стану;
- на дату укладення та виконання позивачем договору підряду № 12 з ФОП ОСОБА_1 у позивача не було сумніву стосовно дійсності реєстрації та господарської діяльності ФОП ОСОБА_1, що підтверджується копіями свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця та витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб-підприємців, де зазначено правовий статус контрагента.
Наведене свідчить про реальність укладення та виконання договору підряду № 12 між позивачем та ФОП ОСОБА_1
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Враховуючи, що під час судового розгляду відповідачем не доведено належними та достатніми доказами правомірності своїх дій щодо визнання нікчемними правочинів, укладених між позивачем та контрагентом ФОП ОСОБА_1, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню, а податкові повідомлення-рішення № № 0000152200, 0000172200, 0000182200, 0000192200, 0000551700 протиправним та такими, що підлягають скасуванню.
Водночас, судом не може бути взято до уваги посилання відповідача на довідку ДПІ у Рожнятівському районі від 19 серпня 2010 р. № 1294/С/170/НОМЕР_8 про результати зустрічної перевірки суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 з питань взаємовідносин з позивачем за червень 2010 р., оскільки, жодних порушень податкового законодавства перевіряючими встановлено не було.
Разом з тим, зазначена у довідці інформація про те, що за даними Рожнятінського районного центру зайнятості названа особа у 2010 р. не використовувала працю найманих осіб не може бути підтвердженням безтоварності договору між позивачем та ФОП ОСОБА_1 з урахуванням наступного.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
Керуючись ст.ст. 69, 70, 71, 158 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
позов задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції у Головного управління Міндоходів у Київській області від 19 квітня 2013 р. № № 0000152200, 0000172200, 0000182200, 0000192200, 0000551700.
Стягнути з Державного бюджету України на користь державного підприємства "Тетерівське лісове господарство" сплачений ним судовий збір у сумі 2294 (дві тисячі двісті дев'яносто чотири) грн 00 коп.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Виноградова О.І.