Копія
Постанова
Іменем України
Справа № 827/558/13-а
09.10.13 м. Севастополь
Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Санакоєвої М.А.,
суддів Омельченка В. А. ,
Іщенко Г.М.
секретар судового засідання Даніліна К.В.
за участю сторін:
представник позивача - Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3- ОСОБА_4, довіреність № 198 від 12.05.13
представник відповідача - Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя Державної податкової служби- Харькова Олена Олексіївна, довіреність № 618/9/10.1-04 від 23.09.13
представник відповідача - Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя Державної податкової служби- Гінтєр Крістіна Федорівна, довіреність № 190/9/10.1-04 від 08.07.13
розглянувши апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополь (суддя Шаповал І.І. ) від 03.07.13 у справі № 827/558/13-а
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1)
до Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя Державної податкової служби (вул. Героїв Севастополя, 74,Севастополь,99001)
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень
Постановою Окружного адміністративного суду міста Севастополь від 03.07.13 у задоволенні позовних вимог фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - відмовлено.
Не погодившись з зазначеною постановою суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополь від 03.07.13 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
В судовому засіданні 09.10.13 представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги з підстав, зазначених в ній.
Представники відповідача проти задоволення апеляційної скарги заперечували.
Під час апеляційного розгляду справи була здійснена заміна відповідача - Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя Державної податкової служби на належного відповідача - Державну податкову інспекцію у Нахімовському районі Головного управління Міндоходів у м. Севастополі.
Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що висновки відповідача про нікчемність правочинів, укладених між позивачем та його контрагентом ПП "Арикон" мають документальне та фактичне підтвердження і податкові повідомлення-рішення від 11.12.2012 № 0000690171 та № 0000700171 прийняті відповідно до вимог законодавства.
Проте з такими висновками суду першої інстанції не погоджується судова колегія, оскільки вони не відповідають фактичним обставинам справи та вимогам матеріального права, що регулює спірні правовідносини.
Як вбачається з матеріалів справи, Державною податковою інспекцією у Нахімовському районі м. Севастополя Державної податкової служби проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо взаємовідносин з ПП «Арикон» за травень, червень, липень 2011 року.
За результатами перевірки складений акт перевірки від 29.11.2012 року №2530/10/171/НОМЕР_3, яким виявлені порушення:
- п. 198.1 ст.198, п.198.2 ст.198, п.198.3 ст.198, п.198.6 ст.198, п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит з ПДВ за травень 2011 року на 3750 грн., за червень 2011 року на 197353 грн., за липень 2011 року на 205566,67 грн. за податковими накладними ПП "Арикон" від 31.05.11 №193 на суму 22500 грн. (в т.ч. ПДВ 3750 грн.), від 09.06.11 №204 на суму 590000 грн. (в т.ч. ПДВ 98333,33 грн.), від 21.06.11 №205 на суму 594118 грн. (в т.ч. ПДВ 99019,67 грн.), від 22.07.11 №371 на суму 351000 грн. (в т.ч. ПДВ 58500 грн.), від 22.07.11 №372 на суму 296000 грн. (в т.ч. ПДВ 49333,33 грн.), від 27.07.11 №461 на суму 586400 грн. (в т.ч. ПДВ 97733,33 грн.), що призвело до заниження ПДВ, що підлягав сплаті до бюджету, у загальному розмірі 406 669,67 грн.
- п. 177.1, п. 177.2, п. 177.4 ст.177 п. 167.1 ст.167 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено витрати за 2011 рік щодо придбання товарів (робіт, послуг) у ПП "Арикон" всього на суму 2 033 348,35 грн. (без ПДВ), що призвело до заниження оподаткованого доходу за 2011 рік на 2 033 348,35 грн., у зв'язку з чим занижено податок на доходи фізичних осіб за 2011 рік на 345 119,44 грн.
За даними акту перевірки у перевіреному періоді ФОП ОСОБА_2 здійснював підприємницьку діяльність за такими видами діяльності: судноремонт, транспортно - експедиційні послуги, надання консультаційних послуг, оптова торгівля меблями і рибною мукою. У перевіреному періоді перебував на загальній системі оподаткування.
За результатами розгляду матеріалів перевірки ДПІ у Нахімовському районі м. Севастополя ДПС прийняті податкові повідомлення-рішення від 11.12.12 №0000690171 про визначення грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 345 119,44 грн. за основним платежем та 172 559,79 грн. застосовані штрафні санкції, №0000700171 про визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 406669,67грн. за основним платежем та 203334,84 грн. застосовані штрафні санкції.
Не погодившись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями позивач скористався правом адміністративного оскарження.
Рішенням ДПС у м. Севастополі про результати розгляду первинної скарги від 28.12.2012 року №3007/10/-225, прийнятим за розглядом первинної скарги, залишено без змін податкове повідомлення-рішення ДПІ у Нахімовському районі м. Севастополя ДПС від 11.12.12 №0000690171 та частково скасовано податкове повідомлення-рішення №0000700171 в частині застосування штрафних санкцій у розмірі 100 550,50 гривень.
Рішенням ДПС України про результати розгляду повторної скарги від 04.02.2013 року №621/Г/10-2315 , прийнятого за результатами повторної скарги залишено без змін податкове повідомлення-рішення ДПІ у Нахімовському районі м. Севастополя ДПС від 11.12.12 №0000690171 та №0000700171 (з урахуванням рішення ДПС у м. Севастополі від 28.12.2012 року №3007/10/-225).
При апеляційному перегляді встановлено, що між ФОП ОСОБА_2 та ПП "Арикон" були укладені договори: №10-20-1/11 від 29.04.2011 року (додаток №1 до договору - ремонтна відомість робіт на теплохода "МБ-174"), №13/11 від 03.05.2011 року №26-1/11 від 01.07.2011 (додаток №1 до договору - ремонтна відомість робіт на теплохода "Челекен"), згідно до яких ПП "Арикон" зобов'язується виконати роботи по ремонту металоконструкцій, судових механізмів та систем на цих морських суднах.
На підтвердження виконання умов договору надані акти прийому - здачі виконаних робіт: №10-20-1/11 від 25.07.2011 року, №13/11-1 від 31.05.2011 року, №26-1/11 від 30.07.2011 року та податкові накладні №193 від 31.05.2011 року №204 від 09.06.2011 року, №205 від 21.06.2011 року, №371 від 22.07.2011 року, №372 від 22.07.2011 року, №461 від 27.07.2011 року.
Таким чином, встановлено наявність у позивача належним чином оформлених первинних документів, які є єдиними документами на підставі яких платник податку може віднести до валових витрат та включати до податкового кредиту відповідні суми.
Відповідно до вимог п.п. 1, 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарських операцій, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Пункт 2.1. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95року № 88, передбачає, що "первинні документи" - це письмові свідоцтва, які фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження і дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.
До того ж, ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначає перелік обов'язкових реквізитів первинних бухгалтерських документів, які є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій. Такими реквізитами є: назва документу; дата та місце складання документу; назва підприємства, від імені якого складений документ; зміст та об'єм господарської операції; одиниця виміру господарської операції; посада осіб, відповідальних за здійснення господарської операції та правильності її оформлення; особистий підпис або інші дані, які дозволяють ідентифікувати особу, яка бере участь у здійсненні господарської операції.
Як свідчать матеріали справи, сторонами виконані укладені договори та за ними настали правові наслідки.
Реальність господарських операцій за договорами позивач підтвердив первинними бухгалтерськими документами, щодо оформлення яких зауваження у податкового органу відсутні.
Відсутні також зауваження стосовно оформлення податкових накладних, на підставі яких позивач сформував податковий кредит та наявність яких є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Що стосується висновків податкового органу про завищення позивачем витрат, судова колегія зазначає наступне.
Відповідно до п.п. 177.2, 177.4 статті 177 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця. До переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.
Пунктом 138.1.1 ст. 138 ПКУ передбачено, що витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.
Відповідно до п. 138.2 ст. 138 ПКУ, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.
Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.
Згідно п.п. 138.4, п. 138.6 статті 138 ПКУ, витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг. Собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.
Відповідно до п.п.139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПКУ, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Беручи до уваги, що господарські операції між позивачем ПП "Арикон" були товарними, реальними та підтверджені наданими первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, судова колегія вважає безпідставними висновки відповідача про завищення позивачем суми валових витрат за спірний період.
Стосовно встановленого податковим органом завищення податкового кредиту за спірний період, судова колегія зазначає наступне.
Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом У цього Кодексу.
Пункт 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України визначає, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
В силу п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Відповідно до п.6.2 Наказу Міністерства фінансів України № 1379 від 01.11.2011 року, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 22.11.2011 р. за № 1333/20071 "Про затвердження форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної", податкова накладна є підставою для віднесення до податкового кредиту витрат зі сплати податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку.
Пункт 198.3 ст. 198 КАС України визначає, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
В силу п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.
Як зазначено у п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.
В силу п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Як зазначено у п. 184.1 ст. 184 Податкового кодексу України, реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку.
При цьому, в силу п. 184.5 ст. 185 Податкового кодексу України, з моменту анулювання реєстрації особи як платника податку така особа позбавляється права на віднесення сум податку до податкового кредиту, виписку податкових накладних.
ПП "Арикон" на момент укладення з позивачем договорів і виписки податкових накладних було зареєстровано у якості платника податку на додану вартість.
Крім того, статтею 204 Цивільного кодексу України встановлена презумпція правомірності правочину.
Загальні вимоги чинності правочину передбачені статтею 203 Цивільного кодексу України, у разі порушення яких настають правові наслідки, передбачені параграфом 2 глави 16 Кодексу.
Відповідно до приписів ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою, та шостою статті 203 ЦК України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Пленум Верховного суду України в постанові від 06 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" роз'яснив, що нікчемними правочинами, які порушують публічний порядок, визначені статтею 228 Цивільного кодексу України, є: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочини, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема є: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу- землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучення з обігу або обмеження в обігу об'єктів цивільного права, тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним, тощо.
Акт перевірки не містить посилань на такі факти та не доводять умислу позивача на порушення публічного порядку, не містять посилання і на те, в чому таке порушення полягає. Доказів, які б доводили нерозумність або необачність правової поведінки саме позивача у спірних правовідносинах при здійсненні господарських операцій із контрагентом до суду не надано.
Виходячи з наведеного, зміст правочину з постачальниками не суперечить законодавству, моральним засадам суспільства.
Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги чи заперечення. Відповідач не довів суду належними та допустимими доказами обґрунтованість своїх заперечень.
Згідно з ч.2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідачем не надано доказів не отримання позивачем товарів (послуг) від його контрагента, не проведення платежів з ними (в тому числі оплату ПДВ), не використання товарів (послуг) в господарській діяльності платника податків.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції.
Суд першої інстанції в порушення вимог статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України не дослідив повно та всебічно обставини справи, не встановив характер спірних правовідносин та, як наслідок, невірно застосував норми матеріального права до вирішення вказаних правовідносин, а тому висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог є помилковим.
Відповідно до статті 202 Кодексу адміністративного судочинства України, підставою для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є неповне з'ясування судом обставин справи, що мають значення для справи та невідповідність висновків суду обставинам справи.
Керуючись частиною першою статті 195, пунктом 3 частини першої статті 198, пунктом 3 частини першої статті 202, частиною другою статті 205, статтями 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 - задовольнити.
Постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополь від 03.07.13 у справі № 827/558/13-а - скасувати.
Прийняти нову постанову.
Адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000690171 від 11.12.2012 року про визначення грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у загальному розмірі 517 679,16грн.: основний платіж 345 119, 44 грн. та (фінансові) санкції 172 559,72 грн.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000700171 від 11.12.2012 року про визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість: основний платіж 406 669, 67 грн. та штрафні (фінансові) санкції 102 784, 34грн.
Постанова набирає законну силу з моменту проголошення.
Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання постанови в повному обсязі.
Повний текст судового рішення виготовлений 14 жовтня 2013 р.
Головуючий суддя підпис М.А.Санакоєва
Судді підпис В.А.Омельченко
підпис Г.М. Іщенко
З оригіналом згідно
Головуючий суддя М.А.Санакоєва