07 жовтня 2013 року м. Київ К-34273/10
Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:
головуючого Ланченко Л.В.
суддів Нечитайла О.М.
Пилипчук Н.Г.
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу
Державної податкової інспекції у м.Львові
на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 29.07.2009 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 14.10.2010
у справі №2а-3686/09/1370
за позовом Державного територіально-галузевого об'єднання «Львівська залізниця»
до Державної податкової інспекції у м.Львові
про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 29.07.2009, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 14.10.2010, позов задоволено. Визнано нечинним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0000191701/0/8043 від 18.05.2009.
У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції та прийняття нового рішення про відмову в позові в повному обсязі, з підстав порушенням норм матеріального та процесуального права.
Перевіривши під час попереднього судового засідання повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.
Підставою для прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення №0000191701/0/8043 від 18.05.2009, яким позивачу визначено податкові зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в сумі 14250 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 28500,00 грн. стали висновки акта планової виїзної перевірки від 30.04.2009.
За висновками відповідача позивачем допущено порушення п.1.15 ст.1, п.3.1.1 ст.3, п.4.2.10 ст.4, п.7.1 ст.7, п.п.8.1.1, 8.1.2 ст.8, п.17.2 ст.17, п.19.2 ст.19, п.20.3.2 ст.20 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», у зв'язку з невиконанням функцій податкового агента при виплаті доходу громадянам ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у вигляді відшкодування моральної шкоди за рішенням Вижницького районного суду Чернівецької області від 30.11.2006 та рішенням Апеляційного суду Івано-Франківської області від 23.10.2007.
Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, на які посилається відповідач у касаційній скарзі, та вважає, що судами повно встановлені обставини у справі, яким надана правильна правова оцінка на підставі законодавства, яке врегульовує спірні відносини.
Відповідно до абзацу 1 пункту 1.15 статті 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податковий агент - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.
За приписами підпункту 8.1.1 пункту 8.1 статті 8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону.
Пунктом 20.2 ст. 20 вказаного Закону фінансову відповідальність за порушення норм цього Закону при порушенні правил нарахування, утримання та сплати до бюджету податку з доходів платника податку, що здійснюються податковими агентами покладено на таких осіб.
Якщо згідно з нормами цього Закону окремі види оподатковуваних доходів (прибутків) не підлягають оподаткуванню при їх нарахуванні чи виплаті, то платник податку зобов'язаний самостійно включити суму таких доходів до складу загального річного оподатковуваного доходу та подати річну декларацію з цього податку (підпункт 8.1.2 пункту 8.1 цієї статті).
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем на виконання вищезазначених судових рішень платіжними дорученнями від 30.08.2007 №1462 та від 22.01.2008 №177 перераховано грошові кошти на рахунок Державної виконавчої служби для подальшої виплати громадянам ОСОБА_3 та ОСОБА_2
Таким чином, позивачем не здійснювалась виплата доходу фізичним особам, оскільки зазначені кошти були примусово стягнуто з підприємства на підставі рішення суду та перераховані на рахунок виконавчої служби, а вже звідти виплачені громадянам.
Тобто, підприємство у даному випадку не є податковим агентом, а тому не може нести відповідальність за перерахування в бюджет податку з доходів фізичних осіб.
Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що при розгляді справи судами допущено неправильне застосування чи порушення норм матеріального та процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення суду першої та апеляційної інстанцій постановлене з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, підстав для його скасування з мотивів викладених в касаційній скарзі немає.
Керуючись ст. ст. 220-1, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Львові відхилити, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 29.07.2009 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 14.10.2010 залишити без змін.
Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.
Головуючий Л.В.Ланченко
Судді О.М.Нечитайло
Н.Г.Пилипчук