"14" жовтня 2013 р. м. Київ К/9991/61711/12
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого суддіБорисенко І.В.
суддів Кошіля В.В.
Моторного О.А.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні
касаційну скаргуДочірнього підприємства «ШРБУ № 100» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»
на постановуКиївського апеляційного адміністративного суду від 11.09.2012
у справі №2а-1648/11/1070
за позовомДочірнього підприємства «ШРБУ № 100» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»
доДержавної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області
провизнання незаконними та скасування податкового повідомлення-рішення,-
Дочірнє підприємство «ШРБУ № 100» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» звернулося до суду із адміністративним позовом, у якому просило визнати незаконним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області №0001341501 від 24.03.2011, яким зобов'язано сплатити штраф у розмірі 779299,60 грн. за порушення позивачем граничних строків сплати узгодженого податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств, що перебувають у державній власності.
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 24.06.2011 позовні вимоги задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0001341501 від 24.03.2011.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 11.09.2012 у даній справі скасовано постанову Київського окружного адміністративного суду від 24.06.2011 та прийнято нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким залишити без змін рішення суду першої інстанції, оскільки вважає, що постанову було прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ДПІ у Вишгородському районі Київської області 23.03.2011 проведено невиїзну документальну перевірку дотримання своєчасності сплати позивачем узгодженої суми податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств, за результатами якої складено акт №655/15-116/05423018/66 від 23.03.2011 про порушення позивачем вимог п.57.1 ст.57 Податкового кодексу України в частині несвоєчасності сплати податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств, що перебувають у державній власності.
На підставі вказаного акту відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0001341501 від 24.03.2011, яким на підставі п.126.1 ст.126 Податкового кодексу України на позивача накладено штраф у розмірі 779299,60 грн. за порушення ним граничних строків сплати узгодженого податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств, що перебувають у державній власності.
Судами також було встановлено та підтверджено матеріалами справи, що оплата за призначенням платежу «податок на прибуток підприємств за 2010 рік» у сумі 7 792 996,00 грн. позивачем була здійснена у період з 23.02.2011 по 28.02.2011, а саме - згідно платіжних доручень №94 від 23.02.2011 на суму 1000000,00 грн., №119 від 24.02.2011 на суму 1792996,00 грн., №127 від 28.02.2011 на суму 5000000,00 грн., у зв'язку з чим кількість днів затримки сплати узгодженої суми податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств відповідно складає 4, 5 та 9 календарних днів. Вказані обставини позивачем не заперечуються.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції не погодився з розміром штрафних санкцій, застосованих відповідачем, вважаючи, що оскільки порушення позивачем строків сплати податкового зобов'язання відбулось у період з 01.01.2011 по 30.06.2011, тому на позивача поширюються норми п.7 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» розділу XX Податкового кодексу України, а розмір штрафу не повинен перевищувати 1 грн. за кожне порушення.
Суд апеляційної інстанції, відмовляючи у позові, дійшов висновку про обґрунтованість застосування до позивача штрафних санкцій в оспорюваному розмірі, з чим погоджується суд касаційної інстанції, з огляду на наступне.
Згідно положень п.203.2 ст.203 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.
Аналогічна правова норма закріплена в п.57.1 ст.57 Податкового кодексу України, згідно якої платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Пунктом 126.1 ст. 126 названого Кодексу передбачено, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.
Відповідно до п.113.3 ст.113 Податкового кодексу України штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за порушення норм законів з питань оподаткування або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кодексом та іншими законами України. Застосування за порушення норм законів з питань оподаткування або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) не передбачених Кодексом та іншими законами України - не дозволяється.
Згідно ст.116 Податкового кодексу України у разі застосування контролюючими органами до платника податків штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) за порушення законів з питань оподаткування такому платнику податків надсилаються (вручаються) податкові повідомлення-рішення. За одне податкове правопорушення контролюючий орган може застосувати тільки один вид штрафної (фінансової) санкції (штрафу), передбаченої Кодексом та іншими законами України.
З приводу поширення на порушення, вчинене позивачем, положень п.7 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» розділу XX Податкового кодексу України, судова колегія відзначає, що звільнення від фінансових санкцій платників податку передбачено також і пунктом 6 цього підрозділу Податкового кодексу України, яким, зокрема, і встановлено обмеження відповідальності за порушення податкового законодавства платників податку на прибуток підприємств саме за порушення правил справляння податку на прибуток.
Вказані обмеження фінансових санкцій, передбачені у п.6 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України, запроваджені з метою забезпечення умов для адаптації платників податку на прибуток до нових правил його справляння, що значно відрізняються від тих, які діяли до набрання чинності 1 квітня 2011 року розділом III Податкового кодексу України.
Між тим, як пунктом 203.2 ст.203, пунктом 57.1 ст.57 Податкового кодексу України, так і підпунктом 5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» встановлені однакові строки сплати узгодженого податкового зобов'язання, тобто, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку.
Зважаючи на викладене, положеннями Податкового кодексу України не встановлено нових правил сплати узгодженого податкового зобов'язання з податку на прибуток, у зв'язку з чим відсутні правові підстави для застосування пільгових штрафних санкцій, передбачених у підрозділі 10 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України.
Крім того, позивачем у лютому 2011 року здійснювалась сплата податку на прибуток за 2010 рік та при нарахуванні позивачу податковим органом штрафних санкцій не відбулось збільшення розміру відповідальності за новим нормативно-правовим актом порівняно з попереднім (що повністю узгоджується з приписами ст.58 Конституції України), оскільки як підпунктом 17.1.1 п.17.1 ст.17 Закону України Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», так і пунктом 126.1 ст.126 Податкового кодексу України передбачено десятивідсотковий штраф при затримці сплати узгодженої суми податкового зобов'язання до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, не спростованими доводами касаційної скарги, що спірне податкове повідомлення-рішення є таким, що відповідає нормам закону, а тому не підлягає скасуванню.
За таких обставин та з урахуванням вимог ч.3 ст.2, ст.71 КАС України, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для відмови у задоволенні позову.
Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що ним повно встановлено обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надано їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.
Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваного судового рішення судом апеляційної інстанцій були порушені норми матеріального чи процесуального права.
Відповідно до ст.224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваних судових рішень.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 2201, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Касаційну скаргу Дочірнього підприємства «ШРБУ № 100» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» залишити без задоволення.
2. Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 11.09.2012 залишити без змін.
3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя І.В. Борисенко
СуддіВ.В. Кошіль
О.А. Моторний