"10" жовтня 2013 р. м. Київ К/9991/24421/11
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого Загороднього А.Ф.,
суддів Білуги С.В.,
Гаманка О.І.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 11 лютого 2010 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 07 квітня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_2 до лінійного управління Міністерства внутрішніх справ України на Південно-Західній залізниці про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання виплатити грошові кошти за надурочно відпрацьований робочий час, -
встановив:
ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до лінійного управління Міністерства внутрішніх справ України на Південно-Західній залізниці про визнання протиправною бездіяльності щодо невиплати йому грошових коштів за надурочно відпрацьований робочий час.
Постановою Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 11 лютого 2010 року позовні вимоги задоволено частково. Визнано неправомірною діяльність лінійного управління Міністерства внутрішніх справ України на Південно-Західній залізниці та зобов'язано відповідача провести нарахування та виплату позивачу щомісячного грошового утримання за понадурочний час служби в період з 01 січня 2008 року по 01 серпня 2009 року. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 07 квітня 2011 року скасовано рішення суду першої інстанції та прийнято нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.
У касаційній скарзі, ОСОБА_2, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судові рішення та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, оскільки рішення суду апеляційної інстанції постановлене з додержанням норм матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими і не дають підстав, які передбачені статтями 225- 229 Кодексу адміністративного судочинства України для зміни чи скасування судового рішення.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що з листопада 1991 року ОСОБА_2 проходить службу в лінійному відділі ст. Коростень управління Міністерства внутрішніх справ України в званні майора міліції.
Згідно виписки з графіка несення служби від 24 липня 2009 року, починаючи з 01 лютого 2003 року позивач ніс службу в добовому наряді як черговий лінійного відділу на ст. Коростень управління Міністерства внутрішніх справ України в три зміни тривалістю по 24 години кожна.
Відповідно до підпункту 3.7.4 пункту 3.7 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ, підставою для залучення працівників органів внутрішніх справ до понаднормової служби чи в дні щотижневого відпочинку та святкові дні є: письмові накази керівників органів внутрішніх справ та графіки нарядів чергувань, затверджені керівниками органів внутрішніх справ.
Пунктом 3.7.5 Інструкції визначено, що облік робочого часу здійснюється шляхом ведення щомісячного табеля з обов'язковою відміткою в ньому кількості відпрацьованих годин.
Як вірно встановлено судом апеляційної інстанції, залучені до матеріалів справи виписки з графіка несення служби від 24 липня 2009 року не містять інформації про кількість відпрацьованих позивачем годин, а накази про залучення позивача до понаднормової роботи не видавались.
При цьому, з огляду на вимоги вищезазначеної Інструкції виписки з графіка несення служби не є належним доказом на підтвердження того факту, що позивач залучався до понаднормової роботи.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про безпідставність та недоведеність позовних вимог щодо порушення прав позивача на виплату щомісячного грошового утримання за понадурочний час служби в період з 01 січня 2008 року по 01 серпня 2009 року.
Отже, доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права, що призвело або могло б призвести до невірного вирішення спору, а тому оскаржуване судове рішення є законним та обґрунтованим і підстави для його скасування відсутні.
Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
ухвалила:
Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 07 квітня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_2 до лінійного управління Міністерства внутрішніх справ України на Південно-Західній залізниці про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання виплатити грошові кошти за надурочно відпрацьований робочий час - без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий А.Ф. Загородній
Судді С.В. Білуга
О.І. Гаманко