"18" вересня 2013 р. м. Київ К/9991/14905/12
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Лосєва А.М.,
Бившевої Л.І.,
Шипуліної Т.М.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні
касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську
на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 21.11.2011
та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 01.02.2012
у справі № 2а-9071/11/1270
за позовом Дочірнього підприємства «Луганський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»
до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську
про визнання протиправним та скасування наказу про проведення перевірки №435 від 08.09.2011, визнання протиправними дій щодо проведення перевірки, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
Дочірнє підприємство «Луганський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (надалі - позивач, ДП «Луганський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України») звернулося до Луганського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську (надалі - відповідач, СДПІ по роботі з ВПП у м. Луганську), у якому просило суд визнати протиправним та скасувати наказ про проведення перевірки, визнати протиправними дії відповідача щодо проведення перевірки, визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 03.10.2011 № 0000408022.
Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 21.11.2011, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 01.02.2012, адміністративний позов ДП «Луганський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» задоволено частково: визнано протиправним та скасоване податкове повідомлення-рішення відповідача від 03.10.2011 № 0000408022 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 308597 грн. В задоволенні позову в частині визнання протиправним та скасування наказу про проведення перевірки, визнання протиправними дій щодо проведення перевірки відмовлено.
У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати їх рішення та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
Позивач письмових заперечень на касаційну скаргу відповідача не надав.
Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, у період з 08.09.2011 по 09.09.2011 на підставі наказу від 08.09.2011 № 435 СДПІ по роботі з ВПП проведено позапланову невиїзну документальну перевірку ДП «Луганський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість, що декларувалось у деклараціях за квітень та червень 2011 року, за результатами якої 13.09.2011 складено акт № 453/08-5/31995774 (надалі акт).
На підставці акта відповідачем 03.10.2011 прийнято податкове повідомлення рішення № 0000408022, яким збільшено позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 308 597,00 грн.
Висновок органу державної податкової служби про заниження податку на додану вартість та порушення позивачем п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України обґрунтовано тим, що у контрагента позивача МПП «Квант» відсутня необхідна матеріальна база для виконання підприємницької діяльності, підприємство за місцем реєстрації не знаходиться, не підтверджено факт постачання дизельного пального, що у сукупності вказує на нікчемність правочину, укладеного між ДП «Луганський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» та МПП «Квант».
Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що господарські операції з придбання товарів позивачем були вчинені реально, з метою використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, а тому дійшов висновку, що позивач безперечно має право на податковий кредит.
Суд апеляційної інстанції погодився із таким висновком суду першої інстанції, посилаючись на те, що останній правильно встановив обставини справи, та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Пунктом 201.10 ст. 201 цього ж Кодексу визначено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).
Як встановлено судами попередніх інстанцій, 17.02.2006 між ДП «Луганський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» та МПП «Квант» укладено договір № 90 про постачання паливно-мастильних матеріалів, за умовами якого МПП «Квант» є постачальником товару для ДП «Луганський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України».
Виконання господарських операцій з придбання паливно-мастильних матеріалів сторонами договору підтверджено первинними документами податкового та бухгалтерського обліку: видатковими накладними, платіжними дорученнями, товарно-транспортними накладними, податковими накладними, приймальними актами, які підтверджують прийняття продукції на склад, витягом з книги реєстрації довіреностей на отримання товару, оформленими у відповідності до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
Податкові накладні, видані підприємством-контрагентом позивачу, відображені у реєстрі отриманих та виданих податкових накладних.
Беручи до уваги встановлені обставини, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що у даному випадку господарські операції з придбання товарів позивачем були вчинені реально, з метою використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності. Сума сплаченого податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) підтверджена належними первинними документами, у тому числі податковими накладними. Тому, доводи позивача щодо наявності у нього права на включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість за вищевказаним договором є обґрунтованими.
Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
На підставі вищевикладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить висновку, що вимоги позивача про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відповідача від 03.10.2011 № 0000408022 є законним.
Оскільки суди попередніх інстанцій під час розгляду справи повно і правильно встановили обставини справи, та при ухваленні судових рішень не допустили порушень норм матеріального та процесуального права, зазначена обставина відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень - без змін.
Керуючись ст.ст. 210, 214, 215, 220, 220-1, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
1. Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську залишити без задоволення.
2. Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 21.11.2011 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 01.02.2012 у справі № 2а-9071/11/1270 залишити без змін.
3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя:(підпис)А.М. Лосєв
Судді(підпис)Л.І. Бившева
(підпис) Т.М. Шипуліна