09 жовтня 2013 року м. Київ К-41222/09
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі
Приходько І. В.
Бухтіярової І. О. Костенка М. І.
розглянувши в попередньому судовому засіданні
касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Балаклавському районі м. Севастополя
на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 26.05.2009 р.
та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 13.08.2009 р.
у справі № 2а-3220/09/7/0170
за позовом Закритого акціонерного товариства «Кримвтормет»
до Державної податкової інспекції у Балаклавському районі м. Севастополя
третя особа Інкерманська міська Рада
за участю Прокуратури Автономної Республіки Крим
про скасування податкового повідомлення-рішення, -
У лютому 2009 р. закрите акціонерне товариство «Кримвтормет» (далі - позивач, ЗАТ «Кримвтормет») звернулось до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з позовом до Державної податкової інспекції у Балаклавському районі м. Севастополя (далі - відповідач, ДПІ у Балаклавському районі м. Севастополя), в якому просив суд скасувати податкове повідомлення-рішення № 0001641503/323 від 15.12.2008 р., яким позивачу нараховане податкове зобов'язання на загальну суму 1 859 596,32 грн., з яких 1 239 730,88 грн. сума основного платежу з орендної плати за землю та 619 865,44 грн. сума штрафних (фінансових) санкцій.
Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 26.05.2009 р., яка залишена без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 13.08.2009 р., позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Балаклавському районі м. Севастополя №0001641503/323 від 15.12.2008 р., яким ЗАТ «Кримвтормет» нараховане податкове зобов'язання на загальну суму 1 859 596,32 грн., з яких 1 239 730,88 грн. сума основного платежу з орендної плати за землю та 619 865,44грн. сума штрафних (фінансових) санкцій; вирішено питання про судові витрати.
Не погоджуючись із прийнятими рішеннями суду, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 26.05.2009 р. та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 13.08.2009 р. і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позивних вимог відмовити.
Позивач письмових заперечень на касаційну скаргу не надав.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 28.11.2008 р. посадовими особами ДПІ у Балаклавському районі м. Севастополя було проведено невиїзну документальну перевірку ЗАТ «Кримвтормет» з питань правильності розрахунку, повноти та своєчасності внесення у бюджет узгоджених податкових зобов'язань з орендної плати за землю за період з 01.01.2006 р.- 10 місяців 2008 року, за результатами якої складено акт перевірки від 03.12.2008 р. № 138/271/15-335/00190638 та встановлено порушення позивачем вимог статті 7 Закону України «Про плату за землю», в результаті чого занижено орендну плату за земельну ділянку за 2006 р. -2007 р. і 10 місяців 2008 р. всього на суму 1 239 730,88 грн.
На підставі вказаного акту перевірки відповідачем 15.12.2008 р. винесено податкове повідомлення-рішення № 0001641503/323, яким ЗАТ «Кримвтормет» визначено податкове зобов'язання з орендної плати за землю всього у розмірі 1 859 596,32 грн., з яких сума основного платежу складає 1 239 730,88 грн. та 619 865,44 грн. - сума штрафних (фінансових) санкцій.
Підставою для нарахування позивачу вказаного податкового зобов'язання слугували висновки перевіряючих щодо заниження орендної плати за договором оренди земельної ділянки загальною площею 8,0538 га., що розташована по Сімферопольському шосе, 4 у м.Інкерман у зв'язку з введенням у дію з 01.01.2006 р. рішення Севастопольської міської ради № 4046 від 19.10.2005 р. про затвердження нормативної грошової оцінки земель м.Севастополя у адміністративних границях міста.
Як вбачається з матеріалів справи, між ЗАТ «Кримвтормет» та Інкерманською міською радою було укладено договір оренди земельної ділянки несільськогосподарського призначення № 89/04 від 17.11.2004 р., за яки загальна площа ділянки складає 8,0538 га., у тому числі під капітальними будівлями - 1,16455 га., інша земля - 6,88925 га., що розташована за адресою: Сімферопольське шосе, 4, м. Інкерман, для обслуговування Севастопольського виробничого відділення ЗАТ «Кримвтормет» з заготовки та переробки металічного лому. Строк дії договору - 50 років.
Вказаний договір був зареєстрований Севастопольським міським управлінням земельних ресурсів 08.12.2004 р. за № 11 в Книзі реєстрації договорів оренди землі (номенклатурний № 4-1-01).
Відповідно до пункту 4 зазначеного договору річна орендна плата за користування земельної ділянки встановлена у розмірі 4,5% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки й величина річної орендної плати за користування земельною ділянкою розраховується за формулою 1 370 0929,00 грн. х 4,5% = 616 541,81 грн. Згідно пункту 2.3 договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки складає 1 370 0929,00 грн.
Рішенням Севастопольської міської ради ХХІV скликання ХІХ сесії від 19.10.2005 р. № 4046 з 01.01.2006 р. введено нову нормативну грошову оцінку земель м. Севастополя в адміністративних межах міста.
Посилаючись на вищевказане рішення Севастопольської міської ради відповідач дійшов висновку, що річна орендна плата за земельну ділянку площею 80538,00 га. згідно договору оренди від 17.11.2004 р. № 89/04 повинна бути розрахована ЗАТ «Кримвтормет» самостійно, виходячи з нормативу грошової оцінки землі 23 824 420 грн.
Суди попередніх інстанцій вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги, з висновками яких погоджується колегія суддів касаційної інстанції, виходили з наступних мотивів.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Згідно частини першої статті 2 Закону України «Про оренду землі» відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, Законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.
Статтею 13 Закону України «Про оренду землі» визначено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю, відповідно до частини другої статті 21 Закону України «Про оренду землі», встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Закону України «Про плату за землю»).
Як передбачено статтею 30 Закону України «Про оренду землі», зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін.
Відповідно до статті 13 Закону України «Про плату за землю» підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності - договір оренди такої земельної ділянки.
Згідно статті 19 Закону України «Про плату за землю» розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за угодою сторін у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності).
З вищевказаних правових норм вбачається, що розмір орендної плати за землю встановлюється сторонами відповідно до умов договору оренди земельної ділянки.
У своїй касаційній скарзі відповідач, обґрунтовуючи правомірність своїх дій щодо нарахування позивачу визначеного в спірному податковому повідомленні-рішенні грошового зобов'язання, посилається на підпункт 4.3 пункту 4 договору оренди від 17.11.2004 р. №89/04, згідно з яким приведений розрахунок величини річної орендної плати щорічно корегується у відповідності з пунктом 4.5 вказаного договору.
Разом з тим, відповідно до пункту 4.5 вказаного договору, величина річної орендної плати підлягає щорічному перерахунку у строк до лютого поточного року у залежності від щорічно індексованої грошової оцінки земельної ділянки.
Таким чином, посилання податкового органу на пункту 4.5 договору від 17.11.2004 р. №89/04 є помилковим, оскільки, в ньому, як вірно зазначено судами попередніх інстанцій, йдеться саме про щорічний перерахунок орендної плати у зв'язку з щорічною індексацію грошової оцінки землі, а не про перерахунок орендної плати у зв'язку зі збільшенням нормативної грошової оцінки землі.
Підпунктом 4.6 пункту 4 договору оренди земельної ділянки від 17.11.2004 р. передбачено щорічний перегляд розміру орендної плати у разі збільшення нормативної грошової оцінки земельної ділянки, але такий перегляд розміру орендної плати повинен бути здійснений у відповідності з положеннями пункту 13 договору, яким визначено, що зміни умов даного договору здійснюється у письмовій формі по взаємному погодженню сторін а у разі не досягнення угоди про зміну умов договору спір вирішується у судовому порядку.
Вказаним договором не передбачено одностороння зміна умов договору. Не передбачена така зміна і діючим законодавством України щодо надання земельної ділянки у оренду.
Оскільки зміна розміру орендної плати є безумовно зміною умов договору, то така зміна може бути здійснено лише за взаємним погодженням сторін по договору. Однак, як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, а ні Інкерманська міська рада, а ні ЗАТ «Кримвтормет» не ініціювали внесення змін до умов укладеного між ними договору оренди земельної ділянки № 89/04 від 17.11.2004 р. щодо річного розміру орендної плати.
Виходячи з зазначених вище фактичних обставин справи, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що орендна плата за землю, незважаючи на віднесення її до обов'язкових загальнодержавних податків і зборів, згідно статті 14 Закону України «Про систему оподаткування», має іншу правову природу ніж інші податки та збори, розмір та порядок сплати яких встановлюється нормативними актами, тому її збільшення органами державної податкової служби всупереч умовам договору є втручанням державних органів в діяльність органу місцевого самоврядування, тому що визначення розміру орендної плати за користування земельними ділянками в порядку та у спосіб, встановлений нормативними актами України, є функціями тільки органів місцевого самоврядування та не можуть здійснюватися іншим способом ніж угодою сторін та внесенням змін у договір оренди земельної ділянки.
Також, виходячи з положень Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», вірним є висновок судів першої та апеляційної інстанцій про те, що рішення Севастопольської міської ради ХХІV скликання ХІХ сесії від 19.10.2005 р. № 4046, яким з 01.01.2006 р. введено нормативну грошову оцінку земель Севастополя в адміністративних межах міста, не може розповсюджуватися та бути обов'язковим для застосування Інкерманською міською радою та на території м. Інкерман.
Рішення щодо встановлення нормативної грошової оцінки земельної ділянки, які знаходяться в межах міста, можуть приймати лише органи місцевого самоврядування (ради), повноваження яких розповсюджуються на територію міста. Тобто, повноваження щодо розпорядження та встановлення нормативів грошової оцінки земельних ділянок на території м. Інкерман належать органу місцевого самоврядування цього міста, а саме Інкерманській міській раді, а не Севастопольській міської раді.
Земельна ділянка, надана позивачу в оренду, як свідчать матеріли справи, знаходиться на території м. Інкерман і повноваження щодо розпорядження нею та встановлення нормативної грошової оцінки є невід'ємними складовими частинами повноважень в галузі земельних відносин, згідно пункт 34 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Інкерманської міської ради.
Беручи до уваги викладені норми та встановлені обставини справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку визнавши протиправним та скасувавши податкове повідомлення-рішення № 0001641503/323 від 15.12.2008 р.
Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень, судами першої та апеляційної інстанцій були порушені норми матеріального та процесуального права.
Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Проте податковий орган цього обов'язку не виконав.
Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваних судових рішень.
На підставі викладеного, керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Балаклавському районі м.Севастополя відхилити.
Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 26.05.2009 р. та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 13.08.2009 р. у справі № 2а-3220/09/7/0170 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки, що встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя (підпис) І. В. Приходько
Судді: (підпис) І. О. Бухтіярова
Помічник судді (підпис) М. І. Костенко З оригіналом згідно Т. В. Давидовська