"25" вересня 2013 р. м. Київ К/9991/16787/12
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Лосєва А.М.,
Бившевої Л.І.,
Шипуліної Т.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження
касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Ялта Автономної Республіки Крим
на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 05.09.2011
та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 06.02.2012
у справі № 2а-7897/11/0170/2
за позовом Державної податкової інспекції у м. Ялта Автономної Республіки Крим
до Закритого акціонерного товариства «Емпорій»
про стягнення заборгованості в сумі 556 511,30 грн.,
Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 05.09.2011, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 06.02.2012, частково задоволено позовні вимоги Державної податкової інспекції у м. Ялта Автономної Республіки Крим (надалі - позивач, ДПІ у м. Ялта Автономної Республіки Крим) до Закритого акціонерного товариства «Емпорій» (надалі - відповідач, ЗАТ «Емпорій»): стягнуто з рахунків відповідача 111 300,26 грн. податкового боргу; в іншій частині - відмовлено.
Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 05.09.2011 та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 06.02.2012 і задовольнити позов в повному обсязі.
Відповідач не надав письмових заперечень на касаційну скаргу, що не перешкоджає її розгляду.
Частиною першою статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд касаційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у разі, зокрема, неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
У зв'язку з неприбуттям у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, що були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вирішила розглядати справу у порядку письмового провадження.
Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 29.01.2010 Закритим акціонерним товариством «Емпорій» було подано до ДПІ у м. Ялта Автономної Республіки Крим податкову декларацію орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності № 4366 за 2010 рік на загальну суму 1 335 633,17 грн., відповідно до якої орендна плата за землю з січня по листопад 2010 року складала 111 302,76 грн. щомісячно, в грудні 2010 року - 111 302,81 грн.
17.01.2011 ЗАТ «Емпорій» було подано позивачу податкову декларацію орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності № 33 за 2011 рік на загальну суму 1 335 633,17 грн., відповідно до якої орендна плата за землю з січня по листопад 2011 року складала 111 302,76 грн. щомісячно, в грудні 2011 - 111 302,81 грн.
Пунктом 285.1 ст. 285 Податкового кодексу України передбачено, що базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік.
Платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій (п. 286.2 ст. 286 Податкового кодексу України).
Згідно п. 287.3 ст. 287 Податкового кодексу України податкове зобов'язання щодо орендної плати за землю, визначене у податковій декларації на поточній рік, сплачується рівними частками землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, якій дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.
Відповідно до п. 14.1.175 ст. 14 Податкового кодексу України грошове зобов'язання платника податку набуває статусу податкового боргу з моменту його узгодження та несплати у порядку, визначеному Податковим кодексом України.
У зв'язку з несплатою ЗАТ «Емпорій» узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, позивачем 03.02.2011 направлено відповідачу податкову вимогу № 82 на суму 111 300,26 грн., яка отримана останнім 09.02.2011, про що свідчить підпис директора на корінці такої вимоги.
Переглянувши судові рішення у межах касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не може погодитись із висновками судів першої та апеляційної інстанцій, виходячи з наступного.
Відповідно до пп. 59.1, 59.3, 59.4 ст. 59 Податкового кодексу України у разі, коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.
Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов'язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов'язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.
Податкова вимога надсилається також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Згідно п.59.5 ст.59 Податкового кодексу України у разі коли у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується, погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що виник після надіслання (вручення) податкової вимоги.
Положеннями Податкового кодексу України не передбачено направлення податкової вимоги на кожну нову суму податкового боргу. Виставлення нової податкової вимоги на нову суму податкового боргу можливе лише після відкликання попередньої податкової вимоги за наявності підстав, передбачених ст.60 Податкового кодексу України.
Тобто, податкова вимога є дійсною протягом усього терміну безперервного існування податкового боргу платника податків з моменту його утворення до моменту, зокрема, повного погашення податкового боргу платником за всіма видами податків і зборів. При цьому, грошові зобов'язання, які складають податковий борг, можуть змінюватися як кількісно, так і за видами податків. Тільки після того, як платник податків повністю погасить податковий борг, включаючи пеню, податкова вимога буде вважатись відкликаною, а у разі виникнення в майбутньому суми податкового боргу - контролюючим органом має бути виставлена нова податкова вимога.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем було вжито заходів щодо стягнення податкового боргу з відповідача, направлена податкова вимога від 03.02.2011 № 82 на суму 111 300,26 грн. (за грудень 2010 року), яка отримана відповідачем 09.02.2011. Не сплачені самостійно задекларовані податкові зобов'язання з орендної плати за січень-квітень 2011 року збільшили суму податкового боргу на 445 211,04 грн. Тобто, у позивача виникла податкова заборгованість перед бюджетом зі сплати орендної плати за землю за грудень 2010 року - квітень 2011 року в сумі 556 511,30 грн.
Згідно п.95.2 статті 95 Податкового кодексу України стягнення коштів та продаж майна платника податків провадиться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.
Відповідно до п. 59.5 ст. 59 Податкового кодексу України у разі коли у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується, погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що виник після надіслання (вручення) податкової вимоги.
Зважаючи на викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що позивачем дотримано вказаних умов та строків надсилання податкової вимоги на суму податкового боргу, розмір якого в подальшому збільшився. При цьому, оскільки закон вимагає від боржника погасити всю суму податкового боргу, який виник після надіслання (вручення) податкової вимоги, податковий орган правомірно звернувся до суду із вимогою про стягнення податкового боргу, включаючи суму, що виникла після формування та направлення відповідачу податкової вимоги.
Відповідно до вимог ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судове рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.
За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що ухвалені у справі рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню з прийняттям нової постанови.
Частиною другою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, визначено, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.
Зважаючи на те, що у матеріалах справи немає відомостей про понесення позивачем будь-яких з вищезазначених судових витрат, підстав вирішувати питання щодо розподілу судових витрат немає.
Керуючись ч. 2 ст. 94, ст.ст. 210, 214, 215, 220, 222, 223, 229, 230, 232, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Ялта Автономної Республіки Крим задовольнити.
2. Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 05.09.2011 та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 06.02.2012 у справі № 2а-7897/11/0170/2 скасувати.
Прийняти нову постанову, якою позов задовольнити.
Стягнути податкову заборгованість перед Державним бюджетом України з рахунків у банках, обслуговуючих Закрите акціонерне товариство «Емпорій», у розмірі 556 511,30 грн. у доход місцевого бюджету м. Ялта на р/р 33217812700039, код платежу 13050200 (орендна плата з юридичних осіб) в УГК в АРК, МФО 824026, ЗКПО 34740850.
3. Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236- 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя:(підпис)А.М. Лосєв
Судді(підпис)Л.І. Бившева
(підпис) Т.М. Шипуліна