"08" жовтня 2013 р. м. Київ К/9991/5084/11
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
Головуючого, суддіГорбатюка С.А. (доповідач)
СуддівМороз Л.Л.
Чалого С.Я.
провівши у порядку письмового провадження касаційний розгляд адміністративної справи за позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду (далі - УПФ) України в м. Рівне Рівненської області про зобов'язання нарахувати щомісячне підвищення до пенсії за касаційною скаргою УПФ України в м. Рівне Рівненської області на постанову Рівненського міського суду Рівненської області від 29 квітня 2009 року та рішення Апеляційного суду Рівненської області від 01 червня 2010 року
У лютому 2009 року ОСОБА_4 у Рівненському міському суді Рівненської області пред'явив позов до УПФ України в м. Рівне Рівненської області про зобов'язання нарахувати щомісячне підвищення до пенсії.
Позовні вимоги обґрунтував тим, що він відноситься до категорії громадян з правовим статусом "діти війни" та відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" має право на щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Посилаючись на те, що таке підвищення до пенсії йому не виплачувалося, просив відновити пропущений строк звернення до суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів та зобов'язати здійснити відповідні перерахунки та виплати за 2006 - 2008 роки в сумі 3891,90 грн.
Постановою Рівненського міського суду Рівненської області від 29 квітня
2009 року, позов ОСОБА_4 до УПФ України в м. Рівне Рівненської області про зобов'язання нарахувати щомісячне підвищення до пенсії частково задоволено.
Стягнуто з УПФ України в м. Рівне Рівненської області на користь ОСОБА_4 підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за період з
09 липня по 31 грудня 2007 року та з 22 травня по 31 грудня 2008 року в сумі 1515,70 грн.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Рішенням Апеляційного суду Рівненської області від 01 червня 2010 року апеляційну скаргу УПФ України в м. Рівне Рівненської області задоволено частково.
Постанову Рівненського міського суду Рівненської області від 29 квітня
2009 року скасовано.
Визнано дії УПФ України в м. Рівне Рівненської області щодо невиплати ОСОБА_4 з 09 липня по 31 грудня 2007 року та з 22 травня по 31 грудня 2008 року надбавки до пенсії в розмірі, визначеному статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" протиправними.
Зобов'язано УПФ України в м. Рівне Рівненської області нарахувати та виплатити ОСОБА_4 підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за період з 09 липня по 31 грудня 2007 року та з 22 травня по 31 грудня
2008 року, із урахуванням виплаченої надбавки до пенсії, як дитині війни.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
У касаційній скарзі УПФ України в м. Рівне Рівненської області, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, просить судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволення позовних вимог ОСОБА_4
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.
Відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Встановлено, що ОСОБА_4 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 і відповідно до вимог статті 1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", який набрав чинності з 1 січня 2006 року, набув правового статусу, передбаченого цим Законом.
Отже, відповідно до положень вказаного Закону пенсія позивача повинна виплачуватись із збільшенням її на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Підвищення до пенсії дітям війни у 2006 році могло бути впроваджено лише за наступних умов: поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету відповідно до вимог статті 110 Закону України "Про державний бюджет України на 2006 рік", в редакції Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про державний бюджет України на 2006 рік" від 19 січня 2006 року. Однак нарахування та виплата пенсії у збільшеному розмірі відповідачем не проводилася, оскільки умови, передбачені вказаним Законом, не настали.
Пунктом 12 статті 71 Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік" з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим Законом було зупинено дію статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" на 2007 рік.
Проте, рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 9 липня 2007 року положення пункту 12 статті 71 Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік" з урахуванням статті 111 цього Закону визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційними).
Також згідно з пунктом 41 розділу 2 Закону України "Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" текст статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" було змінено. Статтею 6 (в новій редакції) цього Закону передбачалося, що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів.
Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року
№ 10-рп/2008 року, у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень статті 65 розділу 1, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу 2, пункту 3 розділу 3 Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" і 101 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 67 розділу 1, пунктів 1-4, 6-22, 24-100 розділу 2 Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України), визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення пункту 41 розділу 2 Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України".
Відповідно до вимог статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на всій території України, остаточним і не може бути оскаржене.
З моменту ухвалення рішення Конституційним Судом України бездіяльність суб'єкта владних повноважень є протиправною.
Отже, у 2006 році, в період з 01 січня по 09 липня 2007 року та з 01 січня по 22 травня 2008 року ОСОБА_4 не мав права на щомісячне підвищення до пенсії, оскільки підвищення до пенсії у 2006 році не було впроваджено, а норма відповідного Закону у 2007, 2008 роках, якою передбачено це право, була зупинена та змінена. Право ОСОБА_4 на підвищення до пенсії у встановленому Законом розмірі було відновлено лише з 09 липня по 31 грудня 2007 року та з 22 травня по 31 грудня 2008 року, тобто з часу ухвалення Конституційним Судом України вказаних вище рішень.
Щодо розміру мінімальної пенсії за віком, з якої має обчислюватись зазначене підвищення до пенсії, то розрахунок необхідно проводити з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого частиною першою статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", оскільки іншого розміру такої пенсії законодавством не передбачено.
Також апеляційний суд вірно скасував постанову Рівненського міського суду Рівненської області від 29 квітня 2009 року, оскільки зазначивши у своєму рішенні про зобов'язання УПФ України в м. Рівне Рівненської області виплатити ОСОБА_4 пенсії згідно зі статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" в конкретно визначеній грошовій сумі, суд першої інстанції безпідставно обрав такий спосіб захисту порушених прав позивача. Суди не можуть перебирати на себе функцію органу, на який законодавством покладено повноваження щодо нарахування таких доплат.
Судове рішення суду апеляційної інстанції є законним і обґрунтованим, а рішення суду першої інстанції є таким частково.
Доводи касаційної скарги не спростовують висновки судів та встановлених обставин справи.
Відповідно частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без зміни, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
На підставі викладеного, керуючись статтями 210, 220, 222, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Рівне Рівненської області залишити без задоволення, а оскаржуване рішення Апеляційного суду Рівненської області від 01 червня 2010 року в адміністративній справі за позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в
м. Рівне Рівненської області про зобов'язання нарахувати щомісячне підвищення до пенсії - без зміни.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.
Судді Горбатюк С.А.
Мороз Л.Л.
Чалий С.Я.