14 жовтня 2013 року м. Київ В/800/3667/13
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: Черпака Ю.К. (судді-доповідача), Гаманка О.І., Загороднього А.Ф., Заїки М.М., Іваненко Я.Л., перевіривши заяву ОСОБА_5 про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 22 травня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_5 до Головного управління МВС України у м. Києві, третя особа - Подільське РУГУ МВС України у м. Києві, про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
встановив:
Ухвалою судді Вищого адміністративного суду України від 30 серпня 2013 року встановлено, що заява ОСОБА_5 про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 22 травня 2013 року не відповідає вимогам статей 239 і 2391 КАС України, оскільки в ній не зазначено, які саме норми матеріального права неоднаково застосовані судом (судами) касаційної інстанції, не зазначено і не додано різні за змістом судові рішення, в яких має місце неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах. Окрім того, заявником не сплачено судовий збір.
25 вересня 2013 року на виконання ухвали суду ОСОБА_5 надіслав квитанцію від 23.09.2013 р. № 13689.283.1 про сплату судового збору в розмірі 24,09 грн та заяву, в якій зазначив про неоднакове застосування судом касаційної інстанції статей 1 і 14 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України.
Посилається на ухвалу Вищого адміністративного суду України від 13 березня 2013 року у справі № К/9991/52191/12, в якій, на думку заявника, по-іншому, ніж у рішенні, щодо якого заявлено клопотання про перегляд Верховним Судом України, застосовано норми матеріального права.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 237 КАС України заява про перегляд судових рішень в адміністративних справах може бути подана з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.
В пункті 4 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13 грудня 2010 року № 2 "Про судову практику застосування статей 235-240 Кодексу адміністративного судочинства України" роз'яснено, що ухвалення різних за змістом судових рішень матиме місце в разі, коли суд (суди) касаційної інстанції у розгляді двох чи більше справ за тотожних предмета спору, підстав позову та за аналогічних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов (дійшли) протилежних висновків щодо заявлених позовних вимог.
Проаналізувавши додане до заяви судове рішення Вищого адміністративного суду України, колегія суддів не вбачає неоднакового застосування касаційним судом норм матеріального права у подібних правовідносинах.
Так, в ухвалі від 22 травня 2013 року, яку просить переглянути заявник, Вищий адміністративний суд України погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій про відмову в задоволенні позову ОСОБА_5 з огляду на правомірність його звільнення з органів внутрішніх справ за підпунктом "є" пункту 64 (за порушення дисципліни) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 р. № 114, у зв'язку з його невиходом на службу без поважних причин з 30 серпня по 16 вересня 2009 року. Зокрема, касаційний суд вважав обґрунтованим висновок судів першої та апеляційної інстанцій про дотримання відповідачем порядку звільнення, встановленого статтею 14 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 13 березня 2013 року (справа № К/9991/52191/12) скасовано рішення судів першої та апеляційної інстанції і направлено на новий розгляд справу за позовом Особа_4 до ГУ МВС України у Дніпропетровській області, Томаківського РВ УМВС України в Дніпропетровській області про скасування наказів про звільнення, поновлення на роботі та стягнення заробітку за час вимушеного прогулу. При цьому суд касаційної інстанції виходив з того, що відповідачами порушений встановлений статтею 14 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ порядок накладення дисциплінарного стягнення, оскільки при проведенні службового розслідування не було встановлено, чи мало місце в діях позивача вчинення дисциплінарного проступку.
Таким чином, судові рішення у справах, що порівнюються, ґрунтуються на відмінних одні від інших фактичних обставинах щодо порушення особами начальницького складу органів внутрішніх справ службової дисципліни. Окрім того в ухвалі від 13 березня 2013 року, яка не є кінцевим рішенням у справі, не відбулося застосування норм матеріального права для розв'язання спору по суті.
У зв'язку з цим відсутні підстави для допуску справи до провадження Верховного Суду України.
Керуючись статтями 236-240 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ухвалив:
Відмовити в допуску до провадження Верховного Суду України справи за позовом ОСОБА_5 до Головного управління МВС України у м. Києві, третя особа - Подільське РУГУ МВС України у м. Києві, про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу для перегляду ухвали Вищого адміністративного суду України від 22 травня 2013 року.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:Черпак Ю.К.
Гаманко О.І.
Загородній А.Ф.
Заїка М.М.
Іваненко Я.Л.