"01" жовтня 2013 р. м. Київ К-41921/10
Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:
головуючого:Штульман І.В. (доповідач),
суддів:Заїки М.М.,
Стародуба О.П., -
провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд справи за позовом ОСОБА_4 до прокуратури міста Києва про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, за касаційною скаргою прокуратури міста Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 1 липня 2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 7 жовтня 2010 року, -
У березні 2010 року ОСОБА_4 звернувся в суд з позовом до прокуратури міста Києва про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, після уточнення якого у червні 2010 року, просив суд визнати, що відповідач у відповіді на його звернення від 29 грудня 2009 року не відповів на поставлені питання.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 1 липня 2010 року адміністративний позов ОСОБА_4 задоволено частково. Визнано дії прокуратури міста Києва протиправними щодо порушення вимог чинного законодавства в частині невирішення звернення ОСОБА_4 від 29 грудня 2009 року та поставлених в ньому питань у термін не більше одного місяця з дня його надходження. Зобов'язано прокуратуру міста Києва надати відповіді на питання №1, друге речення питання №2, №3, порушені в зверненні ОСОБА_4 від 29 грудня 2009 року, відповідно до вимог чинного законодавства. В решті позовних вимог відмовлено.
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду України від
7 жовтня 2010 року апеляційну скаргу заступника прокурора міста Києва залишено без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 1 липня 2010 року - без змін.
Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, представник відповідача звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 1 липня 2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 7 жовтня 2010 року і прийняти нове рішення, яким у позові відмовити повністю.
Касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Згідно частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Судами попередніх інстанцій встановлено, і це підтверджено матеріалами справи, що у 2005 році за зверненням ОСОБА_4 прокуратурою міста Києва проведено службову перевірку стосовно прокурора Подільського району міста Києва ОСОБА_5, який у 2007 році звільнився з займаної посади. З 2006 року Дарницьким районним судом міста Києва розглядалась справа за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про захист честі, гідності, ділової репутації. З метою з'ясування питань, позивач по даній справі ОСОБА_4 29 грудня 2009 року звернувся до прокурора міста Києва із заявою, зареєстрованою відповідачем за №6610, просив:
1) повідомити чи мав право, відповідно до вимог чинного законодавства, ОСОБА_5 отримати з прокуратури міста Києва копії матеріалів службової перевірки, яка проводилась відповідачем по відношенню до нього?
2) повідомити яким чином, відповідно до якого встановленого законом порядку, ОСОБА_5 мав право отримати копії матеріалів службової перевірки, що проводилась прокуратурою міста Києва по відношенню до нього? Чи повинен був ОСОБА_5, відповідно до вимог чинного законодавства, для отримання копій таких матеріалів звернутись до відповідача із заявою про їх надання?
3) повідомити чи мав право ОСОБА_5, відповідно до вимог Інструкції про порядок проведення службового розслідування в органах прокуратури України, затвердженої наказом Генерального прокурора України від 21 лютого 2001 року №69к, отримати у відповідача копії матеріалів згаданої службової перевірки?
4) повідомити яким чином ОСОБА_5 міг отримати копії матеріалів вказаної службової перевірки? Чи повинен був ОСОБА_5, відповідно до Інструкції, для отримання копій зазначених матеріалів, звернутись до відповідача для надання йому копій матеріалів службової перевірки, яка проводилась відповідачем по відношенню до нього?
5) повідомити чи звертався ОСОБА_5 до керівництва прокуратури міста Києва з заявою про надання йому копій матеріалів службової перевірки, яка проводилась відповідачем по відношенню до нього, якщо звертався, то яке рішення прийнято?
На вказану заяву відповідач 13 січня 2010 року за №11/1-4-вих-10 направив ОСОБА_4 відповідь з якої вбачається, що останньому вже неодноразово повідомлялось на попередні аналогічні звернення про те, що копії документів службового розслідування у 2005 році ОСОБА_5 не отримувались і у відділі роботи з кадрами прокуратури міста відсутні дані про його ознайомлення з матеріалами вказаної перевірки. Тобто, надаючи таку відповідь, відповідач врахував і лист від 25 грудня 2009 року (№11/1-991-вих-09), однак з його змісту вбачається лише роз'яснення вимог статей 9, 23, 31 Закону України «Про інформацію» та повідомлення про те, що копії вказаних у зверненнях документів прокуратурою міста Києва ОСОБА_5 не надавались. Листом від 14 грудня 2009 року №11/1-976/1-вих-09 відповідач повідомив позивача, що порядок отримання матеріалів за результатами службової перевірки не врегульовано ні законами, ні Інструкцією про порядок проведення службового розслідування в органах прокуратури України, затвердженої наказом Генерального прокурора України від 21 лютого 2001 року №69к, а також зазначено, що відповідно до статті 37 Закону України «Про інформацію» ця Інструкція наданню не підлягає. Крім того, до матеріалів даної справи долучено лист відповідача від 9 лютого 2010 року №11/1-54/1-вих-10, в якому міститься відповідь на одне з поставлених позивачем питань у заяві від 29 грудня 2009 року стосовно звернення ОСОБА_5 до прокуратури міста Києва.
Згідно частини 1 статті 1 Закону України «Про звернення громадян» від 2 жовтня 1996 року №393/96-ВР (далі - Закон №393/96-ВР) громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
Відповідно до частини 1 статті 7 Закону №393/96-ВР звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов'язковому прийняттю та розгляду.
Згідно частини 3 статті 15 Закону №393/96-ВР відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов'язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов'язки.
Відповідно до частин 1, 2 статті 20 Закону №393/96-ВР звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів. На обгрунтовану письмову вимогу громадянина термін розгляду може бути скорочено від встановленого цією статтею терміну.
Згідно статті 12 Закону України «Про прокуратуру» від 5 листопада 1991 року №1789-XII прокурор розглядає заяви і скарги про порушення прав громадян та юридичних осіб, крім скарг, розгляд яких віднесено до компетенції суду. Прокурор здійснює нагляд за додержанням вимог законодавства щодо порядку розгляду скарг всіма органами, підприємствами, установами, організаціями та посадовими особами. Прокурор проводить особистий прийом громадян. Прийняте прокурором рішення може бути оскаржено вищестоящому прокурору або до суду. Після прийняття рішення по скарзі Генеральним прокурором України провадження по таких скаргах в органах прокуратури припиняється.
Відповідно до пункту 1.2. Інструкції про порядок розгляду і вирішення звернень та особистого прийому в органах прокуратури України, затвердженої наказом Генерального прокурора України від 28 грудня 2005 року №9 (далі - Інструкція №9) цією Інструкцією встановлюється порядок розгляду і вирішення звернень громадян, службових та інших осіб, запитів і звернень народних депутатів України, депутатів місцевих рад, а також прийому громадян, службових та інших осіб у Генеральній прокуратурі України, прокуратурах Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя, військових прокуратурах регіонів та Військово-Морських Сил України, міських, районних, міжрайонних і прирівняних до них прокуратурах.
Згідно пункту 3.2. Інструкції №9 по кожному зверненню в прокуратурах усіх рівнів може бути виконана одна з таких дій: прийнято до розгляду; передано на вирішення до підпорядкованої прокуратури; направлено до іншого відомства; долучено до скарги, що раніше надійшла, або до матеріалів кримінальної справи.
Порядок перевірки звернень, що забезпечує найбільш повний, оперативний і кваліфікований розгляд поставлених у них питань, визначається Генеральним прокурором України, його заступниками, начальниками самостійних структурних підрозділів Генеральної прокуратури України (пункт 4.1. Інструкції №9).
За змістом пункту 4.14. Інструкції №9 за підсумками вирішення звернень може бути прийнято одне з таких рішень: задоволено; частково задоволене звернення; повторно задоволене; відхилено; роз'яснено.
Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_4, суди попередніх інстанції дійшли вірного висновку, що відповідачем тільки частково надано відповідь на поставлені позивачем питання у зверненні від 29 грудня 2009 року і лише листом від 9 лютого 2010 року, звернення позивача відповідачем не вирішено по суті у визначений статтею 20 Закону №393/96-ВР термін.
Згідно частини 3 статті 2201 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, оскільки постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 1 липня 2010 року та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 7 жовтня 2010 року постановлені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги висновки суду не спростовують, підстави для призначення справи до розгляду в судовому засіданні відсутні.
Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Касаційну скаргу прокуратури міста Києва - залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 1 липня 2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 7 жовтня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_4 до прокуратури міста Києва про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий: Штульман І.В.
Судді: Заїка М.М.
Стародуб О.П.